Постанова № 35532951, 21.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 р. Справа №805/15359/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.

при секретарі судового засідання - Вітязь Х.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого

машинобудування»

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління

Міндоходів Донецької області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

за участю

представників сторін: від позивача - Зверева С. С.

від відповідача - Клименко Т. М., Домашенко Т. Г.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський завод важкого машинобудування» (надалі позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Донецької області (надалі відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.08.2013 року № 0000611501 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 263749 грн. та № 0000621501 про збільшення суми грошового зобов'язання за травень 2013 року у розмірі 2069584 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 1034792 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Ним у 2010 році від контрагента була отримана передплата згідно договору, яка за вимогою цього контрагента була повернута у 2013 році. На підставі цієї операції позивач правомірно відкоригував свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість (надалі ПДВ). Діюче законодавство не містить вимоги щодо заборони здійснювати повернення коштів суб'єкту господарювання понад 1095 днів. Посилання відповідача на вимоги ст. 102 Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки ця норма регулює правовідносини саме між платником податків та бюджетом. Крім цього, посилання відповідача на перевищення строку позовної давності також позивач вважає помилковим, оскільки повернення відбулося на підставі вимоги контрагента, яка була заявлена саме у 2013 році. На підтвердження заявленого позивач посилається на відповідну судову практику.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та послався на наступне. Позивач здійснив повернення коштів свому контрагенту у строк, що перевищує 1095 днів. Відповідач наполягає на тому, що у даному випадку, позивач не мав права на коригування податкових зобов'язань з ПДВ, визначені 1095 і більше днів потому. У разі якщо залишок від`ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів, який сформований за придбаними товарами, протягом терміну позовної давності платником ПДВ є несплаченим, то такі товари вважаються безоплатно отриманими, факт їх придбання відсутній, відповідно позивач повинен був включити усю суму непогашеної кредиторської заборгованості до складу доходів, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування. Крім того, відповідач посилається на ст.. 256-257 Цивільного кодексу України від 1 січня 2003 року, якими передбачено термін позовної давності, що дорівнює три роки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Позивач є юридичною особою, дата проведення реєстрації 26.03.2003 року, ЄДРПОУ 20355550, перебуває на податковому обліку у відповідача, згідно свідоцтва № 200023476 є платником ПДВ.

20.06.2013 року позивачем надана податкова декларація з ПДВ № 9036517003 за травень 2013 року, у якій у рядку 19 визначено від`ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 263749 грн. Причиною виникнення від'ємного значення є проведення коригування податкового зобов'язання - зменшення на суму 11666667 грн., у т.ч. ПДВ - 2333333 грн. до податкової накладної від 22.03.2010 року № 2456, виписаної ПрАТ «Азовелектросталь». Причиною проведення коригування було повернення вказаному підприємству передплати на суму 14000000 грн. На підставі факту отримання грошових коштів, позивачем виписані розрахунки коригувань № 372 - 375 від 28.05.2013 року, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З цього приводу відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування від`ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за травень 2013 року, за результатами якої складений акт перевірки від 16.08.2013 року № 50/05-19-15-1/200023476. Перевіркою встановлено, що повернення передплати відбулося в строк, що перевищує 1095 днів (три роки), відповідно позивачем порушені вимоги п. 102.5. ст.. 102 Податкового кодексу України (надалі ПК України) - заниження суми податкових зобов'язань за травень 2013 року на 2333333 грн., що призвело до завищення розміру від`ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту травня 2013 року на 263749 грн. та заниження суми ПДВ , яка підлягає перерахуванню та сплаті в бюджет на 2069584 грн.

На зазначений акт перевірки позивачем були надані заперечення від 22.08.2013 року № 238-95, які листом «Про надання відповіді» від 29.08.2013 року № 1085/10/05-19-15-013 залишені без задоволення.

На підставі акту перевірки відповідачем 30.08.2013 року прийняті податкові повідомлення рішення № 0000611501 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 263749 грн. та № 0000621501 про збільшення суми грошового зобов'язання у розмірі 2069584 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1034792 грн.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 8 КАС України визначений принцип адміністративного судочинства - верховенство права.

П. 1.1. ст.. 1 ПК України визначено, що цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

П. 21.1. ст.. 21 ПК України також визначено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Ст. 102 ПК України визначає строки давності та порядок їх застосування.

Згідно п. 102.5. ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Ст. 192 ПК України передбачено, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

З матеріалів справи вбачається наступне. Між позивачем та ЗАТ «Азовелектросталь» (ПрАТ «Азовелектросталь») був укладений договір № 2РСБ-01974/24АЕСсн від 01.02.2010 року, згідно якого позивач мав поставити продукцію вагонобудування. Строк дії договору, з урахуванням додаткових угод, визначений до 31.12.2013 року.

22.03.2010 року ПрАТ «Азовелектросталь» перерахувало позивачеві 65000000 грн., у т.ч. ПДВ 10833333,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12. За наслідками цієї господарської операції позивачем 22.03.2010 року була виписана податкова накладна № 2456 на суму 65000000 грн., у т. ч. ПДВ 10833333,33 грн., податкові зобов'язання за якою відображені у додатку 5 до декларації з ПДВ за березень 2010 року.

П. 4 додаткової угоди № 7 до вказаного договору передбачено, що у зв'язку з неможливістю для позивача виконати зобов'язання по поставці по договору, сторони по догвору дійшли згоди щодо заміни зобов'язань позивача по поставці на зобов'язання по поверненню на адресу ПрАТ «Азовелектросталь» грошових коштів. Повернення позивачем грошових коштів відповідно до п. 5 додаткової угоди № 7 до договору здійснюється за письмовою вимогою ПрАТ «Азовелектросталь» протягом 5-ти банківських днів з дати отримання вимоги від ПрАТ «Азовелектросталь», але не пізніше 31.12.2013 року.

Листом від 27.05.2013 року ПрАТ «Азовелектросталь» звернулося до позивача з проханням повернути передплату у розмірі 14000000 грн.

28.05.2013 року платіжними дорученнями № 548916 на суму 1000000 грн. у т.ч. ПДВ 166666,67 грн., № 548949 на суму 3930000 грн. у т.ч. ПДВ 655000 грн., № 548965 на суму 8000000 грн. у т.ч. ПДВ 1333333,33 грн., № 548966 на суму 1070000 грн. у т.ч. ПДВ 178333,33 грн. позивачем була повернена ПрАТ «Азовелектросталь» загальна сума коштів у розмірі 14000000 грн., у т.ч. ПДВ 2333333,33 грн.

Як вже зазначалося, позивачем у зв'язку із поверненням коштів 28.05.2013 року були виписані розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 2456 від 22.03.2010 року № 372 на суму «-» 891666,67 грн., ПДВ «-» 178333,33 грн; № 373 на суму «-» 6666666,67 грн., ПДВ «-» 1333333,33 грн.; № 374 на суму «-» 3275000 грн., ПДВ «-» 655000 грн.; № 375 на суму «-» 833333,33 грн., ПДВ «-» 166666,67 грн. на загальну суму ПДВ 2333333,33 грн. та які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями Центрального порталу прийому звітності «ДПС України». Данні розрахунки відображені у додатку 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ» до декларації позивача з ПДВ за травень 2013 року.

З урахуванням цього у позивача виникло право на зменшення суми податкових зобов'язань з ПДВ саме у травні 2013 року, що ним і було зроблене.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що згідно п. 102.5. ст.. 102 ПК України позивач не мав права на коригування податкових зобов'язань з ПДВ, визначені 1095 і більше днів потому, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося, норми ПК України регулюють правовідносини, що виникають лише у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування тощо. У п. 102.5 ст. 102 ПК України не йдеться мова про повернення суб'єктом господарювання - постачальником суми попередньої оплати за товар, вона стосується «повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування» саме з Державного бюджету України внаслідок помилково та/або надміру сплаченої суми.

П. 14.1.39. ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Тобто, у данному випадку, податкове законодавство трактує поняття «грошове зобов'язання» лише у сфері податкових правовідносин. А поняття «грошове зобов'язання» у господарських правовідносинах регулюється іншими нормативними актами.

За спірним податковим повідомленням-рішенням підлягає зменшенню сума від'ємного значення ПДВ, а не сума відшкодування ПДВ. Положення п. 102.5 ст. 102 ПК України не регулюють питання формування від'ємного значення ПДВ, а отже посилання відповідача на порушення вказаної норми, внаслідок чого позивачем завищена сума від'ємного значення ПДВ у травні 2013 року, є безпідставними.

Крім того, зазначена норма регулює строки давнини у двох випадках - подання платником податку заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або заяви про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому в останньому випадку строк 1095 днів починає обліковуватися від дня, наступного за днем отримання права на таке відшкодування. Для застосування цієї норми встановленню підлягає дата виникнення права на відшкодування податку.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то за приписами п. 200.4 ст. 200 ПК України: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведених норм вбачається, що право на отримання бюджетного відшкодування виникає не раніш виникнення від'ємного значення ПДВ за результатами обрахування різниці між значеннями податкових зобов'язань та податкового кредиту звітного податкового періоду.

Зменшення сум податкових зобов'язань з ПДВ позивача за результатами господарських операцій з повернення попередньої оплати мали місце у травні 2013 року, а тому приймаються до обліку та можуть впливати на виникнення від'ємного значення ПДВ саме у травні 2013 року. Відповідно, право на відшкодування ПДВ у зв'язку з вказаними операціями виникає у позивача не раніше вказаного періоду. Саме від виникнення цього права, а не від дати виникнення податкових зобов'язань, які коригуються, починає відлік строку на подання заяви про відшкодування ПДВ.

До того ж ПК України не містить норм, які б передбачали обмеження у часі з огляду на час проведення попередньої оплати, а саме ПК України не обмежує позивача провести відповідне коригування сум податкових зобов'язань за результатами податкового періоду та надіслання отримувачу розрахунку коригування ПДВ, а також відображення у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом, результатів перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на термін позовної давності, що дорівнює три роки, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Цивільного кодексу України до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлене законом.

Крім того, позовна давність є гранічним терміном саме для звернення до суду із позовом за захистом порушених прав. Але цей термін не застосовується у випадку добровільного виконання сторонами своїх господарських зобов'язань. У данному випадку саме у добровільному порядку позивачем була повернена сума передплати.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на користування податковими роз'яснення, оскільки, як вже зазначалося, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, у першу чергу користуватися Конституцією України та іншими законами України.

Суд також зазначає, що згідно вимог п. п. 4.1.4. п. 4.1. ст.. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципах, зокрема, презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У відповідності до вимог п. 56.21. ст.. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, висновки відповідача щодо заниження позивачем суми податкових зобов'язань є хибними та спростовуються матеріалами справи.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на зазначене, відповідачем суду не доведена правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень - рішень, при прийняті цих рішень відповідач діяв всупереч вимогам законодавства; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; недобросовісно; нерозсудливо та без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення.

З огляду на протиправність збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з ПДВ, відповідно відповідачем безпідставно були застосовані штрафні (фінансові) санкції згідно ст.. 123 ПК України у розмірі 50% у сумі 11034792 грн.

Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення від 30.08.2013 року № 0000611501 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 263749 грн. та спірне податкове повідомлення-рішення від 30.08.2013 року № 0000621501 з ПДВ у загальній сумі 3104376 грн не можуть вважатися обґрунтованими та законними, відповідно підлягають визнанню недійсними та скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Донецького апеляційного адміністративного суду по справі № 2а/0570/9215/2012 від 11.10.2012 року та Вінницького апеляційного адміністративного суду по справі № 2270/2512/12 від 18.07.2012 року, а також в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К/9991/67454/12 від 04.07.2013 року.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 458 грн. 80 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. 2, 71, 94, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 30.08.2013 року № 0000611501 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 263 749 грн.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 30.08.2013 року № 0000621501 про збільшення суми грошового зобов'язання за травень 2013 року у розмірі 2 069 584 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 1034792 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» судові витрати у сумі 458 грн. 80 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 21.11.2013 року у присутності представників сторін.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 26 листопада 2013 року.

Суддя Маслоід О.С.