Постанова № 35532768, 20.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 р. Справа №805/13829/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 55 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.

при секретарі судового засідання - Вітязь Х.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика

«Комсомольська» (м. Донецьк)

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування

від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в

Калінінському районі м. Донецька

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

стороні відповідача Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі

м. Донецька

про скасування повідомлення

за участю

представників сторін:

від позивача - Степура Д.А.

від відповідача - Остапенко Д.І., Ковачевіч Н.Л.

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська" (надалі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Донецька (надалі - відповідач), Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про скасування повідомлень № 4776 від 12 липня 2013 року та № 6571 від 16 липня 2013року, зобов'язати відповідача віднести позивача до 41 класу професійного ризику виробництва. У судовому засіданні від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, а саме позивач просить суд скасувати повідомлення відповідача від 12 липня 2013року, від інших позовних вимог відмовляється.

Ухвалою суду від 05.11.2013року закрито провадження по справі в частині позовних вимог щодо скасування повідомлення № 6571 від 16.07.2013року та зобов'язання відповідача віднести позивача до 41класу професійного ризику.

Усною ухвалою суду від 05.11.2013року здійснено зміну процесуального статусу Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька з відповідача 1 та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (надалі - третя особа).

Позивач обгрунтовує позовні вимоги наступним. 16 серпня 2013року він отримав повідомлення про зміну класу професійного ризику виробництва, яким повідомлено, що відповідно до основного виду економічної діяльності-добування кам'яного вугілля КВЕД (ДК 009:2010) 05.10 з 01.01.2013 року йому встановлений 67 клас професійного ризику виробництва (раніше був 41), тому розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 49,7% (раніше був 38).

Позивачеві 12.07.2013 року, у зв'язку із вступом в дію національного класифікатора України ДК 009:2010 "Класифікація видів економічної діяльності" № 457 від 11.10.2010 року, було присвоєно новий код - 05.10 "Добування кам'яного вугілля", що й стало підставою для винесення відповідачем спірного рішення. Код 05.10 відноситься як до 41 класу ризику (в частині відкритого видобування кам'яного вугілля) так і до 67 класу ризику (крім відкритого видобування кам'яного вугілля). Оскільки діяльність позивача не пов'язана з підземним видобуванням кам'яного вугілля, не з відкритим видобуванням кам'яного вугілля, а зміна коду КВЕД не створює само по собі прав чи обов'язків для підприємства, тобто не тягне жодних правових наслідків, він повинен мати 41-й клас професійного ризику виробництва.

Відповідач заперечує проти позову та посилається на наступне. У зв'язку із запровадженням КВЕД 2010, позивачу за основним видом діяльності було встановлено код 05.10 - "Добування камяного вугілля" та змінено клас професійного визику з 41 на 67. Згідно Порядку №237 код 05.10 було віднесено як до 41 класу ризику (в частині відкритого видобування кам'яного вугілля) так і до 67 класу ризику ( крім відкритого видобування кам'яного вугілля). Тобто до 41 класу віднесено виключно відкрите добування кам'яного вугілля, а до 67 класу віднесено інші види діяльності, а саме добування кам'яного вугілля підземним способом, очищення, сортування, калібрування, подрібнення, пресування та інші процеси для поліпшення його якості, зручності його транспортування та зберігання, одержання камяного вугілля з підвалів. Оскільки основним видом діяльності позивача є збагачення вугілля, тобто не відкритий видобуток камяного вугілля, у відповідача не було правових підстав відносити позивача до 41 класу професійного ризику виробництва.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, заяв та клопотань не надавала. Третя особа заперечувала проти задоволення позовних вимог та зазначила наступне. Оскільки відповідачеві відповідно до законодавства надано право змінювати клас професійного ризику виробництва, що й було зроблено у відношенні позивача, то третьою особою позивачеві було надіслано повідомлення про зміну розміру єдиного внеску саме: відповідно до зміненого класу ризику на 67 розмір єдиного внеску складає 49,7 %.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення сторін суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Комсомольська" - зареєстрований у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Донецької міської ради 17.06.1997 року за номером 12661450000041288, ідентифікаційний код 24820699, що підтверджується довідкою АА №545682 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.18).

Відповідно до вказаної довідки видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 05.10 "Добування кам'яного вугілля"; 09.90 "Надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин та розроблення кар'єрів"; 46.12 "Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами"; 46.71 "Оптова торгівля твердими, рідкими, газоподібним паливом і подібними продуктами"; 46.90 "Неспеціалізована оптова торгівля"; 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна".

Згідно до повідомлення про взяття на облік №1619 від 13.01.2009року позивача віднесено до 41класу професійного ризику виробництва та встановлено розмір страхового тарифу на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання з 13січня 2009року у розмірі 1,8% до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно до повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску №5211 від 06.06.2012 року позивача віднесено до 41 класу професійного ризику виробництва та встановлено розмір єдиного внеску - 38% (а.с.20).

