Рішення № 35547300, 28.10.2013, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/1525/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 жовтня 2013 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Тішко Д.А., при секретарі - Тихонюк В.В., за участю позивача ОСОБА_1, законного представника позивача ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, представників відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

встановив:

В лютому 2012 року ОСОБА_2, діючи в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_1, 1996 року народження, звернулася до суду із позовом, який в подальшому збільшила та просила стягнути з відповідачів в субсидіарному порядку 2 920 грн. 58 грн. матеріальної шкоди а також моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Свій позов обґрунтовували тим, що 26.05.2011 р. біля 14.00 години на перехресті вулиць 5-Воєнної та Теслярської, відповідач ОСОБА_4 в результаті неприязнених відносин схопив ОСОБА_1 за волосся та почав бити головою о землю, від чого позивач втратив свідомість. Внаслідок нанесення тілесних пошкоджень йому була нанесена матеріальна шкода, що складається з витрат на послуги медичного обстеження та придбання ліків, що підтверджується відповідними медичними довідками та фіскальними чеками. Крім того, в результаті злочинних дій з боку відповідача він переніс нервовий стрес та був вимушений витрачати значний час на лікування, погіршився сон, ускладнились відносини у сім'ї.

Позивач ОСОБА_1 та його законний представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3 та їх представники в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, пояснили суду, що саме позивач став ініціатором конфлікту, ОСОБА_4 безпосередньо ОСОБА_1 жодних тілесних ушкоджень не завдавав, травми отримані позивачем пов'язані з його падінням на землю, не має жодних документів про притягнення відповідача до відповідальності щодо конфлікту, який мав місце 26.05.2011 р. Крім того, звертали увагу суду, що надані позивачем квитанції, що підтверджують придбання лікарських засобів, пов'язані з лікуванням у позивача супутніх хвороб, які жодним чином не пов'язані із отриманням ним тілесних пошкоджень.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служби у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради до судового засідання не з'явилася, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, при цьому направила до суду письмову заяву, в якій просила слухати справу без її участі, при винесенні рішення врахувати інтереси неповнолітнього позивача.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши доводи позову та матеріали справи, допитавши свідка ОСОБА_7, оглянувши відмовні матеріали ЖРЗПЗ №6476 від 26.05.2011 р., №6476/1 від 07.07.2011 р., №6476/2 від 07.09.2011 р., №6476/3 від 11.02.2012 р. складені Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, архівні матеріали справи №3-2877/11 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст. 184 ч.1 КУпАП, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається з остаточної постанови Центрального РВ ММУ УМВС в Миколаївській області про відмову у порушенні кримінальної справи від 21.04.2012 р. між ОСОБА_1, 1996 року народження та ОСОБА_4, 1996 року народження біля 14.00 години 26.05.2011 р. на перехресті вулиць 5-Воєнної та Теслярської виник конфлікт в результаті якого ОСОБА_4 відштовхнув ОСОБА_1, після чого останній упав на землю. Зазначене також підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 20.04.2012 р., в яких він визнає, що між ними виникла невелика бійка, протягом якої він завалив позивача. Із письмових пояснень очевидця бійки ОСОБА_7 від 19.04.2012 р. також вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, за вказаних обставин виник конфлікт, що переріс в бійку протягом якої відповідач штовхнув позивача внаслідок чого останній впав на землю, після чого він піднявся і знову був повалений відповідачем.

Відповідно до акту судово-медичного дослідження (обстеження) №1951 від 29.09.2011 р. у ОСОБА_1 були виявлені тілесні пошкодження у вигляді забивів та садна в області голови, шиї, струс головного мозку, що відносяться за ступенем тяжкості до категорії легких, які потягли короткочасний розлад здоров'я. Зазначені тілесні пошкодження утворилися в результаті дії тупих твердих предметів, можливо в строк та за обставин, що зазначені в медичній документації ОСОБА_1

Водночас підставою для винесення постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 21.04.2012 р. стало те, що ОСОБА_4 не є суб'єктом злочину за ст.125 КК України, так як не досяг віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності за вказаним злочином.

