Рішення № 35552075, 20.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-35/18309-2012 20.11.13За позовом Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник»

про стягнення 53165248,47 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник»

до Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК»

про стягнення 86000 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін по первісному позову:

від позивача - Баланчук С.О. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явилися.

Представники сторін по зустрічному позову:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача - Баланчук С.О. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «ЕРДЕ БАНК» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник» (далі - Відповідач) про стягнення 46340987,96 грн. заборгованості та штрафних санкцій по Кредитному договору № 180/11-КЛ від 12.10.2011.

Ухвалою від 04.02.2013 у справі № 5011-35/18309-2012 за вищевказаним позовом було припинено провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою від 26.03.2013 Київський апеляційний господарський суд скасував ухвалу господарського суду міста Києва від 04.02.2013, а справу № 5011-35/18309-2012 повернув у суд першої інстанції для подальшого розгляду по суті.

У господарському суді міста Києва справа № 5011-35/18309-2012 згідно повторного автоматичного розподілу була передана судді Сташківу Р.Б. та прийнята ним до провадження.

Розгляд справи судом неодноразово зупинявся та відкладався.

Ухвалою від 28.10.2013 судом було прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом, поданий Відповідачем зустрічний позов до Позивача про визнання безпідставними нарахувань процентів за користування кредитом в сумі 1739778,94 грн. та про стягнення 86000 грн. збитків.

Заявою від 05.11.2013 Позивачем було збільшено позовні вимоги та Позивач заявляє про стягнення 53165248,47 грн. заборгованості з повернення кредиту та сплати нарахованих процентів по Кредитному договору № 180/11-КЛ від 12.10.2011 станом на 01.11.2013 (по жовтень місяць включно). Вимоги про стягнення пені Позивач вже не заявляє.

Судом вищевказана заява Позивача прийнята до розгляду, та отже у відповідності до ст.ст. 22, 55 ГПК України має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір по даній справі.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 180/11-КЛ від 12.10.2011.

Відповідач проти заявлених вимог первісного позову заперечує та заявляє зустрічні позовні вимоги з тих підстав, що на його думку Позивач неправомірно не зараховує деякі з наданих Відповідачем для проведення платежів, чим заважає належній господарській діяльності Відповідача та спричинив збитків на суму 86000 грн.

Позивач проти заявлених вимог зустрічного позову заперечує, оскільки всі належні до проведення платежі ним було прийнято та проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, тому Позивач не вбачає зв'язку між його діями та спричиненню Відповідачу заявлених сум збитків.

В судовому засіданні 06.11.2013 судом було оголошено перерву на 20.11.2013.

Від Відповідача 19.11.2013 через відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю направити повноважного представника в дане судове засідання, оскільки повноважні його представники, призначені у даній справі, були викликані до слідчого органу Львівської області.

Разом з цим, Відповідач, як учасник судового процесу не був позбавлений права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч. 1 - 5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами, оскільки про призначення судового засідання на 20.11.2013 Відповідачу було відомо ще з 06.11.2013 (дата оголошення перерви в судовому засіданні з повідомленням сторін про наступне засідання під розписку).

Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Суд також приймає до уваги, що явка представників сторін у судове засідання 20.11.2013 обов'язковою не визнавалась, та Відповідачем не обґрунтовано підстав необхідності прийняття його представником особистої участі в судовому засіданні.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи.

Від Відповідача 19.11.2013 через відділ діловодства суду також надійшла заява про витребування від Позивача в порядку ст. 38 ГПК України оригіналу договору розрахункового-касового обслуговування, укладеного між сторонами.

Судом дане клопотання розглянуто та відхилено, оскільки всупереч вимогам ст. 38 ГПК України Відповідачем не доведено обставин справи, які може підтвердити цей доказ - саме оригінал витребуваного договору, за тих умов, що надана Відповідачем копія договору жодним чином не оспорюється з боку Позивача. Тобто Відповідачем не обґрунтовано необхідність витребування та дослідження судом саме оригіналу договору розрахункового-касового обслуговування, укладеного між сторонами, за наявністю в матеріалах справи копії, та не доведено, що саме може підтвердити оригінал, та що не може довести копія.

Також судом розглянуто та відхилено заявлене Відповідачем клопотання про призначення судової експертизи по справі, оскільки Відповідачем всупереч ст. 41 ГПК України не доведено суду, що перелічені у клопотанні питання (про розмір сум заборгованостей за тілом кредиту, процентами, нарахованій пені, наявності оплат з боку Відповідача та щодо того, в якому порядку (по яким формулам) здійснюються їх нарахування) потребують для свого вирішення спеціальних знань експерта, та не можуть бути встановлені судом з наданих сторонами письмових доказів, у співвідношенні з умовами Кредитного договору № 180/11-КЛ від 12.10.2011 та згідно положень чинного законодавства.

Крім того, в судовому засіданні 20.11.2013 за наслідками розгляду клопотання Позивача від 13.12.2012 про забезпечення позову, судом було оголошено про залишення його без задоволення, оскільки Позивачем, всупереч ст. 66-67 ГПК України, не доведено суду (не надано письмових та інших доказів), що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі, а одні лише припущення Позивача належними доказами не являються. При цьому, сума судового збору з Позивача в доход державного бюджету не стягується, оскільки він звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.10.2011 між Позивачем (далі - Банк, Кредитор) та Відповідачем (далі - Боржник, Позичальник) було укладено Кредитний договір № 180/11-KЛ (далі - Кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого Кредитодавець надає Позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами/угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

У розділі 1 Кредитного договору сторони визначили, що кредит надається у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування в сумі 43000000 грн., з терміном остаточного повернення кредиту по 11 жовтня 2013 року включно, та з процентною ставкою в 17% річних.

За приписами п.п. 3.1.1 п. 3.1 Кредитного договору, Позивач зобов'язався надавати Відповідачу транші на підставі його письмових заяв на строк та в сумі, попередньо погодженій з Позивачем, та відповідно до умов цього договору.

29.12.2011 та 04.01.2012 сторонами укладались додаткові договори до Кредитного договору, відповідно до яких ліміт кредитної лінії збільшувався, та був зафіксований у сумі 47033000 грн.

Строки та порядок нарахування процентів сторонами встановлено в розділі 2 Кредитного договору, при цьому відповідно до п.п. 2.7.1 п. 2.7 цього договору, проценти, нараховані за місяць відповідно до умов договору, Відповідач зобов'язаний сплачувати не пізніше останнього календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані на рахунок № 2068.8.04375.003.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Залученими до матеріалів справи виписками з особового рахунку Відповідача підтверджується виконання Позивачем перед Відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором щодо надання Відповідачу кредитних коштів у передбачені договором строки та в розмірах.

Натомість Відповідачем свої зобов'язання за Кредитним договором щодо повернення суми кредиту та сплати процентів виконувались неналежним чином та не в повному обсязі, що призвело до накопичення заборгованості.

Пунктом 4.4 Кредитного договору сторони погодили, що Кредитодавець має право у разі невиконання Позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених цим договором, вимагати погашення кредиту, сплати процентів за фактичний час користування кредитом, комісій та штрафних санкцій, а Позичальник зобов'язаний виконати цю вимогу за реквізитами та у день, що вказані Кредитодавцем у письмовій вимозі.

Відповідно до п.п. 2.9.1 п. 2.9. Кредитного договору, у разі наявності простроченої заборгованості за кредитом, нарахованими процентами, комісіями та штрафними санкціями, Кредитодавець має право вимагати дострокового погашення заборгованості у повному обсязі.

Перевіривши доданий Позивачем до заяви про збільшення позовних вимог розрахунок заборгованості станом на 01.11.2013 (по жовтень місяць включно), суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Кредитного договору.

Судом встановлено, що станом на 01.11.2013 за Відповідачем рахується заборгованість з не повернутого кредиту в сумі 44510000 грн. та по несплаченим відсоткам з вересня 2012 року по жовтень 2013 року (включно) в сумі 8655248,47 грн., та вказані суми заборгованостей є непогашеними на даний час.

При цьому судом відхиляються заперечення Відповідача, щодо неврахування Позивачем деяких його оплат (списання з належному йому рахунку) при здійсненні розрахунку заборгованості, оскільки залученими до матеріалів справи виписками з особового рахунку Відповідача підтверджується належне списання і зарахування Позивачем сум коштів у рахунок погашення заборгованості по Кредитному договору, і наведені у цих виписках відомості не спростовані Відповідачем належними засобами доказування.

Так, Відповідачем не надано доказів блокування Позивачем господарських розрахунків Відповідача у заявлений період (з 31.08.2012 по 14.11.2012).

Додатково суд зазначає, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 09.01.2013 № 4 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» у Банку з 09.01.2013 було відкликано банківську ліцензію та розпочато щодо останнього ліквідаційну процедуру.

Процедура ліквідації банків визначена у розділі VIII (статті 44-54) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відтак, суд зауважує, що у випадку наявності у Відповідача будь-яких подальших грошових вимог до Позивача з 09.01.2013 з приводу невиконання останнім своїх зобов'язань, в тому числі по договорам банківського обслуговування, Відповідач не позбавлений права звернутися до Уповноваженої особи Фонду з вищевказаними вимогами до Позивача в установленому законом порядку в межах ліквідаційної процедури, і у випадку виникнення будь-якого спору щодо акцептування цих вимог Відповідача, останній отримає право (враховуючи положення частини 4 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») вирішити цей спір у судовому порядку.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, враховуючи все вищенаведене, суд визнає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості з не повернутого кредиту в сумі 44510000 грн. та по несплаченим відсоткам з вересня 2012 року по жовтень 2013 року (включно) в сумі 8655248,47 грн.

Щодо вимог зустрічного позову Відповідача про стягнення з Позивача 86000 грн. збитків, з яких 80000 грн. не отриманого прибутку та 6000 грн. завдання шкоди діловій репутації, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Також, відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, за приписами ч. 1 ст. 225 ГК України включається, зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною, та матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, за приписами вказаної статті, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 22.01.2013 № 3-72гс12).

Відповідно до ст. 217 ГК України відшкодування збитків є різновидом господарської санкції за вчинення правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи зі змісту ст. ст. 218, 219 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, зокрема, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

В поданому зустрічному позові Відповідач посилається на спричинення йому збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 80000 грн., оскільки від його послуг відмовилась значна частина клієнтів, так як Відповідач не міг виконувати свої зобов'язання перед ними внаслідок втрати товарних кредитів, що призвело до неотримання запланованих прибутків. А також Відповідач посилається на завдання шкоди його діловій репутації, як надійного бізнес-партнера, та подальшої втрати долі на ринку та зниження кредитного рейтингу, та ці збитки він оцінює розмірі 6000 грн.

Проте Відповідачем всупереч положенням ст. 33 ГПК України, не надано жодних доказів фактичного спричинення йому збитків Позивачем взагалі, та зокрема у заявлених Відповідачем розмірах в межах правовідносин по даному спору.

Так, Відповідачем не надано доказів блокування Позивачем господарських розрахунків Відповідача у заявлений період (з 31.08.2012 по 14.11.2012), не надано доказів, що дії Позивача спричинили ненадання Відповідачу товарних кредитів та відмову від його послуг клієнтів Відповідача, та не надано обґрунтованого розрахунку заявленого розміру збитків в розмірі 80000 грн. і доказів протиправної поведінки Позивача і її причинно-наслідкового зв'язку з заподіяннями Відповідачу цієї суми збитків.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що дії Позивача в межах правовідносин, які є предметом даного судового розгляду, спричинили шкоду діловій репутації Відповідача, та що в подальшому призвело втрати долі на ринку та зниження кредитного рейтингу Відповідача, і також суду не надано обґрунтованого розрахунку заявленого розміру збитків в розмірі 6000 грн., доказів протиправної поведінки Позивача і її причинно-наслідкового зв'язку з заподіяннями Відповідачу цієї суми збитків.

Порушення Позивачем прав або охоронюваних законом інтересів Відповідача в межах правовідносин, що склалися при виконанні Кредитного договору, Відповідачем суду доведено не було, натомість з наданих Позивачем та описаних вище в рішенні суду доказів вбачається повне виконання Позивачем перед Відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором щодо надання кредитних коштів у передбачені договором строки та розмірах.

Відтак, заявлені позовні вимоги зустрічного позову про стягнення 86000 збитків не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги зустрічного позову Відповідача про визнання безпідставними нарахувань процентів за користування кредитом в сумі 1739778,94 грн. по Кредитному договору № 180/11-КЛ від 12.10.2011, то суд зазначає, що по-перше Відповідачем всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено належними засобами доказування безпідставність нарахувань Позивачем процентів, та зокрема завищення їх у наведеному Відповідачем розмірі. Та по-друге, законність такого нарахування вже була предметом даного судового розгляду в межах заявлених вимог по первісному позову, та оскільки суд дійшов висновку про правомірність здійснених Позивачем нарахувань процентів, то в задоволенні вимог зустрічного позову Відповідача суд відмовляє.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору, то в частині задоволених судом позовних вимог до Відповідача та задоволеної раніше апеляційної скарги, судовий збір за звернення Позивача до суду з позовом та з апеляційною скаргою стягується з Відповідача в доход Державного бюджету України.

Також, з Відповідача в дохід Державного бюджету України достягується 1073 грн. судового збору за розглянуту судом та визнану необґрунтованою немайнову вимогу про визнання безпідставними нарахувань процентів за користування кредитом.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги первісного позову задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник» (м. Київ, вул. Вишгородська, 28/1; ідентифікаційний код 31466963) на користь Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» (м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, буд. 10/5, літера А; ідентифікаційний код 34817907) 44510000 (сорок чотири мільйони п'ятсот десять тисяч) грн. заборгованості за кредитом та 8655248 (вісім мільйонів шістсот п'ятдесят п'ять тисяч двісті сорок вісім) грн. 47 коп. заборгованості за процентами.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник» (м. Київ, вул. Вишгородська, 28/1; ідентифікаційний код 31466963) в доход Державного бюджету України 64380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. судового збору за звернення позивача з позовом майнового характеру, 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. за звернення відповідача з немайновою вимогою та 32190 (тридцять дві тисячі сто дев'яносто) грн. судового збору за звернення позивача з апеляційною скаргою.

Видати наказ.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.2013

Суддя Сташків Р.Б.