Ухвала суду № 35528762, 19.11.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2891.1/12/0170/9

19.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Горошко Н.П. ,

Кондрак Н.Й.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

позивач, - ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Євпаторійським МВ ГУ МВС України в Криму від 09.10.1997,

представник відповідача, Міністерства доходів і зборів України - Терещенко Інна Сергіївна, довіреність № 99-99-10-17/01/5 від 10.07.13,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби - Котлярова Олена Валеріївна, довіреність № 670/10/10-24 від 09.09.13,

представник відповідача, Головного управління Міндоходів в АР Крим - не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,

представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим - Марченко Юлія Валеріївна, довіреність № б/н від 26.02.13,

представник відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим - не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,

представник відповідача, Прокуратури м. Євпаторії - Степаненко Тетяна Олексіївна, посвідчення № 005771 від 25.09.2012,

представник відповідача, Пенсійного фонду України - не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О.) від 19.06.13 у справі № 2а-2891.1/12/0170/9,

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Прокуратури м. Євпаторії (вул. Гоголя, 5/8, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)

Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим (вул. Долгоруковська, 3, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим (вул. Революції, 61, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97400)

Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. О. Невського, 29, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006)

Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби (вул.Дм.Ульянова, 2/40, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)

Міністерства доходів і зборів України (пл. Львівська, 8-6, м. Київ, 04655)

Пенсійного фонду України (вул. Бастіонна, 9, м. Київ, 01014)

про визнання неправомірними дій та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2013 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, проведено необхідні підготовчі дії, передбачені статтею 190 Кодексу адміністративного судочинства України, які достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2013 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.

Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2013 у складі судової колегії було здійснено заміну судді Горошко Н.П. на суддю Кучерука О.В.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2013 року розгляд справи було відкладено на 22.10.2013 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 року прийнято доповнення до апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2013 у справі №2а-2891.1/12/0170/9 та призначено розгляд доповнень до апеляційної скарги на 22.10.2013 року.

Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Кучерука О.В. на суддю Горошко Н.П.

Усною ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 року розгляд справи було відкладено на 19.11.2013 року.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 19.11.2013, позивач підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову про задоволення позову. Представники відповідачів: Міністерства доходів і зборів України, Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби , Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим, Прокуратури м. Євпаторії заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін. Відповідачі: Головного управління Міндоходів в АР Крим, Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим, Пенсійного фонду України явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно.

Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Судова колегія, розглянувши справу в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим №66-л від 12 липня 2004 року ОСОБА_2 була звільнена з посади за віком.

Так, ОСОБА_2 перебуває на обліку у відділу з призначення пенсій Управління Пенсійного фонду України у м. Євпаторії з 23.01.2004 р.

Відповідно поданої заяви від 20.04.2004 р. з 23.01.2004 р. ОСОБА_2 була призначена пенсія по віку як працівнику Крайньої Півночі відповідно до Тимчасової угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 р., обчислена за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV (далі - Закон №1058).

Починаючи з 13.07.2004 р. згідно з поданою заявою від 18.09.2004 р. ОСОБА_2 була переведена на пенсію по віку по Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723-ХІІ (далі - Закон №3723).

Згідно зі стажем державної служби позивачу включені наступні періоди роботи:

- з 27.06.1994 р. по 26.11.1996 р. - на посаді державного податкового інспектора та старшого державного податкового інспектора відділу ресурсних та інших платежів; старшого державного податкового інспектора відділу по контролю за впровадженням електронних контрольно-касових апаратів в Державній податковій інспекції м. Євпаторії;

- з 27.11.1996 р. по 02.07.1999 р. - на посаді старшого державного податкового інспектора відділу справляння податку з прибутку і майна та оплати за патенти, державного податкового інспектора, старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок юридичних осіб в Державній податковій інспекції м. Євпаторії;

- з 05.07.1999 р. по 19.11.2001 р. - на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу податкових розслідувань, старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу дослідчих перевірок головного відділу Євпаторійської податкової міліції;

- з 20.11.2001 р. по 12.07.2004 р. - на посаді на посаді головного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок управління податкового аудиту, головного державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності юридичних осіб Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції.

Однак, стаж державної служби позивача склав 10 років 15 днів, а загальний трудовій стаж склав 36 років 8 місяців 6 днів.

Проте, ОСОБА_2 не погодилася з даним розрахунком стажу та відповідно з розрахунком пенсії, у зв'язку з чим, ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеними позовними вимогами.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо вимог про визнання дій Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим ДПС незаконними, некомпетентними, неправомірними, корупційними, дискримінаційними в частини зменшення й виплати у повному обсязі надбавки за вислугу років у розмірі 40%, згідно з ПКМ України №1013 від 12.09.1997р., заниження надбавки за спеціальне звання передбачену ПКМ України №1592 від 31.12.1996р., недоплату надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи, передбачену ПКУ України №783 від 04.11.1995р., заниження розмірів належної матеріальної допомоги на оздоровлення згідно з ПКМ України №2288 від 13.12.1999р. та ПКМ України №700 у редакції від 12.05.2007 р., порушення ст.58 конституційних прав, в частині заниження розмірів в частині невиплати у повному обсязі двох вихідних допомог передбачених ст.44 КЗпП та ст.37 Закону України №3723, у частині порушення трудового законодавства та фальсифікації зі стажем держслужби і складанням незаконних протоколів №1 від 22.01.2004р., в частині невиплати при звільненні 6 (шести) додатково оплачуваних днів до відпустки відповідно до вимог ПКМ України у редакції від 20.06.2012р. №551, що спричинило втрату доходу по зарплаті, пенсії і наступних перерахунків, а також визнання дій Державної податкової інспекції м. Євпаторії неправомірними в частині включення у довідках про посадовий оклад позивачці за 2006р., 2007р., 2008р., 2009р., 2010р., 2011р., 2012р., 100% та ще одну 50% надбавку, яку я мала на момент виходу на пенсію, необхідно зазначити наступне.

Так, стаж державної служби обчислюється відповідно до Закону України «Про державну службу», Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р. №283 (далі - Постанова №283 та Порядок №283) та додатка до нього.

В пункті 4 Порядку №283 передбачено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Згідно з п.5 Постанови №283 обчислений відповідно до вказаного Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Відповідно до п.2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), у тому числі, на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону №3723, а також на посадах віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців та на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.

У додатку до Порядку обчислення стажу державної служби вказаний перелік органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, які на той час відносились до державних органів.

Згідно з п.3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також час роботи, зокрема, на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

Під терміном «просування по службі» Національне агентство України з питань державної служби розуміє безпосередній перехід з посади службовця на посаду державного службовця, передбачену ст.25 Закону №3723, в період роботи в державних органах, які передбачені пунктом 2 Порядку №283 та додатка до нього.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 працювала на підприємствах, які не відносяться до державних органів, а в державних органах з 27.06.1994 р. по 12.07.2004 р.

Відтак, страховій стаж позивача склав 36 років 8 місяців 6 днів, а стаж в державних органах - 10 років 15 днів.

Отже, вказаний період роботи може бути включений лише до стажу, необхідного для встановлення надбавки за вислугу років, а стаж державної служби, необхідний для надання додаткової оплачуваної відпустки та призначення пенсії державного службовця має обчислюватися з дня призначення на посаду державного службовця.

Так, у довідку для нарахування (призначення) пенсії ОСОБА_2 враховано надбавку за вислугу років у розмірі 20%, яка обчислена залежно від стажу державної служби.

У відповідності до ч.2-7 ст.33 Закону №3723 заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків.

Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю.

Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісяця у процентах до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг та в залежності від стажу державного службовця у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам державної податкової служби, які мають спеціальне звання затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 р. №1013 (далі - Порядок №1013).

Згідно з п.1 Порядку №1013 до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, включається час роботи:

- в органах державної податкової служби;

- на посадах і в органах, визначених Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р. №283;

- на підприємствах, установах, в організаціях на посадах бухгалтерів, економістів, фінансистів, юристів, інженерів-програмістів, інженерів-системотехніків, інженерів-електроніків, якщо ці працівника мали спеціальну освіту, працювали за фахом та перейшли на роботу до податкової адміністрації (інспекції) і зараховані на відповідну посаду.

Відповідно до п.2 Порядку №1013 винагорода за вислугу років виплачується посадовим особам органів державної податкової служби у таких розмірах: від 1 до 2 років - 5%, від 2 до 5 років - 10%, від 5 до 10 років - 20%, від 10 до 15 років - 25%, від 15 до 20 років - 30%, від 20 до 25 років - 35%, від 25 і більше років - 40%.

У відповідності до ч.1-2, 3 п.3 Порядку №1013 розмір винагороди визначається в залежно від стажу роботи і обчислюється виходячи з посадового окладу та надбавки за спеціальне звання.

Нарахування та виплата винагороди за вислугу років провадяться щомісяця за фактично відпрацьований час у межах встановленого фонду оплати праці.

Пунктом 4 Порядку №1013 встановлено, що документом для визначення стажу роботи є трудова книжка та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи.

Стаж роботи для виплати винагороди за вислугу років визначається комісією органу державної податкової служби з питань встановлення стажу, необхідного для нарахування винагороди за вислугу років.

Склад комісії затверджується керівником органу державної податкової служби.

Рішення комісії про встановлення стажу роботи або зміну його розміру оформляється протоколом і передається керівникові відповідного органу державної податкової служби для видання наказу про виплату винагороди за вислугу років.

Спірні питання з приводу встановлення стажу роботи для виплати винагороди за вислугу років розглядаються відповідними комісіями державних податкових адміністрацій вищого рівня та Державної податкової адміністрації України.

Приймаючи до уваги вищенаведене, у заробіток при призначенні (перерахунку) пенсії за нормами Закону №3723 працівникам органів державної податкової служби, які мають спеціальне звання, враховується надбавка за вислугу років, обчислена залежно від стажу її служби, визначеного відповідно до Порядку №283.

Так, станом на 22.01.2004 р. згідно протоколу №1 засідання постійно діючої комісії по встановленню стажу роботи для виплати винагороди за вислугу років стаж роботи ОСОБА_2 склав 15 років 6 місяців 9 днів та відповідно відсоток вислуги згідно Постанови №1013 - 30%.

Станом на 22.01.2004 р. згідно протоколу №1 засідання постійно діючої комісії по встановленню стажу державної служби стаж державної служби ОСОБА_2 склав 9 років 6 місяців 3 днів та відповідно відсоток вислуги згідно з Законом №3723 та Порядком №283 - 20%.

Таким чином, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що винагорода за вислугу років, вказана в довідці, для нарахування пенсії, котра виплачується посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, згідно Постанови №1013, не належать до надбавок, які враховуються при нарахуванні пенсії державного службовця.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при нарахуванні пенсії, призначеної відповідності до ст.37 Закону №3723, ОСОБА_2 обґрунтовано враховувалась надбавка за стаж роботи згідно з Постановою №283, а саме: у розмірі 20%.

Щодо не врахування у довідки для перерахунку пенсії надбавки за особливі умови праці, яка призначалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 р. №1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної служби» (далі - Постанова №1592) і надбавки за особливі умови роботи, кваліфікацію та інтенсивність праці згідно Указу Президента України від 20.06.2002 р. №575 «Про посилення соціального захисту працівників органів державної податкової служби» (далі - Указ №575), встановлено наступне.

Згідно з п.п. «д» п.5 Постанови №1592 (у редакції, яка діяла на час проходження служби в органах державної податкової служби та звільнення позивача) головам державних податкових адміністрацій у межах установлених фондів оплати праці та граничної чисельності працюючих надано право керівникам підрозділів, спеціалістам і службовцям, особам начальницького складу надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи - до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за спеціальне звання або ранг державного службовця чи окладу грошового утримання.

Підпункт 2 «д» п.5 Постанови №1592 втратив чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».

Указом №575 (чинний на час проходження служби в органах державної податкової служби та звільнення позивача) установлено посадовим особам та іншим державним службовцям органів державної податкової служби, крім осіб начальницького складу податкової міліції, надбавку за особливі умови роботи, кваліфікацію та інтенсивність праці у розмірі 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання або ранг державного службовця і надбавки за вислугу років.

Указ №575 втратив чинність згідно з Указом Президента України від 30.03.2006 р. №272/2006 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України з питань оплати праці».

Відповідно до ст. 371 Закону №3723 у разі підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на момент перерахунку пенсії державним службовцям, а саме: на 1 квітня 2006 р., 1 травня 2007 р. та 1 лютого 2008 р., у зв'язку із втратою чинності п.п.2 п.4 постанови №1592 та Указу №575, надбавки за особливі умови роботи, кваліфікацію та інтенсивність праці працівникам податкових органів не встановлювались на не виплачувались.

Отже, враховуючи зазначене, Державною податковою інспекцією м. Євпаторія АР Крим ДПС обґрунтовано та у повній відповідності до норм законодавства надавались довідки про нарахування (перерахунок) пенсії ОСОБА_2 без урахування зазначених надбавок. В наданих для перерахунку пенсії довідках враховувалась надбавка за високі досягнення у праці, яка встановлювалась та виплачувалась працівникам податкових органів відповідно до Постанови №283.

Щодо заниження розмірів належної матеріальної допомоги на оздоровлення, невиплати у повному при звільненні 6 додатково оплачуваних днів до відпустки, невиплати у повному обсязі двох вихідних допомог передбачених ст.44 КЗпП України та ст.37 Закону №3723, встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону №3723 державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу ОСОБА_2 була нарахована до щорічної відпустки у травні 2004р., що підтверджується розрахунковим листом за травень 2004р.

Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.0.2012 р. №551 «Про затвердження Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток» (далі - Порядок №551) державним службовцям, які мають стаж державної служби понад п'ять років, надається додаткова відпустка тривалістю один календарний день. Починаючи з шостого року державної служби ця відпустка збільшується на один календарний день за кожний наступний рік роботи на державній службі. Тривалість додаткової відпустки не може перевищувати 15 календарних днів.

Відповідно до ч.2 п.12 Порядку №551 під час звільнення державного службовця йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні додаткової відпустки.

Виплата компенсації у розмірі 526,05 грн. за невикористану додаткову відпустку тривалістю 6 днів підтверджується розрахунковим листом за травень 2004р.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, вимоги про виплату двох вихідних допомог передбачених ст.44 КЗпП України та ст.37 Закону №3723 є необґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 6 ст.37 Закону №3723 встановлено, що державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявностістажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Згідно з ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 ст.36 та пунктах 1, 2 і 6 ст.40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку.

Відповідно до п.6 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору зазначена відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

В пунктах 1, 2 і 6 ст.40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

- змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

- виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;

- поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Відтак, норми ст.44 КЗпП України не розповсюджуються на позивача, отже ОСОБА_2 була звільнена на підставі виходу на пенсію.

Як вбачається з представлених доказів в матеріалах справи, ОСОБА_2 була звільнена 12.07.2004р. з посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності-юридичних осіб з посадовим окладом 250,00 грн.

Згідно з ч.6 ст.37 Закону №3723, ОСОБА_2 при виході на пенсію була нарахована та виплачена у серпні 2004 р. грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів у сумі 2500,00 грн. (250*10).

Таким чином, колегія суддів не вбачає порушень законодавства щодо виплати грошової допомоги при звільненні ОСОБА_2

Отже, суд першої інстанції, вірно на думку судової колегії, дійшов висновку про необґрунтованість вищезазначених позовних вимог щодо визнання дій (бездіяльності) Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим ДПС незаконними, некомпетентними, неправомірними, корупційними та дискримінаційними.

Щодо вимог про визнання дій (бездіяльності) незаконними, некомпетентними, неправомірними Державної податкової служби України в АР Крим , в частині неналежного контролю за структурним підрозділом ДПІ у м. Євпаторії ДПС в АРК при нарахуванні стажу, надбавок, зарплати, допомог, соцдопомоги та відсутність контролю за бюджетним фінансуванням і його незаконним перерозподілом та визнання протиправним дій (бездіяльності) незаконними, некомпетентними, неправомірними Державної податкової служби України правонаступника Міністерство доходів та зборів України протиправними в частині неприйняття заходів до контролю щодо витрачання бюджетних коштів на моє утримання і щодо правильного обчислення зарплати позивачки, стажу, пенсії та перерахунків, необхідно зазначити наступне.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про державну податкову службу України» від 04.12.1990 р. №509-ХІІ (чинного на час звільнення позивачки) (далі - Закон №509) до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Частиною 1-3 ст.4 Закону №509 визначено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України.

Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно з ст.7 Закону №509 Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, відповідні бланки, рахунки в установах банків.

Таким чином, незважаючи на підлеглість Державна податкова служба України (правонаступник - Міністерства доходів і зборів України), Державна податкова служба в АР Крим (правонаступник - Головного управління Міндоходів в АР Крим) та Державна податкова інспекція у м. Євпаторії АР Крим ДПС є різними суб'єктами владних повноважень та різними юридичними особами, з власними правами та обов'язками. Державна податкова інспекція у м. Євпаторії АР Крим ДПС самостійно здійснює виплату заробітної плати, надання довідок для нарахування пенсії та інші фінансові виплати своїм працівникам, які перебувають у її штаті.

Більше того, до функцій Державної податкової служби України та Державної податкової служби в АР Крим згідно зі ст.ст.8, 9 Закону №509 не віднесена функція контролю за нарахуванням заробітної плати, правильним розрахунком стажу, та виплат працівникам підлеглих органів державної податкової служби.

Відтак, суд зазначив, що Державна податкова служба України (правонаступник - Міністерства доходів і зборів України), Державна податкова служба в АР Крим (правонаступник - Головного управління Міндоходів в АР Крим) не відповідають за дії Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим ДПС та не зобов'язані здійснювати контроль за правильним обчисленням зарплати працівників підлеглих органів державної служби, отже, правомірно на думку судової колегії, вказану позовну вимогу визнав такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо вимог про визнання дій (бездіяльності) Пенсійного Фонду України Управління пенсійного Фонду України у м. Євпаторії незаконними, некомпетентними, неправомірними, дискримінаційними, суд першої інстанції зазначив наступне.

Питання пенсійного забезпечення осіб, що мають 15 календарного років стажу роботи в районах Крайньої Півночі й місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, урегульоване Тимчасовою угодою між урядом України й Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р.

Згідно з ст.4 Тимчасової угоди при обчисленні пенсії або її частини, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, до 1 січня 1991 року, на підставі статті 1 цієї Тимчасової Угоди на території України визначення загального трудового стажу роботи, середньомісячного заробітку і розміру пенсії здійснюється згідно з її законодавством.

Отже, загальний трудовий стаж роботи, середньомісячний заробіток і розмір пенсії цим громадянам визначаються згідно законодавства України на загальних умовах.

У відповідності до ч.2 ст.37 Закону №3723 (у редакції, яка діяла на час звільнення позивача) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Нормами ст.371 Закону №3723 визначено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Згідно з п.3, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2000 р. №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (у редакції, яка діяла на час звільнення позивача) посадовий оклад, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років при призначенні пенсії відповідно до законів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, враховуються в розмірах, що виплачуються на день звільнення з роботи, що дає право на відповідний вид пенсії. У разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 р. № 432-IV «Про внесення змін до Закону №3723 заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом №3723 визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому:

- посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії;

- надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання «заслужений», за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі;

- премія та інші надбавки враховуються в середніх розмірах стосовно визначених законодавством таких виплат у відповідному державному органі, з якого особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично їй встановлені, на час призначення (перерахунку) пенсії або за бажанням особи у період, передбачений абзацом першим пункту 1 цієї постанови.

Відповідно до п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2000 р. №865 перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи.

Як слідує з пояснень Управління Пенсійного фонду України у м. Євпаторії АР Крим стаж державної служби ОСОБА_2 складає 10 років 15 днів.

Так, спочатку пенсія розрахована з окладу 891,17 грн. Для розрахунку окладу до Управління Пенсійного фонду України у м. Євпаторії АР Крим були надані наступні довідки: довідка про складові заробітної плати (оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 12.07.2004 р. та довідка про розмір премій та надбавок за період з 01.07.2002 р. по 30.06.2004 р.

Відповідно до наявного в пенсійній справі ОСОБА_2 витягу з наказу №9-л від 26.01.2004р. по Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції стаж державної служби ОСОБА_2 на 01.01.2004 р. склав 9 років 6 місяців 3 дні. Згідно довідки №б/н та б/д про розмір премій та надбавок у період з 01.07.2002 р. по 31.05.2004 р. надбавка за вислугу років виплачувалась позивачки у розмірі 15%.

У відповідності до ст. 371 Закону №3723 ОСОБА_2 були проведені перерахунки пенсії по заробітній платі з 01.11.2004 р., 01.01.2005 р., 01.04.2006 р., 01.05.2007р., 01.02.2008 р.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, останній перерахунок пенсії по заробітній платі проведено 01.02.2008 р. по заяві позивача від 04.04.2008 р. Для перерахунку надана довідка про заробітну плату з 01.02.2008 р. №05-0-04/58 від 18.03.2008 р., яка видана Державною податковою інспекцією м. Євпаторія. При перерахунку врахована заробітна плата за період з 01.02.2008 р. по 29.02.2008 р. на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора у розмірі 2790,60 грн. Розмір пенсії після перерахунку склав 2232,48 грн. (80% від окладу).

Призначення та наступні перерахунки пенсії ОСОБА_2 проведено Управлінням Пенсійного фонду України в м. Євпаторії АР Крим на підставі поданих відповідних заяв та довідок про розмір заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок пенсії, що не суперечить нормам законодавства України.

Більше того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 р. №5207-V дискримінація - це рішення, дії або бездіяльність, спрямовані на обмеження або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (далі - певні ознаки), якщо вони унеможливлюють визнання і реалізацію на рівних підставах прав і свобод людини та громадянина.

Згідно з п. «а» ст.1 Конвенції про дискримінацію в галузі праці та занять №111 (м. Женева, 25 червня 1958р.) термін «дискримінація» охоплює будь-яке розрізнення, недопущення або перевагу, що робиться за ознакою раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних переконань, іноземного походження або соціального походження і призводить до знищення або порушення рівності можливостей чи поводження в галузі праці та занять.

З тих підстав, що позивачем не наведено жодних доказів того, що будь-які рішення, дії або бездіяльність Управління пенсійного Фонду України у м. Євпаторії АР Крим створювали обмеження прав стосовно позивача за ознакою раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних переконань, іноземного походження або соціального походження, суд першої інстанції обгрунтовано, на думку судової колегії визнав вимоги позивача щодо дискримінаційнсті дії (бездіяльність) необґрунтованими.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність дій Управління Пенсійного фонду України у м. Євпаторії при призначенні пенсії ОСОБА_2 та відсутність будь-яких порушень прав та інтересів відносно позивача.

Щодо вимог про визнання дій (бездіяльності) Пенсійного Фонду України та Управління пенсійного Фонду України в АР Крим незаконними, некомпетентними, неправомірними, корупційними, дискримінаційними в частини неприйняття заходів спрямованих до правильного нарахування позивачці зарплати, пенсії, перерахунків, допомог, економічного стажу, стажу держслужби, в частині неприйняття заходів спрямованих до правильного витрачання бюджетних коштів виділених на моє утримання і неприйняття заходів до порушників законів України в частині заниження ними розмірів моєї зарплати та розмірів «базових» пенсій та наступних перерахунків і обчисленню зарплати позивачки і діючих у розрізі ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне військове пенсійне страхування», суд першої інстанції зазначив наступне.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України. Затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. №384 (далі - Положення №384), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).

