Ухвала суду № 35556752, 05.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 р.Справа № 816/2020/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2013р. по справі № 816/2020/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" до Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

11 квітня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" (надалі - позивач, ТОВ "Оржицький цукровий завод") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Лубенська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000232301 від 17.12.2012 року та №0000242301 від 17.12.2012 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2013р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 17 грудня 2012 року № 0000232301 та № 0000242301. Стягнуто з Державного бюджету України в особі Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" (ідентифікаційний код 05463791) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2013р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником позивача надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" є юридичною особою, ідентифікаційний код 05463791, в перевіряємому періоді було зареєстроване платником податку на додану вартість з 01.07.1997 року, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100281604 від 06.05.2010 року, індивідуальний податковий номер 054637916227 /том 1 а.с.45, том 2 а.с. 3-6/.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Товариство з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" має право здійснювати наступні види діяльності за КВЕД-2010: 10.81 Виробництво цукру; 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 23.52 Виробництво вапна та гіпсових сумішей; 23.69 Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин /том 2 а.с.2/.

У термін з 16.11.2012 року по 22.11.2012 року посадовими особами Лубенської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" з питань дотримання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів в сумі 447556 грн. за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 29.11.2012 року № 2095/22-05463791 /том1 а.с.9-19/.

За результатами проведеної перевірки зроблено висновок про не підтвердження відображеного ТОВ "Оржицький цукровий завод" за вересень 2012 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 447556 грн. в порушення п.п.14.1.18, п.п.14.1.181 п.14.1 с.14, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України /том 1 зворот а.с. 19/.

17 грудня 2012 року на підставі акту перевірки від 29.11.2012 року № 2095/22-05463791 винесено наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 0000232301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації № 9065349172 від 22.10.2012 року за вересень 2012 року у розмірі 439496 грн. /том 1 а.с.20/.

- № 0000242301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 8060 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2015 грн. /том 1 а.с.22/.

Позивач оскаржив зазначені вище податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак, рішенням Державної податкової служби у Полтавській області про результати скарги від 27.02.2013 року № 479/10/102-07 та рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду повторної скарги від 01.04.2013 року № 4903/6/10-2115 /том 1 а.с. 24-36/ скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 17.12.2013 року № 0000232301 та № 0000242301 - залишені без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000232301 від 17.12.2012 року та №0000242301 від 17.12.2012 року є необґрунтованими, тобто винесене без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 29.11.2012 року № 2095/22-05463791, контролюючий орган зазначає, що попередньою перевіркою, оформленою актом № 1459/22-05463791 від 14.09.2012 року, позивачу зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 18231589 грн. за червень 2012 року та встановлено завищення податку на додану вартість в сумі 185078 грн. за червень 2012 року в результаті порушень п. 187.1, п. 187.7 ст. 187, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, які Лубенська ОДПІ пов'язує з тим, що позивачем не були задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість в червні 2012 року в розмірі 18416666,67 грн. по поставці в червні 2012 року цукру-піску білого Аграрному фонду /том 1 а.с. 14, зворот а.с. 17/.

Крім того, перевіркою, оформленою актом № 1894/22-05463791 від 02.11.2012 року, позивачу зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 4872399 грн. за серпень 2012 року у зв'язку з виявленими порушеннями п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, які Лубенська ОДПІ пов'язує з не наданням позивачем до перевірки документів, що підтверджують факт доставки олії соняшникової нерафінованої в кількості 3007,65 тонн на суму 29234396,88 грн., в тому числі ПДВ - 4872399,48 грн. від продавця ТОВ "Кернел-Трейд" /том 1 а.с. 14, зворот а.с. 17/.

