Ухвала суду № 35528501, 26.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Карабаза Н.Ф.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року справа №249/5065/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

судді доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Сіваченко І.В., Шишова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Шахтарської міської ради на постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 09 жовтня 2013 р. у справі № 249/5065/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Шахтарської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання видати посвідчення встановленого зразку на право пільгового проїзду,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шахтарської міської ради про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання видати йому посвідчення встановленого зразку на пільговий проїзд талону за формою, яка діяла на 01 січня 1992 року, посилаючись на те, що 01.11.2004 року йому встановлена 2 група інвалідності та видано посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_1 від 19.03.2008 р. відповідно до постанови КМУ № 302 від 12.05.1994 року «Про порядок видачі посвідчень нагрудних знаків ветеранів війни». ОСОБА_2 було відмовлено в видачі документа, що підтверджує його право на пільговий проїзд на території країн СНГ, відповідач посилався на положення Угоди про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них, якою передбачено, що іньаліди з числа в військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отраманих під час захисту колишнього Союзу РСР або під час виконання інших обов'язків військової служби і стали інвалідами до 1 січня 1992 року. Оскільки позивачу встановлена 2 грула інвалідності лише в листопаді 2004 року та у зв'язку з відсутністю посвідчення, що видане за формено, яка діяла станом на 1 січня 1992 року, УПСЗН відмовило позивачу в видачі документ на пільговий проїзд. Просив задовольнити позовні вимоги.

Постоновою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 09 жовтня 2013 р. у справі № 249/5065/13-а позовні вимоги задоволено.

Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Шахтарської міської ради Донецької області неправомірними.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Шахтарської міської ради Донецької області видати ОСОБА_2 посвідчення та аркуш талону на пільговий проїзд за формою, яка діяла на 01 січня 1992 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вказує, що міжурядовою Угодою «Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них» наданеться право пільгового проїзду, проте ОСОБА_2 до інвалідів згідно законодавства колишнього СРСР не належав та пільгами не користувався, а тому судом першої інстанції безпідставно задоволено позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач перебуває на обліку у відповідача як інвалід 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків при ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і має право на пільги, встановлені законодавством України про ветеранів війни-інвалідів війни, що засвідчується посвідченням серії НОМЕР_1 від 19.03.2008 року.

Позивач 22.07.2013 р. звернувся до відповідача з заявою про видачу згідно до вимог ст. 2 Угоди «Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них» посвідчення встановленого зразку та проїзних талонів до нього, діючих на території держав СНД.

Відповідач листом від 07.08.2013 р. за № 07-1216 відмовив у задоволенні заяви, оскільки посвідчення інваліда війни 2 гр. позивач отримав 19.03.2008 року, за формою затвердженою для виконавчих органів України, а тому він має право на пільговий проїзд тільки на иеріторії України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

За приписами п.21 ст.13 цього Закону інвалідам I і II груп надається право безплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам, які супроводжують інвалідів I групи (не більше одного супроводжуючого), - 50-процентна знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту.

Статтею 2 Угоди про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них (укр/рос), підписаної Україною 12 березня 1993 р., встановлено, що інвалідам Великої Вітчизняної війни I та II груп та особам, прирівняним до них, надається право безкоштовного проїзду залізницею чи на суднах транзитних та місцевих ліній річкового флоту териториями держав-учасниць цієї Угоди один раз на рік (туди та назад) та з 50-відсотковою знижкою повітряним, водним чи міжміським автомобільним транспортом.

Підставою для придбання пільгового проїзного квитка є посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд, видані відповідними органами колишнього Союзу РСР або Сторонами за формою, що діяла на 1 січня 1992 року, за місцем постійного проживання особи, яка має право на пільговий проїзд. (ст.7 Угоди).

За приписами статті 1 дія цієї Угоди поширюється на інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них, для яких встановлені пільги на проїзд на відповідних видах транспорту, згідно з додатками 1, 2, 3.

Згідно до п. 2 Додатку 1 до категорії громадян, прирівняних за пільгами на проїзд у міжміському транспорті до інвалідів Великої Вітчизняної війни, належать, зокрема, інваліди з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час захисту колишнього Союзу РСР або під час виконання інших обов'язків військової служби, або внаслідок хвороби, пов'язаної з перебуванням на фронті в інші періоди, а також інваліди з числа партизан громадянської війни.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.03.2008 року, позивач є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на пільговий проїзд згідно до вимог ст. 2 Угоди про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них (укр/рос), підписаної Україною 12 березня 1993 р., а тому правомірно задоволено позов.

Аналогічна правова позиція була висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 02.08.2006 р. по справі № К-7683/06, та від 30.05.2013 року у спаві № К/9991/25733/12.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Шахтарської міської ради - залишити без задоволення.

Постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 09 жовтня 2013 р. у справі № 249/5065/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

І.В. Сіваченко О.О. Шишов