YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Київська область

/

Кагарлицький районний суд Київської області

Рішення № 35536778, 22.11.2013, Кагарлицький районний суд Київської області

Дата ухвалення

22.11.2013

Номер справи

368/1053/13-ц

Номер документу

35536778

Форма судочинства

Цивільне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1) ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "МІСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ"

Справа № 368/1053/13-ц

Провадження: № 2\368\404\13

Рішення

Іменем України

(Заочне)

"22" листопада 2013 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді - Закаблука О.В.

При секретарі судового засідання - Галабурда В.О.

Представника позивача: ОСОБА_1

Представника відповідача: ОСОБА_2

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, суд, -

В С Т А Н О В И В :

05.06.2013 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, ( а.с., 3 - 6), в якій позивачка просила суд винести рішення, яким:

- стягнути солідарно з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Знам'янка, Кіровоградської області та з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (податковий номер: 30244124) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Ренж Ровер» д/н знак НОМЕР_2 в розмірі 45 230,88 (сорок п'ять тисяч двісті тридцять) грн. 88 коп;

- стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Знам'янка, Кіровоградської області на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) моральну шкоду в розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.

- судові витрати стягнути з Відповідачів.

Свої позовні вимоги позивачка в позовній заяві обґрунтовувала наступним.

Їй належить автомобіль марки «Ренж Ровер» д/н знак НОМЕР_2, 2010 року випуску, № кузова НОМЕР_5, зареєстрований в ВРЕР - 8 УДАІ в м. Києві 11.03.2010 р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4.

Вказаним автомобілем управляє гр. ОСОБА_6 (прож. АДРЕСА_1, тел. моб. НОМЕР_6).

23.05.2012 р. приблизно о 19 год. 35 хв. ОСОБА_4 (надалі -Відповідач-1) керуючи автомобілем «Вольво» д/н знак НОМЕР_3 на 63 км автодороги Київ-Знам'янка, перед перестроюванням в іншу смугу, не врахував дорожню обстановку та не переконався, що це було безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, що призвело до зіткнення з автомобілем «Ренж Ровер» д/н знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_6.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілю «Ренж Ровер» д/н знак НОМЕР_2, який на праві приватної власності належить ОСОБА_3 (надалі - Позивач) було завдано механічних пошкоджень, що підтверджується довідкою ВДАІ Кагарлицького РВ ГУМВС України в Київській області від 23.05.2012 р.

Згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.06.2012 р. по справі № 2601/12170/12 (провадження № 3/2601/4120/12), за вчинення зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 (Відповідач-1) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, обставини завдання майнової шкоди транспортному засобу «Ренж Ровер» д/н знак НОМЕР_2, який належить Позивачу, з вини Відповідача-1, встановлені вищезазначеною постановою суду і не підлягають повторному доказуванню.

Так, під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди, було встановлено, що транспортний засіб «Вольво» д/н знак НОМЕР_3 застрахований на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/5155756 терміном дії до 09.06.2012 р. виданого Приватним акціонерним товариством «Міська Страхова компанія» (надалі - Відповідач-2).

24.05.2012 р. на підставі ст. 33 закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - закон про ОСЦВВНТЗ) ОСОБА_6 до ПрАТ «Міська страхова компанія» було подано письмове повідомлення про страховий випадок. На підставі даного повідомлення Відповідачем-2 заведено справу № 761/12 р.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 закону про ОСЦВВНТЗ. при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 закону про ОСЦВВНТЗ, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Пунктом 34.1. ст. 34 закону про ОСЦВВНТЗ передбачено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування.

При цьому, згідно з п. 34.2. ст. 34 цього закону, протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до п. 35.1. ст. 35 закону України про ОСЦВВНТЗ. для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

24.05.2012 р. ОСОБА_6 подав до ПрАТ «Міська страхова компанія» заяву про виплату страхового відшкодування, зареєстровану в журналі реєстрації від 24.05.2012 р. за № 1572.

25.05.2012 р. Позивач звернулась до ТОВ «Незалежна Експертна-Асистуюча Компанія» (надалі - Оцінювач) з заявою про проведення автотоварознавчого дослідження, з метою визначення вартості матеріального збитку завданого автомобілю Позивача внаслідок ДТП, що сталась з вини Відповідача-1.

25.05.2012 р. Оцінювач в присутності представника Відповідача-2 здійснив огляд транспортного засобу Позивача про що склав протокол огляду транспортного засобу № 432/1 від 25.05.2012 р.

За результатами автотоварознавчого дослідження транспортного засобу Позивача на підставі протоколу огляду транспортного засобу № 432/1 від 25.05.2012 р., оцінювач склав звіт № 432-1 від 31.05.2012 р. з визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу КТЗ (надалі - Звіт № 432/1).

Згідно Звіту № 432/1, вартість відновлювального ремонту автомобіля Позивача в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, що сталась з вини Відповідача-1, складає 47 037,81 (сорок сім тисяч тридцять сім) грн. 81 коп.

28.05.2012 р. Позивач звернулась до СТО, що належить ТОВ «Автоімпортс» для проведення відновлювального ремонту свого транспортного засобу. У зв'язку з чим, ТОВ «Автоімпортс» було виставленого рахунок-фактуру № СФ-0003053 на суму 45 230,88 (сорок п'ять тисяч двісті тридцять) грн. 88 коп.

06.07.2012 р. ОСОБА_6 надав Відповідачу-2 постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 18.06.2012 р. по справі № 2601/12170/12 (провадження № 3/2601/4120/12), з відміткою про набрання нею чинності, а також надав копію Звіту № 432/1.

29.08.2012 р. Позивач здійснила ремонт свого транспортного засобу на СТО ТОВ «Автоімпортс», про що складено Акт виконаних робіт № ЬА-0002367/01 від 29.08.2012 р., на загальну суму 45 230,88 (сорок п'ять тисяч двісті тридцять) грн. 88 коп.

Оплата вартості ремонту підтверджується чеками, виданими ТОВ «Автоімпортс» № 2362 на суму 25 230,88 грн., № 2241 на суму 20 000,00 грн.

Станом на день звернення із даною позовною заявою, ОСОБА_3, в порушення абз. 6 п. 36.2. ст. 36 закону про ОСЦВВНТЗ, жодного письмового повідомлення від Відповідача-2 про прийняте рішення щодо розміру та порядку виплати страхового відшкодування Позивач не отримала. В свою чергу, Відповідач-1, як особа з вини якої майну Позивача завдано збитків, теж відмовився від їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, розв'язати питання щодо відшкодування завданої майнової шкоди мирним шляхом на підставі взаємної згоди в оцінці обставин пригоди не вдалося, тобто Відповідачі-1,2 від сплати вартості матеріальних збитків, спричинених Позивачу та його автомобілю, відмовились, у зв'язку з чим, ОСОБА_3 змушена звернутись з даною позовною заявою до Кагарлицького районного суду Київської області.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З вищевикладеного вбачається, що Звіт № 432/1, складений суб 'єктом оціночної діяльності, є доказом, що обґрунтовує розмір матеріальної (майнової) шкоди, завданої Позивачу в розмірі 47 037,81 (сорок сім тисяч тридцять сім) грн. 81 коп..

В свою чергу, враховуючи положення ст. 1192 ЦК України, стягненню з Відповідачів-1,2 підлягає реальна вартість виконаних робіт по відновленню пошкодженого автомобіля Позивача на СТО ТОВ «Автоімпортс» в розмірі 45 230,88 (сорок п'ять тисяч двісті тридцять) грн. 88 коп.

Окрім того, неправомірними діями Відповідача-1 Позивачу, також завдана моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях, яких вона зазнала внаслідок ушкодження належного їй автомобіля.

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно роз'яснень, що містяться в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди в судовому засіданні має бути з'ясовано, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіянні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Дорожньо-транспортна пригода, що сталась внаслідок порушення Відповідачем-1 правил дорожнього руху України, має для Позивача значний психотравмуючий характер. Пошкодження автомобіля та неможливість його використання, змусило Позивача докласти додаткових зусиль для організації свого життя, витрати часу на проведення експертизи, звернення до державних установ, страхової компанії для своєчасного отримання відшкодування завданих збитків, Позивач була змушена позичати гроші у родичів та друзів для здійснення ремонту свого пошкодженого автомобіля. У зв'язку з чим, ОСОБА_3 заподіяну їй моральну шкоду оцінює в розмірі 5 000 (п'яти тисяч) грн. 00 коп., котра згідно ч. 1. ст.1167 ЦК України відшкодовується особою, яка її завдала, тобто Відповідачем-1.

Відповідно до ч. 6 ст. ПО ЦПК України, позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем завдання шкоди.

У зв'язку з чим, дана позовна заява про відшкодування шкоди завданої майну Позивача подається до Кагарлицького районного суду Київської області, тобто за місцем завдання шкоди майну.

В свою чергу, враховуючи положення ч. З ст. 6 закону України «Про судовий збір», за подання даної позовної заяви, яка одночасно має вимоги майнового та немайнового характеру, судовий збір сплачується одночасно за ставкою встановленою для позовної заяви немайнового характеру 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 114,70 грн. та за ставкою встановленою для позовної заяви майнового характеру в розмірі 1% від ціни позову, що складає 452,31 грн. (45 230,88 грн. * 1%).

07 червня 2013 року судом на підставі ст.ст. 122,127 ЦПК України було винесено ухвалу ( а.с., 39), 5 про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду на 18.06.2013 року.

18.06.2013 року слухання справи було відкладено на 02.07.2013 року в зв»язку з неявкою сторін. ( а.с., 41).

27.06.2013 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло клопотання відповідача по справі ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі.

02.07.2013 року судом винесено ухвалу про відмову у зупиненні провадження по даній справі. ( а.с., 61 - 62).

27.06.2013 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла апеляційна скарга на ухвалу судді Кагарлицького районного суду Київської області Закаблука О.В. від 07.06.2013 року про відкриття провадження у справі. ( а.с., 52 - 53), тому дана справа на підставі ч. 2 ст. 296 ЦПК України 04.07.2013 року надіслав дану справу до апеляційного суду Київської області ( а.с., 64) для розгляду по суті поданої апеляційної скарги на ухвалу суду про відкриття провадження від 07 червня 2013 року.

16.07.2013 року дана справа надійшла до Апеляційного суду Київської області. ( а.с., 64).

01.10.2013 року колегією суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області було винесено ухвалу, якою апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. ( а.с., 73 - 75).

18.10.2013 року дана справа надійшла до Кагарлицького районного суду Київської області. ( а.с., 77).

Слухання справи було призначено на 06.11.2013 року.

06.11.2013 року в слуханні справи було оголошено перерву до 22.11.2013 року в зв»язку з необхідністю витребування та приєднання до матеріалів справи доказів.

06.11.2013 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло письмове заперечення відповідача ОСОБА_7, в якому він при запереченні на позов зазначив наступне:

З позовними вимогами викладеними в позовній заяві позивача до нього та Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди він не згоден, позов не визнає повністю з наступних підстав.

Так, дійсно, як зазначено в позовній заяві, 23.05.2012 року на 63 км. Авто дороги Київ-Знам'янка мала місце дорожньо - транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВОЛЬВО» державний номер НОМЕР_3, який належав йому на праві власності та знаходився під його керуванням. Внаслідок ДТП, з його вини було пошкоджено транспортний засіб громадянки ОСОБА_8

На момент скоєння ДТП його цивільно-правова відповідальність, як власника транспортного засобу «ВОЛЬВО» державний номер НОМЕР_3 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Міська страхова компанія» (Відповідач 2) за полісом обов'язкового страхування цивільної - правової відповідальності власника наземного транспортного засобу серія АА №5155756 з терміном дії до 09.06.2012 року.

Тобто, станом на дату настання страхової події 23.05.2012 року, поліс обов'язкового страхування цивільної - правової відповідальності власника наземного транспортного засобу серія АА №5155756 був дійсний, що підтверджується інформацією з єдиної централізованої бази МТСБ України.

В своїй позовній заяві Позивач посилається саме на цей поліс, відповідно до пункту 2 якого, ліміт відповідальності страховика за матеріальними збитками встановлено у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн.

З незрозумілих підстав, Позивач чомусь залучає його в якості співвідповідача по справі, в той час, коли розмір збитків завданих транспортному засобу не перевищує розміру ліміту відповідальності Страховика та франшиза за полісом (частина збитку, яка не відшкодовується страховиком) встановлена за полісом 0 грн.00 коп.

Відповідно до пункту 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових від 09.07.2010 N 566, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2010 р. за N 689/17984 «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Із змінами, внесеними згідно з Розпорядженнями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг N 708 від 28.11.2011 N 2591) встановлено обов'язкові ліміти відповідальності страховика за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів:

- за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 50000 гривень на одного потерпілого;

- за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, у розмірі 100000 гривень на одного потерпілого.

Дане розпорядження прийнято на виконання вимог статті 7, пункту 9.5 статті 9, статті 11, пункту 49.2 статті 49, статті 55 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, статей 28, 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та вимог підпункту 11 пункту 4 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2010 року N 157 та з метою вдосконалення державного регулювання діяльності з надання страхових послуг з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У відповідності до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розгляд справ за позовами, що виникають при відшкодуванні шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у тому числі з урахуванням законодавства про страхування, має здійснюватись у точній відповідності із законом та в установлені для цього строки.

Як зазначено у вказаній вище Постанові Пленуму ВСС України, відносини з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, які можуть бути застосовані при вирішенні справ, урегульовано, зокрема, статтями 3, 27, 41, 68 Конституції України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК), законами України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ "Про дорожній рух"; від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР "Про страхування"; від 1 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-ГУ); розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17 листопада 2011 року № 698 "Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України" та іншими нормативно-правовими актами.

Крім того, відповідно до статті 21 Закону № 1961-ІУ, і на цьому наголошується в пункті 16 вказаної вище Постанови Пленуму ВСС України, на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Закон визначає, що володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

У зв'язку із цим, як зазначено в Постанові Пленуму ВСС України, при пред'явленні позовних вимог про відшкодування шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду також зазначено, що оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-ІУ обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка.

У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Позивач в своїй позовній заяві посилається на обставини, які свідчать про невиконання своїх зобов'язань лише страховою компанією (Відповідач 2).

Так, останнім в позові зазначається і факт звернення до страхової компанії, і факт надання всіх необхідних документів для здійснення страхового відшкодування, але як зазначає сам Позивач, страхова компанія уникає свого обов'язку щодо відшкодування збитків за вказаною вище дорожньої - транспортною пригодою.

Отже, вимоги Позивача щодо стягнення з нього суми відшкодування збитків завданих внаслідок ДТП, як особи, яка застрахувала свою цивільно - правову відповідальність у Відповідача 2, є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства України.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 16 Закону України „Про страхування" передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 4 Закону України „Про страхування " предметом договору страхування є майнові інтереси пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Цією ж статтею чітко передбачено, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Не зважаючи на те, що відповідно до частини 2 статті 9 зазначеного закону обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих встановлено 25500 гривень 00 коп. на одного потерпілого, самим полісом (договором страхування за формою встановленою Уповноваженим органом у сфері нагляду за страховою діяльністю) сторони погодили ліміт відповідальності страховика 50 000 гривень 00 коп. за шкоду заподіяну майну потерпілого та франшизу (частину збитку, яка не відшкодовується страховиком) у розмірі 0%.

Тобто, страховик відмовився від утримання франшизи, вразі настання страхового випадку.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:

а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;

б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;

в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;

г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;

ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Частиною 1 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що . Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Частино 2 статті 36 зазначеного Закону встановлено, що Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обгрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).

Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як вбачається з матеріалів доданих до позовної заяви, коштів на покриття збитків застрахованої особи в межах ліміту відповідальності страховика по полісу обов'язкового страхування цивільної - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів достатньо.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, вважає, що законодавець захистив його права як особи, яка застрахувала свою цивільно - правову відповідальність відповідними положеннями вказаних вище законів, а позивач не достатньо обґрунтовано здійснив свої розрахунки збитку та визначив в позовній заяві правові підстави стягнення з нього додаткових сум і не врахував положення законодавства України, що регулюють правовідносини у даній сфері.

Відшкодування потерпілому моральної шкоди з підстав, передбачених пунктами З, 4 ч. 2 ст. 23 ЦК, проводиться в розмірі, визначеному судом, особою, яку визнано винною у вчиненні ДТП.

У відповідності з Постановою Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду N 5 від 25.05.2001 та N 1 від 27.02.2009 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Вказаною Постановою ВСУ встановлено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, відповідно до п. 22.3 ст. 22 Закону N 1961-ІУ потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК. При цьому страховик відшкодовує не більше, ніж 5 % ліміту, визначеного в п. 9.3 ст. 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у вчиненні ДТП. Однак, Позивач не надав суду жодних доказів своїх душевних та моральних страждань, а тим більше безпідставно поклав обов'язок щодо сплати моральної шкоди виключно на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями статей 27,31,128 ЦПК України, позивач просить суд у задоволенні позовних вимог Позивача відносно нього відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні, яке відбулося 22.11.2013 року представник позивачки, - ОСОБА_1, який діяв на підставі ордеру серії НОМЕР_7, ( а.с., 7), позовні вимоги уточнив та просив суд винести рішення, яким:

- стягнути з ПАТ «Міська страхова компанія» на користь позивачки кошти в сумі 45230 ( сорок п»ять тисяч двісті тридцять) грн.. 88 коп. матеріальної шкоди.

- стягнути з ПАТ «Міська страхова компанія» та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ОСОБА_3, кошти в сумі 5000 ( п»ять тисяч) грн. моральної шкоди.

- стягнути з ПАТ «Міська страхова компанія» та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ОСОБА_3, кошти в сумі кошти в сумі 567 ( п»ятсот шістдесят сім) грн.. 03 коп. судових витрат.

Представник відповідача ОСОБА_4, - ОСОБА_2, який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 12.07.2013 року, в судовому засіданні проти уточненого позову в частині стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_4 заперечував в повному обсязі, проти стягнення матеріальної та моральної шкоди з іншого відповідача, - приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» не заперечував.

Представник відповідача, - Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» в судове засідання не з»явився, хоча був повідомлений судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

Суд, вислухавши представника позивачки ОСОБА_1, який в судовому засіданні позов уточнив, вислухавши представника відповідача, - ОСОБА_2, який уточнений позов не визнав, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо часткового задоволення уточненого позову, шляхом винесення заочного рішення, а саме, приходить до висновку щодо повного стягнення матеріальної та частового стягнення моральної шкоди з відповідача, - ПАТ «Міська страхова компанія», та у відмові у стягненні моральної шкоди з відповідача ОСОБА_4, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Що стосується винесення заочного рішення, то суд при цьому керувався наступними нормами процесуального права.

Згідно ст.. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який повідомлений судом належним чином і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник позивача не заперечував проти винесення заочного рішення по даній справі.

Згідно ст. 225 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за загальними правилами з винятками і доповненнями, вста новленими цією главою.

Згідно ст. 226 ЦПК України за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 213 і 215 цього Кодексу і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Згідно ст. 227 ЦПК Украї\ни повідомлення про заочне рішення відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється рекомендованим листом із повідомленням копія заочного рішення не пізніше п'яти днів з дня його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні.

