Ухвала суду № 35547814, 26.11.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 4-с/489/316/13

Ухвала

Іменем України

26 листопада 2013 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Антоненко А. С.,

за участі представника заявника за довіреністю ОСОБА_1, представника Ленінського ВДВС ММУЮ за довіреністю Нечипуришиної Ю. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_3 на постанови Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 23.10.2013 про відмову у відкритті виконавчого провадження, -

встановив:

В листопаді 2013 року заявник звернувся до суду із скаргою на постанови Ленінського відділу державної виконавчої служби ММУЮ, в якій просив скасувати постанову у ВП № 40376327 від 23.10.2013 про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-489-231/2013 та постанову у ВП № 40376341 від 23.10.2013 про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання ухвали про забезпечення позову від 11.02.2013.

В обґрунтування заявник у своїй скарзі зазначив, що 23.10.2013 було винесено постанову у ВП № 40376327 від 23.10.2013 про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-489-231/2013 та постанову у ВП № 40376341 від 23.10.2013 про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання ухвали про забезпечення позову від 11.02.2013, в зв'язку з тим, що у виконавчому документі відсутній ідентифікаційний номер особи боржника. З вказаними постановами не погоджується та посилається на те, що виконавчий документ, пред'явлений ним до виконання, відповідає всім вимогам Закону України «Про виконавче провадження», відсутність в ньому ідентифікаційного номеру боржника не може бути достатньою підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження та суперечить принципу обов'язковості виконання судових рішень.

В судовому засіданні представник заявника підтримав вимоги скарги з підстав викладених в ній.

Представник Ленінського ВДВС ММУЮ в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечувала, пояснила, що вказаний у заяві стягувачем ідентифікаційний код не може сприйматися виконавцем як достовірний і тому виконавець правомірно відмовив у відкритті виконавчого провадження.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали скарги та справи, судом встановлено такі обставини.

01.07.2013 Ленінським районним судом м. Миколаєва у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 40 339,50 грн. постановлено рішення, яким позовні вимоги задоволені. З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто 19 982,50 грн. та судовий збір у розмірі 197,47 грн.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 04.09.2013 рішення залишено без змін.

Виконавчий лист було видано 23.09.2013.

У встановленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку ОСОБА_3 звернувся до Ленінського ВДВС ММУЮ з заявою від 22.10.2013 про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеного виконавчого документу, у заяві вказав ідентифікаційний номер боржника.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Проте 23.10.2013 державним виконавцем Ленінського ВДВС ММУЮ Акоповою К. Р. було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № 40376327 (відмову в прийняті до провадження виконавчого документа), оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - у виконавчому документі відсутній ідентифікаційний номер особи боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Вказана норма Закону свідчить про те, що виконавчий документ повинен містити відомості, які дозволяють ідентифікувати стягувача та боржника. Ідентифікаційний номер та інші відомості зазначаються у виконавчому документі якщо вони відомі суду.

Як вбачається з виконавчого документу - виконавчого листа № 2-489-231/2013, він містить всі ознаки, які є достатніми щоб ідентифікувати фізичну особу.

Відповідно до ст. 369 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Разом з тим ЦПК України не передбачає вимог до заяви про видачу судового наказу або рішення суду щодо обов'язкового зазначення відомостей про індивідуальний ідентифікаційний номер позивача або відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Стягувачем в заяві зазначено ідентифікаційний код боржника. Посилання представника Леніського ВДВС, що вказаний код не може сприйматись як достовірний не може бути прийнято судом, оскільки за наявності достатніх данних, які ідентифікують боржника, зазначений стягувачем код може бути використаний у формуванні запитів, оскільки як пояснила представник відповідь на запит, як правило, містить і код і прізвище особи, щодо якої запитується інформація.

В будь-якому випадку з аналізу п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" можна дійти висновку, що дані зазначаються саме з метою ідентифікації стягувача і боржника. Відсутність ідентифікаційного коду не може бути перешкодою у захисті або відновленні порушеного права особи та виконання рішення суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що відсутність у виконавчому документі ідентифікаційного номеру боржника не може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, а тому вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 389, 208, 209 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_3 на постанови Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 23.10.2013 про відмову у відкритті виконавчого провадження задовольнити.

Визнати дії державного виконавця Акопової К. Р. щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження № 40376341 від 23.10.2013 та постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження № 40376327 від 23.10.2013 протиправними.

Скасувати постанову державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Акопової К. Р. від 23.10.2013 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 40376327 за виконавчим листом виданим Ленінським районним судом м. Миколаєва 23.09.2013 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 19 982,50 грн. та судовий збір у розмірі 197,47 грн.

Скасувати постанову державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Акопової К. Р. від 23.10.2013 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) № 40376341.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 5 днів з дня її проголошення.

Суддя В. В. Кокорєв