Постанова № 35528586, 18.11.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 листопада 2013 року Справа № 812/8717/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Кисельова Є.О.,

при секретарі: Гришиній О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом громадянина України ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування вимоги №Ф/12/992 від 03.05.2013, -

ВСТАНОВИВ:

Громадянин України ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, відповідач) про скасування вимоги №Ф/12/992 від 03.05.2013.

В обґрунтування вимог позивач зазначив наступне.

Позивач 11.05.2013 листом з рекомендованим повідомленням про вручення отримала повідомлення-розрахунок за вих. №5625/2/03-14/1 від 30.04.2013 несплаченого єдиного внеску за 2011 рік разом з вимогою про сплату недоїмки №Ф/12/992 від 03.05.2013. В установлений законом термін позивач оскаржив вказану вимогу спочатку до УПФУ в м. Сєвєродонецьку, потім до УПФУ в Луганській області і до ПФУ, проте її скарги було залишено без задоволення.

Вважає, що оскаржувана вимога є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки видана приватною юридичною особою, яка не має жодного відношення до органів Пенсійного фонду України, вказана юридична особа ніколи не утворювалась та не має правоздатності.

Просить скасувати вимогу СПД "УПФУ в м. Сєвєродонецьку" від 03.05.2013 № Ф/12/992.

Позивач в судове засідання не прибув, додав до адміністративного позову заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, однак від нього до суду надійшла письмова заява, в якій просить у задовленні позову відмовити та справу розглянути за його відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд приходить до наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1, зареєстрована виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 21.12.1995, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_1 (а.с.22).

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п. 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі -Закон № 2464) вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Також судом встановлено, що на виконання приписів законодавства УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області 03 травня 2013 року було винесено вимогу про сплату недоїмки від № Ф/12/992, яка надсилалась на адресу позивача та отримана позивачем особисто.

Наявність несплаченої суми недоїмки в розмірі 4877,80 грн. також підтверджується карткою особового рахунку.

Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем суду не надано.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі Закон).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 4. ч. 1. ст. 4 Закону, платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-УІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 7 Закону єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Законом України від 18.09.2012 № 5292-VI внесені зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", та відповідно до якого ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, сплачують єдиний соціальний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний соціальний внесок.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом вважається недоїмкою.

Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Судом встановлено, що на виконання зазначених приписів законодавства УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області надсилалась на адресу позивача вимога про сплату недоїмки від 03 травня 2013 року № Ф/12/992, яка отримана позивачем особисто.

Відповідно до пункту 6.4. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року N 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 р. за N 994/18289, вимога про сплату боргу вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України. Якщо платник на день надсилання йому органом Пенсійного фонду вимоги не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином врученою навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата. У разі коли не можливо вручити платнику єдиного внеску вимогу поштою в зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (відсутністю службових осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника єдиного внеску прийняти вимогу, вимога вважається врученою платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно визначено позивачу суму заборгованості зі сплати єдиного внеску та прийняло вимогу на підставі ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Посилання позивача щодо відсутності такої юридичної особи як Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області ґрунтуються на хибному тлумаченні норм чинного законодавства. Окрім того, позивачем самостійно до матеріалів адміністративного позову надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на підтвердження правового статусу відповідача як юридичної особи, з організаційно правовою формою - орган державної влади. (а.с.23-25). Також відповідачем було надано копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області 13.11.2002 Серії А00 №049836.(а.с.49). Під час вирішення даного спору судом застосовані норми Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, які визначають повноваження та напрями діяльності Пенсійного фонду та його територіальних органів. Вказаним Положенням передбачено, що Пенсійний фонд є органом державної влади, входить до системи органів виконавчої влади, та до повноважень якого віднесено застосування фінансових санкцій відповідно до закону.

Зокрема, наведені в позові доводи позивача, не спростовують факту порушення обов'язку останнього сплатити суму недоїмки нараховану органам Пенсійного фонду України відповідно до вимоги про сплату недоїмки від 03 травня 2013 року № Ф/12/992, правомірність прийняття якої доведена у судовому засіданні.

Тому, у суду відсутні підстави для скасування вимоги про сплату недоїмки від 03 травня 2013 року № Ф/12/992.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки рішення винесено не на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", ст.ст. 2, 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122- 154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову громадянина України ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування вимоги №Ф/12/992 від 03.05.2013 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 22 листопада 2013 року.

Суддя Є.О. Кисельова