Згідно до повідомлення про зміну класу професійного ризику №4776 від 12.07.2013 року відповідачем змінено клас професійного ризику на позивача на 67 відповідно до основного виду економічної діяльності з 01 січня 2013року (а.с.121).

16.07.2012 року третьою особою прийнято повідомлення про зміну класу професійного ризику виробництва № 6571, яким позивача повідомлено, що з 01.01.2013 року його віднесено до 67 класу професійного ризику виробництва відповідно до основного виду економічної діяльності "Добування кам'яного вугілля", КВЕД 05.10, розмір єдиного внеску становить 49,7% (а.с.11)

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (надалі - Закон № 1105), Порядком віднесення страхувальників до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду їх економічної діяльності та проведення перевірок достовірності поданих страхувальниками відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний), який затверджений Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 30.11.2010 N 30 (надалі - Порядок), Порядком визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2012 р. N 237 (надалі - Порядок № 237) та Національним класифікатором України № ДК 009:2010, який затверджений наказом № 457 Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (надалі - ДК 009:2010).

Відповідно до ст. 47 Закону № 1105 визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розмір страхового внеску підприємства залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого належить підприємство за видом економічної діяльності. У разі якщо страхувальник провадить свою діяльність за декількома видами економічної діяльності, віднесення підприємства до класу професійного ризику виробництва здійснюється за основним видом його економічної діяльності.

У разі зміни виду економічної діяльності підприємства Фонд соціального страхування від нещасних випадків відповідно змінює належність цього підприємства до класу професійного ризику виробництва. Зміна класу професійного ризику здійснюється один раз на рік за результатами роботи страхувальника за минулий календарний рік. Новий клас професійного ризику встановлюється з початку поточного року.

Крім цього, з 01 січня 2012 року набрав чинності ДК 009:2010.

Відповідно до вказаного класифікатора основний вид економічної діяльності - це визначальна ознака у формуванні та стратифікації сукупностей статистичних одиниць для проведення державних статистичних спостережень. Органи державної статистики розраховують основний вид економічної діяльності на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності підприємств за рік.

Пп. 05.10 р. 5 "Добувна промисловість і розроблення кар'єрів" передбачений такий вид діяльності як добування кам'яного вугілля.

Відповідно до п. 2 Порядку №237 клас професійного ризику виробництва - рівень виробничого травматизму і професійних захворювань за видами економічної діяльності, що визначає ступінь вірогідності втрати професійної працездатності або смерті працівника під час виконання трудових обов'язків, з урахуванням результатів аналізу показників виробничого травматизму і професійних захворювань, а також обсягів видатків Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, пов'язаних із забезпеченням загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Таким чином, відповідач повинен визначати клас професійного ризику виробництва перш за все за рівнем виробничого травматизму і професійних захворювань на відповідному підприємстві, з урахуванням того, що використання самого КВЕД здійснюють користувачі за власними правилами.

Згідно із Порядком №237 до 41 класу ризику відноситься в тому числі за ДК 009:2010, п. 05.10 - Добування кам'яного вугілля (в частині відкритого видобування кам'яного вугілля), до 67 класу ризику відноситься, також за ДК 009:2010, п. 05.10 - Добування кам'яного вугілля (крім відкритого видобування кам'яного вугілля).

Таким чином, істотною обставиною для визначення 41 чи 67 класу ризику є перш за все спосіб видобування вугілля, а саме відкрите чи підземне.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивач не здійснює підземне видобування кам'яного вугілля, а лише здійснює збагачення вже добутого вугілля вказані обставини підтверджуються також тим, що за результатами атестації робочих місць на підприємстві позивача згідно наказу № 427 від 12.10.2009 року встановлено право працівників на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2.

Крім цього, як вже зазначалося, в самому п. 05.10 - Добування кам'яного вугілля ДК 009:2010 не дається розшифрування поняття - добування кам'яного вугілля, що не дає змоги віднести чи не віднести такий вид діяльності до відповідного підкласу.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Таким чином, відповідач прийшов до хибного висновку стосовно віднесення позивача саме до 67 класу ризику.

Крім цього, п. 3.4 Порядку встановлено, що віднесення страхувальника до класу професійного ризику виробництва здійснюється згідно з Класифікацією галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва.

Відповідно до п. 3.2. Порядку у разі якщо страхувальник провадить свою діяльність за декількома видами економічної діяльності, віднесення підприємства до класу професійного ризику виробництва здійснюється за основним видом його економічної діяльності.

Як вже зазначалося, клас ризику залежить безпосередньо від ступеня ризику провадження господарської діяльності та визначається відповідно до Порядку № 237.

Відповідно до п. 3.2. Статуту позивача предметом діяльності є добування та збагачення кам'яного вугілля. Докази, що засвідчують зміну видів діяльності позивача в матеріалах справи відсутні. У довідці АА № 545682 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України зазначений вид діяльності за КВЕД -2010 05.10 «Добування кам'яного вугілля».

