Ухвала суду № 35543940, 07.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р.справа № 2а/0470/11109/12

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Суховарова А.В. Головко О.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року у справі № 2а/0470/11109/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Зернопорт „Мишурин Ріг" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про встановлення відсутності компетенції, визнання протиправними дій та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень -,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Зернопорт „Мишурин Ріг" (далі за текстом - ТОВ „Зернопорт „Мишурин Ріг") звернулось до суду з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яка є правонаступником Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі за текстом - Верхньодніпровська ОДПІ), в якому просило встановити відсутність компетенції (повноважень) Верхньодніпровської ОДПІ щодо самостійного визначення нікчемними та фіктивними правочинів, укладених ТОВ „Зернопорт „Мишурин Ріг" з ПП „Інтера Інвест груп", ТОВ „Меркурій Агро", ПП „Сімінді", ПП „Кас Капітал", ФОП ОСОБА_1; визнати протиправними дії Верхньодніпровської ОДПІ щодо визнання в акті перевірки №174/222-34959163 від 23 серпня 2012 року правочинів, вчинених ТОВ „Зернопорт "Мишурин Ріг" з ПП „Інтера Інвест груп", ТОВ „Меркурій Агро", ПП „Сімінді", ПП „Кас Капітал", ФОП ОСОБА_1, нікчемними та фіктивними; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2012 року №0000272220 з податку на додану вартість у розмірі 93238 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 23309,50 грн., винесеного Верхньодніпровською ОДПІ; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2012 року №0000262220 з податку на прибуток у розмірі 256003,91 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 62841,38 грн., винесеного Верхньодніпровською ОДПІ.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року позовні вимоги ТОВ „Зернопорт „Мишурин Ріг" до Верхньодніпровської ОДПІ задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2012 року №0000262220, винесене Верхньодніпровською ОДПІ, в частині нарахування суми основного зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 247837,06 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 61959,28 грн., разом 309796,32 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2012 року №0000272220, винесене Верхньодніпровською ОДПІ, в частині нарахування суми основного зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 90121,60 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 22530,40 грн., разом 112651,97 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог постанова суду першої інстанції не оскаржена.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що Верхньодніпровською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ „Зернопорт „Мишурін Ріг" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 23 серпня 2012 року №174/222-34959163, відповідно до висновків якого позивачем порушено підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункт 5.1, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", підпункт 14.1.36. пункту 14.1. статті 14, підпункт 135.5.4. пункту 135.5. статті 135, підпункт 138.1.1. пункту 138.1., пункт 138.2., пункт 138.4. статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 256 003,86 грн., у тому числі: за 3 кв. 2009 року у розмірі 249 716 грн., за 2 кв. 2010 року у розмірі 1649,5 грн., за 3 кв. 2011 року у розмірі 4638,41 грн.; підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", пункти 198.1, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у сумі 93238 грн., в т.ч. за серпень 2009 року 19 586 грн., за вересень 2010 року 37352 грн., за жовтень 2010 року 13201 грн., грудень 2011 року 23 099 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки Верхньодніпровською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.09.2012 року №0000272220, яким донараховано суми податку на додану вартість у розмірі 93238 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 23309,50 грн.; №0000262220, яким донараховано податок на прибуток у розмірі 256003,91 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 62841,38 грн.

Судом встановлено, що в липні 2011 року ТОВ „Зернопорт „Мишурин Ріг" на умовах передплати придбало камінь будівельний, відсів гранітний у ПП „Кас Капітал" на загальну суму 11000 грн., в т.ч. ПДВ 1833,33 грн., складені прибуткові накладні №671 від 06.07.2011 року, №1571 від 15.07.2011 року та податкові накладні №18 від 06.07.2011 року, №14 від 15.07.2011 року на камінь будівельний обсягом 40 м. куб, відсів гранітний обсягом 40 м. куб.

Камінь будівельний, відсів гранітний також придбавався позивачем у ФОП ОСОБА_1 на умовах передплати, на загальну суму 7698,80 грн., в т.ч. ПДВ 1283,13 грн., що оформлено прибутковими накладними №43 від 19.08.2019 року, №53 від 23.04.2010 року, податковими накладними №56 від 19.08.2009 року, №55 від 23.04.2010 року на товар камінь будівельний обсягом 20 м. куб. та 30 т., відсів гранітний обсягом 20 м. куб. та 30 т.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що такий товар в подальшому використано в господарській діяльності позивача, на чому також наполягав представник позивача.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на відсутності у позивача товарно-транспортих накладних, що підтверджують переміщення зазначеного товару, та інформації, отриманої 10.07.2012 року від ДПС у Полтавської області, відповідно до якої слідчим управлінням ДПС у Полтавській області розслідується кримінальна справа №12012131009007, порушена за фактом внесення службовими особами ТОВ „Віста Торг" до офіційних документів завідомо не правдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України, відносно директора ТОВ „Віста Торг" ОСОБА_2 за частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України, відносно ОСОБА_3, ОСОБА_1 за фактом створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ПП „Кас-Капітал", з метою прикриття законної діяльності, в результаті чого заподіяно велику матеріальну шкоду державі, за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо скасування зазначених податкових повідомлень-рішень в частині донарахованих сум податкових зобов'язань в наслідок невизнання реальності операцій позивача з ПП „Інтера Інвест груп", ТОВ „Меркурій Агро", ПП „Сімінді", у яким придбано зернові у зв'язку із відсутністю у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення придбаного зерна у вказаних підприємств з наступних підстав.

Так, в акті перевірки визнання нікчемними вищевказаних правочинів податковий орган пов'язує із не підтвердженням первинними документами факту доставки (транспортування) товарно-матеріальних цінностей, врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної діяльності, та робить висновок про нікчемність правочину відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, як такого, що суперечить моральним засадам суспільства, а також порушено публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в тому числі щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів, такі угоди носять фіктивний характер.

Розділом ІІ Інструкції „Про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах", затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 року №661, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2008 року за №1111/15802, врегульовано порядок обліку надходження зерна й продукції, а саме, згідно пунктів 2.1., 2.2., 2.4. приймання зерна на зберігання, переробку та заставу від власників проводиться за відповідними договорами.

Для приймання зерна кожен поклажодавець повинен укласти договір складського зберігання зерна з підприємством, надати товарно-транспортну накладну, при надходженні з іншого зернового складу - документи, що засвідчують якість зерна.

Оформлення документів при надходженні зерна проводиться за його кількістю та якістю щодо кожного поклажодавця.

Кожна партія зерна (крім упакованої у мішки стандартною масою), що надійшла на підприємство, приймається матеріально відповідальною особою за масою, встановленою на повірених вагах у присутності особи, що доставила зерно, та за якістю, визначеною виробничою технологічною лабораторією підприємства чи представником Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі.

При доставці зерна автомобільним транспортом поклажодавця товарно-транспортні накладні виписуються ним на кожну партію в трьох примірниках, з яких перший примірник залишається на підприємстві, другий і третій примірники повертаються власнику.

При перевезенні зерна поклажодавця автомашинами транспортного перевізника на підставі договору товарно-транспортна накладна виписується в чотирьох примірниках, з яких перший примірник залишається на підприємстві, другий примірник повертається поклажодавцю, третій і четвертий примірники направляються через водія перевізника для розрахунків з клієнтом за доставку вантажу згідно з договором (п.2.7. Інструкції №661).

У відповідності до пунктів 2.7.-2.9. Інструкції №661 у разі доставки зерна без товарно-транспортної накладної підприємство складає у присутності представника поклажодавця акт, у якому вказуються такі дані: найменування поклажодавця, номер автомашини, вид зерна, установлена маса вантажу і вид надходження.

Акт є підставою для оприбуткування зерна, підписується вагарем, представником поклажодавця та матеріально відповідальною особою підприємства. Зерно, що надійшло на підприємство, оприбутковується матеріально відповідальною особою в кількості, яка фактично установлена при зважуванні.

Сертифікований зерновий склад на підставі реєстру форми ЗХС-3 оформляє одночасно з прийняттям зерна на зберігання складську квитанцію.

Порядок відпуску зерна врегульовано розділом V Інструкції №661, а підрозділом 2 порядок переоформлення зерна від одного власника іншому.

Таким чином, згідно пунктів 2.1.-2.5. розділу V Інструкції №661 встановлено, що переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення.

У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника. При переоформленні зерна лабораторія зернового складу надає бухгалтерії аналізну картку з відміткою „переоформлення".

Якість зерна визначається на дату переоформлення і відповідає якості, що склалася в партії на момент переоформлення та зареєстрована в журналі форми №ЗХС-49 „переоформлення".

До заяви додаються складські документи і доручення, видається наказ керівника зернового складу (форма №16), складається акт приймання-передавання зерна, який підписується в тристоронньому порядку (перший власник зерна, новий власник зерна і керівник зернового складу), оформлюється договір складського зберігання зерна з новим власником.

Обсяг переоформленого зерна визначається актом-розрахунком, який складається підприємством на момент переоформлення, після чого новому власнику видаються переоформлені складські документи. Процедура переоформлення відображується в особовому рахунку власника зерна в книзі кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма №36 з відміткою "переоформлення"). Відповідно вносяться зміни в звіт форми №ЗХС-37.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень в частині донарахованих сум податкових зобов'язань в наслідок невизнання реальності операцій позивача з ПП „Інтера Інвест груп", ТОВ „Меркурій Агро", ПП „Сімінді", у яким придбано зернові у зв'язку з відсутністю у позивача товаро-транспортних накладних на перевезення придбаного зерна у вказаних підприємств, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача на необхідність оформлення товарно-транспортних накладних при переоформленні прав власності на ім'я нового власника на зернові, що зберігаються в межах одного зернового складу, виходячи з того що досліджені судом первинні документи по всьому ланцюгу з моменту фактичної поставки зерна для зберігання на елеватор, що не були перевірені у ході перевірки, в сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій за вказаними договорами і факт використання придбаного товару (послуг) у господарській діяльності позивача.

Висновки податкової інспекції про нереальність та безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами у період з липня по вересень 2009 року є передчасними та помилковими зважаючи на наступне.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на твердженні відповідача про порушення позивачем та його контрагентами вимог статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, проте такі висновки працівниками податкового органу зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України „Про державну податкову службу в Україні" не визначають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України „Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України, які не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.2011р.) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним; у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що передбачені частиною 1 статті 228 ЦК України. Крім того, відповідно частині 1 та частині 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідач в акті перевірки вказує на те, що правочини, вчинені позивачем і його контрагентами, кваліфікуються як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів статті 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми права в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано, що додатково свідчить про недоведеність висновків перевірки.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції обґрунтовано не встановлено ознак нікчемності правочинів, укладених позивачем із вищевказаними контрагентами при здійсненні операцій по придбанню зернових, проте такими висновками акту перевірки право позивача не порушені, оскільки акт не є обов'язковим рішенням суб'єкта владних повноважень, і належним способом захисту у розглянутому випадку є заявлення позовних вимог щодо правомірности винесених на підставі такого акту перевірки податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року у справі № 2а/0470/11109/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко