Рішення № 35538951, 21.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2013 р. Справа № 914/3721/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б.,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010", м.Київ до відповідача:Яворівської міської ради,м.Яворів Львівської області про: стягнення 55 003,51 грн..

Представники:

від позивача: Шилов С.В. - представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідачів: не з"явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010", м.Київ до Яворівської міської ради,м.Яворів Львівської області про стягнення 55 003,51 грн..

Провадження у даній справі порушено Господарським судом Львівської області ухвалою від 02.10.2013 року та призначено розгляд справи на 12.11.2013 року. Рух справи та вимоги до сторін висвітлені в ухвалах суду.

У судове засідання 12.11.2013 року Позивач явку повноважного представника забезпечив. Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив. Судом встановлено, що Сторони вимоги ухвали суду про провадження у справі не виконали у повному обсязі, поважність причин невиконання вимог ухвали суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення, які знаходяться в матеріалах справи. З підстав, наведених в ухвалі суду від 12.11.2013 року розгляд справи відклався на 21.11.2013 року.

19.11.2013 року від Позивача в канцелярію суду поступив лист-звернення, яким долучено до матеріалів справи документи (за вх.№ 48877/13 від 19.11.2013 року).

У судове засідання 21.11.2013 року Позивач явку повноважного представника забезпечив, вимоги ухвал суду виконав. Відповідач повторно явку повноважного представника не забезпечив, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчать матеріали справи.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.Відповідач своїм правом не скористався.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов"язки сторін, серед яких, зокрема і право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Викладені в ст.22 ГПК України права та обов"язки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача -з моменту перед"явлення до нього позову.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено сторонам можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, судом встановлено.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010" є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 37100186, знаходиться за адресою: 01015, м. Київ, Печерський район, вул. Цитадельна, буд. 7, що підтверджується Довідкою Головного управління статистики у місті Києві з ЄДРЮО та ФОП серії АА №611986 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Яворівська міська рада є юридичною особою, їй присвоєно код ЄДРПОУ 33213539, знаходиться за адресою: 80000, Львівська область, Яворівський район, м. Яворів, вул. Львівська, буд. 15 (докази в матеріалах справи).

20.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010" (надалі - позивач, підрядник) та Яворівською міською радою (надалі - відповідач, замовник) укладено Договір №450 (надалі - договір), за умовами якого підрядник зобов'язався виконати власними залученими силами і засобами капітальний ремонт та гідрохімічне очищення системи опалення ДНЗ № 2 по вул. Галицького, м.Яворова, а замовник зобов'язувався прийняти і оплатити виконані підрядником роботи, обумовлені актами виконаних робіт.

Відповідно до п.3.3 даного договору встановлено, що оплата здійснюється протягом - календарних днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, але не пізніше 31.12.2012 року.

Позивач стверджує, що останній у повній мірі виконав свої зобов»язання перед Відповідачем, згідно договору та акту здачі-приймання робіт № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт № КБ - 3 на загальну суму 50 202, 00 грн. Крім того, Відповідач не заявляв жодних претензій щодо якості виконаних робіт або прострочення строку здачі виконаних робіт ні на момент їх прийняття, ні на момент подання даного позову.

Слід зазначити, що даний договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками юридичних осіб - сторін договору, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Вказаний договір за своєю правовою природою, основними та не основними (другорядними) ознаками є договором підряду, який укладено відповідно до статті 837 ЦК України.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 2 статті 317 Господарського кодексу України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Доказів розірвання або визнання недійсним Договору від 20.09.2012 року №450 станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

Так, відповідно до пункту 2.1. договору сума договору становить 50 202, 00 грн., в тому числі 8367, 00 грн. податку на додану вартість.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що кінцева сума Договору може змінюватись, виходячи із фактичного обсягу виконаних робіт, про що зазначається в акті (актах) виконаних робіт форми КБ-2в та довідці форми КБ-3.

Розділом 3 встановлено порядок розрахунків, розділом 4 - обов'язки сторін.

Так, відповідно до пункту 3.1. договору за надання послуг з виконання робіт згідно пункту 1.1. договору замовником оплачується підряднику сума, яка буде обумовлена актами виконаних робіт.

Пунктом 3.2. договору сторони встановили, що виконання робіт підрядником та прийняття їх результатів замовником оформлюється актами виконаних робіт за формою КБ-2в та КБ-3.

