Ухвала суду № 35540769, 19.11.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3664/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства "Уладівський спиртовий завод" (далі - позивач) до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницької області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за формою "В4" № 0000172200 від 18.04.2013 року.

Постановою Вінницький окружний адміністративний суду від 07.10.2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано вказане податкове повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомленні належним чином. При цьому відповідачем надано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ за січень 2013р. За результатами перевірки складено акт від 05.04.2013р. № 28/23/05459163, згідно висновків якого, перевіркою встановлено, що в порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України позивачем завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в січні 2013р. в сумі 12720,00 грн. Наведене слугувало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми "В4" № 0000172200.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що технічна помилка позивача, що полягала у невірному зазначені номеру податкової накладної у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за січень 2013 року, доданого до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року № 9007713491 від 19.02.2013р., не призвела до завищення ним від`ємного значення різниці між сумами податкового зобов`язання та податкового кредиту у січні 2013 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як судії з матеріалів справи єдиною підставою для прийняття оскаржуваного рішення є, включення позивачем до складу податкового кредиту податкової накладної за січень 2013 року, яка не була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме податкової накладної № 1 від 31 січня 2013 року, виданої Державним підприємством "Укрспирт" на суму 76320,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість в сумі 12720,00 гривень що, на думку податкового органу, свідчить про вчинення ДП "Уладівський спиртовий завод" порушення норм п. 198.6 ст. 198, а також п. 201.10 ст. 201 ПК України, яке призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумами податкового зобов`язання та податкового кредиту у січні 2013 року у розмірі 12720,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, з таких підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції в січні 2013 року Державним підприємством "Укрспирт" виписано позивачу податкову накладну № 131234 від 31 січня 2013 року на суму 76320,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість в сумі 12720,00 гривень, яка у встановленому законом порядку зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечується представником відповідача.

Подаючи податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року № 9007713491 від 19.02.2013р., позивач відобразив у рядку № 17 загальну суму податкового кредиту 1008096,00 грн. Згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних за січень 2013 року, доданого до податкової декларації, позивач помилково зареєстрував податкову накладну № 131234 від 31 січня 2013 року, видану йому Державним підприємством "Укрспирт", за № 1. З метою виправлення цієї помилки, позивач відобразив відповідне коригування у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2013 року, який додавався до декларації останнього з податку на додану вартість за лютий 2013 року, а саме: податкова накладна під № 1 від 31 січня 2013 року проведена із знаком " - ", а податкова накладна під № 131234 від 31 січня 2013 року проведена із знаком " + ".

Зазначені дії платника податків відповідають положенням наказу Міністерства фінансів України № 1002 від 24 грудня 2012 року "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). У даному Порядку зазначено, що виправлення помилки в реєстрі здійснюється методом "сторно", за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення таких помилок, що означає внесення до реєстру двох записів: помилковий запис із знаком " - " і правильний запис із знаком " + ". Коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що вищевикладені дії позивача щодо виправлення помилки у реєстрі відповідають чинному законодавству.

Крім того, відповідні виправлення, здійснені до початку перевірки унеможливлюють кваліфікацію дій платника податку як завищення від'ємного значення між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту останнього.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказана технічна помилка позивача, що полягала у невірному зазначені номеру податкової накладної у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за січень 2013 року, не призвела до завищення останнім від`ємного значення різниці між сумами податкового зобов`язання та податкового кредиту у січні 2013 року

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.