Рішення № 35538958, 19.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2013 р. Справа № 914/3458/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Мегабанк», м.Харків;

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Львів;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівська лізингова компанія", м.Львів;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, м.Львів;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, м.Львів;

про стягнення 26 513,87 євро та 119 978,78 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Суддя Мазовіта А.Б.

секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Заставний Р.А., представник (довіреність від 06.04.2012 р.);

від відповідача: ОСОБА_6, представник (договір від 20.09.2013р.);

від третьої особи-1: Слідзьона Н.П., ліквідатор;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: не з'явився.

Публічне акціонерне товариство «Мегабанк», м.Харків звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Львів про стягнення 26 513,87 євро та 119 978,78 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 11.09.2013р. призначив розгляд справи на 24.09.2013 р. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівська лізингова компанія", м.Львів.

Ухвалою суду від 17.10.2013р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, м.Львів та ОСОБА_4, м.Львів.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду. За письмовим клопотанням сторони строк вирішення спору було продовжено.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.10.2013р. З приводу заявленого позову пояснив, що між ВАТ «Мегабанк» та ТзОВ «Львівська лізингова компанія» було укладено кредитний договір, згідно якого для ТзОВ «Львівська лізингова компанія» на придбання рухомого майна було надано грошові кошти у розмірі 36 000,00 євро. Для забезпечення належного виконання ТзОВ «Львівська лізингова компанія» своїх зобов'язань перед ПАТ «Мегабанк» за кредитним договором, в заставу ПАТ «Мегабанк» ТзОВ «Львівська лізингова компанія» згідно договору застави майна було передано вантажний автомобіль марки МАЗ.

Станом на момент подання позову заборгованість ТзОВ «Львівська лізингова компанія» по тілу кредиту за кредитним договором становить 26513,87 євро.

Як зазначив позивач, рішенням господарського суду Львівської області від 22.12.2011 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2012 року, на підставі договору фінансового лізингу визнано за відповідачем право власності на майно, що є предметом застави, у задоволенні позовних вимог про припинення права застави відмовлено.

Згідно ч.1 ст.27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Таким чином, у зв'язку із порушенням третьою особою-1 зобов'язань перед позивачем за кредитним договором, забезпеченим договором застави, позивач просить для повернення заборгованості за кредитним договором в розмірі 26513,87 євро та 119 978,78 грн. звернути стягнення на предмет застави - вантажний автомобіль марки МАЗ, модель 544008-060-031, із застосуванням процедури, передбаченої статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а саме продаж Публічним акціонерним товариством «Мегабанк», як обтяжувачем, предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», із наданням Публічному акціонерному товариству «Мегабанк» права зняти предмет застави з реєстраційного обліку в органах ДАІ МВС України, отримати дублікат свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та наданням всіх прав, наданих актами цивільного законодавства продавцю необхідних для здійснення продажу.

Крім цього, позивач просив суд до реалізації предмета застави передати його в управління ПАТ «Мегабанк» із спрямуванням доходів, отриманих в результаті управління предметом застави, на задоволення забезпечених заставою вимог за кредитним договором.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, представник відповідача зазначив, що рішенням господарського суду Львівської області від 22.12.2011р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2012р. у справі №5015/6592/11 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ПАТ «Мегабанк», ТзОВ «Львівська лізингова компанія» про визнання права власності та припинення права застави, встановлено обставини, які згідно ч.2 ст.35 ГПК України мають преюдиціальне значення у справі, зокрема, повне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу перед ТзОВ «Львівська лізингова компанія» з оплати лізингових платежів в сумі 437 869,03 грн.

Також представник відповідача наголосив на тому, що позивачем ініційовано звернення стягнення на предмет застави (об'єкт лізингу) з порушенням процедури, визначеної для цього у ст.ст. 24, 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», зокрема, не надіслано відповідачу письмового повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання; до початку процедури звернення стягнення не зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження (предмет застави).

