Рішення № 35549718, 21.11.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 925/1534/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представників сторін: позивача - Коротка А.В. за довіреністю, відповідача - Котьол О.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом приватного підприємства (ПП) "Зернотрейд", м.Черкаси до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Перше травня комбікормовий завод", м.Черкаси про стягнення 18190,31 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Подано позовну заяву, у якій ПП "Зернотрейд" (далі - позивач) просить стягнути з ТОВ "Перше травня комбікормовий завод" (далі - відповідач) 19642,07 грн., у тому числі: 6168,30 грн. інфляційних втрат та 13473,77 грн. три проценти річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням господарського суду Черкаської області від 26.09.2011 року у справі №03/5026/1682/2011, яке набрало законної сили 21.11.2011 року, з відповідача стягнуто на користь позивача 774485,91 грн. основного боргу, 40801,21 грн. три відсотки річних, 126151,98 грн. інфляційних втрат та судові витрати. Рішення суду в повному обсязі було виконане лише 31.08.2013 року, тому згідно зі ст.625 ЦК України з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати та три проценти річних за період до повного виконання рішення суду.

У заяві про уточнення позовних вимог від 04.11.2013 року позивач просить стягнути з відповідача 13570,20 грн. три відсотки річних та 4620,11 грн., а всього 18190,31 грн.

Заява позивача оцінена судом, як заява про зменшення розміру позовних вимог, що відповідає встановленому ст.22 ГПК України процесуальному праву позивача, та прийнята до розгляду.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення у зв'язку із не наведенням доказів, які підтверджують викладені обставини.

Згідно ст.77 ГПК України у судовому засіданні за клопотанням представника відповідача оголошувалась перерва з 14 по 21 листопада 2013 року. Про дату та час судового засідання повідомлено представників сторін під розписки.

Після закінчення перерви представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із його участю у іншому судовому процесі. Доказів на підтвердження обставин, які зазначені у клопотанні, представник відповідача не подав.

Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відхилено судом, оскільки явка представника відповідача у судове засідання не визнавалась обов'язковою. Окрім цього, вказані представником відповідача підстави для відкладення розгляду справи не є поважними. Неможливість явки одного представника (в т.ч. з причин хвороби, відрядження, відпустки, участі в іншому судовому засіданні тощо) не позбавляє можливості призначити іншого представника, а також не перешкоджає учаснику процесу направити до суду поштою (чи з іншим працівником) витребувані судом документи або інші документи, які учасник вважає за необхідне подати до справи. При розгляді клопотання відповідача судом враховані роз'яснення Вищого господарського суду України (ВГСУ), викладені у п.3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі вживається скорочено - постанова Пленуму ВГСУ №18).

Окрім цього, встановлений ст.69 ГПК України строк вирішення спору закінчується 23 листопада 2013 року і сторонами не заявлено клопотання про його продовження.

Неявка у судове засідання після закінчення перерви представника відповідача, явка якого не визнавалась обов'язковою, не перешкоджають завершенню розгляду справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримала зменшені позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлені наступні обставини.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 26 вересня 2011 року у справі №03/5026/1681/2011 задоволено повністю позов ПП "Зернотрейд": стягнуто з ТОВ "Перше Травня "Комбікормовий завод" на користь ПП "Зернотрейд" 1 013 297 грн. 16 коп., в тому числі 774 485 грн. 91 коп. боргу, 126 151 грн. 98 коп. втрат внаслідок інфляції, 40 801 грн. 21 коп. 3% річних та 71 858 грн. 06 коп. пені, а також 10132 грн. 97 коп. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Сума заборгованості (основного боргу, пені, інфляційних нарахувань, трьох процентів річних) стягнута станом на 28 липня 2011 року, що підтверджується копією позовної заяви, яка розглядалась у справі №03/5026/1681/2011.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2011 року рішення господарського суду Черкаської області залишено без змін.

На виконання рішення суду, у період з грудня 2011 року по серпень 2012 року відповідач сплатив позивачу стягнуту суму, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №6885 від 13.12.2011 року на суму 100000,00 грн., №7048 від 19.12.2011 року на суму 100000,00 грн., №7723 від 10.01.2012 року на суму 100000,00 грн., №8019 від 17.01.2012 року на суму 50000,00 грн., №885 від 13.02.2012 року на суму 50000,00 грн., №9039 від 22.02.2012 року на суму 30000,00 грн., №9129 від 29.02.2012 року на суму 70000,00 грн., №9944 від 28.03.2012 року на суму 100000,00 грн., №10323 від 11.04.2012 року на суму 50000,00 грн., №10926 від 11.05.2012 року на суму 30000,00 грн., №11381 від 29.05.2012 року на суму 20000,00 грн., №104707 від 01.08.2012 року на суму 30000,00 грн., №13132 від 17.08.2012 року на суму 50000,00 грн., №13371 від 30.08.2012 року на суму 78754,29 грн., №13337 від 31.08.2012 року на суму 154542,87 грн.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму невиконаних зобов'язань.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України, на яку посилається позивач, як на правову підставу своїх вимог, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Наведені норми ЦК України не пов'язують припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Такими фактами у даній справі є факти, встановлені рішенням господарського суду Черкаської області від 26 вересня 2011 року у справі №03/5026/1681/2011 щодо наявності у відповідача перед позивачем основного боргу у сумі 774485,91 грн. та прострочення виконання грошових зобов'язань.

Після прийняття судового рішення відповідач частинами здійснював сплату заборгованості, що підтверджується вищенаведеними платіжними дорученнями, повністю сума основного боргу була сплачена 16.08.2012 року.

Позивачем нараховані три проценти річних в сумі 13570,20 грн. та інфляційні втрати в сумі 4620,11 грн. за період з 28.07.2011 року (дата, по яку були здійснені нарахування у справі №03/5026/1681/2011) по 16.08.2012 року (дата припинення зобов'язань виконанням), із врахуванням здійснених відповідачем платежів. Розрахунки перевірені судом, вони здійснені вірно.

Згідно ст. 83 ГПК України обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

При вирішенні даної справи судом враховані висновки Верховного Суду України щодо застосування ст.625 ЦК України, викладені, зокрема, у постанові від 04 липня 2011 року у справі №13/210/10.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача, які викладені у письмовому відзиві на позовну заяву, є безпідставними і не спростовують встановлених фактичних обставин справи.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені правові норми, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 13570,20 грн. трьох процентів річних, 4620,11 грн. інфляційного збільшення суми боргу, тому задовольняє позов повністю.

Згідно ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1720,50 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повістю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня комбікормовий завод" (Черкаська область, Черкаський район, с.Хутори, вул. Центральна, будинок 2, ідентифікаційний код 36330229) на користь приватного підприємства "Зернотрейд" (м.Черкаси, вул.Пушкіна, будинок,67 ідентифікаційний код 36196794) - 13570,20 грн. трьох процентів річних, 4620,11 грн. інфляційного збільшення суми боргу та 1720,50 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 27 листопада 2013 року.

СУДДЯ Н.М. Курченко