Постанова № 35532707, 19.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. Справа № 922/3735/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Єфременко О.О. (дов. № 14-3 від 08.01.2013)

відповідача - Мар'їна І.О. (дов. № 06/2368 від 02.08.2013)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного АТ "НАК "Нафтогаз України", м. Харків (вх.№3174Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 25 вересня 2013 року по справі №922/3735/13

за позовом Публічного АТ "НАК "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного АТ "Харківміськгаз", м. Харків

про стягнення 11056,51 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Публічного АТ "Харківміськгаз" 11056,11 грн., з яких сума на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в розмірі 3279,25 грн., 3% річних у розмірі 6881,34 грн., пеню в розмірі 895,92 грн. Судові витрати Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України" просило покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25 вересня 2013 року (суддя Шарко Л.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 6881,34 грн. 3% річних, 2709,06 грн. інфляційних втрат та 1720,50 грн. судового збору. В частині стягнення з відповідача пені в сумі 895,92 грн. та інфляційних втрат в розмірі 570,19 грн. відмовлено.

Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України" з рішенням господарського суду не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25 вересня 2013 у справі № 922/3735/13 в частині відмови у стягненні пені у сумі 895,92 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 895,92 грн. у стягненні якої було відмовлено. В інший частині рішення господарського суду Харківської області залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування викладених вимог позивач зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст.ст. 1, 12, 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», посилаючись на те, що нарахування пені у сумі 895,92 грн. здійснено позивачем до порушення справи про банкрутство відповідача, тобто до введення мораторію, а тому вважає, що відмова у стягненні пені є неправомірною.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, вказує на те, що неустойка за невиконання грошових зобов'язань протягом дії мораторію не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз" був укладений договір №14/2700/11 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив протягом листопада - грудня 2011 року та січня - квітня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 178,087 тис. куб. м. на загальну суму 681956,09 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу:

- від 30.11.2011р. за листопад на суму 116 787,83 грн.;

- від 31.12.2011р. за грудень на суму 119 382,94 грн.;

-від 31.01.2012р. за січень на суму 152 470,82 грн.;

- від 29.02.2012р. за лютий на суму 173 248,57 грн.;

- від 31.03.2012р. за березень на суму 105 849,79 грн.;

-від 30.04.2012р. за квітень на суму 14 216,14 грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, так як невчасно сплачував вартість природного газу, чим порушив умови п. 6.1 договору.

Скориставшись своїм правом, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача за час прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманого природного газу пені в сумі 895,92 грн., яка передбачена умовами договору, а також нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних в розмірі 3279,25 грн. та 3% річних у розмірі 6881,34 грн.

Таким чином, предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання по сплаті отриманого за договором природного газу у вигляді стягнення пені, збитків від інфляції та трьох процентів річних.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача пені в сумі 895,92 грн. господарський суд встановив, що ухвалою суду від 09.01.13р. по справі №922/092/13 порушено провадження у справі про банкрутство Публічного АТ "Харківміськгаз".

Здійснивши аналіз ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд першої інстанції зазначив про те, що боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Таким чином, враховуючи наведені вище положення законодавства, суд вважав позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 895,92 грн. за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань, які нараховані під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, суд першої інстанції зазначив про наявність правових підстав для їх стягнення відповідно до ст. 625 ЦК України.

Разом з цим, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми інфляційних, господарський суд встановив, що при здійсненні розрахунку інфляційних втрат, позивач здійснив розрахунок без урахування періодів, коли індекс інфляції складав менше одиниці, тобто коли була дефляція, а саме за квітень - серпень та листопад 2012 року.

При цьому, суд послався на те, що статтею 625 ЦК України передбачений розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення, і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнується весь ланцюг розрахунків.

Отже, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що інфляційні втрати за весь час прострочення, які підлягають до стягнення позивачем складають 2709,06 грн., в зв'язку чим позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 570,19 грн. визнані судом такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо нарахування відповідачу 3% річних в сумі 6881,34 грн. позовні вимоги в зазначеній частині судом першої інстанції задоволені, як такі, що відповідають нормам чинного законодавства та підтверджені вірним розрахунком.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції викладеними в рішенні та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Доказами у справі, згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, стверджує, що нарахування пені у сумі 895,92 грн. здійснено позивачем до порушення справи про банкрутство відповідача, тобто до введення мораторію, а тому вважає, що відмова у стягненні пені є неправомірною.

Колегія суддів вважає наведені позивачем доводи необґрунтованими та безпідставними та зазначає наступне.

Пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в новій редакції) визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки справа про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" була порушена до набрання чинності нової редакції вказаного Закону, то в даному випадку слід застосовувати положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції чинній на момент порушення справи про банкрутство.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частиною 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній на момент порушення справи про банкрутство) встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому, неустойка (штраф, пеня) за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони закону, безвідносно до часу її виникнення.

Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство. (Дана позиція підтверджується Постановою Верховного Суду України від 12 березня 2013 року № 29/5005/16170/2011).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Таким чином, враховуючи наведені вище положення законодавства, місцевий господарський суд правомірно вважав позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 895,92 грн. за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань, які нараховані під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що позивач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності заявлених вимог в частині стягнення з відповідача пені. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги позивача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 25.09.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного АТ "НАК "Нафтогаз України", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25 вересня 2013 року по справі № 922/3735/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складно та підписано 18.11.2013 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.