Рішення № 35548674, 02.09.2013, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/801/13-ц

Провадження № 2/386/196/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2013 р.

смт. Голованівськ Голованівський районний суд Кіровоградської області

у складі головуючого судді Гут Ю.О.

при секретарі судового засідання Прядун А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Голованівськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОСТО» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з даним позовом і вказала що 30 січня 2010 року вона підписала типову угоду № 310508 з товариством обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (далі ТОВ «Авто Просто», відповідач), в особі представника ОСОБА_2, що діяла на підставі довіреності від 01.01.2010, предметом якої є надання послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля (далі Угода).

Укладаючи угоду з представником TOB «АВТО ПРОСТО», її запевнили в тому, що після сплати 15 відстоків вартості автомобіля вона вже отримає автомобіль і надалі буде сплачувати кошти за нього кожного місяця і так до виплати повної суми за автомобіль.

Нею було обрано автомобіль марки «КІА» модель «RIO» загальною вартістю 93 600 грн.

Відповідно до статті 5 Угоди учасник зобовязується виконувати зобовязання, передбачені угодою, в порядку та строки, визначені угодою, включаючи, але не обмежуючись: сплатити Вступний внесок при укладанні Угоди; щомісячно сплачувати Повні внески та ін.

На виконання зазначеної статті Угоди нею були здійснені наступні платежі:

№ з/пВид платежуДатаСума1Вступний внесок30.01.20103369,602Щомісячний внесок 13.03.20101332,663Щомісячний внесок13.04.20101332,664Щомісячний внесок11.05.20101332,665Щомісячний внесок14.06.20101332,666Внесок24.06.20101120,007Щомісячний внесок13.07.20101332,668Внесок27.07.20102220,009Щомісячний внесок13.07.20101332,6610Щомісячний внесок10.08.20101332,6611Щомісячний внесок14.09.20101332,6612Щомісячний внесок08.10.20101343,5013Щомісячний внесок12.11.20101343,5014Щомісячний внесок14.12.20101376,0115Щомісячний внесок13.01.20111376,0116Щомісячний внесок14.02.20111376,0117Щомісячний внесок14.03.20111376,0118Щомісячний внесок15.04.20111376,0119Щомісячний внесок12.05.20111419,3420Щомісячний внесок15.06.20111419,3421Щомісячний внесок14.07.20111419,3422Щомісячний внесок09.08.20111419,3423Щомісячний внесок15.09.20111419,3424Щомісячний внесок14.10.20111419,3425Щомісячний внесок11.11.20111419,34

26Щомісячний внесок06.12.20111419,3427Щомісячний внесок13.01.20121603,5328Щомісячний внесок14.02.20121603,5329Щомісячний внесок15.03.20121603,5330Щомісячний внесок13.04.20121603,5331Щомісячний внесок15.05.20121646,8732Щомісячний внесок14.06.20121646,8733Щомісячний внесок18.07.20121646,8734Щомісячний внесок08.11.20121646,8735Щомісячний внесок08.11.20121646,87

Всього52941,12

В жовтні 2010 року, сплативши 15 % від загальної вартості автомобіля (15344,78 грн.), вона звернулась до менеджера ТОВ «АВТО ПРОСТО», але він пояснив їй, що вона неправильно зрозуміла умови Угоди та повинна сплатити не 15, а 30 % від загальної вартості автомобіля.

Сплативши вже 30 % від загальної вартості автомобіля (30665,03 грн. станом на вересень 2011 року) та не отримавши автомобіль, вона знову звернулась до менеджера TOB «АВТО ПРОСТО» з приводу недотримання домовленостей, однак їй роз'яснили, що діяльність TOB «АВТО ПРОСТО» полягає в адмініструванні груп осіб, бажаючих придбати автомобіль, учасників системи АвтоТак. Представники TOB «АВТО ПРОСТО» запевняли, що скоро вона отримає автомобіль та рекомендували сплачувати внески.

В грудні 2012 року, отримавши рахунок для здійснення поточної оплати внеску, вона знову в телефонному режимі звернулась до представника ТОВ «АВТО ПРОСТО» з вимогою надати пояснення щодо виконання ними умов Угоди, але чіткої відповіді стосовно терміну отримання мною автомобіля мені надано не було.

Укладаючи угоду з ТОВ «АВТО ПРОСТО» вона мала на меті придбати автомобіль, користуватися ним і сплачувати поступово його вартість. Була впевнена, що укладає саме таку угоду, тому що їй так було розяснено представником TOB «АВТО ПРОСТО». Хоча в дійсності виявилось зовсім не так.

Укладаючи угоду вона помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, а саме щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін. Якби при укладенні угоди вона розуміла, що предметом угоди є саме надання послуг з адміністрування груп у системі АвтоТак, то не укладала б оскаржуваної угоди. Тільки тепер зрозуміла, що представник TOB «АВТО ПРОСТО», замість чіткого роз'яснення та надання достовірної інформації щодо предмету, правових наслідків та обов'язків сторін за угодою, навмисно замовчав (приховав) обставини, знання яких могло перешкодити здійсненню правочину.

Вважає, що своїми діями представник TOB «АВТО ПРОСТО» ОСОБА_2 - особа, що підписала угоду від імені TOB «АВТО ПРОСТО», ввела її в оману щодо обставин та природи правочину.

Порушення прав споживача при укладенні оскаржуваного договору полягає в наступному:

Відповідно до ч. 1-3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Згідно з ч. 4 ст. 18 цього Закону перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до ч. 5, 6, 8 ст. 18 цього Закону, якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним. У разі коли визнання положення недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів» заборонено нечесну підприємницьку практику, яка включає, зокрема будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману, спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, специфікація та ціна або спосіб розрахунку ціни чи наявність знижок або інших цінових переваг.

Згідно з ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 цього Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Як вбачається із статті 4 додатку № 2 до Угоди № 310508 від 30.01.2010 року ТОВ «АВТО ПРОСТО» щомісячно самостійно організовує та проводить асигнаційний акт, а право на отримання автомобіля позивачем залежить від розміру чистого фонду групи і внесення коштів іншими учасниками системи. При цьому відповідач створив складну багатоступінчату, двозначну, незрозумілу для споживача схему визначення одного лише права на отримання автомобіля через механізми: сплати повних внесків, цілих чистих або половинних чистих внесків, накопичення внесків, пропозиції авансових внесків. Посилаючись на збереження конфіденційного характеру пропозиції, у статті 6 додатку № 2 ТОВ «АВТО ПРОСТО» зобов'язує учасника системи надсилати свою пропозицію у закритому конверті, в якому учасник має продублювати свої індивідуальні дані та зазначити кількість вже сплачених авансових внесків (за наявності) та авансових внесків, що пропонуються до сплати у випадку перемоги пропозиції учасника. І лише, якщо ця пропозиція перемагає, учасник має сплатити кількість запропонованих і ще не сплачених авансових внесків, нарахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент проведення асигнаційного акту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначена підприємницька практика є такою, що вводить в оману, тобто якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

На порушення вимог п. п. 1, 2, 4 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» про заборону, як таких, що вводять в оману пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, ТОВ «АВТО ПРОСТО», згідно зі ст. 7 додатку № 2 залишає за собою право прийняти або відхилити запит учасника про надання марки або моделі автомобіля, що відрізняється від зазначеного в додатку № 1 Угоди. Крім того, якщо обраний учасником автомобіль коштує дорожче, ніж модель, зазначена в додатку № 1, учасник зобов'язаний одноразовим платежем сплатити різницю їх поточної ціни, а в подальшому такий учасник повинен сплачувати майбутні повні внески відповідно до поточної ціни автомобіля, вказаного в додатку № 1 до Угоди.

У тому випадку, якщо учаснику і надано право на отримання автомобіля, то він, згідно зі ст. 8 додатку № 2, може отримати автомобіль лише в тому разі, коли попередньо виконав такі вимоги: у строк, встановлений «АВТО ПРОСТО», сплатив наступні платежі та запропоновані до сплати внески, а також плату за право на отримання автомобіля, протягом 5 банківських днів з моменту одержання повідомлення про надання йому права на отримання автомобіля. Крім того, учасник повинен: надати визначені «АВТО ПРОСТО» гарантії щодо повної оплати платежів, передбачених угодою; сплатити усі податки, мито та інші витрати, необхідні для реєстрації автомобіля та оформлення гарантій. У разі невиконання зазначених вимог, ТОВ «АВТО ПРОСТО» має право відмовити у передачі автомобіля та анулювати право на його отримання. В такому випадку, плата за право на отримання автомобіля учаснику не відшкодовується.

Устатті 14 додатку № 2 до Угоди закладено несправедливі для споживача умови про анулювання ТОВ «АВТО ПРОСТО» права на отримання автомобіля, усунення від участі в асигнаційних актах, розірвання угоди та неповернення внесених коштів у випадках невиконання зобов'язань за угодою.

