Ухвала суду № 35547486, 06.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/59835/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Дзюба О.В.,

за участю:

представника позивача - Давидюка А.М., Наконечного В.Л.,

представника відповідача - Ситая М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 березня 2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року

у справі № 2а/1770/235/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо - 29» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФГ2011»)

до Державної податкової інспекції у місті Рівне (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області)

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо - 29» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівне (далі - відповідач) про скасування у повному обсязі податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у місті Рівне від 26 липня 2010 року № 0002442342/0 та № 0002452342/0.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 березня 2011 року позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівне: № 0002442342/0 від 26 липня 2010 року, яким ТОВ «Сільпо - 29» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 9950976,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 5403218,00 грн. та штрафними санкціями на суму 4547758,00 грн., та № 0002452342/0 від 26 липня 2010 року, яким ТОВ «Сільпо - 29» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7807614,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 5205076,00 грн. та штрафними санкціями на суму 2602538,00 грн. Присуджено на користь ТОВ «Сільпо - 29» із державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 березня 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Рівне, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 березня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 березня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року.

Також, позивач подав до суду касаційної інстанції заяву про заміну ТОВ «Сільпо - 29» його правонаступником - ТОВ «ФГ2011», що підтверджується статутом ТОВ «ФГ2011», затвердженим загальними зборами учасників товариства (протокол № 11/2013 від 19 червня 2012 року) та зареєстрованим державним реєстратором Рівненської міської ради.

В судовому засіданні відповідач заявив усне клопотання про заміну ДПІ у м. Рівне її правонаступником - ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АА № 854845 від 09 серпня 2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила замінити ТОВ «Сільпо - 29» його правонаступником - ТОВ «ФГ2011», а ДПІ у м. Рівне її правонаступником - ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Рівне провела планову виїзну перевірку ТОВ «Сільпо - 29» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 1020/23-100/32625425 від 14 липня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 5403218,00 грн., а саме: за 4 квартал 2008 року - 418467,00 грн., за 1 квартал 2009 року - 616236,00 грн., за 2 квартал 2009 року - 453864,00 грн., за 3 квартал 2009 року - 510726,00 грн., за 4 квартал 2009 року - 714735,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 2689189,00 грн.; вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 5216930,00 грн., у тому числі: за жовтень 2008 року - 174793,00 грн., за листопад 2008 року - 101667,00 грн., за грудень 2008 року - 270000,00 грн., за січень 2009 року - 301755,00 грн., за лютий 2009 року - 369634,00 грн., за березень 2009 року - 305243,00 грн., за квітень 2009 року - 208445,00 грн., за травень 2009 року - 399880,00 грн., за червень 2009 року - 178413,00 грн., за липень 2009 року - 142732,00 грн., за серпень 2009 року - 284721,00 грн., за вересень 2009 року - 162028,00 грн., за жовтень 2008 року - 115233,00 грн., за листопад 2009 року - 79155,00 грн., за грудень 2009 року - 115167,00 грн., за січень 2010 року - 236033,00 грн., за лютий 2013 року - 37667,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість послуг мерчендайзинга від контрагентів: ТОВ «Юнівест-Сервіс», ТОВ «Сістайл», вартість поліграфічних послуг від ТОВ «Едельф-Гео», ТОВ «Юнівест-Сервіс», ТОВ «Аквабумторг», ТОВ «Сістайл», ТОВ «Сервіс-студія «Арморіка» та вартість товарів на підставі договорів поставки від ТОВ «Аквабумторг», ТОВ «Апекс-Гео», ТОВ «Алмар-Гео», ТОВ «Вітеко-Гео», ТОВ «Будівельна поезія», ТОВ «Техноспектр плюс», ТОВ «Престиж експерт», а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки: з пояснень працівників ТОВ «Сільпо-29», які відповідальні за розкладку товарів в торговому залі, що були відібрані працівниками податкової міліції в ході проведення документальної перевірки, вбачається, що фактично працівники ТОВ «Юнівест-Сервіс»і ТОВ «Сістайл» послуг мерчендайзинга в приміщеннях магазинів ТОВ «Сільпо-29» не надавали; згідно з реєстраційною інформацією державну реєстрацію ТОВ «Юнівест-Сервіс» було скасовано 16 липня 2009 року, а ТОВ «Сістайл» - 11 жовтня 2010 року; акти приймання - передачі виконаних робіт по наданню мерчендайзингових послуг не містять всіх обов'язкових реквізитів, які передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з огляду на що не підтверджують факту отримання позивачем вказаних послуг та не підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача; згідно з реєстраційною інформацією державну реєстрацію ТОВ «Аквабумторг» скасовано 07 квітня 2009 року, щодо ТОВ «Сервіс студія «Арморіка» до єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, державну реєстрацію ТОВ «Едельф-Гео» скасовано 28 липня 2010 року; надані до перевірки документи щодо поліграфічних послуг (договори, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) не підтверджують факту отримання позивачем вказаних послуг та не підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача; працівниками ВПМ ДПІ у м. Чернівці передано переписку електронною поштою, виявлену на системних блоках, вилучених протоколом огляду місця події ТОВ «Сільпо-31» (м. Чернівці) від 18 грудня 2009 року, що підтверджено довідкою № 2805 комп'ютерно-технічного дослідження НДЕКЦ УМВС України в Чернівецькій області, яка велась між головним бухгалтером ТОВ «Сільпо-31» та працівниками відділу управлінського та бухгалтерського обліку Холдингу «Фоззі», щодо «оптимізації» податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за рахунок проведення операцій з суб'єктами господарювання, які містять ознаки фіктивності, з придбання мерчендайзингових послуг, поліграфічних послуг та придбанню товарів; перевіркою не встановлено факту передачі товарів від продавців товарів (ТОВ «Аквабумторг», ТОВ «Апекс-Гео», ТОВ «Алмар-Гео», ТОВ «Вітеко-Гео», ТОВ «Будівельна поезія», ТОВ «Техноспектр-Плюс», ТОВ «Престиж-Експерт») до покупця (ТОВ «Сільпо-29»), у зв'язку з відсутністю у позивача (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей на отримання товару, товарно-транспортних накладних, документів, що засвідчують зберігання товарів, сертифікатів якості на товари, що свідчить про безтоварність операцій.

