Ухвала суду № 35540675, 20.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 р.

Справа № 815/246/13-а

Категорія: 8.2.6

Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Лук’янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-II" до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубікон-II" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач придбав у ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ Ко» товари, які були фактично отримані, оприбутковані та оплачена їх вартість постачальнику, що надавало змоги позивачу сформувати валові витрати та податковий кредит з ПДВ відповідних податкових періодів. А тому висновок відповідача відсутність у позивача права на формування зі сплачених сум валові витрати та податковий кредит підприємства відповідних податкових періодів є не обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.P> P class="ps2">Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби від 08.08.2012 року №0006752200 та від 08.08.2012 року №0006762200.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв’язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з’явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на підставі наказу керівника ДПІ від 20.06.2012 року №226 (а.с.54) та направлення посадовими особами відповідача, згідно п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», в період з 02.07.2012 року по 06.07.2012 року була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ Ко» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №778/22/21018487 від 12.07.2012 року (а.с.9-18), на підставі якого було встановлено завищення валових витрат позивача, в результаті чого занижений податок на прибуток підприємств на суму 33856,00 грн., заниження податкового зобов’язання з ПДВ на загальну суму 6771,00 грн., у зв’язку із порушенням позивачем положень п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.198.1,198.2,198.6, п.198 ст.198 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 08.08.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0006752200 (а.с.28) про зменшення суми від’ємного значення з податку на прибуток підприємств на суму 33856,00 грн., №0006762200 (а.с.27) про зменшення суми від’ємного значення з ПДВ за березень 2011 року на суму 6771,00 грн.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Предметом розгляду у справі є повідомлення-рішення №0006752200 та №0006762200 від 08.08.2012 року, які виставлені у зв’язку з вчиненням правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків,що обумовлені ними.

Для визначення товарності господарських операцій, які були досліджені в ході перевірки судом першої інстанції були досліджені наступні обставини.

Так, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ Ко» 22.03.2011 року був укладений договір купівлі-продажу керамічної плітки (а.с.19), фактичне виконання якого підтверджується видатковими накладними , податковою накладною та платіжним дорученням позивача про проведення оплати вартості придбаної плітки, в тому числі ПДВ.

Зокрема, відповідно до Договору Продавець зобов’язується передати у власність Покупця керамічну плитку, що в подальшому має найтування Товар, в кількості, асортименті та по цінах, зазначених у розрахунку, який є невід’ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов’язується оплатити вартість Товару та прийняти його на умовах Договору.

Відповідно до видаткової накладної № 262 від 25 березня 2011 року, рахунку № 2012 від 22.03.2011 року та податкової накладної № 262 від 25.03.2011 року ТОВ «Рубікон-ІІ» отримало товар на суму 40626,86 грн.

Крім того, в підтвердження реальності здійснення купівлі-продажу керамічної плітки позивачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення № 1911 від 24.03.2011 року , журнал-ордер та відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за Березень 2011 року.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі – Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов цілком вірного та обґрунтованого висновку, що надані позивачем документи в обґрунтування виконання зазначених господарських операцій з ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ Ко» можуть бути прийняті в якості належних доказів, саме як первинні документи на підтвердження товарності цих операцій.

Крім того, посилання представника відповідача на неможливість здійснення контрагентом позивача ТОВ «МАРКЕТ-СТРОЙ Ко» виконання умов договору від 22.03.2011 року з огляду на обставини, встановлені ДПІ у Приморському районі м. Одеси у акті про неможливість проведення зустрічної звірки від 24.02.2012 року №506/23-5/37420365 (а.с.57-58), не спростовують можливості виконання контрагентом своїх зобов’язань, адже факт незнаходження цього підприємства за свою адресою та визнання його банкрутом відбулись та встановлені вже у 2012 році, тобто після укладання договору, відвантаження товарів на адресу позивача, проведення та отримання оплати за нього, а тому не можуть впливати визначення фактичності виконання такої угоди.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2013 року – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Лук’янчук О.В.