Ухвала суду № 35545371, 21.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2013 р. справа № 804/5280/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.

за участю:

представника відповідача: Копань А.В.

представника позивача: Зуєвої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у справі №804/5280/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кранмонтажсервіс» до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

12.04.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю «Кранмонтажсервіс» (далі по тексту - ТОВ «Кранмонтажсервіс») звернулося до суду з позовом, в якому, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Криворізької північної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000401500 від 04.04.2013 року на суму 630 440,86 грн..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000401500 від 04.04.2013 року, яким ТОВ «Кранмонтажсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 504 352,69 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 126088,17 грн.

Не погодившись з постановою суду, Криворізька північна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі по тексту Криворізька північна МДПІ), відповідач, звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 04.04.2013 р. №0000401500 прийнято в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а тому підстав для його скасування немає.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Криворізької північної МДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кранмонтажсервіс» з питання дотримання вимог цивільного, податкового, та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій з ТОВ «ВК «Віконні системи»» за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року, за результатами якої складено Акт №33/224/32098115 від 25.02.2013 р.

Перевірка проводилась з 14.02.2013 року по 22.02.2013 року на підставі наказу Криворізької північної МДПІ від 13.02.2013 року № 177 та направлень від 14.02.2013 року № 109/224, від 21.02.2013 року №133/224 та №134/229, згідно із ст.20 пп. 75.1.2 ст.75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст.78, ст.85, ст. 86 Податкового кодексу України та на виконання постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС Бабенко В.М. від 31.01.2013 року, винесеної в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013180000000005.

В Акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем:

1) пп.1 ст.203, пп.1,2 ст. 215, ст. 216, ст.228, ст.319, 234, 509, 626, 629, ст.837, ст.838, ст.861 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що ними обумовлені по правочинах, здійснених за період з 01.01.2010 - 31.01.2013: ТОВ «ВК «Віконні ситеми»» на загальну суму 3026116,16 грн. в т.ч. ПДВ 504352,69;

2) п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI в результаті чого:

ТОВ «Кранмонтажсервіс» завищено податковий кредит з податку на додану вартість на 504352,69 грн. отриманого у грудні 2011 року та відображеного у податковій декларації з ПДВ у січні 2012 р.

На підставі акту перевірки Криворізькою північною МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.04.2013 року №0000401500, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 630 440,86 грн., в тому числі за основним платежем - 504 352,69 грн. та штрафні санкції - 126088,17 грн.

Висновки Акту перевірки, правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі вказаного Акту є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції з посиланням на ст.228 ЦК України, вказав на необґрунтовані висновки Криворізької північної МДПІ щодо нікчемності укладеного правочину між позивачем та ТОВ «ВК «Віконні системи»». Акт перевірки не містить посилань на вину позивача, яка виразилася у намірі порушити публічний порядок, не доводить умислу позивача порушити публічний порядок, не містить посилань на те, в чому полягає таке порушення. Таким чином, на думку суду першої інстанції, відповідачем не було доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а тому, на думку суду першої інстанції, позовні вимоги ТОВ «Кранмонтажсервіс» підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 07.12.2011р. між ТОВ «Кранмонтажсервіс» (Підрядник) та ТОВ «ВК «Віконні системи»» (Субпідрядник) укладено договір субпідряду №232. Відповідно до п.1 Договору, Підрядник доручив, а субпідрядник зобов'язався на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного Договору роботу по капітальному ремонту на об'єктах ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПАТ «СевГОК», роботи з виготовлення металевих конструкцій та завантажувально-розвантажувальні роботи в строки, обумовлені обома сторонами. Підрядник зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до п.2 Договору, орієнтована вартість робіт складає 5.000.000,00грн., та ПДВ у розмірі 20% - 1.000.000,00грн. (а.с.49-51)

На думку ДПІ вказаний правочин є нікчемним. Висновків про нікчемність укладеного правочину ДПІ дійшла з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності продавця - ТОВ «ВК «Віконні системи»», зокрема, який оформлено актом №7212/224/33972398 від 21.12.2012р. В даному акті зазначено, що ТОВ «ВК «Віконні системи»» не має виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

З цих підстав, посилаючись на ст.ст.203, 215, 228 ЦК України, ДПІ дійшла висновку, що угода між ТОВ «Кранмонтажсервіс» та ТОВ «ВК «Віконні системи»» є нікчемною, укладена без мети настання реальних наслідків, яка передбачена цим договором, нікчемним правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірного договору, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність у контрагента (ТОВ «ВК «Віконні системи»») необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності та можливі інші порушення, які ним були допущені, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладених правочинів.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та ТОВ «ВК Віконні системи»», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «ВК Віконні системи» укладено договір субпідряду. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст.234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Правомірність задекларованих показників податкової звітності, реальність настання правових наслідків та наявності господарської мети по договору субпідряду №232 від 07.12.2011, укладеного між ТОВ «Кранмонтажсервіс» та ТОВ «ВК «Віконні системи»» підтверджені первинними документами: актами прийому виконаних підрядних робіт за грудень 2011 року №22-12 на суму 354360,96 грн., №20-12 на суму 338895,36 грн., №21-12 на суму 299854,84 грн., №25-12 на суму 450129 грн., №23-12 на суму 507686,40 грн., №27-12 на суму 350600 грн., №28-12 на суму 28348,12 грн., №29-12 на суму 22222,88 грн. та №24-12 на суму 374013,60 грн.; податковими накладними від 15.12.2011 №535 на суму ПДВ 59060,16 грн., №533 на суму ПДВ 56482,56 грн., №534 на суму ПДВ 49976,64 грн., №530 на суму ПДВ 75021,50 грн., №529 на суму ПДВ 84614,40 грн., №531 на суму ПДВ 58433,33 грн., №532 на суму ПДВ 58428,50 грн., №528 на суму ПДВ 62335,60 грн..

Між ТОВ «Кранмонтажсервіс» та ТОВ «ВК «Віконні системи»» на виконання умов договору субпідряду №232 від 07.12.2011 були проведені розрахунки за виконані роботи у вексельній формі на загальну суму 3026116,16 грн., що також свідчить про наявність господарської мети у сторін договору.

Можливість проведення розрахунків між сторонами у вексельній формі передбачена додатковою угодою №1 від 31.01.2012 до договору субпідряду №232 від 07.12.2011.

Дані обставини підтверджені матеріалами справи, а саме: копією додаткової угоди №1 від 31.01.2012р.; копією простого векселя серії АА №0493936 від 01.02.2012р. за пред'явленням, виписаного на ім'я ТОВ «ВК «Віконні системи»»; копією акту прийому - передачі векселя від 01.02.2012р..

Зі змісту досліджених вище документів, вбачається, що вони містять усі обов'язкові реквізити, підписи посадових осіб та печатки підприємств, тобто складені відповідно до вимог закону.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що перелічені вище первинні бухгалтерські документи свідчать про реальність здійснення господарських операцій по договору субпідряду №232 від 07.12.2011, укладеного між ТОВ «Кранмонтажсервіс» та ТОВ «ВК «Віконні системи»», а також про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суму 504.352,69 грн.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав на неправомірність висновків Криворізької північної МДПІ щодо нікчемності укладеного правочину. Позивачем доведено наявність реальних правових наслідків та господарської мети по правочинам укладеним з ТОВ «ВК «Віконні системи»» та, як наслідок, доведено фактичне здійснення господарських операцій по цим правочинам.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що при розгляді даної справи господарська мета повинна бути встановлена відносно самого позивача, тобто його добросовісне виконання умов договорів з його контрагентами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекцій Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у справі №804/5280/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 21.11.2013р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова