Постанова № 35540689, 20.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 р.Справа № 815/4121/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Лук'янчук О.В.

при секретарі Івановій К.І.

за участю представників сторін:

від апелянта - Костюхін С.М.

від відповідача - Індрісова Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодимський елеватор" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.07.2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодимський елеватор" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси головного управління міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0011372301 та № 0011382301 від 23.10.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кодимський елеватор" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0011372301 та № 0011382301 від 23.10.2012 року.

В обґрунтування позову зазначалося, що ДПІ у Малиновському районі міста Одеси під час проведення перевірки не встановлено факти, які б свідчили про відсутність господарських операцій між ТОВ «Кодимський елеватор» та ПП «Виктори -Проджект», ПП «Юнитрейд-Консалт», ПП «Бізнесіндустрія», що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність вищеперелічених договорів. Окрім того, позивач зазначив, що під час проведення перевірки всупереч всім вимогам діючого законодавства відповідачем прийнято до уваги акти перевірок, протоколи допиту, які надійшли від інших податкових служб, висновки в акті перевірки зроблено без дослідження первинної бухгалтерської документації. Стосовно первинної документації по взаємовідносинам з ПП «Юнитрейд-Консалт» позивачем зазначено, що в ході проведення перевірки посадовими особами ТОВ "Кодимський елеватор" буди надані пояснення відсутності вищенаведених документів в момент проведення цієї перевірки (втрата зазначених документів у зв'язку з смертю головного бухгалтера, яка була відповідальною за ведення і збереження первинної документації у перевіряємому періоді). Окрім того, позивачем зазначено, що первіряючим було надано акт прийому-передачі послуг по взаємвовілносинам з ПП «Юнитрейд-Консалт». Таким чином, позивач вважає, що суми податкового кредиту та валових витрат за перевіряємий період сформовано правомірно, оскільки сума ПДВ та валових витрат входить до складу договірних сум, сплачених на користь контрагентів, в зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення №№0011372301; 0011382301 від 23.10.2012 року підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.07.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кодимський елеватор" в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача заявив клопотання про заміну відповідача на його правонаступника Державну податкову інспекцію у Малиновському районі м. Одеси головного управління міндоходів в Одеській області .

Розглянувши заявлене клопотання, дослідивши виписку з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.06.2013р. та заслухавши позицію апелянта з цього приводу, судова колегія суду апеляційної інстанції протокольною ухвалою заявлене клопотання задовольнила та здійснила в порядку ст.55 КАС України заміну первісного відповідача Державну податкову інспекцію у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у Малиновському районі м. Одеси головного управління міндоходів в Одеській області.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Так, судом першої інстанції встановлено,що на підставі направлення на перевірку № 1177 від 31.08.2012р. згідно п.75.1.2 ст. 75, л.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України посадовою особою ДПІ у Малиновському районі міста Одеси Одеської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Кодимський елеватор» з питань дотриманий вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з платником податків ПП «Виктори-Проджект», ПП «Юнитрейд-Консалт», ПП Бізнесіндустрія» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 189/22-213/31951926 від 17.09.2012р. та на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011372301 від 23.10.2012р., яким ТОВ «Кодимський елеватор» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 435 938 грн. та податкове повідомлення-рішення №0011382301 від 23 жовтня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 733 551грн.

Як вбачається з акту перевірки, предметом дослідження під час перевірки були угоди, укладені позивачем з ПП «Виктори-Проджект», ПП «Бізнесіндустрія» та ПП «Юнітрейд-Консалт».

Так, між ТОВ «Кодимський елеватор» та ПП «Виктори-Проджект» укладено договір про надання послуг №1/01 від 11.01.2010 року, на підставі якого ПП «Виктори-Проджект» зобов'язувався виконати послуги по ремонту обладнання елеватору.

Крім того між ПП «Бізнесіндустрія» та ТОВ «Кодимський елеватор» укладено договір № 05/01 від 05.01.2011 року, відповідно до якого ПП «Бізнесіндустрія» зобов'язується надати послуги по переміщенню, очищенню, сушінню, охолодженню та освіженню сільськогосподарської продукції,

Також ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «Кодимський елеватор» укладено договір №01/07 від 01.07.2009 року на виконання послуг.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правове обгрунтування оскаржуваного рішення, судова колегія вважає зазначити наступне.

Стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового, а не інших галузей законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків.

