Рішення № 35531792, 27.11.2013, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/1109/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

27 листопада 2013 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.

при секретарі Хонькович Л.І.

з участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці справу за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, повязаних з утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства Внутрішніх справ України, -

в с т а н о в и в:

Відповідач ОСОБА_1 на підставі договору № 10/325 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України з 01 вересня 2007 року по 29 червня 2011 року навчався на денній формі в Прикарпатському юридичному інституті Львівського державного університету внутрішніх справ на факультеті громадської безпеки та кримінальної міліції за спеціальністю «Правознавство». Відповідно до п. 2.3.6 та п. 3.2 Договору ОСОБА_1 був зобовязаний у разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до спливу трирічного терміну перебування на службі відшкодовувати витрати, повязані з його утриманням у навчальному закладі. Наказом УМВС України у Вінницькій області № 139 о/с від 02 липня 2013 ОСОБА_1 було звільнено з ОВС за власним бажанням. Згідно з проведеним розрахунком, сума фактичних витрат, повязаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 за період навчання становить 11 251 гривня 13 копійок. Добровільно відповідач не відшкодовує витрати, а тому до суду заявлено відповідний позов.

Представник позивача у судове засідання не зявився. У п. 3 своєї позовної заяви просив справу слухати у його відсутності (а.с. 3 та 11).

Відповідач позов визнав і заявив, що після закінчення навчання у ВНЗ, він поступив на службу в сектор карного розшуку Мурованокуриловецького РВ УМВС України у Вінницькій області. У звязку з одруженням та наступним народженням дитини, він вимушений був розрахуватися з ОВС та виїхав на постійне місце проживання в Івано-Франківську область. На сьогоднішній момент всі сили і кошти направлені на утримання сімї, а тому він не має змоги одноразово відшкодувати витрати по його утриманню у ВНЗ.

Суд, розглянувши справу в судовому засіданні, дослідивши надані позивачем докази, вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

01 вересня 2013 року між позивачем - Прикарпатським юридичним інститутом Львівського державного університету внутрішніх справ та ОСОБА_1 укладено договір № 10/325 (а.с. 5-6), відповідно до якого позивач зобовязувався здійснювати підготовку ОСОБА_1 як фахівця за державним замовленням на денній формі з освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» за напрямом «Правознавство».

Витягом з наказу № 222 від 29.06.2011 року (а.с. 4) начальника полковника міліції ОСОБА_2 про випуск курсантів денної форми навчання спеціальності 7.060102 «Правоохоронна діяльність» ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію «юрист» освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» та видано диплом про закінчення Прикарпатського юридичного інституту ЛьвДУВС.

Відповідно до п. 2.3.5 ОСОБА_1 зобовязувався після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обовязків за посадою, на яку призначений замовником, і відпрацювати не менше трьох років.

На підставі наказу начальника генерала-майора ОСОБА_3, погодженого з старшим інспектором ВК та ПС УКЗ УМВС майора міліції ОСОБА_4, № 139 о/с від 02 липня 2013 року, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору карного розшуку Мурованокуриловецького районного відділу УМВС України у Вінницькій області з 02 липня 2013 року звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за п. 64 «ж» (за власним бажанням).

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 611 ЦК України вказує, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 4 ст. 42 Закону України «Про освіту» передбачено, що держава створює умови громадянам України для реалізації їх права на здобуття вищої освіти. Навчання у вищих навчальних закладах державної форми власності оплачується державою, за винятком випадків, передбачених частиною четвертою статті 61 цього Закону, у вищих навчальних закладах інших форм власності - юридичними та фізичними особами.

Згідно ч. 7 ст.18 Закону України «Про міліцію», курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до п. 2.3.6. Договору у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п. 3 Договору (дострокове розірвання договору у звязку з небажанням продовжувати навчання, або порушення дисципліни, відмова від подальшого проходження служби протягом перших трьох років після закінчення навчання) ОСОБА_1 зобовязаний відшкодувати фактичні витрати повязані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Довідкою-розрахунком витрат, повязаних з утриманням у Прикарпатському юридичному інституті Льв ДУВС лейтенанта міліції ОСОБА_1 за період з 01.09.2007 року по 29.06.2001 року № 164 від 09.08.2013 року (а.с. 9), стверджується, що сума витрат, яка підлягає відшкодуванню, становить 11 251 гривню 13 копійок.

Розпискою ОСОБА_1 від 24.05.2013 року на імя начальника УМВС України у Вінницькій області генерал-майора ОСОБА_3 (а.с. 7), стверджується, що останній ознайомлений з договором № 10/325 «Про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі МВС України» від 01.09.2007 року та зобовязується відшкодувати витрати згідно даного договору. Вищезазначене відповідач ствердив і у судовому засіданні.

Таким чином, між сторонами виникли правовідношення - зобов'язання, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (абзац 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Таким чином вимога предявлена особою, яка має право такої вимоги, предявлена до особи, яка має відповідати за таким зобовязанням і предявлена в строк, вона обґрунтована належними доказами, а тому підлягає до повного задоволення.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При зверненні до суду з цим позовом позивачем було сплачено 229 гривень 40 копійок судового збору (а.с. 1). Суд прийшов до висновку про повне задоволення вимоги, а тому і судовий збір підлягає повному стягненню.

Керуючись ст. 42 Закону України «Про освіту», ст. 18 Закону України «Про міліцію», ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, ч. 4 ст. 174, ст.ст. 209, 213-215, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт серії АВ 733719, виданий Мурованокуриловецький РВ УМВС України у Вінницькій області 05 грудня 2006 року, ід. № НОМЕР_1) на користь Львівського державного університету внутрішніх справ 11 251 (одинадцять тисяч двісті пятдесят одну) гривню 13 копійок витрат, повязаних з утриманням у ВНЗ МВС України, та 229 (двісті двадцять девять) гривень 40 копійок в повернення сплаченого судового збору (розрахунковий рахунок ЛьвДУВС 31252272210083 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 08571995).

На рішення протягом десяти днів з моменту його проголошення може бути подано апеляцію до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області через Мурованокуриловецький районний суд.

Суддя: ____