Ухвала суду № 35544439, 24.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 р.Справа № 2а-1670/6143/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Намінас О.В.

представника позивача Юренко О.Б.

представника позивача Черняк І.Ю.

представника відповідача Тур Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2013р. по справі № 2а-1670/6143/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі по тексту позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 вересня 2012 року №0000071555/1409, №0000081555/1410.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 року скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 року залишити без змін, апеляційну скаргу-без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" зареєстроване як юридична особа 14 липня 2008 року виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код 35713283, про що видано свідоцтво серії А00 №648972, копія якого наявна у матеріалах справи /том І, а.с. 31/.

З 24 липня 2008 року позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100130216 серії НБ №094098 /том І, а.с. 34/.

29 серпня 2012 року посадовими особами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" з питань декларування податку на додану вартість за період травень-червень 2012 року, перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2012 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в квітня, травні, червні 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 29 серпня 2012 року №3351/15-07/35713283 /том І, а.с. 18-23/, у якому відображено порушення вимог пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого:

- завищено суму від'ємного значення по ПДВ (рядок 19 декларації) за липень 2012 року - 12 924 902,00 грн.;

- завищено суму бюджетного відшкодування по ПДВ (рядок 23.1 декларації): за травень 2012 року - 24 583 682,00 грн., за червень 2012 року - 19 671 933,00 грн., за липень 2012 року - 18 033 662,00 грн.;

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації): за липень 2012 року - 82 020 696,00 грн.

За висновками перевірки, порушення податкового законодавства ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" виникло у зв'язку із придбанням основних фондів, а також отримання незначних доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, що безпосередньо впливає на обсяг оподатковуваних операцій по податку на додану вартість. ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" не отримувало доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, про що свідчить податкова звітність підприємства та збитковість за результатами діяльності 2012 року, тому, на думку податкового органу, у позивача відсутні підстави для формування від'ємного значення у сумі 94 945 598,00 грн., а також для отримання бюджетного відшкодування у сумі 62 289 277,00 грн.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки, Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2012 року №0000071555/1409, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 62 289 277,00 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 31 144 638,50 грн. /том І, а.с. 11/, а також податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2012 року №0000081555/1410, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94 945 598,00 грн. /том І, а.с. 13/.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно Акту перевірки, причиною виникнення від'ємного значення та відповідно бюджетного відшкодування по податку на додану вартість заявленого позивачем до відшкодування з Державного бюджету є придбання ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" основних фондів, а також отримання незначних доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, що безпосередньо впливає на обсяг оподатковуваних операцій по податку на додану вартість.

У періоді, що перевірявся, ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" не отримувало доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, про що свідчить податкова звітність підприємства та збитковість за результатами діяльності у 2012 році та не заперечується представниками позивача.

Статтею 42 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно змісту п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 1 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Враховуючи викладене, господарською діяльністю платника податків може бути визначена діяльність, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У свою чергу, господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, вчинювана саме з метою одержання доходу, а не з метою заниження податкових зобов'язань.

Розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що позивач має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, однак, намір одержати дохід лише виключно чи переважно за рахунок необґрунтованого завищення валових витрат та податкового кредиту, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Представниками позивача додано до матеріалів справи пояснювальні записки до проекту будівництва комбінату, дозвільні документи на здійснення вказаного виду діяльності /том ХХХІ, а.с. 57-235, том ХХХІІ, том ХХХІІІ, том ХХХІV, а.с.1-7/.

Разом з тим, представником відповідача до матеріалів справи залучено копію ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року у справі №2а-1670/6237/13 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення /том ХХХІ, а.с. 24-32/, зі змісту якої вбачається, що надані позивачем документи досліджувалися колегією суддів Харківського апеляційного адміністративного суду, та з їх змісту не було встановлено наявності ділової мети, а, отже, отримання прибутку від здійснення господарської діяльності.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.

Оскільки, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено на підставі документів, поданих позивачем (пояснювальної записки до проекту будівництва комбінату, дозвільних документів на здійснення вказаного виду діяльності) обставини відсутності економічної вигоди від господарських операцій проведених позивачем протягом 2010-2012 років, а також ділової мети на отримання прибутку, то такі обставини, у даному випадку, доказуванню не підлягають.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз вказаних норм законодавства дозволяє стверджувати, що податковий кредит складається не з будь-яких сум нарахованого податку, а лише з тих сум, які в подальшому використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, за відсутності доказів у позивача щодо використання товарів/послуг для потреб власної господарської діяльності - отримання доходу та доказів використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (направленої на отримання доходу) витрати, здійснені на отримання таких послуг, не повинні відображатися у складі податкового кредиту платника податку на додану вартість.

Пунктом 200.1. статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду /пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України/.

Відповідно до пункту 200.4. цього ж Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що право на отримання бюджетного відшкодування виникає лише у разі здійснення господарській діяльності, направленої для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Позивачем не надано доказів розумної економічної причини тривалої збиткової діяльності, не обгрунтовано належними та допустимими доказами наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок вчинення завідомо збиткових операцій з використанням специфіки нарахування податку на додану вартість та відповідно за рахунок відшкодування з бюджету податку на додану вартість. Підприємством позивача не надано обгрунтованих розрахунків економічних ризиків та економічної вигоди від створення активів та розробки родовища з урахуванням фактично здійснених витрат та розрахунок їх прогнозованого покриття за рахунок отримання прибутку та прогнозованих запасів родовища, бізнес-план підприємства з розрахунком ринкового потенціалу, ресурсів необхідних для виробництва, необхідного капіталу і наявного капіталу, потреби у фінансах, запланованої оборотності засобів і результатів діяльності.

Отже, доказів розрахунків економічних ризиків та економічної вигоди позивачем не надано, що виключає можливість доведення факту наявності ділової мети, а отже отримання від здійснення господарської діяльності прибутку.

З висновку судово-економічної експертизи від 25 лютого 2013 року №62 /том ХХХ, а.с. 51-78/ вбачається, що експертом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 не підтверджено висновок Акту перевірки про завищення суми від'ємного значення по ПДВ (рядок 19 декларації) за липень 2012 року - 12 924 902,00 грн.; завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ (рядок 23.1 декларації): за травень 2012 року - 24 583 682,00 грн., за червень 2012 року - 19 671 933,00 грн., за липень 2012 року - 18 033 662,00 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації): за липень 2012 року - 82 020 696,00 грн.

З огляду на зазначений висновок судово-економічної експертизи, колегія суддів зазначає, що позивачем долученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами не доведено здійснення господарської діяльності для досягнення ділової мети, а отже, отримання прибутку.

З огляду на вищезазначені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу, що у позивача відсутні підстави для формування від'ємного значення у сумі 94 945 598,00 грн., а також для отримання бюджетного відшкодування у сумі 62 289 277,00 грн.

Згідно пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, оскільки податковим органом правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що штрафні санкції у розмірі 3 144 638,50 грн. (25%) застосовані до позивача правомірно.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2013р. по справі № 2а-1670/6143/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 26.07.2013 р.