Відповідно до умов та змісту Угоди від 30.01.2010 № 310508 у ній та додатках до неї не зазначено підприємство, з яким «АВТО ПРОСТО» укладено договір на постачання автомобіля, його виробник, імпортер та/або дистриб'ютор, а також модель та інші основні характеристики автомобіля, кінцевий термін дії угоди.

Установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на отримання автомобіля, зобов'язання його до виконання усіх зазначених вище умов для можливості отримання автомобіля, є підтвердженням несправедливості умов спірної угоди та нечесної підприємницької практики відповідача і, відповідно до положень ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", є підставою для визнання Угоди від 30.01.2010 № 310508 недійсною.

Також Угодою передбачено, що право на отримання автомобіля учасником системи за результатами розподілу фонду групи, є підставою для придбання за рахунок фонду групи автомобіля для учасника системи.

Таким чином, відповідач, керуючись додатком № 2 до Угоди, формує групу учасників системи, надалі створює фонд цієї групи за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених учасниками групи, тобто за кошти учасників системи, а потім один раз на місяць розподіляє фонд групи між учасниками системи, але право на купівлю автомобіля отримують не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість авансових чистих щомісячних платежів та задекларували найбільшу кількість чистих щомісячних внесків. Отже, розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», коли один учасник системи за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику системи. При цьому, саме одержання права на отримання автомобіля, що передається у власність учаснику системи, до його повної оплати є «компенсацією» за рахунок коштів інших учасників системи, залучених до умови діяльності програми «АВТО ТАК». Тому, відповідно до ч. 6 ст. 19 цього Закону угода, вчинена з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсною.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ЦК України. Відповідно до ч. 1 вказаної статті у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Також прошу звернути увагу суду, що такої ж правової позиції дотримується і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ при розгляді аналогічної справи до ТОВ «Авто Просто» (копія рішення суду від 13.03.2013 додається).

Статею 22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Ч. 5 ст. 110 ЦПК України, передбачено, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав

Просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на її користь пятдесят дві тисячі девятсот сорок одну гривню 12 копійок, сплачених за Угодою від 30.01.2010 № 310508.

В судовому засіданні позивачка та її представник змінили позовні вимоги, зменшили суму стягнень з 52941 грн. 12 коп. до 51608 грн. 46 коп. та просили позов задовольнити, з підстав, які зазначені у позовній заяві.

У судове засідання представник відповідача ТОВ «АВТО ПРОСТО» тричі не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином судовими повістками.

Представником відповідача було подано до суду пояснення та заперечення проти позову, в яких просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі з наступних підстав: укладена між TOB «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_1 угода складається з основного тексту угоди, додатку № 1 та додатку № 2. Всі додатки підписані сторонами і є невід'ємними частинами угоди. Відповідно до ст. 10 угоди "підписання цієї угоди та додатків до неї є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом угоди та додатків до неї". Сама угода та додаток № 2 до неї містять описання послуг, що надаються TOB «АВТО ПРОСТО». Описання послуг приведено детально, щоб виключити необхідність їх усного тлумачення та уникнення подальших непорозумінь між сторонами з приводу трактування умов угоди. Крім цього зазначає, що ст..19 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягає застосуванню до правовідносин сторін за угодою, так як відсутні, на його думку, ознаки «пірамідальної схеми». Також посилається на те, що у відповідача є всі необхідні документи для здійснення цього виду діяльності, а саме: свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, ліцензія на діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, та зазначає, що до даних правовідносин застосуванню підлягає Закон України № 3462-ІУ від 02.06.2011 року «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», як такий, що прийнятий пізніше.

За даних обставин суд ухвалює рішення про заочний розгляд, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, заслухавши позивача, його представника, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Судом встановлено, що 30 січня 2010 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» , в особі представника ОСОБА_2, що діяла на підставі довіреності від 01.01.2010, було укладено угоду № 310508. Предметом угоди згідно зі ст. 1 угоди є надання учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля. Угода укладається сторонами шляхом підписання угоди, додатку № 1 та додатку № 2, які є невід'ємними частинами угоди. Укладаючи угоду з представником TOB «АВТО ПРОСТО», позивача запевнили в тому, що після сплати 15 відсотків вартості автомобіля вона отримає автомобіль і надалі буде сплачувати кошти за нього кожного місяця і так до виплати повної суми за автомобіль.

Позивачем було обрано автомобіль марки «КІА» модель «RIO» загальною вартістю 93 600 грн. З моменту укладення угоди на протязі трьох років позивачем сплачено 51608,46 грн., однак обіцяний автомобіль вона не отримала, хоча, як запевняла її представник TOB «АВТО ПРОСТО» ОСОБА_2, вона його мала отримати ще в жовтні 2010 року. Позивач неодноразово зверталась до представників TOB «АВТО ПРОСТО» з приводу отримання заохочуваного автомобіля, але її продовжували запевняти в тому, що вона скоро отримає автомобіль і що їй потрібно здійснити платіж в розмірі 30 % від загальної вартості автомобіля, тоді вона можливо отримає бажаний автомобіль. Але сплативши вже 30 % від загальної вартості автомобіля, бажаний автомобіль вона все ж таки не отримала.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Згідно з ч. 4 ст. 18 цього Закону перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до ч. 5, 6, 8 ст. 18 цього Закону, якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним. У разі коли визнання положення недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів» заборонено нечесну підприємницьку практику, яка включає, зокрема будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману, спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, специфікація та ціна або спосіб розрахунку ціни чи наявність знижок або інших цінових переваг.

Згідно з ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 цього Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Як вбачається із статті 4 додатку № 2 до угоди від 30.01.2010 № 310508 ТОВ «АВТО ПРОСТО» щомісячно самостійно організовує та проводить асигнаційний акт, а право на отримання автомобіля позивачем залежить від розміру чистого фонду групи і внесення коштів іншими учасниками системи. При цьому відповідач створив складну багатоступінчату, двозначну, незрозумілу для споживача схему визначення одного лише права на отримання автомобіля через механізми: сплати повних внесків, цілих чистих або половинних чистих внесків, накопичення внесків, пропозиції авансових внесків. Посилаючись на збереження конфіденційного характеру пропозиції, у статті 6 додатку № 2 ТОВ «АВТО ПРОСТО» зобов'язує учасника системи надсилати свою пропозицію у закритому конверті, в якому учасник має продублювати свої індивідуальні дані та зазначити кількість вже сплачених авансових внесків (за наявності) та авансових внесків, що пропонуються до сплати у випадку перемоги пропозиції учасника. І лише, якщо ця пропозиція перемагає, учасник має сплатити кількість запропонованих і ще не сплачених авансових внесків, нарахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент проведення асигнаційного акту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначена підприємницька практика є такою, що вводить в оману, тобто якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

На порушення вимог п. п. 1, 2, 4 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» про заборону, як таких, що вводять в оману пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, ТОВ «АВТО ПРОСТО», згідно ст. 7 додатку № 2 залишає за собою право прийняти або відхилити запит учасника про надання марки або моделі автомобіля, що відрізняється від зазначеного в додатку № 1 угоди. Крім того, якщо обраний учасником автомобіль коштує дорожче, ніж модель, зазначена в додатку № 1, учасник зобов'язаний одноразовим платежем сплатити різницю їх поточної ціни, а в подальшому такий учасник повинен сплачувати майбутні повні внески відповідно до поточної ціни автомобіля, вказаного в додатку № 1 до угоди.

У тому випадку, якщо учаснику і надано право на отримання автомобіля, то він, згідно зі ст. 8 додатку № 2, може отримати автомобіль лише в тому разі, коли попередньо виконав такі вимоги: у строк, встановлений «АВТО ПРОСТО», сплатив наступні платежі та запропоновані до сплати внески, а також плату за право на отримання автомобіля, протягом 5 банківських днів з моменту одержання повідомлення про надання йому права на отримання автомобіля. Крім того, учасник повинен: надати визначені «АВТО ПРОСТО» гарантії щодо повної оплати платежів, передбачених угодою; сплатити усі податки, мито та інші витрати, необхідні для реєстрації автомобіля та оформлення гарантій. У разі невиконання зазначених вимог, ТОВ «АВТО ПРОСТО» має право відмовити у передачі автомобіля та анулювати право на його отримання. В такому випадку, плата за право на отримання автомобіля учаснику не відшкодовується.

У статті 14 додатку № 2 до угоди закладено несправедливі для позивача умови про анулювання ТОВ «АВТО ПРОСТО» права на отримання автомобіля, усунення від участі в асигнаційних актах, розірвання угоди та неповернення внесених коштів у випадках невиконання зобов'язань за угодою.

Відповідно до умов та змісту угоди від 30.01.2010 № 310508 у ній та додатках до неї не зазначено підприємство, з яким «АВТО ПРОСТО» укладено договір на постачання автомобіля, його виробник, імпортер та/або дистриб'ютор, а також модель та інші основні характеристики автомобіля, кінцевий термін дії угоди.

Установлення невиправдано малого строку для надання позивачем згоди на отримання автомобіля, зобов'язання його до виконання усіх зазначених вище умов для можливості отримання автомобіля, є підтвердженням несправедливості умов спірної угоди та нечесної підприємницької практики відповідача і, відповідно до положень ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", є підставою для визнання угоди від 30.01.2010 № 310508 недійсною.