Всі ці твердження випливають із конкретних норм податкового законодавства, які пов'язують формування витрат та/або податкового кредиту із фактом придбання товарів чи послуг з метою використання у господарській діяльності.

З позицій оподаткування не має значення, чи наявний в конкретній господарській операції дефект волевиявлення, який може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Адже при визначенні правомірності винесених податкових повідомлень-рішень дослідженню підлягає не саме волевиявлення сторін правочину (дефекти якого є підставою для недійсності правочинів відповідно до статей 234 та 235 ЦКУ). а виключно його наслідки, а також економічний ефект від таких наслідків, незалежно від спрямованості волі особи. Натомість основною категорією у податкових відносинах є господарська операція, яка і має бути предметом аналізу в податкових спорах.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення частини спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості з варів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником з датку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та з послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, Закон України "Про ПДВ" визнає два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку - відсутність податкової накладної та невикористання придбаних товарів (послуг) у власній господарський діяльності.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку зазначений Закон не передбачає. В Акті перевірки податковим органом не доведений факт не виконання придбаних у контрагентів послуг позивачем, також не спростовується факт підтвердження податкового кредиту необхідними податковими накладними.

Факт встановлення у діях контрагента будь-яких порушень не тягне за собою змін бази оподаткування та обов'язку ТОВ «Кодимський елеватор» коригувати раніше заявлені показники податкових зобов'язань, оскільки це не передбачалося законодавством про оподаткування, зокрема п.п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств».

Закон України "Про ПДВ" не передбачає відповідальності платника податку за порушення його контрагентом вимог законодавства. Між тим, в акті перевірки не зазначені факти, які б свідчили, що позивач був обізнаний щодо таких відомостей.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.І ст.9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, підставою для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового обліку є факт здійснення господарської операції, який повинен підтверджуватись наявними у підприємства первинними документами, складеними відповідно до вимог законодавства.

За результатами господарських операцій з контрагентами, які перевірялись під час перевірки, ТОВ «Кодимський елеватор» має всі документи, що відповідають правилам бухгалтерського та податкового обліку і надавались в ході перевірки.

Згідно з п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) додатку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними. В силу приписів п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

В свою чергу, податкова накладна, за правилами пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Органом державної податкової служби не заперечується, що на момент видачі податкових накладних контрагентами позивача вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстрованим платником податку на додану вартість, тому на законних підставах ними було видано ТОВ «Кодимський елеватор» податкові накладні.

Правовідносини, які склалися між ПП «Юнітрейд-Консалт» та ТОВ «Кодимський елеватор» в процесі виконання договору №01/07 від 01.07.2009 року вже досліджувалися раніше під час планової виїзної перевірки ТОВ «Кодимський елеватор»

Так, у висновку акту перевірки ДПІ № 210/23-213-31951926 від 20 травня 2010 року зазначено, що перевіркою відображених у рядку 1 (колонка Б) Декларацій „Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів, показників за період з 01.07.07р. по 31.12.09р. у загальній сумі 2217950 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з продажу здобрів , дизельного пального, сільгосппродукції, надання послуг по зберіганню та вантаженню сільгосппродукції.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.09р. по 31.12.09р. в сумі 2217950 грн. на підставі таких документів: оборотно-сальдові відомості, журнали - ордери по рахункам бухгалтерського обліку, податкові накладні, видаткові накладні , довіреності, акти виконаних робіт, виписки банку по розрахунковому рахунку, угоди, реєстри виданих податкових накладних не встановлено заниження або завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 1 Декларацій „Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів ".

З матеріалів справи вбачається, що висновки акту перевірки ДПІ №189/22-213/31951926/1947 від 17.09.2012 року та оскаржуваного рішення суду щодо взаємовідносин ТОВ « Кодимський елеватор» та ПП «Виктори - Проджект» та ПП «Бізнесіндустрія» ґрунтується на протоколі допиту директора та засновника ПП « Виктори - Проджект» ОСОБА_5 від 20.07.2010р., складеного ст. слідчим СВ ПМ ДПА в Одеській області ст. лейтенантом міліції Вдовиченко Д.М. у межах розслідування кримінальної справи № 2012010000042.