Крім цього, на думку відповідача, позивачем не враховано при подачі позову, що згідно п. 2 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком випадку, коли відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна. Оскільки третьою особою, як суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є систематичні операції з купівлі-продажу рухомого майна (фінансовий лізинг), об'єкт лізингу було відчужено на користь відповідача саме у випадку, обумовленому вказаною вище матеріальною нормою, то зареєстроване на користь позивача обтяження на предмет застави не зберігає силу для відповідача, як нового власника об'єкта лізингу.

Представник відповідача в силу положень ст.ст. 256, 258, 260, 261, 262, 267 ЦК України наголосив також на необхідності застосування судом позовної давності до вимог позивача про стягнення штрафу на загальну суму 119978,78грн. за рахунок звернення стягнення на предмет обтяження, оскільки річний строк позовної давності до цієї вимоги з урахуванням змісту п. 4.2.1. та п 7.1.1. кредитного договору закінчився 06.05.2012р.

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у своїх поясненнях, наданих суду, зазначила, що згідно договору фінансового лізингу право звернення заставодержателя на майно, передане третьою особою відповідачу, не припиняється до моменту виконання третьою особою зобов'язань, взятих на себе перед позивачем згідно кредитного договору, забезпеченого договором застави майна.

На момент визнання господарським судом Львівської області третьої особи банкрутом та введення ліквідаційної процедури (03.11.2010р.) за відповідачем обліковувалась дебіторська заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 102 657,38 грн.

Як стверджував ліквідатор третьої особи, 06.06.2011р. зобов'язання відповідача перед третьою особою згідно договору фінансового лізингу по сплаті лізингових платежів за автомобіль марки МАЗ виконано в повному обсязі, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 07.06.2011 р.

ПАТ «Мегабанк» являється кредитором ТзОВ «Львівська лізингова компанія» у справі № 31/168-2010 про банкрутство ТзОВ «Львівська лізингова компанія». Кредиторські вимоги ПАТ «Мегабанк», заявлені до підприємства - банкрута ТзОВ «Львівська лізингова компанія» складають: 27 950 934,64 грн. - вимоги першої черги; 3 533 079,48 грн. - вимоги шостої черги. В процедурі ліквідації ТзОВ «Львівська лізингова компанія» погашено кредиторські вимоги ПАТ «Мегабанк» в сумі 3 840 264,90 грн.

Представникам сторін та третьої особи роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд встановив наступне.

06.05.2008 року між ВАТ «Мегабанк», правонаступником якого є ПАТ «Мегабанк», та ТзОВ «Львівська лізингова компанія» було укладено кредитний договір №74/2008 від 06.05.2008 року, згідно якого ТзОВ «Львівська лізингова компанія» було надано грошові кошти у розмірі 36 000,00 євро на придбання рухомого майна.

Згідно п.4.2.1 кредитного договору, позичальник зобов'язувався повернути отриманий кредит в повному обсязі до 16 години 00 хвилин 5 травня 2011 року згідно з графіком повернення кредиту.

Для забезпечення належного виконання ТзОВ «Львівська лізингова компанія» своїх зобов'язань перед ПАТ «Мегабанк» за кредитним договором, в заставу ПАТ «Мегабанк» ТзОВ «Львівська лізингова компанія» було передано згідно договору застави рухомого майна №53/2008-3 від 06 травня 2008 року вантажний автомобіль марки МАЗ, модель 544008-060-031, тип транспортного засобу - сідловий тягач-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, видане 15.04.2008 року Львівським відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ).

18.03.2008 р. між ТзОВ «Львівська лізингова компанія» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу №01005.

Згідно договору фінансового лізингу № 01005 від 18.03.2008 р. третя особа передала відповідачу в платне користування наступне майно (об'єкт лізингу): автомобіль марки МАЗ модель 544008-060-031, тип транспортного засобу - сідловий тягач - Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску у кількості 1 одиниці, на умовах фінансового лізингу.

Відповідно до п.9.7 договору лізингу лізингоодержувач (відповідач) погоджується на передачу в заставу ВАТ „Мегабанк" об'єкта лізингу, що є предметом даного договору.

Постановою господарського суду Львівської області від 03.11.2010 р. у справі №31/168-2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська лізингова компанія» (адреса: 79034, м. Львів, вул. Литвиненка, 3; код ЄДРПОУ - 34559260) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Слідзьону Н.П.

Як встановлено судом, на момент визнання господарським судом Львівської області ТзОВ «Львівська лізингова компанія» банкрутом та введення ліквідаційної процедури (03.11.2010 р.), за відповідачем обліковувалась дебіторська заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 102 657,38 грн. (78 207,55 грн. - відшкодування вартості предмету лізингу та 24 449,83 грн. - винагорода ТзОВ «Львівська лізингова компанія»), що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361: контрагенти; замовлення за 01.03.2008 р. - 03.11.2010 р., оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 373: контрагенти за 01.03.2008 р. - 03.11.2010 р.

06.06.2011р. зобов'язання відповідача перед третьою особою згідно договору фінансового лізингу по сплаті лізингових платежів за предмет лізингу було виконано в повному обсязі, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 07.06.2011 р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.12.2011 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2012 року, на підставі договору фінансового лізингу №01005 від 18.03.2008 року визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право власності на майно, що є предметом застави відповідно до договору застави рухомого майна №53/2008-з від 06 травня 2008 року; у задоволенні позовних вимог про припинення права застави ПАТ «Мегабанк» на автомобіль марки МАЗ 544008-060-031 відмовлено.

22.06.2012р. автомобіль марки МАЗ модель 544008-060-031, тип транспортного засобу - сідловий тягач - Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску зареєстровано на праві власності за відповідачем, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6, виданого 22.06.2012 року ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Львова та Пустомитівського району.

Як встановлено судом, ПАТ «Мегабанк» являється кредитором ТзОВ «Львівська лізингова компанія» у справі № 31/168-2010 про банкрутство ТзОВ «Львівська лізингова компанія». Кредиторські вимоги ПАТ «Мегабанк», заявлені до третьої особи, складають: 27 950 934,64 грн. - вимоги першої черги; 3 533 079,48 грн. - вимоги шостої черги.

В процедурі ліквідації ТзОВ «Львівська лізингова компанія» кредиторські вимоги ПАТ «Мегабанк» погашено частково в сумі 3 840 264,90 грн.

Станом на момент прийняття рішення ліквідаційна процедура ТзОВ «Львівська лізингова компанія» не завершена.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, третя особа свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту по кредитного договору не виконала, на дату звернення до суду заборгованість третьої особи перед позивачем щодо повернення кредиту становила 26513,87євро, що еквівалентно 279 891 грн. 02 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником (третьою особою-1), оскільки, відповідно до ч. 7 ст.193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В силу приписів ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п.4.2.1. та п. 7.1.1. кредитного договору, за неповернення кредиту в повному обсязі до 16 години 00 хвилин 5 травня 2011 року згідно з графіком повернення кредиту, позичальник сплачує штраф в розмірі 25% від суми отриманого кредиту.

Згідно п.7.1.3 кредитного договору, за користування частиною кредиту понад строку, встановленого графіком повернення кредиту, позичальник сплачує штраф в розмірі 10% від суми несвоєчасно сплаченої частини кредиту.

Оскільки позичальник (третя особа) неналежним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, позивачем на підставі пунктів 7.1.1., 7.1.3. кредитного договору нараховано штраф на загальну суму 119 978,78 гривень.

Відповідач, керуючись ч.2 ст. 258, ст.ст. 261, 262, 267 ЦК України письмово заявив про застосування судом позовної давності до вимог позивача про стягнення штрафу на загальну суму 119 978,78 грн.

Згідно п.4.2.1 кредитного договору, позичальник зобов'язувався повернути отриманий кредит в повному обсязі до 16 години 00 хвилин 5 травня 2011 року згідно з графіком повернення кредиту.

В силу вимог ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, річний строк позовної давності до цієї вимоги, з урахуванням змісту п. 4.2.1. та п 7.1.1. кредитного договору, закінчився 06.05.2012р., а відтак вказана вимога до задоволення не підлягає.

Для забезпечення належного виконання ТзОВ «Львівська лізингова компанія» своїх зобов'язань перед ПАТ «Мегабанк» за кредитним договором, в заставу ПАТ «Мегабанк» ТзОВ «Львівська лізингова компанія» було передано згідно договору застави рухомого майна №53/2008-3 від 06 травня 2008 року вантажний автомобіль марки МАЗ, модель 544008-060-031, тип транспортного засобу - сідловий тягач-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, видане 15.04.2008 року Львівським відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ).