Контролюючий орган зазначає, що на підставі встановлених попередніми двома перевірками порушень, позивачем у податковій звітності з ПДВ не здійснено корегування відповідних показників, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування заявленого до відшкодування у вересні 2012 року по рядку 23.2 у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів на суму 439496 грн. /том 1 а.с. 18/. Встановлене завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 8060 грн. контролюючий орган обґрунтовує завищенням позивачем податкового кредиту з ПДВ за червень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "Інтако" на суму 8060 грн., посилаючись на висновки акту № 788/22-417/36371642 від 10.08.2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інтако" з питань підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2011 року, березень-червень 2012 року" та відсутність товарно-транспортних документів на товар /том 1 а.с. 16/.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між ТОВ "Інтако" (постачальник) та ТОВ "Оржицький цукровий завод" (покупець) укладено договір № 01061-154 від 01.06.2012 року /том 1 а.с. 50-51/, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та оплатити за його на умовах даного договору. Найменування, кількість товарів, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, а також ціна конкретного товару визначаються в Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору /пункт 2 договору/. Відповідно до пункту 3.1 договору умови поставки: СРТ- Полтавська область, м.Лубни, склад перевізника - згідно міжнародних правил по тлумаченню термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року. Кількість переданого покупцю товару визначається в актах приймання- передачі або товарних накладних /пункт 4.4 договору/.

Згідно доданої до матеріалів справи копії специфікації від 01.06.2012 року сторони домовились про поставку конічної пари Z 41/49 в кількості 1 штуки за ціною 48360 грн., у тому числі ПДВ - 8060 грн. /том 2 зворот а.с. 51/.

ТОВ "Інтако" виписано позивачу податкові накладні № 196 від 22.06.2012 року на суму 24180 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 4030 грн. та № 244 від 27.06.2012 року на суму 24180 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 4030 грн., які були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2012 року /том 2 а.с.7-8, 15-18/.

На момент виписування податкових накладних та здійснення господарської операції за укладеним з позивачем договором, ТОВ "Інтако" було зареєстровано платником податку на додану вартість, свідоцтво платника податку на додану вартість №100222745, видане ТОВ "Інтако", було анульовано лише 19.09.2012 року /т.2 а.с.81/.

Фактичне отримання товару від ТОВ "Інтако" підтверджується видатковою накладною № 2706/03 від 27.06.2012 року, товарно-транспортною накладною № 484627 від 27.06.2012 року, рахунком- фактурою № СФ-2307 від 01.06.2012 року, копії яких наявні у матеріалах справи /т.1 а.с.52-54/.

Під час розгляду скарги позивачем надавалася контролюючому органу товарно-транспортна накладна від 27.06.2012 року № 48462 /том 2 зворот а.с. 79/. Крім того, позивачем додано до матеріалів справи копії витягів з Журналу обліку в'їзду (виїзду) транспортних засобів та Журналу реєстрації ввозу-вивозу майна /том 1 а.с. 57-58/, згідно яких 27.06.2012 року на територію підприємства ввозився товар конічна пара автомобілем НОМЕР_4 водій ОСОБА_2

Згідно видаткової накладної № 2706-03 від 27.06.2012 року приймання товару здійснено за довіреністю № 100 від 27.06.2012 працівником ОСОБА_3, який працював на підприємстві з 01.06.2011 по 06.12.2012, що підтверджується довідкою № 271 від 14.08.2013 р. та виписками з наказів підприємства /том 2 а.с. 28-32/. Копія витягу з Журналу реєстрації довіреностей наявна у матеріалах справи /том 2 а.с. 33/.

Придбаний у ТОВ "Інтако" товар придбавався з метою власної господарської діяльності для встановлення на бурякорізку центробіжну, яка перебуває у власності ТОВ "Оржицький цукровий завод" /том 2 а.с. 23-27/.

На підтвердження оприбуткування придбаного товару по бухгалтерському обліку та його подальшого використання у власній господарській діяльності позивачем приєднано до матеріалів справи витяги з регістрів бухгалтерського обліку підприємства, копію вимоги № 1423 від 13.07.2012 та акту списання від 23.07.2012 /том 1 а.с. 55, 56, том 2 а.с. 21-22/.

Розрахунок за отриманий товар здійснено у безготівковій формі у повному обсязі та підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні у матеріалах справи /том 2 а.с. 19-20/.

Суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентом на адресу позивача були виписана податкова накладна, що відповідала вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та не оспорюються відповідачем.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договору.

Неможливість проведення зустрічної звірки податківцями у контрагента позивача також не є доказом факту нереальності постачання товару.

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентом.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальниками їх зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладений між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договір в судовому порядку оспорювався, є такою, що набуло законної сили, рішення суду з приводу визнання вказаного договору недійсним.

Колегія судів зазначає, що матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірної фінансово-господарської операції.

Також колегія судів зазначає, що перевіркою, оформленою актом від 29.11.2012 року № 2095/22-05463791, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 року № 0000232301, не встановлено будь-яких нових порушень позивачем вимог Податкового кодексу України, натомість, контролюючий орган пов'язує відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування в сумі 439496 грн. за вересень 2012 року саме з висновками попередніх перевірок, оформлених актами від 14.09.2012 року №1459/22-05463791 та від 02.11.2012 року № 1894/22-05463791.

Але разом з цим суд апеляційної інстанції вказує на те, що ТОВ "Оржицький цукровий завод" не погоджуючись з висновками акту № 1459/22-05463791 від 14.09.2012 року та податковими повідомленнями - рішеннями, винесеними на підставі вказаного акту, звернулося з позовом до суду про їх скасування.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року у справі № 816/305/13-а /том 2 а.с. 88-90/, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року у справі № 816/305/13-а /том 1 а.с. 191-193/, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0000092301 від 27 вересня 2012 року, № 0000162301 від 28 вересня 2012 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року у справі № 816/305/13-а, яка набрала законної сили 17.04.2013 року /том 2 а.с. 88-90/, встановлено безпідставність висновку контролюючого органу щодо завищення ТОВ "Оржицький цукровий завод" від'ємного значення за червень 2012 року на 18231589 грн. та заниження податку на додану вартість в розмірі 185078 грн. за червень 2012 року.

Таким чином, висновки контролюючого органу про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування з посиланням на перевірку, оформлену актом № 1459/22-05463791 від 14.09.2012 року, за результатами якої позивачу було зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 18231589 грн. за червень 2012 року та встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 185078 грн. за червень 2012 року є необґрунтованими.

ТОВ "Оржицький цукровий завод" не погоджуючись з висновками перевірки та податковим повідомленням-рішенням від 16 листопада 2012 року № 0000192301, винесеним на підставі акту перевірки № 1894/22-05463791 від 02.11.2012 року, звернулося з позовом до суду про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року у справі № 816/1022/13-а /том 1 а.с. 175-181/, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року у справі № 816/1022/13-а /том 1 а.с. 182-186/, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 16 листопада 2012 року № 0000192301.

Вказаними судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, які набрали законної сили 04.06.2013 року, встановлено реальність (товарність) господарської операції щодо придбання ТОВ "Оржицький цукровий завод" у ТОВ "Кернел-Трейд" олії соняшникової, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів ПДВ в розмірі 4872399 грн. та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача та помилковість висновку податкової інспекції. Також встановлено відсутність факту завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за серпень 2012 року на 4872399 грн. /том 2 а.с. 186/.

З огляду на вищевикладене, висновки контролюючого органу про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування з посиланням на перевірку, оформлену актом № 1894/22-05463791 від 02.11.2012 року, за результатами якої позивачу було зменшено розмір від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за серпень 2012 року на суму 4872399 грн. є необґрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Зазначені обставини, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, не можуть оспарюватися в даній справі.

Фактична сплата позивачем постачальникам суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно з додатком 2 (Д2) до податкової декларації з ПДВ за вересень 2012 року встановлена та зафіксована у акті перевірки на сторінці 17 /том 1 а.с. 17/ та підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні у матеріалах справи /том 2 а.с. 99-116/.

За приписами статті 200 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду /п. 200.1/.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом /п. 200.2/.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду /пункт 200.3/.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду /пункт 200.4/.

Згідно з підпунктом 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2013р. по справі № 816/2020/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.