Згідно з п.п.5 п.4 Положення №384 Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах (далі - територіальні органи), зокрема, щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій.

Відповідно до п.7 Положення №384 Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п.4.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. №8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за №442/6730 (далі - Положення №8-2) Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Відповідно до п.п.3. п.2.1 Положення №8-2 одним із основних завдань управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь Фонду у містах та районах є призначення (перерахунок) пенсій та підготовка документів для їх виплати.

Згідно з п.п.2.1 Розділу ІІ Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 р. №11-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 липня 2002 р. за №581/6869 (далі - Положення №11-2), основними завданнями Управлінь є:

1) забезпечення у відповідному регіоні збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), інших коштів відповідно до законодавства, призначених для пенсійного забезпечення;

2) забезпечення призначення (перерахунку) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка до їх виплати;

3) забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно з законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством;

4) ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансування, планування, звітності системи контролю за витраченням коштів, призначених для пенсійного забезпечення;

5) забезпечення функціонування Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, інформаційних систем та телекомунікаційних мереж Фонду.

Відповідно до п.п.2.2 Розділу ІІ Положення №11-2 Управління відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу підвідомчих управлінь Фонду в районах, містах, районах у містах, а також у містах і районах (далі - підвідомчі органи) щодо:

- повного і своєчасного обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, фінансових санкцій, інших коштів, що надходять до бюджету Фонду відповідно до законодавства;

- стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів;

- проведення перевірок правильності нарахування та сплати єдиного внеску, страхових внесків та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством;

- призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці;

- надання страхувальникам та застрахованим особам інформації, визначеної законодавством.

Приймаючи до уваги вищевикладене, Головному управлінню Пенсійного фонду України в АР Крим не надано повноважень щодо контролю за призначенням, перерахунком пенсії територіальними Управліннями, за винятком організації роботи з призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Крім того, відповідно до п.4.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. №8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за №442/6730 (далі - Положення №8-2) Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Відповідно до п.п.3. п.2.1 Положення №8-2 одним із основних завдань управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь Фонду у містах та районах є призначення (перерахунок) пенсій та підготовка документів для їх виплати.

Згідно з ч.1 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-ІV (далі - Закон №1058) заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Абзацом 1 п.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1) встановлено, що заява про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання (реєстрації), а при необхідності - його законним представником (батьки або опікун (піклувальник)) за місцем проживання (реєстрації) представника.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторії АР Крим, отже, питання правомірності пенсійного забезпечення ОСОБА_2 не відноситься до повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим та Пенсійного фонду України.

Отже, з огляду на зазначене, відсутні законні підстави для визнання дій (бездіяльності) Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим та Пенсійного фонду України протиправними.

Більше того, відповідно до ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 р. №5207-V дискримінація - це рішення, дії або бездіяльність, спрямовані на обмеження або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (далі - певні ознаки), якщо вони унеможливлюють визнання і реалізацію на рівних підставах прав і свобод людини та громадянина.

Згідно з п. «а» ст.1 Конвенції про дискримінацію в галузі праці та занять №111 (м. Женева, 25 червня 1958р.) термін «дискримінація» охоплює будь-яке розрізнення, недопущення або перевагу, що робиться за ознакою раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних переконань, іноземного походження або соціального походження і призводить до знищення або порушення рівності можливостей чи поводження в галузі праці та занять.

З тих підстав, що позивачем не наведено жодних доказів того, що будь-які рішення, дії або бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим та Пенсійного фонду України створювали обмеження прав стосовно позивачки за ознакою раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних переконань, іноземного походження або соціального походження, суд першої інстанції визнав доводи позивача щодо дискримінаційнсті дії (бездіяльність) необґрунтованими.

Відтак, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим та Пенсійного фонду України незаконними, некомпетентними, неправомірними, корупційними, дискримінаційними у в частині неприйняття заходів спрямованих до правильного (як зазначено у позові) нарахування позивачці зарплати, пенсії, перерахунків, допомог, економічного стажу, стажу держслужби, заходів спрямованих до правильного (як зазначено у позові) витрачання бюджетних коштів і неприйняття заходів до порушників законів України в частині заниження ними розмірів зарплати та розмірів «базових» пенсій та наступних перерахунків і обчисленню зарплати.

Щодо вимог про зобов'язання ДПІ у м. Євпаторії донарахувати заробітну плату з урахуванням недоплачених та занижених розмірів відсоткових надбавок передбачених вищевказаними ПКМ України, сум матеріальної допомоги з розрахунку середньомісячної зарплати, додатково оплачуваних 6 (шести) днів до відпустки при виході на пенсію, у зв'язку з цим перерахувати розміри премії, посадовий оклад для розрахунку пенсії та перерахувати показники за листками непрацездатності, показники надані ДПІ у довідках для перерахунку пенсії, перерахувати мій економічний стаж, загальнотрудовий, стаж держслужби та видати нові довідки для обчислення «базової» пенсії та наступних перерахунків, для цього скасувати Протокол №1 від 22.01.2004р. і Накази №8, №9 та Наказ про звільнення №66-л, включивши всі передбачені виплати та допомоги для держслужбовців. Провести донарахування 10-ти посадових окладів з урахуванням виплаченої із затримкою в серпні 2004 р. вихідної допомоги, відмінусував 2500 грн., суд першої інстанції зазначив наступне.

З урахуванням того, що матеріалами справи та судом першої інстанції не встановлено порушень законодавства при проведенні розрахунку стажу ОСОБА_2 та при складенні довідок про нарахування (перерахунок) пенсії їй, які були здійснені у відповідності до норм чинного на той час законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку пенсії, економічного стажу, загально трудового стажу, стажу держслужби та прийняття нових довідок для обчислення «базової» пенсії та наступних перерахунків позивача.