6 травня 2008 р. між ВАТ «Мегабанк», правонаступником якого є ПАТ «Мегабанк» (заставодержатель), та ТзОВ «Львівська лізингова компанія» (заставодавець) було укладено договір застави рухомого майна №53/2008-3.

За даним договором застави заставодавець (третя особа-1) з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника, що випливає з кредитного договору №74/2008 від 06.05.2008 року, передає в заставу, а заставодержатель (позивач) приймає у заставу предмет застави.

Відповідно до договору застави рухомого майна №53/2008-3 від 06.05.2008 р., предметом застави є вантажний автомобіль марки МАЗ, модель 544008-060-031, тип транспортного засобу - сідловий тягач-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, видане 15.04.2008 року Львівським відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ, вартістю 275 000 грн. 00 коп.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1.3 договору застави рухомого майна №53/2008-3 від 06.05.2008 р., за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, що буде визначений на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, комісійної винагороди, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, а також відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет застави, інших витрат у разі їх виникнення.

Пунктом 4.1 договору застави рухомого майна №53/2008-3 передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання заставодавцем основного зобов'язаня, а також з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави на підставі рішення суду або в позасудовому порядку згідно із законодавством України.

Згідно абз. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (абз. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»).

Як вбачається із матеріалів справи, 18.03.2008 р. між ТзОВ «Львівська лізингова компанія» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу №01005.

Згідно договору фінансового лізингу третя особа передала відповідачу в платне користування наступне майно (об'єкт лізингу): автомобіль марки МАЗ модель 544008-060-031, тип транспортного засобу - сідловий тягач - Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску у кількості 1 одиниці, на умовах фінансового лізингу.

Відповідно до п.9.7 договору лізингу лізингоодержувач (відповідач) погоджується на передачу в заставу ВАТ „Мегабанк" об'єкта лізингу, що є предметом даного договору.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.12.2011 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2012 року, на підставі договору фінансового лізингу №01005 від 18.03.2008 року визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право власності на майно, що є предметом застави відповідно до договору застави рухомого майна №53/2008-з від 06 травня 2008 року; у задоволенні позовних вимог про припинення права застави ПАТ «Мегабанк» на автомобіль марки МАЗ 544008-060-031 відмовлено.

Згідно ч.1 ст.27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Відповідно до ч.2 ст.523 ЦК України, застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Згідно ч. 1 ст. 24 вищеназваного закону, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 цього ж закону, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Відтак, звернення позивача до суду із позовною вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження за договором застави для погашення кредитної заборгованості із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», суд вважає таким, що в повній мірі відповідає приписам вищезгаданого закону.

Окрім цього, оскільки відповідачем на надано позивачу доказів здійснення страхування предмета застави, відповідно до вимог п.3.1.3. договору застави, у позивача є вагомі підстави вважати, що відповідач не приймає необхідні заходи для збереження предмета застави, передбачені п. 3.1.3. договору застави, що може призвести до заподіяння позивачу матеріальних збитків у вигляді втрати чи пошкодження предмета застави.

Беручи до уваги зазначені обставини, суд вважає за необхідне передати предмет застави в управління позивача, у відповідності до пункту 3 частини 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», до його реалізації.

Заперечення відповідача проти позову відхиляються судом як безпідставні з огляду на наступне.

В запереченнях на позовну заяву представник відповідача вказує на повне виконання останнім умов договору фінансового лізингу №01005 від 18.03.2008р. перед ТзОВ «Львівська лізингова компанія» з оплати лізингових платежів в сумі 437869,03 грн. Вказана обставина не заперечується також і ліквідатором третьої особи-1. Відтак, на думку відповідача, у зв'язку із повним виконанням ним умов договору фінансового лізингу заборгованість перед ПАТ «Мегабанк» за кредитним договором №74/2008 від 06.05.2008 року була повністю погашеною ТзОВ «Львівська лізингова компанія».

Проте з таким висновком відповідача суд погодитись не може, оскільки як вбачається з наявних у матеріалах справи виписок з особових рахунків, на яких обліковується заборгованість боржника за кредитним договором №74/2008 від 06.05.2008 року, заборгованість ТзОВ «Львівська лізингова компанія» по тілу кредиту за кредитним договором №74/2008 від 06.05.2008 року становить 26513,87 євро.

Крім того, в повідомленні ТзОВ «Львівська лізингова компанія» №42/10 від 18.08.2010 року, тобто ще до порушення справи про банкрутство, зазначено, що згідно даних бухгалтерського обліку останньої обліковується заборгованість перед ПАТ «Мегабанк» за кредитним договором №74/2008 від 06.05.2008 року в сумі 30400,00 євро по тілу кредиту, 3807,60 євро по відсотках. З наведеного вбачається, що сума, сплачена ТзОВ «Львівська лізингова компанія» для погашення заборгованості перед ПАТ «Мегабанк» станом на зазначену дату, є значно меншою, ніж сума отриманих від ФОП ОСОБА_1 лізингових платежів.

Судом витребовувались як у позивача, так і у третьої особи-1 банківські виписки та платіжні доручення про сплату коштів на рахунок позивача за період з 06.05.2008р. по 11.09.2013р. Як вбачається із поданих суду вищеперелічених документів, після відкриття судом ліквідаційної процедури кошти, що сплачувались третьою особою-1 на користь позивача, перераховувались із призначенням платежу „Погашення кредиторської заборгованості згідно постанови господарського суду Львівської області від 03.11.2010р. по справі №31/168-2010".

З вищезазначеного суд прийшов до висновку, що ТзОВ «Львівська лізингова компанія» не спрямовувало в обов'язковому порядку та в повному обсязі лізингові платежі, отримані від відповідача, на погашення кредитної заборгованості перед позивачем по кредитному договору №74/2008 від 06.05.2008 року.

Посилання відповідача на порушення позивачем процедури звернення стягнення на предмет застави спростовуються матеріалами справи.

Так згідно Витягу №18536444 від 14.05.2008 року зареєстровано обтяження на предмет застави, реєстраційний номер обтяження - 7175964. 07.04.2010 року до реєстраційного запису Державного реєстру обтяжень рухомого майна 7175964 внесено зміни, зокрема, зареєстровано звернення стягнення, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №26754579 від 07.04.2010 року.

Також позивачем долучено до матеріалів справи копію Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №42413246 від 04.11.2013р.

Крім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу, що стаття 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», на яку посилається відповідач, регламентує порядок повідомлення заставодавця про порушення забезпечуваного обтяженням зобов'язання у разі звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку. Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави, посилання відповідача на невиконання вимог ст.27 вищезгаданого Закону є безпідставним.

Не заслуговують на увагу також твердження відповідача стосовного того, що позивачем не враховано положення п.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відповідно до якого зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком випадку, коли відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

В той же час, предметом застави згідно договору №53/2008-3 від 06 травня 2008 року застави майна є вантажний автомобіль марки МАЗ, модель 544008-060-031, тип транспортного засобу - сідловий тягач-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, зеленого кольору, 2008 року випуску, який є річчю, визначеною індивідуальними ознаками, а не родовими. Відтак висновок відповідача про те, що ТзОВ «Львівська лізингова компанія» здійснювало систематичні операції з відчуження цього виду рухомого майна є необґрунтованим.

Не відповідають наявним в матеріалах справи доказам і твердження відповідача про те, що наявне у третьої особи-3 ОСОБА_4 зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження на предмет застави має пріоритет над незареєстрованим у цьому ж реєстрі обтяженням позивача, а тому вимоги позивача не можуть бути задоволеними.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 вищеназваного Закону записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п'яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п'ятирічний строк.

В силу приписів ч. 3 ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ст. 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має виший пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом, Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Як вже згадувалось судом вище, згідно Витягу №18536444 від 14.05.2008 року зареєстровано обтяження на предмет застави, реєстраційний номер обтяження - 7175964. 07.04.2010 року до реєстраційного запису Державного реєстру обтяжень рухомого майна 7175964 внесено зміни, зокрема, зареєстровано звернення стягнення, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №26754579 від 07.04.2010 року.

