Постанова № 35552267, 20.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

20 листопада 2013 року Справа № 902/980/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі судового засідання Ткач Ю.В.,

розглянувши апеляційну скаргу позивача - приватного підприємства "Багатопрофільна фірма "ІНТЕРКРАЙТ" на рішення господарського суду Вінницької області від 29.08.13 р. у справі №902/980/13 (суддя Бенівський В.І.)

за позовом приватного підприємства "Багатопрофільна фірма "ІНТЕРКРАЙТ" (м. Херсон)

до державного підприємства "Гайсинський спиртовий завод" (м. Гайсин, Вінницька область)

про стягнення 275657,67 грн. основного боргу та санкцій, розірвання договору №39/1 від 26.04.2011р. та повернення майна.

За участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 29.08.13р. у справі №902/980/13 (суддя Бенівський В.І.) у позові приватного підприємства "Багатопрофільна фірма "ІНТЕРКРАЙТ" до державного підприємства "Гайсинський спиртовий завод" про стягнення 275657,67 грн. основного боргу та санкцій, розірвання договору №39/1 від 26.04.2011 р. та повернення майна - відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, не підтверджені належними доказами (арк.справи 95-100).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - приватне підприємство «Багатопрофільна фірма "ІНТЕРКРАЙТ» 13.09.2013р. надіслав на адресу господарського суду Вінницької області апеляційну скаргу.

В скарзі зокрема зазначає, що відмовляючи в задоволенні вимог в частині стягнення 150000,00 грн. боргу по оплаті за користування переданого в найм обладнання та три відсотки річних в розмірі 2057,67 грн., а також в частині розірвання договору найму і повернення майна, господарський суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.43,84 ГПК України щодо повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи не навів у рішенні мотивів відмови в задоволенні зазначених позовних вимог.

Вважає, що в матеріалах справи були наявні всі належні докази в підтвердження невиконання відповідачем своїх договірних обов'язків по внесенню оплати за користування найманим обладнанням, яким суд в порушення ст.43 ГПК України не надав правової оцінки і необгрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення 120000,00 грн. неустойки за прострочення у поверненні обладнання в сумі та 3600,00 грн. неустойки за невиконання обов'язків по оплаті за користування обладнанням, суд послався на те, що 21.07.2010р. господарським судом порушено провадження у справі №10/83-10 про банкрутство державного підприємства «Гайсинський спиртовий завод» і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня).

Скаржник не погоджується з таким висновком господарського суду, оскільки неустойка в сумі 120 000,00 грн. була нарахована позивачем на підставі ст.785 ЦК України. Неустойкою, яка передбачена вказаною нормою, забезпечується зобов'язанням щодо повернення речі (в натурі), а не грошове зобов'язання, тому дія частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на такі правовідносини не поширюється.

На підставі викладеного просить рішення господарського суду Вінницької області від 29.08.2013 р. у справі №902/980/13 скасувати, постановити нове рішення, яким позов приватного підприємства «Багатопрофільна фірма «ІНТЕРКРАЙТ» задовольнити в повному обсязі; зобов'язати ДП «Гайсинський спиртовий завод» передати ПП «Багатопрофільна фірма «ІНТЕРКРАЙТ» 782,389 тон компоненту моторного палива альтернативного за договором промислової переробки сировини №41 від 05.11.2010 р.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до слухання.

27.09.2013р. від скаржника на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшли письмові уточнення до апеляційної скарги (вх.№16419/13), в яких апелянт просить виключити з прохальної частини апеляційної скарги пункт про зобов'язання ДП «Гайсинський спиртовий завод» передати ПП «Багатопрофільна фірма «ІНТЕРКРАЙТ» 782,389 тон компоненту моторного палива альтернативного за договором промислової переробки сировини №41 від 05.11.2010 р.

01.11.2013р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від ДП «Гайсинський спиртовий завод» надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу (Вх.№18899/13).

У відзиві стверджує, що в період з 15.08.2012р. майно, яке передане в найм, не використовувалося ДП «Гайсинський спиртовий завод» через обставини, за які він не відповідає, то у зв'язку з цим плата за користування обладнанням не нараховувалася та за даними бухгалтерського обліку ДП «Гайсинський спиртовий завод» заборгованість по договору найму обладнання №39/1 від 26.04.2011р. відсутня.

Також вважає, що доказів на підтвердження наявності підстав розірвання договору найму на вимогу наймодавця, визначених нормами ст.783 ЦК України, позивачем не надано, а відтак відсутні підстави для задоволення вимоги про розірвання договору найму.

Зазначає, що обладнання з автоматизації відділення розсірробки, дріжджегенерації та бродіння, яке належить ПП "Багатопрофільна фірма "ІНТЕРКРАЙТ" та знаходиться на території ДП «Гайсинський спиртовий завод» відділом державної виконавчої служби Суворовського РУЮ у м.Херсон направлено постанову про доручення проведення виконавчих дій ВП №39465255 від 18.10.2013р. до відділу державної виконавчої служби Гайсинського РУЮ для опису та арешту вищевказаного майна. Дане майно описано та арештовано згідно акту опису та арешту майна від 18.10.2013р №б/н. та передане на відповідальне зберігання гром.Поліщук Л.І. жительці м.Гайсин вул.Плєханова 107а/31, яка попереджена про кримінальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного та арештованого;майна. Враховуючи цей факт зазначене майно не може бути передане ПП "Багатопрофільна фірма "ІНТЕРКРАЙТ", оскільки перебуває під арештом.

На підставі викладеного просить залишити рішення господарського суду Вінницької області від 29.08.2013р. у справі №902/980/13 без змін, а апеляційну скаргу ПП "Багатопрофільна фірма "Інтеркрайт" від 13.09.2013 р. залишити без задоволення.

В судове засідання апеляційної інстанції 20.11.2013р. представник позивача не з'явився, надіслав телеграму (Вх.№20521/13 від 19.11.2013р.) з клопотанням про відкладення справи у зв'язку з перебуванням директора ПП "Багатопрофільна фірма "ІНТЕРКРАЙТ".

Дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки ухвалою від 30.09.2013р. суд не зобов'язував конкретну особу з'явитися у судове засідання, а уповноваженого представника юридичної особи, який мав здійснювати представницькі повноваження ПП "Багатопрофільна фірма "ІНТЕРКРАЙТ".

Представник відповідача не забезпечив явку представника в судове засідання, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, причини неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому законом порядку (арк.справи 132).

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

26 квітня 2011 року приватне підприємство "Багатопрофільна фірма "ІНТЕРКРАЙТ" та державне підприємство "Гайсинський спиртовий завод" уклали договір №39/1 найму обладнання. Відповідно до даного договору позивач передав відповідачу у платне строкове користування належне йому на праві власності промислове обладнання - автоматизація відділення розсіробки, дріжджегенерації та бродіння, які перелічені у додатку №1 до договору.

Вартість переданого обладнання, як встановлено п.1.5 договору, оцінена сторонами в сумі 140 000 грн.

Згідно п.1.7 договору, обладнання передано наймачу з метою виробництва компоненту моторного палива альтернативного.

Пунктом 4.1 договору та додаткової угоди №1 від 20 червня 2011 року визначена вартість за користування обладнання, яка становить 15 000,00 грн. на місяць.

Плата за користування обладнанням нараховується за період роботи обладнання. У випадку простою обладнання плата за користування не нараховується (п.4.2 договору).

Згідно п.4.3 договору плата за користування обладнанням здійснюється в безготівковій формі шляхом банківського переводу на поточний рахунок наймодавця не пізніше 15 числа поточного місяця.

Передача обладнання відповідачу була оформлена актом приймання-передачі від 20.06.2011р.(арк.справи 13). Визначене договором найму обладнання було прийнято відповідачем.

Наказом №229/1 по ДП «Гайсинський спиртовий завод» від 15.08.2012р., для досягнення запланованого режиму виробництва та виявлення причин неполадок, створено комісію в складі: голова комісії - заступник головного інженера Шушарін С.В., члени комісії - головний технолог Душкавич В.А. та провідний інженер КПВ і А Поліщук Л.І. (арк.справи 92).

Відповідно до акту від 15.08.2012р. зазначеною комісією під час обстеження автоматизації відділення розсіробки, дріжджегенерації та бродіння встановлено, що контролери МІК51-07 (2 шт.) знаходяться в неробочому стані, в результаті чого вся автоматика розсіробки, дріжджегенерації та бродіння не працює. Управління процесом виробництва переведено в ручний режим. Комісією виведено з роботи обладнання автоматизації відділення розсіробробки, дріжджегенерації та бродіння (арк.справи 91).

В матеріалах справи наявні акти наданих послуг №27 від 10.06.2013 р., №18 від 29.03.2013 р„ №13 від 21.02.2013 р„ №3 від 15.01.2013 р., №232 від 26.12.2012 р., №218 від 30.11.2012 р., №188 від 26.10.2012 р., №179 від 27.09.2012 р.,№176 від 31.08.2012 р. не підписані і не повернуті відповідачем.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність між сторонами правовідносини з договору найму (оренди) майна (глава 58 "Найм (оренда)" ЦК України).

Як встановлено ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

26 квітня 2011 року між сторонами укладено договір №39/1 найму обладнання, а саме автоматизації відділення розсіробки, дріжджегенерації та бродіння. Разом з тим, в договорі чи в матеріалах справи відсутні докази конкретної назви обладнання, його технічних характеристик, та року випуску, майно індивідуально не визначене.

Як свідчать матеріали справи, акт приймання-передачі обладнання, без зазначення дати та номера, вказує тільки вартість обладнання, а саме - 140 000,00 грн. за комплект.

Відповідно до п.4.2 договору, плата за користування обладнанням нараховується за період роботи обладнання. У випадку простою обладнання плата за користування не нараховується.

Докази використання відповідачем обладнання згідно умов договору в матеріалах справи відсутні. Акти надання послуг, тобто найму обладнання відповідачем не підписані.

Натомість в матеріалах справи наявні наказ №229/1 від 15.08.2012р. та акт від 15.08.2012р., відповідно до яких комісією виведено з роботи обладнання автоматизації відділення розсіробробки, дріжджегенерації та бродіння.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Вінницької області про відмову приватному підприємству "Багатопрофільна фірма "ІНТЕРКРАЙТ" в стягненні 150000,00 грн. основного боргу.

Крім цього матеріалами справи встановлено, що 21.07.2010р. господарським судом порушено провадження у справі №10/83-10 про банкрутство Державного підприємства "Гайсинський спиртовий завод" і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

В п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" зазначено, що за змістом ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань не застосовуються. Дана позиція викладена в Висновках Верховного суду України викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.111-16 ГПК України за І півріччя 2013 р. (постанова Верховного Суду України від 12 березня 2013 р. у справі № 3-71гс12).

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Вінницької області, що неустойка в сумі 120000,00 грн. за користування річчю за час прострочення та 3600,00 грн. за невиконання обов'язків по оплаті за користуванням обладнанням стягненню не підлягають.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Багатопрофільна фірма "ІНТЕРКРАЙТ" на рішення господарського суду Вінницької області від 29.08.13 р. у справі №902/980/13- залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Василишин А.Р.