Ухвала суду № 35544364, 04.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 р.Справа № 2а-1670/6819/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2013р. по справі № 2а-1670/6819/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТСо"

до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕТСо" (далі- позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі- відповідач) в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000042301 від 27.06.2013.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕТСо" до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0000042301 від 27 червня 2012 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 23.05.2012 по 06.06.2012 Полтавською МДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "НЕТСо" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2012.

За результатами перевірки складено акт від 13.06.2012 №848/22/23812829, в якому зафіксовано порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо заниження валових доходів у розмірі 254252,00 грн, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 62129,00 грн; пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу щодо завищення витрат у розмірі 211877,00 грн, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 51786,00 грн.

За висновками відповідача заниження позивачем податку на прибуток відбулося у зв'язку з не включенням до складу "Інші доходи" вартості продукції, безкоштовно отриманої від третіх осіб, та завищенням валових витрат в результаті безпідставного включення до складу витрат сум, сплачених по неіснуючим господарським операціям з ТОВ "Макростаб", правочини з яким за наслідками проведених перевірок фінансово-господарської діяльності визнані нікчемними.

На підставі акту перевірки Полтавською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042301 від 27.06.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 130949,00 грн (113973,00 грн-за основним платежем, 17034,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби України № 0000042301 від 27.06.2012 року позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем-113915 та за штрафними (фінансовими) санкціями-17034 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках податкового органу про порушення позивачем п.п. 4.1.6 п.1 ст.4, п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, у зв'язку з не включенням до складу "Інші доходи" вартості продукції, безкоштовно отриманої від третіх осіб та завищенням валових витрат в результаті безпідставного включення до складу витрат сум, сплачених по господарським операціям з ТОВ "Макростаб", які, на думку відповідача, мають ознаки нікчемності.

Проте, колегія суддів з такими висновками податкового органу не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

15.04.2010 між позивачем та ТОВ "Макростаб" укладено договір № 15/04-02, відповідно до якого ТОВ "Макростаб" зобов'язувався передати у власність покупця товар, а ТОВ "НЕТСо"- прийняти та оплатити. Вартість товару вказана в рахунках - фактурах та накладних на поставку товару, які являються невід'ємною частиною даного договору. Умови поставки товару - самовивіз зі складу продавця.

В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, картки складського обліку матеріалів, накладні на внутрішнє переміщення товару.

Придбаний у ТОВ "Макростаб" товар позивачем був використаний у власній господарській діяльності, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними (а.с.185-214 Т.1) та терміновими звітами про виробництво промислової продукції (товарів, послуг) за видами (а.с. 215-244 Т.1).

Отже, матеріалами справи підтверджується реальність поставки товару за договором № 15/04-02 від 15.04.2010.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 (далі -Закон № 334/94) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати понесені за спірним договором укладеним між позивачем та його контрагентом підтверджено документально, а тому витрати понесені позивачем в рахунок оплати поставленого товару правомірно віднесені останнім до витрат спірного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Макростаб» слугували висновки актів перевірок контрагентів ТОВ «Макростаб» за якими відповідач прийшов до висновку про те, що операції з продажу та купівлі товарів по ланцюгу постачання до ТОВ «Макростаб» не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать моральним засадам суспільства, в зв'язку з чим відповідач вважає спірний правочин нікчемним.

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а тому враховуючи встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірним договором, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження його виконання та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірного договору, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірного правочину.

Крім того, правовідносини, що виникли між позивачем та ТОВ «Макростаб» з приводу придбання товару за договором №15/04-02 від 15.04.2010 року були предметом розгляду справи №2а-1670/6817/12 в ході розгляду якої було встановлено, що господарські операції з придбання позивачем товарів у ТОВ «Макростаб» повністю підтверджені первинними документами, оформленими належним чином, а придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Відповідно до частини 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, віднесення до витрат спірного періоду витрат за господарськими операціями з ТОВ «Макростаб» є правомірним.

Висновки податкового органу про порушення позивачем п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» в зв'язку з не включенням до складу "Інші доходи" вартості продукції, безкоштовно отриманої від третіх осіб, чим, на думку відповідача, занижено податок на прибуток, колегія суддів вважає недоведеними, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 334/94) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 вказаного Закону валовий доход включає доходи з інших джерел, зокрема вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом не доведено порушення позивачем п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», виходячи з наступного.

Відповідно до п.86.1. ст. 86 Податкового кодексу України у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, про що зазначено у п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984.

Згідно п. 4,5,6 вказаного Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Висновок акту документальної перевірки складається з опису виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень, про що зазначено у п.6 Порядку.

З наведених норм права вбачається, що викладення в акті перевірки фактів виявлених під час перевірки порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства повинно здійснюватися з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В акті перевірки відсутні посилання податкового органу на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених в акті перевірки фактів порушень п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», а тому колегія суддів вважає недоведеними висновки контролюючого органу про заниження податку на прибуток у зв'язку з не включенням до складу "Інші доходи" вартості продукції, безкоштовно отриманої від третіх осіб.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на прибуток.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2013р. по справі № 2а-1670/6819/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.