Постанова № 35548593, 27.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року Справа № 917/1338/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін від позивачаГордієнко Д.А.;від відповідачаШух С.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"на рішення та постанову Господарського суду Полтавської області від 05.08.2013 року Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 рокуу справі № 917/1338/13 Господарського суду Полтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Полтавський дослідний механічний завод"доПублічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"проприпинення нарахування відсотків та пені за кредитним договоромВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Публічне акціонерне товариств "Полтавський дослідний механічний завод" (надалі - ПАТ " Полтавський дослідний механічний завод", позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (надалі - ПАТ АБ "Укргазбанк", відповідач) про зобов'язання відповідача припинити з 01.08.2013 року нарахування відсотків на суму основного боргу, пені за несвоєчасне повернення суми основного боргу та пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом за кредитним договором № 35КЛ-Ю від 22 червня 2007 року у зв'язку із прийняттям Загальними зборами акціонерів рішення про припинення ПАТ "Полтавський дослідний механічний завод".

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання зі сплати відсотків за користування кредитом та звільнення сторони від відповідальності за порушення договору з прийняттям рішення засновників (учасників) юридичної особи про ліквідацію юридичної особи.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.08.2013 року у справі № 917/1338/13 (суддя Кльопов І.Г.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року (головуючий суддя Здоровко Л.М., судді: Плахов О.В, Шутенко І.А.) позов задоволено повністю, зобов'язано відповідача з 01.07.2013 року припинити нарахування відсотків на суму основного боргу, пені за несвоєчасне повернення суми основного боргу та пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом за кредитним договором № 35 КЛ-Ю від 22 червня 2007 року.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права (ст.ст. 598, ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 10561 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України) просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі № 917/1338/13 - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 22.06.2007 року між сторонами був укладений кредитний договір № 35-КЛ-Ю про відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії (надалі - кредитний договір), за умовами якого банк (відповідач) зобов'язувався відкрити позичальнику (позивач) відновлювальну відкличну кредитну лінію з загальним лімітом 5000000,00 грн з 22.06.2007 року строком на 36 місяців.

09.06.2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до якої сторони погодили, зокрема, збільшити ліміт відновлювальної відкличної кредитної лінії із 5000000,00 грн до 10000000,00 грн, а також змінити розмір процентної ставки за кредитним договором, а саме : за користування кредитними коштами у межах встановленого терміну кредитування процентна ставка встановлювалася у розмірі 21 % річних, за користування кредитними коштами понад термін, визначений в п 1.3 кредитного договору, процентна ставка встановлювалася у розмірі 22 % річних.

09.12.2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, відповідно до якої сторони погодили змінити умові кредитування, а саме: кредитна лінія була переведена на кредит, а розмір кредиту був зменшений з 10000000,00 грн. до 794292,10 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у пункті 6.9 кредитного договору сторони встановили, що строк дії договору закінчується 21.06.2011 року, і з настанням цієї дати кредитор не має права нараховувати проценти по договору, оскільки згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Проте, погодитися з такими висновками суду не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України "Позика", якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У договорі сторони погодили, що за користування кредитними коштами понад термін, визначений в п 1.3 кредитного договору, тобто після 21.06.2010 року, процентна ставка встановлювалася у розмірі 22 % річних (п. 1.4.2 кредитного договору). При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту), до дня повного погашення заборгованості за кредитом (абз. 2 п. 1.4.3 кредитного договору).

Таким чином, оскільки за умовами договору позичальник зобов'язувався сплачувати проценти до дня повного погашення заборгованості за кредитом, висновки судів по попередніх інстанцій про те, що закінчення строку кредитного договору припиняє зобов'язання позичальника сплатити процентів за користування кредитом є помилковими та такими, що не відповідають вимогам ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Враховуючи положення п. 6.9 кредитного договору про те, що припинення (закінчення) строку дії договору не тягне за собою припинення зобов'язань, що випливають з цього договору, також, якщо такі зобов'язання виникли після припинення (закінчення) строку дії договору на підставі зобов'язань, що залишились невиконаними на момент закінчення строку дії договору, а також норму ч. 4 ст. 631 ЦК України, яка встановлює, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, висновки судів попередніх інстанцій про припинення з 01.07.2013 року нарахування пені за несвоєчасне повернення суми основного боргу та пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом за кредитним договором також не можна визнати законними та обґрунтованими.

Вирішуючи спір, суди також встановили, що 05.04.2013 року Загальними зборами акціонерів ПАТ "Полтавський дослідний механічний завод" було прийнято рішення, яке оформлене протоколом № 19, про припинення товариства шляхом ліквідації. Встановлено строк пред'явлення кредиторських вимог - 2,5 місяці з дня публікації повідомлення про прийняття рішення. 01.06.2013 року реєстр вимог кредиторів закрився. Від ПАТ "Укргазбанк" надійшла кредиторська вимога на суму 16579535,18 грн.

Однак, встановивши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, суди попередніх інстанцій не надали їм юридичну оцінку. Висновки про те, яке правове значення має встановлені обставини для вирішення спору у справі, в судових рішеннях відсутні.

Вищий господарський суд України зауважує, що перелік підстав припинення зобов'язання визначений у гл. 50 ЦК України та ст. 202 Господарського кодексу України. Прийняття засновниками (учасниками) юридичної особи рішення про ліквідацію юридичної особи не є такою підставою. А тому посилання позивача на прийняте загальними зборами рішення від 05.04.2013 року, яке оформлене протоколом № 19, про припинення товариства шляхом ліквідації, як на підставу своїх вимог, є помилковими.

Зважаючи на викладене, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню. Оскільки, обставини справи не потребують додаткового дослідження, Вищий господарський суд України вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Згідно із п. 11 ч. 2 ст. 11111 ГПК України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, п. 2 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 05.08.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року у справі № 917/1338/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтавський дослідний механічний завод" (вул. Панянка, 26, м. Полтава, 36000, код 01412396) на користь Публічного акціонерного банку "Укргазбанк" (вул. Єреванська,1, м. Київ, 03087, адреса для листування: вул. Жовтнева, 19, м. Полтава, 36020, код 25869118) 573,50 грн у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, 802,90 грн у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Полтавської області видати наказ.

Головуючий суддя Гончарук П.А.Суддя Кондратова І.Д.Суддя Стратієнко Л.В.