Також позивачем долучено до матеріалів справи копію Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №42413246 від 04.11.2013р., яким поновлено реєстрацію обтяження позивача.

Відтак, наявне у ОСОБА_4 обтяжень рухомого майна на предмет застави в силу вимог Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не має пріоритету над зареєстрованим обтяженням позивача.

Відхиляються судом як безпідставні посилання відповідача про неможливість звернення стягнення на предмет застави у зв'язку із набуттям відповідачем права власності на заставне майно.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про заставу» та ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч.1 ст.27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Як вже згадувалось судом, відповідно до пунктом 9.7 договору фінансового лізингу №01005 від 18.03.2008 року, укладеного між третьою особою-1 (лізингодавець) та відповідачем (лізингоодержувач), останній погодився на передачу в заставу ВАТ «Мегабанк» об'єкта лізингу, що був предметом договору лізингу.

Отже, відповідач, займаючись підприємницькою діяльністю, на власний розсуд та ризик уклав із ТзОВ «Львівська лізингова компанія» договір фінансового лізингу від 18.03.2008 року, у якому надав згоду на передачу у заставу ВАТ «Мегабанк» об'єкта лізингу, усвідомлюючи при цьому, що в разі невиконання ТзОВ «Львівська лізингова компанія» забезпеченого заставою зобов'язання перед ВАТ «Мегабанк» останнє матиме право одержати задоволення своїх вимог з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Суд не погоджується також і з доводами третьої особи-1 щодо того, що позивач вправі задовольнити свої вимоги лише в межах ліквідаційної процедури, порушеної стосовно третьої особи, не шляхом подання позову про звернення стягнення на заставлене майно.

Згідно ч.1 ст.27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Право заставодержателя на позов про звернення стягнення на предмет застави, коли заставодавцем є третя особа, не може бути обмежене в разі порушення справи про банкрутство.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 28.02.2013р. у справі №5015/2658/12, а також Верховний Суд України в постановах від 03.04.2013р., 24.10.2011р., 30.08.2005р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами частково, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково шляхом звернення стягнення на предмет застави, складає 26 513,87 євро, що еквівалентно 279891грн. 02 коп. заборгованості по кредиту. В частині стягнення штрафу в розмірі 119 978,78 грн. в позові слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 258, 261, 267, 509, 523, 526, 530, 546, 549, 572, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1054 ЦК України, ст.ст.20, 27 Закону України «Про заставу», ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Для повернення заборгованості по кредиту за кредитним договором №74/2008 від 06.05.2008 року в сумі 26 513,87 євро, що еквівалентно 279891грн. 02 коп., звернути стягнення на предмет застави за договором №53/2008-3 від 06 травня 2008 року застави майна - вантажний автомобіль марки МАЗ, модель 544008-060-031, тип транспортного засобу - сідловий тягач-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6, виданого 22.06.2012 року ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Львова та Пустомитівського району, із застосуванням процедури, передбаченої статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», - продаж Публічним акціонерним товариством «Мегабанк» (м.Харків, вул.Артема, 30, ідентифікаційний код 09804119) предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», із наданням Публічному акціонерному товариству «Мегабанк» права зняти предмет застави з реєстраційного обліку в органах ДАІ МВС України, отримати дублікат свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та наданням всіх прав, наданих актами цивільного законодавства продавцю необхідних для здійснення продажу.

3. До реалізації предмета застави за договором №53/2008-3 від 06 травня 2008 року застави майна вантажний автомобіль марки МАЗ, модель 544008-060-031, тип транспортного засобу - сідловий тягач-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6, виданого 22.06.2012 року ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Львова та Пустомитівського району, передати в управління Публічному акціонерному товариству «Мегабанк» (м.Харків, вул.Артема, 30, ідентифікаційний код 09804119).

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (м.Харків, вул.Артема, 30, ідентифікаційний код 09804119) 5 628 грн. 40 коп. судового збору.

6. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 19.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 25.11.2013 р.

Суддя Мазовіта А.Б.