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тих обставин, що позивачем здійснюється будь - яка інша діяльність, пов'язана з підземним видобуванням вугілля або іншою діяльністю.

Згідно із п. 3.10 Порядку страхувальники один раз на рік до 25 січня року, наступного за звітним, подають до робочих органів виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням (місцем проживання) відомість розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності (далі - відомість розподілу) за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду щорічно, на підставі відомості розподілу, здійснюється перегляд з початку поточного року належності страхувальника до класу професійного ризику виробництва за основним видом економічної діяльності.

У разі зміни основного виду економічної діяльності за даними відомості розподілу, що тягне за собою зниження класу професійного ризику виробництва, робочим органом виконавчої дирекції Фонду здійснюється перевірка страхувальника щодо достовірності поданих ним відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний).

У разі прийняття рішення щодо зміни класу професійного ризику виробництва на підставі даних відомості розподілу або за результатами перевірки робочий орган виконавчої дирекції Фонду надсилає відповідному органу Пенсійного фонду повідомлення про зміну класу професійного ризику виробництва із зазначенням розміру єдиного внеску, встановленого статтею 8 Закону про єдиний внесок, і дати зміни класу професійного ризику виробництва за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Вид економічної діяльності, заявлений страхувальником як основний, перевіряється на підставі даних первинних бухгалтерських документів, відомості розподілу і звіряється з даними форми державного статистичного спостереження N 1-підприємництво (річна) "Звіт про основні показники діяльності підприємства", затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 30.08.2010 року № 365, за відповідний минулий рік або іншими звітами в разі, якщо страхувальник дану статистичну форму не складає.

Відповідач дійшов висновку про необхідність підвищення класу ризику позивачу, на підставі набрання чинності ДК 009:2010, аналізу норм Порядку №237 та результатів перевірки, про що він вказує в своїх запереченнях.

Позивач 25 січня 2013 року надав відомість розподілу за 2012 рік із зазначенням основного виду діяльності - добування кам'яного вугілля (КВЕД 05.10). У вказаній відомості за поясненнями відповідача, питома вага середньооблікової кількості штатних працівників за відповідним видом економічної діяльності в загальній середньообліковій кількості штатних працівників становить 100%, питома вага обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за відповідним видом економічної діяльності в загальному обсязі реалізовано продукції (робіт, послуг) також становить 100%.

Як вже було зазначено, ДК 009:2010 затверджено наказом № 457 Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, який набрав чинності з 01 січня 2012 року.

Відповідач вказує, що зміну класу ризику проведено ним з урахуванням роз'яснення від 11.07.2013 року № 01-05/12-821, отриманого від Управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області, яке, як вказано в листі, розроблено згідно з роз'ясненням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

У вказаному роз'ясненні зазначено, що згідно з Розподілом видів економічної діяльності за класами професійного ризику збагачувальні фабрики мають КВЕД 19.20 «Виробництво продуктів нафто перероблення (в частині паливних брикетів)» або КВЕД 05.10 «Добування кам'яного вугілля» (крім відкритого видобування кам'яного вугілля)» та повинні бути віднесені до 41 або 67 класу ризику в залежності від специфіки виробництва, видів робіт та обсягів реалізованої продукції. В випадку суперечок між підприємствами та відділеннями Фонду відносно класу професійного ризику необхідно вирішувати питання у судовому порядку.

Тобто, як вбачається з викладеного, вказане роз'яснення не розмежовує чітко застосування 41-го та 67-го класу ризиків, а у спірних питаннях залишає вирішення на розсуд суду. Також, згідно з наданими в судовому засіданні представником відповідача поясненнями, вказане роз'яснення не зареєстровано в Міністерстві юстиції України, та як наслідок, має тільки рекомендаційний характер.

Тобто, відповідачем не взято до уваги, що у виробничій діяльності позивача не вбачається зміна основного виду економічної діяльності позивача, що суперечить вимогам п. 3.10 Порядку № 30.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведена наявність правових підстав для зміни позивачеві класу професійного ризику з 41-го на 67-й.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, що свідчать про незаконність дій відповідача при прийнятті спірного повідомлення щодо зміни позивачеві класу ризику, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду на це, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 11 грн. 47 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Конституцією України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Порядком віднесення страхувальників до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду їх економічної діяльності та проведення перевірок достовірності поданих страхувальниками відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний), затвердженим Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 30.11.2010 N 30, Порядком визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2012 р. N 237, Національним класифікатором України № ДК 009:2010, який затверджений наказом № 457 Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, ст.122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати повідомлення Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Донецька про зміну класу професійного ризику виробництва № 4776 від 12.07.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Комсомольська» судові витрати у сумі 11 грн. 47 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 20.11.2013 року у присутності представників сторін.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 25 листопада 2013 року.

Суддя Маслоід О.С.