26 липня 2010 року ДПІ у м. Рівне на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 00024422342/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Сільпо - 29» податкові зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 9950976,00 грн., у тому числі: 5403218,00 грн. - за основним платежем, 4547758,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

26 липня 2010 року ДПІ у м. Рівне на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 00024522342/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Сільпо - 29» податкові зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 7807614,00 грн., у тому числі: 5205076,00 грн. - за основним платежем, 2602538,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки витрати позивача підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які містять усі необхідні реквізити, витрати позивача на придбання мерчендайзингових і поліграфічних послуг, а також товарно-матеріальних цінностей пов'язані з господарською діяльністю позивача, з урахуванням видів діяльності, які здійснює ТОВ «Сільпо - 29», з урахуванням того, що на момент виконання господарських зобов'язань за оспорюваними операціями усі контрагенти позивача мали цивільну правоздатність, були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податків, і не були позбавлені права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства. Також суд виходив з того, що законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток таких операцій, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки, які були укладені позивачем з відповідними суб'єктами господарювання. Крім іншого, суд виходив з того, що доказів того, що перевірка ТОВ «Сільпо - 29», результати якої оформлені актом № 1020/23-100/32625425 від 14 липня 2011 року, була пов'язана із веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, органом державної податкової служби надано не було, з урахуванням того, що постановою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 14 травня 2010 року у справі № 4-40/10 постанову СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області від 05 березня 2010 року про порушення кримінальної справи № Я-100141 відносно службових осіб ТОВ «Сільпо - 31» (в ході розслідування якої була виявлена переписка між головним бухгалтером ТОВ «Сільпо-31» та працівниками відділу управлінського та бухгалтерського обліку Холдингу «Фоззі») було скасовано, а також зважаючи на те, що постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2010 року у справі № 4-4279/2010р., яка набрала законної сили, постанову про порушення кримінальної справи від 30 вересня 2010 року відносно директора ТОВ «Сільпо - 29» ОСОБА_4 за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення, за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України було скасовано, а постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2010 року у справі № 4-4278/10р., яка набрала законної сили, було скасовано постанову про порушення кримінальної справи від 29 липня 2010 року, винесену старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у м. Рівне Козаченко Т.В., відносно директора ТОВ «Сільпо - 29» ОСОБА_4 за попередньою змовою із службовими особами ЗАТ «Фоззі» (м. Київ) за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно положень пункту 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. Продаж результатів робіт (послуг) - це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі. Поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що факт надання ТОВ «Юнівест-Сервіс», ТОВ «Сістайл» послуг мерчендайзинга, отриманню позивачем поліграфічних послуг від ТОВ «Едельф-Гео», ТОВ «Юнівест-Сервіс», ТОВ «Аквабумторг», ТОВ «Сістайл», ТОВ «Сервіс-студія «Арморіка» та отримання товарно-матеріальних цінностей на підставі договорів поставки від ТОВ «Аквабумторг», ТОВ «Апекс-Гео», ТОВ «Алмар-Гео», ТОВ «Вітеко-Гео», ТОВ «Будівельна поезія», ТОВ «Техноспектр плюс», ТОВ «Престиж експерт» підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: договорами про надання послуг мерчендайзинга (перепродажної підготовки товарів і мерчендайзинга) № 1М від 21 квітня 2008 року, № 6М від 29 грудня 2008 року, № 259М від 05 січня 2009 року (т.1 арк. справи 164-167, 177-179, 183-185), актами приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) до вказаних договорів, актами узгодження вартості послуг та податковими накладними (т.1 арк. справи 168-176, 180-182, 186-211), договорами про надання поліграфічних послуг № 1154П від 01 грудня 2008 року, № 1П від 21 квітня 2008 року, №6П від 29 грудня 2008 року, № 108П від 26 серпня 2009 року, № 2008/02П від 20 серпня 2008 року, № 12П від 01 листопада 2009 року, актами виконаних робіт по вказаним договорам і податковими накладними (т.1 арк. справи 212-249, т.2 арк. справи 1-7), договорами поставки продовольчих товарів № 0108/03Т від 01 серпня 2008 року, № 15 Т від 29 грудня 2008 року, № 105/09Т від 01 квітня 2009 року, №109Т від 01 травня 2009 року, №192/09Т від 01 вересня 2009 року, № 219/10Т від 01 жовтня 2009 року, № 0401/04 від 04 січня 2010 року (т.2 арк. справи 8-10, 25-27, 68-70, 108-110, 162-164, 173-175, 186-188), видатковими та податковими накладними, що стосуються вказаних договорів поставки відповідно (т.2 арк. справи 11-24, 28-67, 71-107, 111-161, 165-172, 176-185, 189-208). Факт оплати вартості вказаних послуг та товарів відповідно до умов зазначених договорів підтверджується наявними у матеріалах справи копіями простих векселів, копіями банківських виписок (т.3 арк. справи 22-38, 39-57).