В акті перевірки ДПІ є посилання на кримінальні справи № 201201000039 та № 201201000041 , при цьому не відомо та не зрозуміло , яким чином розслідування цих справ пов'язане з господарською діяльністю ТОВ «Кодимський елеватор», про існування яких ТОВ «Кодимський елеватор» стало відомо лише після проведення перевірки та отримання акту перевірки

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. визначено, що під господарською операцією треба розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Між ТОВ « Кодимський елеватор» та ПП «Виктори - Проджект» як вже зазначалося вище було укладено договори про надання послуг по ремонту обладнання елеватора № 11/01 від 11.01.2010р. У відповідності до вказаного договору сторони узгодили вартість робіт по ремонту обладнання елеватору та обумовили, що розрахунок між сторонами проводиться на підставі актів прийому передачі послуг від 29.01.2010р., від 26.02.2010р. та від 31.03.2010р..

ПП «Виктори - Проджект» здійснила виконання ремонтних робіт, про що свідчать акти прийому - передачі послуг від 29.01.2010р., від 26.02.2010р. та від 31.03.2010р.. Також ПП «Виктори - Проджект» яке на момент проведення вказаних операцій було платником ПДВ надало ТОВ « Кодимський елеватор» податкові накладні № 53 від 29.01.2010р. на суму ПДВ -18000 грн., № 104 від 26.02.2010р. на суму ПДВ - 15000 грн. та № 138 від 31.03.10р. на суму ПДВ - 15000 грн. для подальшого віднесення вказаних сум до складу податкового кредиту ТОВ « Кодимський елеватор» звітного періоду.

Крім того, на думку судової колегії вирок Приморського районного суду м. Одеси від 27.01.11 відносно гр.ОСОБА_3, наявний у матеріалах справи , також не є належним доказом відсутності товарності у операціях з підприємством, директором якого він являвся , оскільки він не містить інформації стосовно предмету спору, із акта перевірки який відображає текст вироку, а також протоколів допитів вбачається, що цим вироком встановлена незаконна діяльність ОСОБА_3 який був засновником контрагентів, він не укладав та не підписував будь-які договори с позивачем. Як вбачається з акту перевірки та оскаржуваного рішення висновки про недійсність правочину між позивачем та ПП «Виктори - Проджект» зроблені виключно на поясненнях директора ПП «Виктори - Проджект» ОСОБА_5 без дослідження первинної бухгалтерської документації, наявності активу,що становить предмет господарської операції,яка відображається в податковому обліку та встановлення зв'язку витрат на придбання активів із веденням платником податків господарської діяльності, тому висновки суду першої інстанції є не обгрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Також діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Як вбачається з акту перевірки, ТОВ «Кодимський елеватор» та його контрагенти на момент укладання та виконання спірного договору були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтво платника податку на додану вартість, що не заперечується ДПІ Малиновського району м. Одеси Одеської області ДПС, а також відображено в Акті перевірки.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що протоколи допитів свідків, які містяться в матеріалах кримінальних справ, можуть бути доказами в рамках даного адміністративного провадження. Однак судова колегія не згодна з таким висновком, оскільки як під час перевірки так і вході розгляду справи у суді, відповідачем як органом владних повноважень не доведено узгодженості дій позивача з його контрагентами, спрямованими виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди.

Відповідно до ст. 67 Кримінально-процесуального кодексу України суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням та грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, не мають наперед встановлюваної сили.

Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

При дотриманні позивачем законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів, підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагентів підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання рекламних послуг та матеріалів у спірних постачальників.

Як вбачається з оскаржуваного рішення фактичною підставою для висновків суду першої інстанції стали висновки про вчинення позивачем з контрагентами правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини. на думку відповідача та суду першої інстанції є нікчемними.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦКУ.

Частиною 1 ст. 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦКУ правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Наявні в матеріалах справи документи не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а також не доводить умислу на порушення публічного порядку та не містить посилань і на обставину в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимог однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину може ухвалюватись судове рішення.

Зазначаючи про не спрямованість правочинів на реальне настання правових наслідків, податковим органом та судом першої інстанції не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Судова колегія вважає, що для встановлення факту здійснення господарської операції суд повинен був дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно було перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, такі як наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Оскільки позивач та його контрагенти ПП «Виктори-Проджект», ПП «Бізнесіндустрія» та ПП «Юнітрейд-Консалт» були зареєстрована як платники податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції, первинними бухгалтерськими документами, наявними в матеріалах справи доведено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю позивача як платника податку та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку щодо наявності правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодимський елеватор" задовольнити.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодимський елеватор" - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.07.2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодимський елеватор" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0011372301 та № 0011382301 від 23.10.2012 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 25.11.2013 р.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Лук'янчук О.В.