Ухвала суду № 35548583, 27.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 листопада 2013 року Справа № 2/5005/7947/2012 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е. Чернов Є.В. Цвігун В.Л.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариство з обмеженою відповідальністю "Український степ"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 у справі№ 2/5005/7947/2012 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДержавної установи Інституту сільського господарства Національної академії аграрних наук Українидо треті особи Дніпропетровської міської ради Національна академія аграрних наук України Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську Товариство з обмеженою відповідальністю "Український степ"провизнання недійсним та скасування рішення міської ради В С Т А Н О В И В:

Касаційна скарга від 24.10.2013 (вх. ВГСУ № 18377/2013 від 22.11.2013), що подана через апеляційний господарський суд 24.10.2013, не приймається до розгляду та повертається заявнику з таких підстав.

Відповідно до ст. 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Згідно з частиною третьою ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова господарського суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята 20.02.2013, таким чином строк на касаційне оскарження цієї постанови закінчився 12.03.2013.

Касаційну скаргу подано 24.10.2013, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження.

Скаржник просить відновити пропущений строк з огляду на ті причини, що він не отримав постанову апеляційного господарського суду через неналежне доставлення поштової кореспонденції підприємством поштового зв'язку, натомість про оскаржувану постанову дізнався з єдиного державного реєстру судових рішень та ознайомлення з матеріалами справи 04.10.2013.

За нормами частини першої ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Касаційна інстанція зазначає, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій.

Заявник повинен довести суду обставини, які унеможливили його обізнаність з оскаржуваним судовим рішенням, тобто в розглядуваному випадку об'єктивність перешкод, які впливали на можливість бути своєчасно поінформованим про судове рішення.

Так, постанова апеляційного господарського суду від 20.02.2013 надсилалася на поштову адресу скаржника, що відповідає його місцезнаходженню (реєстрації), вказаному як в позовній заяві, так і в згаданому ним клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи від 04.10.2013, про що свідчить штамп суду на звороті примірника постанови у матеріалах справи.

Наведені обставини доводять вчинення судом відповідного повідомлення у встановленому порядку.

Суд критично оцінює доводи скаржника про неотримання оскаржуваної постанови з огляду на наступне.

Дійсно, 04.10.2013 представник скаржника звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи.

Разом з тим, скаржник не доводить, що таке звернення стало можливим лише 04.10.2013, а твердження про необізнаність з судовим рішення до вказаної дати розцінюється судом як суб'єктивне, не підтверджене належно.

Суд касаційної інстанції не приймає до уваги посилання на обставини неналежного пересилання поштової кореспонденції органом поштового зв'язку.

Так, з доданого скаржником відстеження пересилання поштових відправлень вбачається, що у системі відсутні дані про відправлення за № 4900001934968, тому що не зареєстровані. Разом з тим, в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення форма № 119, яке свідчить, що постанова надсилалася рекомендованим повідомленням за № 4900001954968, тобто не за тим номером за яким скаржник здійснював пошук.

Згідно вимог господарського процесуального кодексу України суд повинен повідомити учасника судового процесу про час та місце розгляду справи, як і про наслідки такого розгляду, однак не покладено на суд обов'язок переконуватися, що адресат отримав поштові повідомлення, які йому адресовані судом.

Суд не несе обов'язку підтвердження достовірності відомостей про адресу місцезнаходження (реєстрації) особи.

Суд звертає увагу, що саме юридична особа несе ризик наслідків неотримання поштової кореспонденції, що надсилається судом за адресою місцезнаходження (реєстрації) такої особи.

Суд зазначає, що скаржник знайомився з матеріалами справи, тому слід вважати, що він повинен бути обізнаний з тими обставинами, що в справі наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення форми № 119, які свідчать, що поштова кореспонденція не доставлялася адресату з причин, що адресат за зазначеною адресою не знаходиться.

Разом з тим, скаржник констатовані органом поштового зв'язку обставини відсутності його за поштовою адресою не заперечує, не відповідність відомостей про його місцезнаходження (реєстрації) внаслідок помилки чи неправомірних дій будь-яких третіх осіб не доводить, натомість, продовжує вказувати цю ж адресу для поштової кореспонденції, зокрема, в касаційній скарзі.

Зазначене дає підстави для висновку, що скаржник суб'єктивно намагається довести суду обставини при яких йому стало відомо про оскаржуване судове рішення, поважних об'єктивних обставин, які унеможливили його обізнаність з оскаржуваним судовим рішенням, не доводить, підстав вважати, що його право бути повідомленим про судове рішення щодо нього порушено у суду немає, так як і суд апеляційної інстанції, і орган поштового зв'язку вживали заходів для повідомлення за місцем знаходження (реєстрації), і цих обставин скаржник належним чином не спростовує.

При цьому, суд враховує, що пропуск строку на касаційне оскарження з моменту початку його перебігу 20.02.2013 до моменту подання касаційної скарги 24.10.2013, становить більше як вісім місяців, що не визнається розумним та об'єктивно обґрунтованим строком для вчинення процесуальної дії оскарження судового рішення.

За таких обставин суд не визнає причини пропуску встановленого законом процесуального строку поважними, прийшовши до висновку, що поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, не доведено, тому у відновлені строку слід відмовити.

Касаційна інстанція зазначає, що основними засадами судочинства закріпленими у ст. 129 Конституції України є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

За змістом положень ст. 107 ГПК України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.

Однак, наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття касаційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Відповідно до п. 5 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, зокрема, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання або таке клопотання відхилено про відновлення цього строку.

Згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).

Сплачений згідно квитанції № 293 від 24.10.2013 судовий збір в сумі 803 грн. підлягає поверненню заявнику скарги.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 86, 107-109, п. 5 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання про відновлення строку на подання касаційної скарги відхилити.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український степ" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 у справі № 2/5005/7947/2012 господарського суду Дніпропетровської області не приймати до розгляду і повернути.

Повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український степ" з Державного бюджету України рахунок № 31211254700007, банк - ГУ ДКСУ у м. Києві, банк -ГУ ДКСУ у м. Києві, одержувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код банку - 820019, код за ЄДРПОУ- 38004897, 803 (вісімсот три) грн. судового збору.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун