Рішення № 35532043, 21.11.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1328/9674/12 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.

Провадження № 22-ц/783/5304/13 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.

Категорія: 32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Курій Н.М.,

суддів: Каблака П.І., Крайник Н.П.,

за секретаря Данилик І.І.,

з участю представника позивача - Прокопюк В.Б.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 27 травня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», від імені якого діє філія «Західне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, посилаючись на те, що 13.12.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит», від імені якого діє філія «Західне регіональне управління» Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_4 укладено Кредитний договір №22-214/167, згідно з умовами якого ОСОБА_4 отримав грошові кошти в розмірі 24695 доларів США строком до 13.12.2014 року зі сплатою процентів за користування кредитом на умовах, встановлених пунктами 4.1.1-4.1.7 договору, сплатою пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту. Крім того, ОСОБА_4 зобов'язався погашати заборгованість за кредитом відповідно до графіку погашення кредиту (додаток до Кредитного договору №1 від 13.12.2007 року).

У забезпечення виконання зобов'язань за цим Кредитним договором між позичальником та ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі начальника відділення №22 філії «Західне регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 13.12.2007 року укладено договір застави, відповідно до умов якого відповідач передав в заставу банку автомобіль марки SCODA OCTAVIA A5 ELEGANCE, 2007 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1.

У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем ОСОБА_4, станом на 26.11.2012 року загальна сума простроченої заборгованості за кредитним договором склала 47769,47 доларів США, що за курсом НБУ станом на 26.11.2012 року складала 381821,37 гривні.

В подальшому представник позивача збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 54221,83 доларів США, що станом на 20.03.2013 року еквівалентно 433395,11 гривень заборгованості по кредитному договору, де: 18639,60 доларів США (еквівалент по курсу НБУ станом на 20.03.2013 р. - 148986,33 грн.) - заборгованість по тілу кредиту; 3114,23 доларів США (еквівалент по курсу НБУ станом на 20.03.2013 р., - 24892,05 грн.) - заборгованість за нарахованими доходами; 259 516,73 грн. - пеня за простроченими нарахованими доходами та кредитом (за період з 20.03.2012 р. - 19.03.2013 р.).

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 27 травня 2013 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача: суму заборгованості по тілу кредиту - 18 639,60 дол. США, що еквівалентна по курсу НБУ станом на 20.03.2013р. - 148 986,33 грн.; суму заборгованості за нарахованими доходами 3 114,23 дол. США, що еквівалентна по курсу НБУ станом на 20.03.2013р. - 24 892,04 грн.; пеню за простроченими нарахованими доходами та кредитом ( за період з 20.03.12р.-19.03.2013р.) - 259 516,73 грн., із з перерахуванням на рахунок №2909.2.011530980 - для погашення заборгованості в гривні та на рахунок №2909.9.01.7910604 - для погашення заборгованості у валюті кредиту, відкритих у Філії «Західне регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та кредит», та судові витрати у розмірі 3219 гривень.

Рішення оскаржив ОСОБА_4

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати його і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Апелянт вважає, що оскільки національною валютою в Україні є гривня, тому всі платежі, в тому числі і заборгованість по кредиту, повинні здійснюватися в національній валюті України.

Також, апелянт зазначає, що він тривалий час виконував зобов'язання за кредитним договором, але через негативні наслідки світової фінансово-економічної кризи та падіння курсу гривні по відношенню до долара США майже у два рази спричинили неспроможність виконання зазначеного кредитного договору належним чином.

Апелянт не погоджується із сумою пені, яку оскаржуваним рішенням вирішено стягнути, оскільки така значно перевищує заборгованість за тілом кредиту та зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір пені належить зменшити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив рішення скасувати та відмовити в позові.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, надавши усні пояснення, аналогічні письмовим у запереченні на апеляційну скаргу. Ствердив, зокрема, що право на здійснення операцій в іноземній валюті, в тому числі і надання кредитів в іноземній валюті, передбачено Законом України «Про банки і банківську діяльність» та здійснюються банківською установою на підставі ліцензії та дозволу. Щодо нарахування штрафних санкцій, то розмір таких був узгоджений сторонами та не суперечить законодавству України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заперечення на неї, законність та обґрунтованість оскарженого заочного рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, а рішення змінити з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи безспірно встановлено, що 13 грудня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», від імені якого діє філія «Західне регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №22-214/167, на підставі якого позивач по справі надав відповідачу кредитні кошти у сумі 24695 доларів США з оплатою за процентними ставками, встановленими п. 4.1 договору. Пунктами 2.3 та 3.2 кредитного договору передбачено, що кредитні ресурси, отримані позичальником за договором, використовуються за цільовим призначенням - для придбання автомобіля SCODA OCTAVIA A5 ELEGANCE із строком повернення 13.12.2014 року. Відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати проценти відповідно до умов п.п.4.1.1-4.1.7 договору та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами в термін з « 1» по « 10» число кожного місяця відповідно до графіку додатку №1 до Кредитного договору - погашати заборгованість за кредитними ресурсами щомісячними ануїтетними платежами у встановлених договором розмірах у залежності від року кредитування.

Пунктом 3.5. Кредитного договору №22-214/167 від 13.12.2007 року встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач має право вимагати дострокового повернення заборгованості за кредитом, сплати нарахованих процентів за користування кредитом та штрафні санкції відповідно до умов кредитного договору.

Пункт 6.1. Кредитного договору №22-214/167 від 13.12.2007 року передбачає, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів відповідач зобов'язувався сплатити банку пеню в розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день

прострочення.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між сторонами 13 грудня 2007 року укладено договір застави, згідно п. 1 якого відповідач передав в заставу банку належний йому транспортний засіб марки SCODA OCTAVIA A5 ELEGANCE, 2007 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1.

Лист-претензія за вих. № 1235 від 18.06.2012 р., що направлялась відповідачу із вимогою сплати заборгованості, залишена останнім без відповіді.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з законом або договором неустойкою (штрафом , пенею).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 в період дії договору порушував умови кредитного договору, а саме: не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, не сплачував проценти за користування кредитом, не здійснював повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до графіку погашення.

Відтак, задовольняючи позов ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», суд першої інстанції, дослідивши докази в справі й давши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку щодо неналежного виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості за кредитним договором по тілу кредиту та нарахованих процентах, яку суд обґрунтовано стягнув з відповідача.

В цій частині рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Разом з тим, не можна погодитись з висновками суду щодо розміру грошових сум, що визначені кредитором як штрафні санкції та заборгованість за прострочення виконання зобов'язань.

Так, відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф, пеня - це є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто ця сума є неустойкою.

Згідно зі ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому закон дозволяє сторонами домовитись про зміну розміру неустойки у бік її зменшення або збільшення, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Встановивши, що сума основного боргу складає 148986,33 грн., суд першої інстанції стягнув штрафні санкції в розмірі 259516,73 грн., що не співмірно з сумою боргу та значно перевищує розмір боргових зобов'язань і не застосував при вирішенні спору правила, встановлені ч.3 ст. 551 ЦК України.

З огляду на ці обставини, з урахуванням доводів апелянта про скрутне матеріальне становище й інші обставин справи, що мають істотне значення, колегія суддів на підставі ст. 307 ЦПК України вважає за необхідне, застосувавши ч.3 ст.551 ЦК України, змінити рішення суду першої інстанції, зменшивши розміру штрафних санкцій до розміру боргу, а саме - до 148986,33 грн.

З цих підстав необхідно змінити рішення суду в частині визначення загального розміру стягнення шляхом його зменшення до 347 756.74 грн.

Посилання апелянта щодо здійснення усіх платежів у національній валюті та неправомірність здійснення операцій в іноземній валюті, в тому числі кредитування, не заслуговують на увагу, оскільки за змістом ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» порядок виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими та висновків суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості за кредитним договором не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором належить змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №22-214/167 від 13 грудня 2007 року в розмірі 347 756.74 грн., з яких:

- сума заборгованості по тілу кредиту - 18 639,60 дол. США, еквівалент по курсу НБУ станом на 20.03.2013р. - 148 986,32 грн.;

- сума заборгованості за нарахованими доходами 3 114,23 дол. США еквівалент по курсу НБУ станом на 20.03.2013р. - 24 892,04 грн.;

- пеня за прострочене тіло кредиту та прострочені проценти по кредиту - 148 986,32 грн.»

У решті рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 травня 2013 року належить залишити без змін.

Керуючись ст. 303, п.3 ч.1 ст.307, ст. 309, ч.2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 травня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

«Стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №22-214/167 від 13 грудня 2007 року в розмірі 347 756,74 грн., з яких:

- сума заборгованості по тілу кредиту - 18 639,60 дол. США, еквівалент по курсу НБУ станом на 27.05.2013р. - 148 986,32 грн.;

- сума заборгованості за нарахованими доходами 3 114,23 дол. США еквівалент по курсу НБУ станом на 27.05.2013р. - 24 892,04 грн.;

- пеня за прострочене тіло кредиту та прострочені проценти по кредиту - 148 986,32 грн.».

У решті рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 травня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий Курій Н.М.

Судді: Каблак П.І.

Крайник Н.П.