За фактом конфлікту, що мав місце між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відносно ОСОБА_8 (мати ОСОБА_4) 04.06.2011 р. було складено протокол МИ №056031 про адміністративне правопорушення за ст. 184 ч.1 КУпАП. Зі змісту протоколу вбачається, що внаслідок невиконання ОСОБА_8 своїх обов'язків щодо виховання неповнолітнього сина ОСОБА_4, останній 26.05.2011 р. наніс тілесні пошкодження ОСОБА_1 В своїх поясненнях ОСОБА_8 зобов'язалася посилити контроль над поведінкою свого неповнолітнього сина.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.07.2011 р. у справі №3-2877/11 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 ч.1 КУпАП і застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді попередження. Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 29.04.2013 р. заява ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови від 11.07.2011 р. залишена без задоволення.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зі змісту ст. 58 ЦПК України вбачається, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що внаслідок дій відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_1 впав на землю у зв'язку з чим отримав тілесні пошкодження, описані в акті судово-медичного дослідження (обстеження) №1951 від 29.09.2011 р. Покази свідка ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_9 жодним чином не вступав у бійку з ОСОБА_1 спростовуються його ж письмовими поясненнями, які містяться в матеріалах ЖРЗПЗ №6476/3 від 11.02.2012 р. складеними Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області.

Відповідно до положень ст.ст. 1166, 1167 цього Кодексу, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч.1 ст. 1179 ЦК України, неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

З матеріалів медичної документації щодо лікування ОСОБА_1 вбачається наступне.

26.05.2011 року о 16.20 ОСОБА_1 поступив у травматологічне відділення Миколаївської обласної дитячої лікарні зі скаргами на головний біль, нудоту, однократну блювоту, ссадно. 30.05.2011 р. з покращенням виписаний за місцем проживання. Остаточний діагноз: струс головного мозку, забиви та садно м'яких тканин голови та шиї. Зазначене підтверджується медичною карткою №6265/153.

01.06.2011 року в 15.30 ОСОБА_1 поступив до 3-го відділення Дитячої міської лікарні №2 м. Миколаєва зі скаргами на постійний тупий головний біль, запаморочення, шум у вухах, потемніння в очах, де проходив лікування до 17.06.2011 р. Остаточний діагноз: реконвалесцент струсу головного мозку, вегето-судинна дистонія. Зазначене підтверджується історією хвороби №3318/690.

Із амбулаторної карти ОСОБА_1 також вбачається, що 05.07.2011 р. він находився у врача-невролога зі скаргами на головний біль, зниження пам'яті, порушення тиску після чого йому рекомендовано лікування у денному стаціонарі.

Суд звертає увагу, що з матеріалів медичної документації наданої позивачем, також вбачається наявність у нього захворювань, причинний зв'язок яких з подіями від 26.05.2011 р. не підтверджується, а саме хронічний некомпенсований тонзиліт (витяг із історії хвороби №10437/1616 від 06.09.2011 р.); гострий трахеобронхіт, вторинна кардіоміопатія інфекційного вегетативного ґенезу, вегето-судинна дистонія підліткового віку змішаного типу, астенічний синдром, сколіоз хребта, відставання у фізичному розвитку; (виписний епікриз із історії хвороби №1078 від 19.10.2011 р., виписний епікриз із історії хвороби №1201 від 18.11.2011 р.) викривлення носової перегородки з порушенням дихання (виписка із історії хвороби №12736/1907 від 28.10.2011 р.); пігментний невус шкіри (виписка із історії хвороби №3053 від 23.03.2011 р.) Частина ліків та медичних процедур, які зазначені в квитанціях та чеках, наданих позивачем, пов'язана з лікуванням саме цих захворювань.

Таким чином, враховуючи вартість придбання ліків, які пов'язані з лікуванням наслідків тілесних пошкоджень, отриманих ОСОБА_1 26.05.2011 р, а саме: вінпоцетін, депривіт, глицисед, меморія, нотта, барбовал, луцетам, пантокальцій, актовегін, ноотропіл, олатропіл, кальція гопантенат, суд приходить до висновку про обргрунтованість витрат на лікування у розмірі 907 грн. 69 коп.

Зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_4, так як сторонами не надано суду доказів щодо відсутності у неповнолітнього майна, достатнього для відшкодування спричиненої ним шкоди, що є підставою для застосування субсидіарної відповідальності відповідно до положень ч.2 ст. 1179 ЦК України.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного. Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, враховуючи ст.1 Протоколу Конвенції про захист прав людини та і основоположних свобод, яка захищає право власності та роз'яснення, що містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування зазначеної шкоди повинен визначатися залежно від характеру немайнових витрат і з урахуванням інших обставин, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що з урахуванням характеру й обсягу моральних страждань, яких ОСОБА_1 зазнав у зв'язку з неправомірними діями відповідача ОСОБА_4, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, на його користь за заподіяну моральну шкоду має бути стягнуто з цього відповідача 1 000 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 344 грн. 10 коп. судових витрат.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 907 грн. 69 коп. матеріальної шкоди та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 344 грн. 10 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.А. Тішко