Ухвала суду № 35537952, 26.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Лаптєв М.В.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року справа №243/6124/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Яманко В. Г., суддів Казначеєва Е. Г., Васильєвої І. А., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Слов'янської міської ради на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 4 жовтня 2013 року у справі № 243/6124/13-а (№ 2а/243/185/2013) (суддя Лаптєв М. В.) за позовом ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Слов'янської міської ради про зобов'язання здійснити перерахунок одноразової компенсації учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, -

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовом (арк. спр. 1-2) до Управління праці і соціального захисту населення Слов'янської міської ради (далі - УПСЗН) про зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити недоплачену одноразову компенсацію за 2013 рік в сумі 51615 грн. (45 мінімальних заробітних плат).

18 липня 2013 року позивачем надано заяву про зменшення розміру позовних вимог (арк. спр. 13) про визнання неправомірними дій щодо відмови здійснити доплату разової допомоги за шкоду здоров'ю, стягнення недоплаченої компенсаційної суми 51520 грн. 20 коп.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 4 жовтня 2013 року (арк. спр. 31-32) позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Зобов'язано УПСЗН здійснити нарахування та проведення відповідних виплат ОСОБА_2 одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 45 мінімальних заробітних плат за відрахуванням виплачених сум у відповідності до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

УПСЗН не погодилося з прийнятим судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову (арк. спр. 35-36). В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачем вказано, що відповідно до вимог законів України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», «Про Державний бюджет України на 2013 рік» виплати одноразової допомоги при встановлені групи інвалідності застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних ресурсів Державного бюджету України на 2012, 2013 роки.

Сторони про час, дату та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені. Сторонами направлено заяви про розгляд справи за відсутності їх представників.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр. 4-5), з 22 жовтня 2012 року має статус інваліда 2 групи 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено посвідченням (арк. спр. 6), довідкою МСЕК (арк. спр. 7).

Згідно листа відповідача (арк. спр. 10) позивачу у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності, пов'язаної с наслідками Чорнобильської катастрофи, 22 травня 2012 року виплачено одноразову компенсацію в сумі 186 грн. 60 коп. та 25 січня 2013 року в сумі 94 грн. 80 коп. у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності, пов'язаної с наслідками Чорнобильської катастрофи.

Частиною 1 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 796) передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.

Згідно частин 2, 3, 5, 7 статті 48 Закону № 796 одноразова компенсація виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що при виплаті компенсації, у зв'язку з встановленням позивачу 2 групи інвалідності, керувався статтею 62 Закону № 796, згідно якої роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначає, що стаття 62 Закону № 796 не передбачає делегування встановлення розміру одноразової допомоги при зміні групи інвалідності Кабінету Міністрів України, а лише зазначає, що уряд може затвердити порядок застосування передбачених законом пільг.

Розділ VІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік» було доповнено за Законом України від 14 червня 2011 р. № 3491-V пунктом 4 наступного змісту: «Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».

Положення пункту 4 розділу VІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік» рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 р. № 20-рп/2011 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).

Відповідно до пункту 3 «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» № 4282-VІ від 22 грудня 2011 року, у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік. В рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 зазначено про те, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 6 грудня 2012 року № 5515-VI у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Кабінет Міністрів України, на виконання приписів законів України про Державний бюджет України на 2011, 2012, 2013 роки, не приймав постанови про визначення, у зв'язку зі зміною групи інвалідності, розміру одноразової грошової компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

УПСЗН посилається, як на підставу виплати одноразової компенсації в іншому ніж встановлено законом розмірі, на підпункт «е» пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою була встановлено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам I групи - 37930 тис. карбованців (379 грн. 30 коп.), інвалідам II групи - 28440 тис. карбованців (284 грн. 40 коп.), інвалідам III групи - 18960 тис. карбованців (189 грн. 60 коп.).

Суд апеляційної інстанції відносно вказаної постанови зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 прийнята всупереч вимог статей 48, 62 Закону № 796, тому посилання скаржника на цю постанову апеляційним судом не приймаються та оцінка правовідносин щодо виплати різниці одноразової компенсації, у зв'язку з встановленням інвалідності вищої групи, здійснюється на підставі пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статті 48 Закону № 796, що означає правомірність висновків суду першої інстанції про здійснення виплати одноразової допомоги позивачу в розмірі встановленому статтею 48 Закону № 796.

З врахуванням викладеного, апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 197, 200, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Слов'янської міської ради на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 4 жовтня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 4 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді Е.Г.Казначеєв

І.А.Васильєва