Рішення № 35539095, 26.11.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16172/13-ц

Провадження № 2/344/5746/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 рокум. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої суддіБабій О.М.,

секретаряСивухіної Ю.Ю.,

за участі позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, мотивуючи тим, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 вересня 2013 року шлюб між нею та відповідачем розірвано. В шлюбі народилась донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яку за рішенням суду залишено на проживанні з матірю. Після розлучення відповідач не надає коштів на утримання доньки. Враховуючи що він офіційно працює, має постійний дохід, просить стягувати з нього аліменти в її користь на утримання дочки в розмірі 1/3 частини від всіх видів його доходів, але не менше 30 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю з мотивів, викладених в позовній заяві. Також позивачка визнала, що відповідач купив дитині компютер, взуття, шкільну форму, спортивний костюм, телефон. Однак, дитині не вистачає коштів на харчування, для оплати перебування дитини на групі продовженого дня та на інші потреби.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Суду пояснив, що на даний момент він працює. Після розлучення з позивачкою він постійно провідує дитину, надає добровільно матеріальну допомогу, купує дитині одяг та інші необхідні для її віку та розвитку речі. Крім того йому відомо що позивачка працює, однак не офіційно, та зі слів дочки позивачка часто залишає дитину з дідусем, а сама йде в особистих справах. Також відповідач зауважив, що свого житла в нього немає, зареєстрований він у квартирі де на даний час проживає позивачка, він по місцю своєї реєстрації не проживає, а проживає тимчасово у своєї сестри, тому несе додаткові витрати повязані з цим. Погодився сплачувати аліменти в розмірі 800 грн. щомісячно та надавати дитині додаткову матеріальну допомогу в разі необхідності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Івано-Франківського міського суду шлюб між сторонами розірвано, малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено на проживанні з матірю ОСОБА_1, вказана обставина сторонами визнається, а тому доказуванню, відповідно до ст. 61 ЦПК України, не підлягає.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії 1-НМ № 035374 від 01 вересня 2006 року (а.с.4) сторони є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач на даний час офіційно працює, має стабільний дохід, що визнано сторонами в судовому засіданні. Тому дана обставина, відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Розмір доходу відповідача судом не встановлено, оскільки сторони довідку про доходи не подавали, клопотання про витребування такої довідки суду не заявляли.

Про способи виконання обов`язку утримувати дочку в досудовому порядку сторони не домовилися, нотаріальних договорів не укладали.

В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачується щомісячно.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, що матеріальне становище відповідача дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання доньки, оскільки він на даний час працює. Тому з відповідача слід стягувати аліменти в частці від його заробітку, а не в твердій грошовій сумі.

Що стосується розміру частки, то суд враховує те, що відповідач довів в судовому засіданні, що допомогу на утримання дитини він надає, про дитину піклується, що підтверджується копіями товарних чеків, також відповідач сплачує кредит, який отримав для придбання ноутбука для дочки, та й позивачка цього не заперечила у своїх усних поясненнях.

Не зрозумілим є твердження позивачки про те, що дитині також потрібно оплачувати її перебування на групі продовженого дня, оскільки позивачка, як вона вказала, не працює, то й перебування дитини після школи на групі продовженого дня є недоцільним.

Позивачка є особою працездатною, на її утриманні інших осіб, окрім дитини, немає, доказів того, що вона перебуває на обліку як особа, яка шукає роботу суду не надано, про витребування чи долучення таких доказів позивачка не клопотала.

Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

За приписами ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Із зазначених підстав суд вважає, що вимога про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 1/3 частини від доходів відповідача підлягає до часткового задоволення в розмірі, який суд за внутрішнім переконанням вважає достатнім, а саме в сумі 1/5 частини всіх видів його доходів, але не менше 30 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення донькою повноліття, починаючи з 09 жовтня 2013 року.

Згідно із ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому судовий збір слід стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі наведеного, ст. ст. 180, 181, 182, 191 Сімейного кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 3, 6, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік», ст. 11, 88 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст. ст. 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: с. Угорники Івано-Франківської міської ради, вул. Підкови, буд № 35, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 аліменти в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, жительки с. Угорники Івано-Франківської міської ради, вул. Підкови, буд № 35, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 на утримання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/5 частини від всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 30 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів розпочати з 09 жовтня 2013 року.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: с. Угорники Івано-Франківської міської ради, вул. Підкови, буд № 35, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, - в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 229 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26 листопада 2013 року.

Суддя Бабій О.М.