Також угодою передбачено, що право на отримання автомобіля учасником системи за результатами розподілу фонду групи, є підставою для придбання за рахунок фонду групи автомобіля для учасника системи.

Таким чином, відповідач, керуючись додатком № 2 до угоди, формує групу учасників системи, надалі створює фонд цієї групи за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених учасниками групи, тобто за кошти учасників системи, а потім один раз на місяць розподіляє фонд групи між учасниками системи, але право на купівлю автомобіля отримують не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість авансових чистих щомісячних платежів та задекларували найбільшу кількість чистих щомісячних внесків. Отже, розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», коли один учасник системи за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику системи. При цьому, саме одержання права на отримання автомобіля, що передається у власність учаснику системи, до його повної оплати є «компенсацією»за рахунок коштів інших учасників системи, залучених до умови діяльності програми «АВТО ТАК». Тому, відповідно до ч. 6 ст. 19 цього Закону угода, вчинена з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсною.

За даних обставин, суд дійшов висновку про те, що, ТОВ «АВТО ПРОСТО» укладаючи спірний договір, діяло недобросовісно, внаслідок здійснення нечесної підприємницької практики.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа №6-35цс12), яка є обов'язковою для всіх судів і суди зобов'язані привести свою практику у відповідність з цим рішенням (ст. 360-7 ЦПК України) зазначено, що сплата коштів не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, формування особою без залучення власних коштів групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, є такою, що вводить споживача в оману.

Також суд бере до уваги рішення Верховного Суду України, що прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Так, така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року, яка ухвалена за наслідками розгляду заяви про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року у справі за позовом до публічного акціонерного товариства «Філдес Україна» про визнання договору недійсним, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди, у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2013 року, яка ухвалена за наслідками розгляду заяви про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 грудня 2011 року у справі за позовом до закритого акціонерного товариства «Філдес Україна» про захист прав споживача, в рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.03.2013 року, при розгляді аналогічної справи до ТОВ «Авто Просто».

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»визначається, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У цьому разі кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що угода укладена між позивачем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» , в особі представника ОСОБА_2, від 30 січня 2010 року № 310508 є нікчемною внаслідок того, що її недійсність передбачена законом.

У відповідності до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

При таких обставинах, з урахуванням доказів, наданих по справі, а також спірних правовідносин між сторонами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі, так як укладена між сторонами угода суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів» внаслідок здійснення ТОВ «АВТО ПРОСТО» нечесної підприємницької практики і є такою, що містить несправедливі умови, та враховуючи, що судом встановлена нікчемність укладеного сторонами правочину.

Суд критично ставиться до посилань відповідача на доцільність застосування в даних правовідносинах Закону України № 3462-ІУ від 02.06.2011 року «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», як такий, що прийнятий пізніше, так як Закон України від 02.06.2011 № 3462-ІУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг», яким до Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» внесено зміни, а саме до фінансових послуг віднесено адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. набув чинності 09.01.2012, а угода між позивачем та ТОВ «Авто Просто» була укладена 30 січня 2010 року.

Враховуючи, що свідоцтво про реєстрацію фінансової установи видано Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, на підставі розпорядження Комісії про схвалення рішення про видачу свідоцтва від 19.01.2012 № 40, ТОВ «Авто Просто» 19 січня 2012 року. Ліцензію на діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах ТОВ «Авто Просто» отримало на строк з 15 січня 2013 року по 15 січня 2018 року, тому твердження відповідача про те, що діяльність ТОВ «Авто Просто» з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах здійснюється відповідно до чинного законодавства також підлягає спростуванню, так як спірні правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності вказаним Законом та Розпорядженнями комісії.

У відповідності до ст.88 ЦПК України , з відповідача підлягають стягненню судові витрати, по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.203,215,216,230,651 ЦК України, Законом України Про захист прав споживачів, ст.ст.3,4,10,11,60,88,209,212-215,218.224 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОСТО» про захист прав споживачів, про повернення коштів задовольнити повністю

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОСТО», ідентифікаційний код 35509011, м. Київ вул. Воровського,24. Корпус1, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2 сплачені внески у розмірі 51608 (пятдесят одна тисяча шістсот вісім) грн. 46 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПРОСТО», ідентифікаційний код 35509011, м. Київ вул. Воровського,24. Корпус1, судовий збір майнового характеру на користь держави в розмірі 516 грн.08 коп

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України, згідно якого рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

ОСОБА_3