Відповідно до пункту 3.3. договору оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок підрядника не пізніше 31.12.2012 року.

Пунктом 4.1.1. договору встановлено, що підрядник зобов'язаний виконати всі роботи в обсязі та терміни, що передбачені домовленістю сторін.

Відповідно до пункту 4.2.8. договору замовник зобов'язувався прийняти і оплатити виконані підрядником роботи.

Розділом 5 договору встановлено порядок здачі-приймання робіт, розділом 6 - відповідальність сторін.

Так, відповідно до пункту 5.1. договору здача-приймання робіт здійснюється сторонами за актом виконаних робіт протягом двох днів з моменту повідомлення замовника про готовність робіт до приймання.

Пунктом 5.2. договору сторонами погоджено, що замовник має право безперешкодного доступу до робіт підрядника для перевірки обсягу та якості робіт, що виконуються.

Відповідно до пункту 6.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки.

Пунктом 6.4. договору встановлено, що, у випадку несвоєчасної оплати замовником вартості виконаних підрядником робіт, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.

Згідно пункту 9.1. договору усі спори, розбіжності або вимоги, які виникли внаслідок підписання договору або мають відношення до нього, вирішуються шляхом переговорів між сторонами або в господарському суді у відповідності до чинного законодавства України.

Пунктом 12.1. договору сторонами погоджено, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012 року, а в частині виконання сторонами взятих на себе зобов'язань - до повного їх виконання.

Позивач взяті на себе договірні зобов'язання виконав належним чином, здійснив капітальний ремонт та гідрохімічне очищення системи опалення ДНЗ № 2 по вул. Галицького, м.Яворова на суму 50 202, 00 грн. та передав вказані роботи відповідачу, що підтверджується Актом приймання-передачі виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року (форма КБ-2) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року (форма КБ-3). Вказані Акт та Довідка підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору (належним чином завірена копія Акту та Довідки в матеріалах справи).

Відповідач виконані позивачем роботи прийняв, проте своїх договірних зобов'язань з їх оплати не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість із оплати виконаних підрядних робіт в розмірі 55 003, 51 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати виконаних підрядних робіт становить 55 003, 51 грн., станом на час розгляду справи по суті доказів погашення вказаної заборгованості сторонами суду не заявлено та не подано.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 55 003, 51 грн. заборгованості за Договором від 20.09.2012 року №450.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з Договору від 20.09.2012 року №450, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Окрім стягнення суми основного боргу за договором позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3 724 грн. 57 коп. пені, нарахованої у відповідності до пункту 6.4. договору (розрахунок суми пені в матеріалах справи).

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є різновидом неустойки, яка може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 076 грн. 94 коп. трьох відсотків річних, нарахованих у відповідності до статті 625 ЦК України (розрахунок трьох відсотків річних в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані документи, суд оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: позивачем за подання позову до господарського суду Платіжним дорученням від 19.09.2013 року №662 сплачено судовий збір в розмірі 1720 грн. 50 коп. (оригінал платіжного доручення про сплату судового збору є додатком до позовної заяви).

Із позовних заяв майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати, встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду ( ч. 1; п.п. 1 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір").

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Так, сума позовних вимог, заявлених позивачем при поданні позовної заяви до суду складає 55 003 грн. 51 коп., а сума сплаченого за подання позовної заяви до суду судового збору - 1720 грн. 50 коп.

Таким чином суд дійшов до висновку про те, що судові витрати у справі слід розподілити між сторонами пропорційно до задоволених вимог відповідно до статті 49 ГПК України та покласти їх на відповідача, стягнути з відповідача на користь позивача 1720 грн. 50 коп. судового збору.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Яворівської міської ради (80000, Львівська область, Яворівський район, м. Яворів, вул. Львівська, буд. 15; код ЄДРПОУ 33213539) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010" (01015, м. Київ, Печерський район, вул.Цитадельна, буд. 7; код ЄДРПОУ 37100186) 55 003 грн. 51 коп. заборгованості з оплати виконаних підрядних робіт ( з них 50 202, 00 грн. основного боргу, 3 724, 57 грн. пені за несвоєчасне виконання умов зобов»язання та 1 076, 94 грн. 3% річних від простроченої суми та 1720, 50 грн. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до статей 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.11.2013 року

Суддя Кітаєва С.Б.