А також відсутні підстави для донарахування заробітної плати з урахуванням недоплачених та занижених розмірів відсоткових надбавок, матеріальної допомоги з розрахунку середньомісячної зарплати, додатково оплачуваних 6 днів до відпустки при виході на пенсію, у зв'язку з чим не має підстав для перерахування розмірів премії, посадового окладу для розрахунку пенсії та перерахування показників за листками непрацездатності позивача.

Щодо скасування протоколу №1 від 22.01.2004р., суд першої інстанції зазначив наступне.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією України чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.

Нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акта (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового так і правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення та обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами.

Протоколи засідань постійно діючих комісій в частині встановлення стажу роботи для виплати винагороди за вислугу років самі по собі не породжують виникнення певних обов'язків у того суб'єкта, щодо якого вони прийняті. Відповідно до вимог чинного законодавства такі обов'язки породжують індивідуальні акти ненормативного характеру, що прийняті на підставі протоколів, а саме накази про встановлення стажу роботи для виплати винагороди за вислугу років.

Таким чином, протоколи засідань постійно діючих комісій в частині встановлення стажу роботи для виплати винагороди за вислугу років не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) в розумінні п. 1 ч. 2 ст.17 КАС України, а тому не можуть бути скасованим.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що протоколи засідань постійно діючих комісій в частині встановлення стажу роботи для виплати винагороди за вислугу років ОСОБА_2 не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків, не впливають на її права та обов'язки, а також не є обов'язковим для виконання, а відтак, вимога позивача стосовно скасування протоколу не підлягає задоволенню.

Щодо зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим скасувати накази №8-л від 26.01.2004р. «Про стаж роботи для виплати винагороди за вислугу років», №9-л від 26.01.2004р. «Про стаж державної служби» та наказу «Про звільнення ОСОБА_2.» №66-л від 12.07.2004р., суд першої інстанції зазначив наступне.

Діючим законодавством встановлено обмеження щодо строків звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач знала про факт прийняття наказів в частині встановлення їй стажу роботи для виплати винагороди за вислугу років, стажу держслужби та наказу про звільнення (про що свідчить її особистий підпис), тому про порушення своїх прав та законних інтересів ОСОБА_2 дізналась на момент прийняття відповідних наказів, а саме: у 2004р.

Предметом розгляду цієї справи є саме зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим скасувати вищенаведені накази.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивач не зверталася до суду з позовом про визнання протиправними та скасування вищенаведених наказів відповідача, тоді як належним захистом прав позивача є саме звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування таких наказів.

При цьому, необхідно звернути увагу на те, що такий спосіб захисту як зобов'язання відповідача скасувати спірні накази (зобов'язання вчинити певні дії) не може підміняти вимоги щодо визнання протиправними та скасування таких наказів.

У зв'язку з вищевикладеним, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказана позовна вимога про зобов'язання відповідача скасувати спірні накази повинна бути залишена без задоволення.

Щодо виплати грошової допомоги у розмірі 10-ти посадових окладів при виході на пенсію, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.6 ст.37 Закону №3723 державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 була звільнена 12.07.2004р. з посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності-юридичних осіб з посадовим окладом 250,00 грн.

Згідно з ч.6 ст.37 Закону №3723 ОСОБА_2 при виході на пенсію була нарахована та виплачена у серпні 2004 р. грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів у сумі 2500,00 грн. (250*10).

Відтак, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком сду першої інстанції про те, що відсутні порушення законодавства щодо виплати грошової допомоги при звільненні позивача, та вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про зобов'язання ДПІ м. Євпаторії АР надати до суду всі необхідні документи, колдоговір на 2004р., особові рахунки по моєї зарплаті, а неперерахуванні листи з розрахунком та відомостями на видачу зарплати по роках роботи за період: 2001р., 2002р., 2003р., 2004р., а також зобов'язання відповідачів УПФ надати суду відомості з підписом про отримання додаткових сум по додатковим відомостям до пенсії з урахуванням довідки УПФ б/д за період: з 22.01.2004р. по 31.08.2012р. по рокам, суд першої інстанції зазначив наступне.

Під час судового розгляду відповідачами були надані всі необхідні документи для законного і обґрунтованого прийняття рішення по справі, оригінали яких оглянути судом, а копії залучені до матеріалів справи.

Щодо вимог про зобов'язання відповідачів УПФ привести коефіцієнти стажу і коефіцієнти заробітної плати та коефіцієнти стажу у відповідність, так як дані у відповідях відповідачів різні та перерахувати зарплату відповідно до Закону і перерахунки пенсії за віком та держслужбі, суд першої інстанції зазначив наступне.

З урахуванням встановлення відсутності порушень законодавства з боку Управління Пенсійного фонду України у м. Євпаторії АР Крим при призначенні пенсії ОСОБА_2 та відсутності будь-яких порушень прав та інтересів відносно позивачка, суд першої інстанції, правомірно на думку судової колегії дійшов висновку про необґрунтованість вищезазначених позовних вимог.

Більше того, такі показники, як розмір коефіцієнта стажу та середньомісячної заробітної плати застосовуються для розрахунку пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. Тоді як розрахунок пенсії ОСОБА_2 проведено згідно із Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723-ХІІ.

Щодо вимог про зобов'язання відповідачів УПФ провести всі розрахунки по донарахуванню зарплати, пенсій та суми наступних перерахунків з коефіцієнтом інфляції, суд зазначив нступне.

У зв'язку з тим, що суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень законодавства з боку Управління Пенсійного фонду України у м. Євпаторії АР Крим при призначенні пенсії ОСОБА_2 та про відсутність будь-яких порушень прав та інтересів відносно позивача, підстави для проведення розрахунків по донарахуванню зарплати та пенсій також відсутні.

Щодо виплати заробітної плати та пенсій з урахуванням інфляції, суд першої інстанції зазначив наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. №2050-ІІІ (далі - Закон №2050) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно з ст.3 Закону №2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за зазначений період нарахування та виплата позивачу пенсії здійснювалася вчасно та в повному обсязі.

Більше того, відповідно до ст.2 ст. Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 р. №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв'язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають.

Відтак, суд першої інстанції, вірно на думку судової колегії дійшов висновку про необґрунтованість вказаної позовної вимоги.

Щодо вимог про зобов'язання відповідачів ДПІ м. Євпаторії виділити частку пенсії Пенсійним фондом Російської Федерації за період: з 01.01.1991р. по 30.08.1993р. та провести виплату недонарахованих сум, суд першої інстанції зазначив наступне.

З урахуванням встановлення відсутності порушень законодавства з боку Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим при розрахунку стажу державної служби позивача, суд першої інстанції, обгрунтовано на думку судової колегії дійшов висновку про необґрунтованість вищезазначеної позовної вимоги.

Щодо вимоги про призначення судово-бухгалтерської експертизи, у разі відмови відповідачів ДПІ м. Євпаторії та УПФ м. Євпаторії провести донарахування в добровільному порядку, суд першої інстанції зазначив наступне.

Згідно з ч.1 ст.81 КАС України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Відповідно до ч.2 ст.81 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд призначити експертизу і доручити її проведення відповідній експертній установі або конкретному експерту. Якщо сторони домовилися про залучення експертами певних осіб, суд повинен призначити їх відповідно до цієї домовленості.

Приймаючи до уваги те, що позивачем у ході розгляду справи не заявлялось клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи з переліком запитань, на які потрібна відповідь експерта, на думку судової колегії суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Щодо вимог про передачу матеріали даної справи до правоохоронних органів для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за нецільове використання бюджетних коштів, їх присвоєння та незаконного перерозподілу, суд першої інстанції зазначив наступне.

З тих підстав, що судом першої інстанції не встановлено з боку відповідачів порушення прав та законних інтересів позивача, вимоги про необхідність передачі матеріалів даної справи до правоохоронних органів для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за нецільове використання бюджетних коштів, їх присвоєння та незаконного перерозподілу не підлягають задоволенню.

Крім того, Кодексом адміністративного судочинства України не передбачені повноваження суду щодо передачі матеріалів судової справи до правоохоронних органів.

Щодо вимог про розгляд питання про відшкодування моральної шкоди нанесеної позивачки, суд зазначив наступне.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995р. №4 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного суду України від 25 травня 2001 р. №5) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У відповідності до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. №4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, позивачем має бути зазначено, в чому полягає моральна шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява ОСОБА_2 не містить даних у чому конкретно полягає моральна шкода, з яких міркувань вона виходила, зазначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому суд має виходити із засад розумності, уважності та справедливості.

Така правова позиція неодноразово знаходила своє підтвердження у практиці Вищого адміністративного суду України.

Крім того, суд першої інстанції не встановлено, а матеріалами справи не підтверджено з боку відповідачів порушення прав та законних інтересів позивача, отже, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди, а тому вимоги про відшкодування моральної школи безпідставні.

Відтак, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Щодо вимог про зобов'язання відповідачів УПФ м. Євпаторії провести виплату донарахованих сум за рахунок бюджету Держави України через Держказначейство та стягнути донараховані суми з винних осіб відкривши для розрахунків зі мною спеціальний розрахунковий рахунок, суд зазначив наступне.

У зв'язку з тим, судом першої інстанції не встановлено з боку відповідачів порушення прав та законних інтересів позивача, вимоги про виплату донарахованих сум та стягнення донарахованих сум з винних осіб не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про визнання дій (бездіяльності) Прокуратури м. Євпаторії неправомірними у частині невиконання вказівок Прокуратури АРК по проведенню перевірки вищевказаних даних, суд зазначив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, звернення ОСОБА_2 від 25.03.2005р. надійшло до прокуратури 30.03.2005р. за вх. №11/194ж05. У зв'язку з чим прокуратурою м. Євпаторії була проведена відповідна перевірка.

Перевіркою в управління Пенсійного фонду АР Крим у м. Євпаторії та вивченням особової справи ОСОБА_2 №126199 встановлено, що на підставі особистої заяви позивача від 20.04.2004р. встановленого зразка про призначення пенсії, подання адміністрації Євпаторійської об'єднаної податкової інспекції АР Крим і профспілкового комітету, була призначена пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку, при наявності 15-ти календарних років стажу роботи в районах Крайньої Півночі, по досягненню 50 років з 23.01.2004р. (з дати виникнення права на даний вид пенсії у відповідності до ст.45 Закону №1058). Право на призначення даного виду пенсії у ОСОБА_2 з'явилося з дня наступного за днем народження, тобто з 23.01.2004р.

Заява про призначення пенсії за віком була підписана особисто ОСОБА_2 і подана до управління Пенсійного фонду АР Крим у м. Євпаторії у встановлений Законом №1058 строк - на протязі 3-х місяців з дати виникнення права на неї. Разом з цим, при зверненні з вказаною заявою, позивачкою не були надані всі необхідні документи для призначення пенсії.

При цьому, пенсія призначається з дня виникнення права, тобто з 23.01.2004р.

Протоколом від 09.07.2004р. пенсія обчислена у розмірі 439,62 грн. із середньомісячного заробітку 1198,95 грн., за період з 01.01.1088р. по 31.12.10-992р. та 01.07.2000р. по 20.04.2004р. при стажі роботи 36 років 08 місяців 06 днів відповідно до Закону. Даний вид пенсії (за віком) призначається при наявності 15-ти календарних років стажу роботи в районах Крайньої Півночі, причому призначається як працюючим громадянам, так і не працюючим на період виникнення права на неї.

Отже, прокуратурою м. Євпаторії не встановлено порушень при призначенні пенсії ОСОБА_2 та зроблено висновок, що пенсія ОСОБА_2 у сумі 2813,52 грн. була нарахована і виплачена законно і обґрунтовано за весь період, про що її було повідомлено у відповіді на її звернення за вих.№2435 від 15.04.2005р.

Більше того, перевіркою прокуратури було встановлено, що 13.07.2004р. юрисконсультом Пенсійного фонду АР Крим у м. Євпаторії ОСОБА_8, з перевищенням повноважень, була особиста прийнята заява ОСОБА_2 та подання Євпаторійської об'єднаної податкової інспекції АР Крим про перехід на пенсію за віком за Законом №3723 зі зниженням пенсійного віку, при наявності 15-ти календарних років стажу роботи в районах Крайньої Півночі, по досягненню 50 років. При цьому, Євпаторійська об'єднана податкова інспекція АР Крим звільнила позивачку та підготувала подання про призначення даного виду пенсії.

На період проведення перевірки Пенсійним фондом України надано роз'яснення з щодо права на даний вид пенсії (за вих.№10227/03 від 25.10.2004р.), у якому зазначалось про відсутність підстав для призначення пенсії за нормами Законом №3723.

Відповідно до ст.37 Закону №3723 право на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Зниження пенсійного віку держслужбовцям, що працювали в районах Крайньої Півночі законодавством України не передбачено.

Таким чином, питання пенсійного забезпечення осіб, що мають 15 календарного років стажу роботи в районах Крайньої Півночі й місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, урегульовано Тимчасовою угодою між урядом України й Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р.

Згідно з ст.4 Тимчасової угоди при обчисленні пенсії або її частини, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, до 1 січня 1991 року, на підставі статті 1 цієї Тимчасової Угоди на території України визначення загального трудового стажу роботи, середньомісячного заробітку і розміру пенсії здійснюється згідно з її законодавством.

Отже, загальний трудовій стаж роботи, середньомісячний заробіток і розмір пенсії цим громадянам визначаються згідно законодавства України на загальних умовах.

Крім того, на час проведення перевірки Пенсійним фондом України було дано роз'яснення з аналогічного питання, в якому вказано, що для призначення пенсії за нормами Закону України «Про державну службу» із зниженням пенсійного віку відповідно до Тимчасової угоди між урядом України й Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення, підстав не має.

У зв'язку з вищевикладеним, ОСОБА_2 було відмовлено в призначенні пенсії за Законом №3723 обґрунтовано.

Перевіркою було встановлено порушення терміну призначення пенсії чи прийняття іншого рішення по заяві ОСОБА_2 від 13.07.2004р.

Відповідно до наказу по управлінню Пенсійного фонду АР Крим у м. Євпаторії від 22.05.2005р. №15 проведено службове розслідування по факту несвоєчасного призначення пенсії., у результаті якого виявлене, що юрисконсульт ОСОБА_8, з перевищенням повноважень, прийняла документи для призначення пенсії та не занесла дану інформацію в комп'ютерну базу по контролю за рухом пенсійних справ, у зв'язку із чим неможливо було здійснювати контроль за своєчасністю призначення пенсії.

З урахуванням звільнення юрисконсульта ОСОБА_8 з 14.01.2005р., питання про притягнення її до відповідальності не ставилося. За результатами службового розслідування управлінням Пенсійного фонду АР Крим у м. Євпаторії виданий наказ №27 від 30.03.2005р.

Перевіркою в Євпаторійській об'єднаної податковій інспекцій АР Крим встановлено, що пакет документів і подання для призначення пенсії по Закону №3723 був підготовлений колишнім начальником відділу кадрів ОСОБА_9, що на час проведення перевірки була звільнена із займаної посади по досягненню пенсійного віку. Підстав для притягнення до відповідальності інших посадових осіб прокуратурою не встановлено.

Відтак, перевіркою встановлено, що у призначенні ОСОБА_2 пенсії по Закону №3723 їй було відмовлено обґрунтовано.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання дій (бездіяльності) Прокуратури м. Євпаторії неправомірними не підлягає задоволенню.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги до всіх відповідачів є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Крім того, судовою колегією встановлено, що апелянтом при зверненні до суду апеляційної інстанції не сплачено відповідну суму судового збору в повному обсязі за подання апеляційної скарги на постанову суду.

Так, з 01.11.2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір", частиною 1 статті 4 якого визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI.

У відповідності до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду складає 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Згідно п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до адміністративного суду позову майнового характеру складає 1% розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат; немайнового характеру - 0,03 розміру мінімальної заробітної плати.

Заявником при зверненні з апеляційною скаргою до суду було надано квитанцію №пн26462 від 26.06.2013 підтверджуючу сплату судового збору згідно з Законом України "Про судовий збір" на суму 16,10грн.

Проте, у даному випадку позивача треба сплатити судовий збір в розмірі 01,11 грн. (розмір мінімальної заробітної плати складає на 01.01.2013 1147,00 грн., 1147,00*0,3= 34,41; 34,41* 50%/100%=17,205-16,10=01,11).

Під об'єкти, за подання яких судовий збір не справляється (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір"), апеляційна скарга не підпадає. Дані, які б свідчили про те, що апелянт має пільги щодо сплати судового збору (ст. 5 Закону України "Про судовий збір") в апеляційній скарзі не наведені.

Отже, враховуючи приписи ч. 6 ст. 187 КАС України та положення п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" до апеляційної скарги повинно бути додано належним чином оформлений документ про сплату судового збору.

В зв'язку з тим, що при поданні апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у встановленому порядку та не у повному розмірі, судовий збір у розмірі 01,11грн. підлягає стягненню з позивача в дохід державного бюджету.

Враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія вважає за необхідним стягнути з позивача - ОСОБА_2 в дохід державного бюджету судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.06.13 у справі № 2а-2891.1/12/0170/9, в розмірі 01,11грн.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.06.13 у справі № 2а-2891.1/12/0170/9 - залишити без змін.

3.Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (рахунок: 31217206781001; одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі, -22030001; ЄДРПОУ: 38022717; МФО: 824509; банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі; призначення платежу: "Судовий збір"; код: 35188206; номер пункту частини статті Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого сплачується судовий збір - 3.6) судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.06.13 у справі № 2а-2891.1/12/0170/9, в розмірі 01,11грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис Н.Й. Кондрак

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська