Рішення № 35528916, 19.11.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/87/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2013 Справа № 908/3177/13

за позовом Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-а)

до Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача : Коновалов Д.В. - довіреність № 4086/27 від 18.06.2013 р.;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя звернувся в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя заборгованості за договором купівлі-продажу енергії в гарячій воді № 100160 від 01.11.2006 р. в розмірі 1499,75 грн., з яких: 1409,14 грн. сума основного боргу, 41,04 грн. сума пені та 49,57 грн. сума 3 % річних.

В якості підстави позову, позивачем зазначено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100160 від 01.11.2006р., в період лютий 2011 р. - квітень 2012 р., жовтень 2012 р. - квітень 2013 р. відпустив відповідачу теплову енергію. Згідно Актів приймання-передачі теплової енергії за лютий 2011 р. - квітень 2012 р., жовтень 2012 р. - квітень 2013 р. відповідачем було спожито теплової енергії на загальну суму 1461,52 грн. В порушення договірних зобов'язань відповідач за отриману теплову енергію в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у нього утворився борг в розмірі 1409,14 грн. Посилаючись на приписи статей 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, Закон України «Про теплопостачання», «Правила користування тепловою енергією» та умови договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100160 від 01.11.2006 р., позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.09.2013 р. порушено провадження у справі № 908/3177/13, розгляд якої призначено на 22.10.2013 р.

На підставі ст. 77 ГПК України, ухвалою суду від 22.10.2013 р. розгляд справи було відкладено до 05.11.2013 р. В судовому засіданні 05.11.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 19.11.2013 р.

За клопотанням представника позивача 19.11.2013 р. фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалах від 25.09.2013 р. та від 22.10.2013 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних документів не виконав, свого представника в судове засідання 19.11.2013 р. не направив, натомість, надіслав письмову заяву за вих. б/н від 18.11.2013 р., в якій просить прийняту заяву про визнання позову, зафіксувати згоду відповідача ФОП ОСОБА_1 з позовними вимогами Концерну «Міські теплові мережі» та застосувати розстрочку виплати заборгованості за позовом в сумі 1499,75 грн., а також компенсування вартості витрат, пов'язаних з розглядом справи на 12 календарних місяців - до 19 листопада 2014 р. (у зв'язку із скрутним матеріальним становищем відповідача). Також, відповідач просить розглянути справу за відсутності його представника.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Проти клопотання відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення заперечив.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 19.11.2013 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 01.11.2006 р. між позивачем (Теплопостачальною організацією) та відповідачем (Споживачем) було укладено договір № 100160 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір) на об'єкт, який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дванадцятого квітня, 3.

Відповідно до розділу 1 Договору Теплопостачальна організація зобов'язалась відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є невід'ємними частинами.

Згідно Додатку № 1 до Договору приєднане (максимальне) теплове навантаження на потреби опалення складає 0,000439 Гкал/годину.

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що при відсутності приладів комерційного обліку або якщо вони вибули з ладу (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електронних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держповірки, сумнівні показники тощо), обсяг теплової енергії визначається Теплопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3 Договору).

Згідно із п. 6.4 Договору Споживач зобов'язаний до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Відповідно до п. 6.7 Договору Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримувати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну.

Пунктом 6.6.1 Договору передбачено, що отриманий акт приймання -передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, належним чином оформити і повернути акт прийому-передачі позивачу на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача, при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа. (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).

Згідно із п. 6.6.2 Договору у разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, термін встановлений п. 6.6.1 Договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити із Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.6.1 Договором строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у господарському суді (п. 6.6.2 Договору).

Як встановлено судом, подача теплової енергії підтверджуються актами приймання - передачі теплової енергії: за лютий 2011 р. (на суму 82,22 грн.), за березень 2011 р. (на суму 77,76 грн.), за квітень 2011 р. (на суму 30,23 грн.), за травень 2011 р. (на суму 6,46грн.), за червень 2011 р. (на суму 6,46 грн.), за липень 2011 р. (на суму 6,46 грн.), за серпень 2011 р. (на суму 6,46 грн.), за вересень 2011 р. (на суму 6,46 грн.), за жовтень 2011р. на суму 30,54грн.), за листопад 2011 р. (на суму 100,86 грн.), за грудень 2011 р. (на суму 101,78 грн.), за січень 2012 р. (на суму 123,07 грн.), за лютий 2012 р. (на суму 160,08грн.), за березень 2012 р. (на суму 103,63 грн.), за квітень 2012 р. (на суму 12,96грн.), за жовтень 2012 р. (на суму 3,70 грн.), за листопад 2012 р. (на суму 88,84 грн.), за грудень 2012 р. (на суму 138,79грн.), за січень 2013 р. (на суму 133,25 грн.), за лютий 2013 р. (на суму 111,04 грн.), за березень 2013 р. (на суму 120,29 грн.), за квітень 2013 р. (на суму 10,18 грн.), всього на суму 1461,52 грн.

На оплату відпущеної теплової енергії відповідачу були направлені позивачем відповідні рахунки.

Надсилання актів та рахунків підтверджується реєстрами відправлення рахунків, актів виконаних робіт, податкових накладних за відповідний період (арк. справи 64-85).

Однак, відповідач, оплату отриманої теплової енергії у повному обсязі не здійснив.

Згідно долучених до матеріалів справи копій банківських виписок від 02.03.2011 р. та від 29.03.2011 р., відповідачем було перераховано позивачу 150,00 грн., з яких в рахунок погашення боргу за Договором за спірний період, позивачем було зараховано платіж в сумі 52,38 грн. Решта боргу в сумі 1409,14 грн. відповідачем сплачена не була.

Позовні вимоги про стягнення з ПП ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованості за договором купівлі-продажу енергії в гарячій воді №100160 від 01.11.2006 р. в розмірі 1499,75 грн., з яких 1409,14 грн. сума основного боргу, 41,04 грн. сума пені та 49,57 грн. сума 3 % річних, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період з лютого 2011 р. по квітень 2012 р., з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р. позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1461,52 грн., у зв'язку з чим відповідачу до сплати було виставлено відповідні рахунки.

Доказом направлення відповідачу зазначених вище рахунків та актів є наявні в матеріалах справи реєстри відправлення рахунків, актів виконаних робіт та податкових накладних.

Враховуючи, що у встановлений п. 6.6.1 Договору строк відповідач не повернув Теплопостачальній організації належним чином оформлені Акти приймання-передачі теплової енергії, письмових нормативно обґрунтованих заперечень до Актів на адресу позивача не надходило, Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, в силу умов п. 6.6.2 Договору, вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за отриману протягом вказаного в них періоду теплову енергію.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворився основний борг за Договором у спірний період в сумі 1409,14 грн.

Як вже зазначалось вище, платежами, здійсненими 02.03.2011 р. (на суму 100,00грн.) та 29.03.2011 р. (на суму 50,00 грн.) відповідачем, в якості оплати за Договором було перераховано позивачу 150,00 грн. У зв'язку з відсутністю у платіжних документах визначеного періоду, за який здійснювався платіж, Концерн «МТМ» зарахував отримані грошові кошти в сумі 97,62грн. в оплату існуючої заборгованості за попередні періоди в порядку календарної черговості її виникнення, а решту коштів в сумі 52,38 грн. було зараховано в якості оплати за лютий 2011 р.

Суд відзначає, що такі дії позивача не суперечать приписам ані Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ані Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 р.

Решта боргу в сумі 1409,14 грн. залишилась не сплаченою.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманої теплової енергії, та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми 1409,14 грн. основного боргу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті основного боргу підтверджено матеріалами справи, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 49,57 грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірною і обґрунтованою, а тому задовольняється у повному обсязі.

Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В даному випадку сторони в п. 7.2.8 Договору встановили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені в сумі 41,04 грн., заявлена правомірно, а тому підлягає задоволенню. При цьому, суд відзначає, що розрахунок пені було здійснено позивачем з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 6 ст. 231 ГК України.

Отже, позов задовольняється у повному обсязі.

Що стосується клопотання відповідача про «застосування розстрочки виплати заборгованості», суд залишає його без задоволення, як процесуально безпідставне з наступних обставин. Клопотання відповідача про розстрочку є процесуально безпідставним, оскільки відповідачем не наведено жодної процесуальної норми в обґрунтування такого клопотання. До того ж відповідач жодним чином не обґрунтував неможливості або утруднення виконання судового рішення і в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України не надав жодних доказів у підтвердження наявності таких виключних обставин, що могли б бути підставою для розстрочки виконання рішення суду. Також, суд відзначає, що заборгованість відповідача за Договором утворюється з лютого 2011 року. Тобто, з моменту неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання минув значний проміжок часу - більше двох років. Отже, надання розстрочки виконання судового рішення додатково - на 12 місяців, також негативно вплине і на майновий стан позивача у справі.

Згідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі (судовий збір в сумі 1720, 50 грн.) покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1, рахунки в установах банку не відомі) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-а, код ЄДР 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання №26030301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) суму 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 14 коп. основного боргу, суму 41 (сорок одна) грн. 04 коп. пені, суму 49 (сорок дев'ять) грн. 57 коп. трьох відсотків річних та суму 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України

21.11.2013 р.

Суддя М.В. Мірошниченко