Постанова № 35554749, 19.11.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року 14:30 Справа № 808/8405/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А 3840 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А 3840, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна в сумі 2 061,51 грн.;

- зобов'язати відповідача нарахувати належну позивачу грошову компенсацію замість не отриманого речового майна в сумі 2 061,51 грн.;

- стягнути з військової частини А 3840 міста Мелітополь Запорізької області на користь позивача кошти в розмірі грошової компенсації замість не отриманого речового майна в сумі 2 061,51 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що звернувшись до військової частини А 3840 з метою отримання грошової компенсації в рахунок належного до видачі речового майна згідно довідки № 510, отримала лист відповідача № 539 від 21 жовтня 2013 року, яким повідомлено, що Законом України від 17 лютого 2000 року за № 1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» з 11 березня 2000 року призупинено право військовослужбовців отримувати грошову компенсацію за речове майно. Також повідомлено про неможливість повністю забезпечити позивача переліченим у довідці майном, у зв'язку з відсутністю його на складах. Така бездіяльність, на думку позивача, є протиправною та порушує її право на отримання належної їй грошової компенсації замість недоотриманого речового майна.

Позивач у судове засідання не з'явилась. 07 листопада 2013 року до суду надійшло клопотання у якому позивач просить суд розглянути справу без її участі, в порядку письмового провадження. На позовних вимогах наполягає.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився. 19 листопада 2013 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, у порядку письмового провадження. Позов визнає частково. У запереченнях зазначає, що Законом України від 11 березня 2000 року «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинена дія частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому представник відповідача визнає позов на суму 2 061,51 грн. в речовому еквіваленті.

Згідно з частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Керуючись приписами статті 41, частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу на підставі наявних доказів у порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України, а саме у військовій частині А 3840, що підтверджується довідкою № 563 від 21 жовтня 2013 року.

18 жовтня 2013 року позивачу видано довідку № 510Ж, відповідно до якої належна грошова компенсація до 11 березня 2000 року відсутня та перелік предметів, які підлягають видачі після 11 березня 2000 року на суму 2 061,51 грн.

Цього ж дня ОСОБА_1 звернулась до відповідача щодо здійснення виплати компенсації за недоотримане речове майно.

Листом Військової частини А 3840 Міністерства оборони України № 539 від 21 жовтня 2013 року позивача повідомлено, що Законом України № 1459-ІІІ від 17 лютого 2000 року «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» з 11 березня 2000 року призупинено право військовослужбовців отримувати грошову компенсацію за речове майно. Також повідомлено про неможливість повністю забезпечити позивача переліченим у довідці майном, у зв'язку з відсутністю його на складах.

Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року за № 2011-XII в редакції, яка діяла після 11 березня 2000 року (далі по тексту - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону № 2011-XII, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Дію частини другої статті 9 вказаного Закону призупинено статтею 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ, який набрав чинності з 11 березня 2000 року в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України), що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03 листопада 2006 року за № 328-V Закон № 2011-XII доповнено статтею 9-1, відповідно до якої продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 2 статті 9-1 цього Закону в редакції закону від 09 липня 2007 року, військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час (далі - Положення), відповідно до пункту 27 якого військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно. Постанова набула чинності в день її прийняття.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року дію пункту 2 статті 9-1 Закону № 2011-XII зупинено на 2007 рік.

Підпунктом 3 пункту 67 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року за № 107-VІ пункт 2 статті 9-1 Закону виключено. Рішенням Конституційного Суду України від 25 травня 2008 року за № 10-рп/2008 зміни внесенні підпунктом 3 пункту 67 визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Отже, з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України частина друга статті 9-1 Закону № 2011-XII є діючою та підлягає виконанню.

У відповідності до вищевикладеного, суд наголошує, що законодавством була поновлена виплата грошової компенсації за не отримане речове майно з 2008 року.

При цьому, слід зазначити, що стаття 9-1 цього Закону регулює питання речового забезпечення військовослужбовців, зокрема, виплати зазначеної компенсації, саме під час проходження ними військової служби.

Відповідно до аналізу наведених норм судом зроблено висновок, що пункт 27 Положення не підлягає застосуванню, оскільки суперечить вимогам Закону № 2011-ХІІ.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу видано довідку № 510 Ж від 18 жовтня 2013 року, відповідно до якої вартість предметів, які підлягають видачі після 11 березня 2000 року становить 2 061,51 грн.

Крім того, відповідачем надано суду довідку вих. № 449 від 28 жовтня 2013 року, з якої вбачається, що Військова частина А 3840 не має можливості видати ОСОБА_1 речове майно (згідно переліку у довідці № 510 Ж від 18 жовтня 2013 року), згідно її антропометричних даних із-зі відсутності розмірів на речовому складі частини.

Таким чином, з огляду на те, що позивач проходить військову службу у Збройних Силах України, відповідно до Довідки № 510 Ж вартість предметів, які підлягають видачі після 11 березня 2000 року складає 2 061,51 грн., враховуючи, що позивач звернувся до відповідача стосовно виплати компенсації за недоотримане речове майно та не отримав позитивної відповіді, керуючись приписами статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ, суд, з метою забезпечення гарантії дотримання і захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, дійшов висновку про необхідність задоволення позову шляхом визнання дій відповідача протиправними та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість належного їй до видачі речового майна у сумі 2 061,51 грн.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Військової частини А 3840 щодо відмови нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації замість належного до видачі речового майна в сумі 2 061,51 грн.

Зобов'язати Військову частину А 3840 нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію замість не отриманого речового майна в сумі 2 061,51 грн.

Стягнути з Військової частини А 3840 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 22990428) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) грошову компенсацію замість не отриманого речового майна в сумі 2 061,51 (дві тисячі шістдесят одна гривня п'ятдесят одна копійка) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Д.В. Татаринов.