Як вбачається з матеріалів справи, предметами договорів поставок були продовольчі товари (продукти харчування). Предметами договорів про надання послуг мерчендайзинга були послуги з розміщення продукції (зокрема, торгових марок «Світоч», «Рошен», «Торчин», «Чумак») на полицях та стендах безпосередньо в торгівельних залах магазинів ТОВ «Сільпо-29»(м. Рівне - вул. Київська, 69, вул. Шухевича, 12, вул. Теліги, 49). Предметами договорів про надання поліграфічних послуг були послуги по виготовленню та передачі спеціальної поліграфії, поліграфічної продукції (штрихкодів, цінників, кольорових стікерів з логотипом замовника ТОВ «Сільпо-29»).

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій, видані позивачу його контрагентами (ТОВ «Юнівест-Сервіс», ТОВ «Сістайл» ТОВ «Едельф-Гео», ТОВ «Юнівест-Сервіс», ТОВ «Аквабумторг», ТОВ «Сістайл», ТОВ «Сервіс-студія «Арморіка», ТОВ «Аквабумторг», ТОВ «Апекс-Гео», ТОВ «Алмар-Гео», ТОВ «Вітеко-Гео», ТОВ «Будівельна поезія», ТОВ «Техноспектр плюс», ТОВ «Престиж експерт») видаткові й податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг), акти виконаних робіт, розрахункові (платіжні) документи, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є первинними документами, оскільки мають всі необхідні встановлені ним обов'язкові реквізити. Акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) містять посилання на номер та дату договору, відповідно до якого складено ці акти, містять назву замовника та виконавця, їхні посади; містять зміст та обсяг виконаних робіт, містять підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств. Всі наявні до договорів акти виконаних робіт (наданих послуг) дають змогу визначити, які саме послуги були надані, згідно з яким договором, за якою ціною, між якими контрагентами та з якою метою. Доказів того, що вказані накладні, акти та/або договори про надання послуг чи поставку товарів не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними органом державної податкової служби в процесі розгляду справи не надано. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

Судами також було встановлено, що на момент виконання господарських операцій за вказаними вище договорами, укладеними між позивачем та його контрагентами, останні мали цивільну правоздатність, були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податків, і не були позбавлені права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність вимог органу державної податкової служби підтвердити факт отримання позивачем товарів, які постачалися за договорами поставки контрагентами, що вказані в акті перевірки, товарно-транспортними накладними, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток таких операцій, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки, які були укладені позивачем з відповідними суб'єктами господарювання. Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення.

Також, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили як безпідставні посилання органу державної податкової служби на непідтвердження факту отримання позивачем мерчандайзингових послуг у звязку з ненеданням ним матеріалів відеоспостереження та журналу реєстрації відряджень, оскільки обов'язку по фіксуванню на відео отримання чи надання будь-яких послуг, в тому числі мерчандайзингових, діючим законодавством не встановлено, а журнал реєстрації відряджень не є первинним бухгалтерським документом і не підтверджує факт здійснення господарських операцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій правомірно відхилили як необгрунтовані посилання податкового органу в обгрунтування правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень на пояснення працівників ТОВ «Сільпо-29», відібрані представниками податкової міліції, оскільки в силу положень статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні, тоді як перевірка ТОВ «Сільпо-29», яка проводилася з 14 червня 2010 року по 12 липня 2010 року була плановою виїзною перевіркою з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 31 березня 2010 року. Доказів того, що перевірка ТОВ «Сільпо-29» пов'язана з проведенням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ відповідач судам попередніх інстанцій не надав. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

При цьому, судами правомірно враховано, що постановою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 14 травня 2010 року у справі № 4-40/10 постанову СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області від 05 березня 2010 року про порушення кримінальної справи № Я-100141 відносно службових осіб ТОВ «Сільпо - 31» (в ході розслідування якої була виявлена переписка між головним бухгалтером ТОВ «Сільпо-31» та працівниками відділу управлінського та бухгалтерського обліку Холдингу «Фоззі») було скасовано (т.1 арк. справи 129-131).

Також, матеріали справи містять постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2010 року у справі № 4-4279/2010р., яка набрала законної сили, якою постанову про порушення кримінальної справи від 30 вересня 2010 року відносно директора ТОВ «Сільпо - 29» ОСОБА_4 за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення, за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України, було скасовано (т.1 арк. справи 127-128), та постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2010 року у справі № 4-4278/10р., яка набрала законної сили, якою було скасовано постанову про порушення кримінальної справи від 29 липня 2010 року, винесену старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у м. Рівне Козаченко Т.В., відносно директора ТОВ «Сільпо - 29» ОСОБА_4 за попередньою змовою із службовими особами ЗАТ «Фоззі» (м. Київ) за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України (т.1 арк. справи 117-126).

За таких обставин, а також виходячи з аналізу укладених між позивачем та ТОВ «Юнівест-Сервіс», ТОВ «Сістайл», ТОВ «Едельф-Гео», ТОВ «Юнівест-Сервіс», ТОВ «Аквабумторг», ТОВ «Сістайл», ТОВ «Сервіс-студія «Арморіка», ТОВ «Аквабумторг», ТОВ «Апекс-Гео», ТОВ «Алмар-Гео», ТОВ «Вітеко-Гео», ТОВ «Будівельна поезія», ТОВ «Техноспектр плюс», ТОВ «Престиж експерт» договорів, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що отримання ТОВ «Сільпо - 29» мерчендайзингових та поліграфічних послуг, а також придбання товарно-матеріальних цінностей безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки послуги, передбачені договорами про надання мерчендайзингових послуг, які були укладені між позивачем та його контрагентами, пов'язані з продажем та придбанням продукції позивачем, та стосуються викладки, розкладки продукції (товару), реалізація якої є господарською діяльністю позивача, що дає підстави віднести їх вартість до складу валових витрат підприємства. Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності позивача з продажу товарів та були направлені на отримання доходу. Результати наданих поліграфічних послуг (штрихкоди, цінники, стікери з логотипом) також пов'язані із господарською діяльністю позивача, оскільки були замовлені і використовувалися з метою продажу продуктів продовольчого асортимету, які реалізовує ТОВ «Сільпо-29» в торгівельній мережі.

Доказів того, що отримані від ТОВ «Юнівест-Сервіс», ТОВ «Сістайл», ТОВ «Едельф-Гео», ТОВ «Аквабумторг», ТОВ «Сервіс-студія «Арморіка» мерчендайзингові і поліграфічні послуги та від ТОВ «Аквабумторг», ТОВ «Апекс-Гео», ТОВ «Алмар-Гео», ТОВ «Вітеко-Гео», ТОВ «Будівельна поезія», ТОВ «Техноспектр плюс», ТОВ «Престиж експерт» - товарно-матеріальні цінності, отримані позивачем з метою, відмінною від використання у власній господарській діяльності, матеріали справи не містять. Натомість, їх номенклатура узгоджується з веденням основного виду господарської діяльності позивача, а саме: роздрібної торгівлі продуктами в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 12 березня 2011 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 березня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна