Рішення № 35535503, 11.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6665/13 11.11.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія ВЛІВ»

До товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім КАМАЗ»

Про визнання договору укладеним та зобов'язання вчинити дії

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Тарасенко Н.А. (за дов.), Затхей В.М. (керівник)

від відповідача Марусенко Ю.Г. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ВЛІВ» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КАМАЗ» про:

- визнання укладеним договору купівлі-продажу автомобіля КАМАЗ 43253-15, двигун В2629596, шасі ХТС43253RB1225692 за ціною 325710,00 грн. шляхом обміну листами;

- зобов'язання відповідача передати позивачу вантажно-митну декларацію на автомобіль КАМАЗ 43253-15, двигун В2629596, шасі ХТС43253RB1225692, видаткову та податкову накладні на суму 325710,00 грн..

Позовні вимоги про визнання договору укладеним мотивовані вчиненням сторонами дій, які свідчать про укладеність вказаного договору, однак невизнанням відповідачем даного факту. Вказаними діями, на думку позивача, є звернення відповідача з пропозицією про купівлю вищевказаного автомобіля, що перебував у позивача на відповідальному зберіганні, і прийняття позивачем даної пропозиції. Незважаючи на те, що проект договору купівлі-продажу так і не було надіслано відповідачем, позивач здійснив оплату у запропонованому відповідачем розмірі - 325710 грн.. Виходячи з факту укладеності договору у відповідача виник обов'язок передати позивачу як покупцю належні до товару документи, на чому ґрунтуються вимоги про зобов'язання передати вантажно-митну декларацію на автомобіль, видаткову та податкову накладні.

Ухвалою суду від 08.04.2013 р. порушено провадження у справі №910/6665/13.

Ухвалою суду від 16.07.2013 р. (суддя Станік С.Р.) порушено провадження у справі №910/13381/13.

У зв'язку з обранням судді Станіка С.Р. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду справу № 910/13381/13 передано для подальшого розгляду судді Ковтуну С.А..

Ухвалою суду від 25.09.2013 р. розгляд справи призначено на 04.11.2013 р..

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Зокрема, відповідач стверджує, що відсутні правові підстави вважати купівлю-продаж такою, що відбулась, оскільки ще до прийняття пропозиції позивачем про купівлю-продаж відповідач в односторонньому порядку розірвав договір відповідального зберігання, на підставі якого автомобіль знаходився у позивача, та вимагав повернути майно. Призначення платежу, здійсненого після цього, було змінено позивачем шляхом зарахування 325710 грн. за інший автомобіль.

У судовому засіданні 04.11.2013 р. оголошено перерву до 11.11.2013 р. в порядку ст. 77 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

27.12.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КАМАЗ» (замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ВЛІВ» (виконавцем) укладено договір відповідального зберігання № 0015 (далі - Договір зберігання), відповідно до умов якого замовник передає, а виконавець приймає на відповідальне зберігання вантажні автомобілі. Кількість, номери кузовів та двигунів транспортних засобів вказуються в акті приймання-передачі, що є невід'ємною частиною цього Договору.

На виконання умов Договору відповідачем передано позивачу за актом № 137 від 27.12.2011 р. автомобіль КАМАЗ 43253-15, двигун В2629596, шасі ХТС43253RB1225692. Даний автомобіль на момент передачі на відповідальне зберігання належав відповідачу на праві власності на підставі контракту № 01/2010-001, укладеному 01.10.2010 р. з ТОВ «Торговою компанією «КАМАЗ».

Договір зберігання було укладено терміном до 31.12.2012 р..

31.05.2012 р. відповідач листом № 405 звернувся до позивача з пропозицією викупити вищевказаний автомобіль за ціною 3257100 грн., а за відсутності можливості викупу - у строк до 10.06.2012 р. повернути автомобіль.

Право поклажодавця вимагати повернення речі, навіть якщо строк зберігання її не закінчився, передбачено ст. 953 ЦК України, наслідком реалізації якого є обов'язок зберігача повернути річ.

За приписами ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Статтею 643 ЦК України передбачено, що якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Прийняття пропозиції також може мати місце шляхом вчинення дії (дій) відповідно до вказаних у пропозиції умов, яка засвідчує бажання укласти договір (ч. 2 ст. 642 ЦК України).

Строком для відповіді у даному випадку є визначена відповідачем дата - 10.06.2012 р., протягом якого позивач зобов'язаний був дати відповідь про прийняття пропозиції. У вказаний термін позивач жодної відповіді не надав та дій, які би можна було кваліфікувати як такі, що вчинені відповідно до вказаних у позиції умов придбати автомобіль, як це передбачено ч. 2 ст. 642 ЦК України, не здійснив. Також позивачем не була виконана вимога про повернення автомобіля. Наслідком цього стало звернення відповідача 28.08.2012 р. з заявою (лист № 595) про розірвання Договору зберігання.

Таким чином, враховуючи відсутність у визначений відповідачем строк (до 10.06.2012 р.) даних щодо прийняття позивачем пропозиції відповідача про укладення договору купівлі-продажу вищевказаного автомобіля відсутні правові підстави вважати дану позицію акцептованою та, відповідно, виникнення між сторонами зобов'язань купівлі-продажу.

Відсутність дій зі сторони позивача щодо повернення автомобіля змусила відповідача звернутися 03.09.2012 р. до правоохоронних органів з відповідною заявою про неправомірне привласнення майна. Тільки 14.09.20012 р. позивач звернувся до відповідача з листом про прийняття пропозиції придбати автомобіль, а 24.10.2012 р. платіжним дорученням № 5280 сплатив 325710 грн., визначивши у призначенні платежу як «оплата за а/м КАМАЗ 43253-15 (шасі ХТС43253RB1225692) зг.дог.№0015 від 27.12.11р., листа № 405 від 21.05.12р.).

У той же час, дані дії позивача не можна кваліфікувати як такі, що мали правовим наслідком акцепт пропозиції відповідача про купівлю автомобіля та виникнення відносин купівлі-продажу. Зокрема, договір є вольовим актом, свобода якого полягає у вільному вияві волі на вступ у договірні відносини. Пропущення позивачем строку для акцепту пропозиції відповідача (судом про це зазначено вище) мало наслідком припинення її чинності та відсутність волі у відповідача на вступ у договірні відносини купівлі-продажу, про що свідчать вищевказані вимоги відповідача про розірвання Договору зберігання та повернення майна. Крім того, 26.10.2012 р. позивач змінив призначення платежу у платіжному дорученні № 5280 від 24.10.2012 р. на інший автомобіль, який поставлений за договором поставки № 00150 від 08.11.2011 р., що свідчить також про відсутність волевиявлення позивача на вчинення дій щодо придбання спірного автомобіля.

Отже, є безпідставними доводи позивача про те, що мало місце укладення внаслідок обміну листами договору купівлі-продажу автомобіля КАМАЗ 43253-15, двигун В2629596, шасі ХТС43253RB1225692 за ціною 325710,00 грн..

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що вимога про визнання договору укладеним може мати місце як спосіб захисту прав при вирішенні спору, що виникає при укладенні договору. В даному ж випадку дана вимога пред'явлена як вимога про встановлення юридичного факту, що мав місце, що не відповідає визначеним ст. 16 ЦК України способам захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на викладене, наведені обставини у своїй сукупності є підставою для відмови у задоволенні вимоги про визнання укладеним договору купівлі-продажу автомобіля КАМАЗ 43253-15, двигун В2629596, шасі ХТС43253RB1225692 за ціною 325710,00 грн. шляхом обміну листами.

Також не підлягає задоволенню вимога про зобов'язання відповідача передати позивачу вантажно-митну декларацію на автомобіль КАМАЗ 43253-15, двигун В2629596, шасі ХТС43253RB1225692, видаткову та податкову накладні на суму 325710,00 грн.. Дані дії пов'язані з виконанням договору. У той же час, оскільки договір, як юридичний факт, купівлі-продажу спірного автомобіля між сторонами відсутній, у відповідача не виникло зобов'язань щодо його виконання.

Судові витрати. відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення підписано 26.11.2013 р.

Суддя С.А.Ковтун