Позивачці по справі, - ОСОБА_3 на праві приватної власності належить автомобіль марки «RANGE ROVER SPORT» д/н знак НОМЕР_2, 2010 року випуску, № кузова НОМЕР_5, зареєстрований в ВРЕР - 8 УДАІ в м. Києві 11.03.2010 р.

Даний факт підтверджується технічним паспортом на автомобіль серії НОМЕР_8. ( а.с., 11).

Вказаним автомобілем управляє гр. ОСОБА_6, який проживає в АДРЕСА_1.

23.05.2012 р. приблизно о 19 год. 35 хв. відповідач ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Вольво» д/н знак НОМЕР_3, який належить йому на праві приватної власності, на 63 км автодороги Київ-Знам'янка, перед перестроюванням в іншу смугу, не врахував дорожню обстановку та не переконався, що це було безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, що призвело до зіткнення з автомобілем «Ренж Ровер» д/н знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_6.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілю «Ренж Ровер» д/н знак НОМЕР_2, який на праві приватної власності належить позивачці ОСОБА_3 було завдано механічних пошкоджень, що підтверджується довідкою ВДАІ Кагарлицького РВ ГУМВС України в Київській області від 23.05.2012 р. ( а.с., 13).

Згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.06.2012 р. по справі № 2601/12170/12 (провадження № 3/2601/4120/12), за вчинення зазначеної дорожньо-транспортної пригоди відповідача ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 ( двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. ( а.с., 14).

Вищевказана постанова суду відповідачем ОСОБА_4 в апеляційному порядку не оскаржувала ся, відповідно, дана постанова набрала законної сили.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, обставини завдання майнової шкоди транспортному засобу «Ренж Ровер» д/н знак НОМЕР_2, який належить Позивачу, з вини Відповідача-1, встановлені вищезазначеною постановою суду і не підлягають повторному доказуванню.

Проте, під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди, було встановлено, що транспортний засіб «Вольво» д/н знак НОМЕР_3, який належить відповідачу ОСОБА_4 на праві приватної власності, застрахований відповідачем ОСОБА_4 на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/5155756 терміном дії до 09.06.2012 р. виданого Приватним акціонерним товариством «Міська Страхова компанія», ( а.с., 31).

24.05.2012 р. на підставі ст. 33 закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - закон про ОСЦВВНТЗ) ОСОБА_6 до ПрАТ «Міська страхова компанія» було подано письмове повідомлення про страховий випадок. ( а.с., 32),

На підставі даного повідомлення відповідачем, - Приватним Акціонерним товариством «Міська страхова компанія» заведено справу № 761/12 р., ( а.с., 33).

24.05.2012 р. ОСОБА_6 подав до ПрАТ «Міська страхова компанія» заяву про виплату страхового відшкодування, зареєстровану в журналі реєстрації від 24.05.2012 р. за № 1572.

25.05.2012 р. позивачка ОСОБА_3 звернулась до ТОВ «Незалежна Експертна-Асистуюча Компанія» з заявою про проведення автотоварознавчого дослідження, з метою визначення вартості матеріального збитку завданого автомобілю внаслідок ДТП, що сталась з вини відповідача ОСОБА_10

25.05.2012 р. Оцінювач в присутності представника відповідача, - Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» здійснив огляд транспортного засобу позивачки ОСОБА_3, про що склав протокол огляду транспортного засобу від 25.05.2013 року, додаток 1 до акту № 432/1, ( а.с., 19).

За результатами автотоварознавчого дослідження транспортного засобу позивачки ОСОБА_3 на підставі вищевказаного протоколу огляду транспортного засобу № 432/1 від 25.05.2012 р., оцінювач склав звіт № 432-1 від 31.05.2012 р. з визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу КТЗ, ( а.с., 15 - 18).

Згідно Звіту № 432/1, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивачки ОСОБА_3 в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, що сталась з вини відповідача ОСОБА_4 склала 47 037,81 (сорок сім тисяч тридцять сім) грн. 81 коп., ( а.с., 18).

28.05.2012 р. позивачка ОСОБА_3 звернулась до СТО, що належить ТОВ «Автоімпортс» для проведення відновлювального ремонту свого транспортного засобу.

У зв'язку з чим, ТОВ «Автоімпортс» було виставленого рахунок-фактуру № СФ-0003053 на суму 45 230,88 (сорок п'ять тисяч двісті тридцять) грн. 88 коп., ( а.с., 34).

06.07.2012 р. ОСОБА_6 надав відповідачу, - Приватному акціонерному товариству «Міська страхова компанія» постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 18.06.2012 р. по справі № 2601/12170/12 (провадження № 3/2601/4120/12), з відміткою про набрання нею чинності, а також надав копію Звіту № 432/1.

29.08.2012 р. позивачка ОСОБА_3 здійснила ремонт свого транспортного засобу на СТО ТОВ «Автоімпортс», про що складено Акт виконаних робіт № LА-0002367/01 від 29.08.2012 р., на загальну суму 45 230,88 (сорок п'ять тисяч двісті тридцять) грн. 88 коп., ( а.с., 35).

Оплата вартості ремонту підтверджується чеками, виданими ТОВ «Автоімпортс» № 2362 на суму 25 230,88 грн., № 2241 на суму 20 000,00 грн., ( а.с., 36).

Станом на день звернення із даною позовною заявою, позивачка ОСОБА_3, в порушення абз. 6 п. 36.2. ст. 36 закону про ОСЦВВНТЗ, жодного письмового повідомлення від відповідача, - Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про прийняте рішення щодо розміру та порядку виплати страхового відшкодування не отримала.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_10, як особа з вини якої майну позивачки ОСОБА_3 завдано збитків, відмовився від їх відшкодування, посилаючись на ту обставину, що дану шкоду повинен відшкодувати інший відповідач, - Приватне акціонерне товариство «Міська страхова компанія».

Норми матеріального права, застосовані судом при вирішенні спору.

Дійсно, як встановлено судом вище, 23.05.2012 року на 63 км. Авто дороги Київ-Знам'янка мала місце дорожньо - транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВОЛЬВО» державний номер НОМЕР_3, який належить відповідачу ОСОБА_10 на праві власності, та знаходився під його керуванням.

Внаслідок ДТП, з вини відповідача ОСОБА_4, яку доведено постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.06.2012 року, яка набрала законної сили 02.07.2013 року, було пошкоджено транспортний засіб громадянки ОСОБА_8, позивача по даній справі.

Суд наголошує на тій обставині, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_4, як власника транспортного засобу «ВОЛЬВО» державний номер НОМЕР_3 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Міська страхова компанія», яка є відповідачем по даній справі, за полісом обов'язкового страхування цивільної - правової відповідальності власника наземного транспортного засобу серія АА №5155756 з терміном дії до 09.06.2012 року.

Тобто, станом на дату настання страхової події 23.05.2012 року, поліс обов'язкового страхування цивільної - правової відповідальності власника наземного транспортного засобу серія АА №5155756 був дійсний, що підтверджується інформацією з єдиної централізованої бази МТСБ України.

В своїй позовній заяві позивачка ОСОБА_3 як на підставу цивільно - правової відповідальності відповідача Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» посилається саме на цей поліс, відповідно до пункту 2 якого, ліміт відповідальності страховика за матеріальними збитками встановлено у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн.

Суд вважає, що залечення до участі в справі в якості відповідача ОСОБА_4 є не доцільним, так як розмір збитків, завданих транспортному засобу позивачки ОСОБА_11, не перевищує розміру ліміту відповідальності Страховика, - відповідача по справі, - Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» та франшиза за полісом (частина збитку, яка не відшкодовується страховиком) встановлена за полісом 0 грн.00 коп.

Крім того, дану позицію під час слухання справи висловив у своїй позиції представник позивачки, - ОСОБА_1, який уточнив позовні вимоги, заявивши позовні вимоги про відшкодування шкоди саме з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія».