Постанова № 35530656, 07.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 року 810/5711/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Вишневському Ю.А.,

за участю:

представника позивача: Горщара С.В.;

представника відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» звернулось до суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000392204 від 19.08.2013.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що ним своєчасно, у передбачений законом строк і порядок подано до відповідача належним чином заповнену податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2013 року. Проте відповідачем, у порушення приписів чинного податкового законодавства України, необґрунтовано зроблено висновок про неподання податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2013 року, що на його думку є порушення п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відтак, позивач вважає, що висновки податкового органу щодо неподаної декларації є помилковими, а дії відповідача протиправними і такими, що порушують його права як платника податків.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, крім того, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не було виконано вимоги ухвали суду від 25.10.2013 щодо надання письмових заперечень проти позову у разі його не визнання.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» має статус юридичної особи та зареєстрований в податкових органах, як платник податків.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на виконання вимог п.п. «в» п. 49.3 ст. 49 ПК України подано засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації електронного підпису керівника та печатки підприємства, податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2013 року разом з додатками, про що в матеріалах справи міститься квитанції, які підтверджують надходження декларації до відповідача.

15.08.2013 відповідачем було проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Компанія «ВТК Відродження» за червень 2013 року, що оформлена актом за № 77/22-4/35256333.

Згідно з висновками вказаної перевірки позивачем порушено вимоги п. 120.1 ст. 120 ПК України, а саме неподання податкової звітності з податку на додану вартість.

Як наслідок 19.08.2013 податковим органом було винесено спірне податкове повідомлення - рішення про збільшення суми грошового зобов'язання у розмірі 170,00 грн.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належить до сфери дії ПК України.

Відповідно до положень ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

В силу положень п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Таким чином, своєчасне подання податкової декларації встановленої форми є одним із основних обов'язків платників податків, їх представників та податкових агентів. ПК України встановлено вимоги щодо форм податкових декларацій та порядку їх заповнення, визначено строки та спосіб їх подання, порядок їх прийняття органом державної податкової служби, підстави для відмови у прийнятті податкових декларацій та порядок надання такої відмови.

Так, згідно п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (надалі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Порядок складання податкової декларації визначено у ст. 48 ПК України.

Пунктом 48.1 ст. 48 ПК України визначено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податків та зборів.

Поняття обов'язкових реквізитів наведено у п. 48.2 ст. 48 ПК України, згідно якого - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48.3 ст. 48 ПК України визначено перелік обов'язкових реквізитів податкової декларації, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків.

При цьому п. 48.3 ст. 48 ПК України передбачено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 ст. 46 цього Кодексу.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених п. 49.3 ст. 49 ПК України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Тобто, в силу приписів вказаних норм законодавства вбачається, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Однак, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, про що платника податків письмово повідомляють про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Зокрема, п. 120.1 ст. 120 ПК України визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн., за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали висновки відповідача щодо не подання позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2013 року, однак акт перевірки свідчить про те що камеральна перевірка позивача була проведена на підставі п. 200.10 ст. 200 ПК України. Даною нормою закону встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Тобто, з наведених обставин випливає, що декларація з податку на додану вартість позивачем була подана, про що також свідчать копії квитанцій від 19.07.2013 щодо направлення засобами електронного зв'язку податкової звітності за червень 2013, розрахунку коригування, довідки про залишок від'ємного значення попередніх періодів, розрахунку бюджетного відшкодування, розшифровки податкових зобов'язань, а також реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Таким чином, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо складання акту неподання податкової декларації відповідачем та винесення спірного податкового повідомлення - рішення є протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах ПК України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкти владних повноважень, проігнорувавши вимогу закону не довів суду правомірність своїх дій та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ірпінської об`єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Київській області № 0000392204 від 19.08.2013.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» судовий збір в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 листопада 2013 р.