Ухвала суду № 35528228, 27.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року справа №805/10555/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Бишова М.В.,

секретар судового засідання Корадо А.А.,

за участю представника позивача Дерека Д.В.,

представника відповідача Лисенкова Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року по адміністративній справі №805/10555/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10.07.2013 року за № 0001431517/470/10/41-00, №0001421517/469/10/41-00,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001431517/470/10/41-00 від 10.07.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 36141 грн., та №0001421517/469/10/41-00 від 10.07.2013 року, яким зменшено бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 17004620 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 4251155 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що є неправомірним висновок податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту за квітень 2013року на суми податку на додану вартість 36141,00грн., в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумами податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у квітні 2013року, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 36141,00грн. та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у квітні 2013року в розмірі 17004620,00грн.

Позивач зазначив, що є неправильним висновок відповідача про те, що заяви зі скаргою на постачальника у додатку №8 до декларації з податку на додану вартість повинні включатися до податкового кредиту цього звітного періоду, коли відбулась операція, незважаючи на те, що податкові накладні, на які подавались скарги, отримані у наступному звітному періоді та можуть бути включені до Реєстру виданих та отриманих накладних саме того звітного періоду, у якому отримані.

Податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, що дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум податку на додану вартість, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

Таким чином, підприємство мало право включати оспорюванні податкові накладні до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та податкових декларацій, оскільки отримав їх в наступному податковому періоді після виписки.

Щодо договору поставки, укладеного між позивачем та ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», для формування податкового кредиту по вищевказаній операції ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» виписано податкову накладну від 31.03.2013року за №525, яка отримана 30.04.2013року та відображена в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2013року. Проте, позивачем виявлено, що податкова накладна від 31.03.2013року за №525 оформлена постачальником з порушеннями: не вірно вказана дата накладної, про що позивачем подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д8) за квітень 2013року з копіями первинних документів, що підтверджують факт компенсації вартості витрат з залізничного перевезення.

Тому, позивачем при формуванні податкового кредиту за березень, квітень 2013року виконані всі приписи п.198.2 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 розділу V ПК України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 10.07.2013 року № 0001431517/470/10/41-00, відповідно до якого зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 36141 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення 10.07.2013 року № 0001421517/469/10/41-00, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 17004620 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 4251155 грн.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позивач підтверджує право на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту не податковими накладними, а іншими документами, оскільки сама податкова накладна відповідно до абз.1 п.198.6 ст.198 та абз.9 п.201.10 Податкового кодексу України не є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Також зазначає, що абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не регламентує правовідносини, що виникають при подачі до податкового органу заяви зі скаргою на постачальників (додаток №8), залишається виключно п.198.3 ст.198 Кодексу, яким необхідно користуватись при формуванні податкового кредиту, а на підставі цієї норми права позивачем неправомірно було віднесено до податкового кредиту березня та квітня 2013року суми ПДВ сплачені (нараховані) в лютому та березні 2013року.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» (ЄДРПОУ 36511938, Донецька область, м. Донецьк, бул. Шевченка, буд.11) зареєстровано 07.05.2009року Виконавчим комітетом Донецької міської ради.

Позивач перебуває на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку міжрегіонального Головного управління Міндоходів. Обставина знаходження позивача на податковому обліку відповідача не заперечується сторонами і не є спірною обставиною.

Відповідно до свідоцтва № 100264318 позивач з 10 червня 2009 року зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів проведено камеральну перевірку правомірності нарахування ТОВ «ДТЕК Трейдінг» бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2013року, за результатами якої складено акт від 19.06.2013р. за №438/15-17-3-36511938, яким встановлені порушення п.198.2 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010року за №2756-VI в частині завищення податкового кредиту за квітень 2013року на суму 36141,00грн. та бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 17004620,00грн.

Позивачем надіслані заперечення на акт перевірки від 27.06.2013року за №1563, однак за результатами проведеної перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013року за №0001431517/470/10/41-00, відповідно до якого зменшено ромір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 36141,00грн. та податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013року за №0001421517/469/10/41-00, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у розмірі 17004620,00грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 4251155,00грн.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013року за №0001421517/469/10/41-00, в частині зменшення бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 17004620,00грн. є необґрунтованим та неправомірним з огляду на наступне:

Податковим органом за порушення позивачем п.198.2 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту у березні 2013 року, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту на 17004620,00 грн. було винесено податкове повідомлення - рішення від 05.06.2013 року за № 0000941517/14533/10/15-17-3 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17004620,00 грн., яке було оскаржено підприємством до суду.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.06.2013року по справі №805/8778/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013 року, скасовано податкове повідомлення - рішення від 05.06.2013 року за № 0000941517/14533/10/15-17-3 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17004620,00 грн.

Оскільки цим судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлені факти неправомірності прийняття податкового повідомлення - рішення від 05.06.2013 року за № 0000941517/14533/10/15-17-3 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17004620,00 грн. з підстав відсутності у позивача права на включення сум податкового кредиту по даті виписки (лютий 2013 року) чи даті отримання (березень 2013 року) податкових накладних, то в даній справі ці обставини не потребують доказування.

З огляду на безпідставність зменшення податковим органом бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 17004620,00грн. податковим повідомленням-рішенням від 10.07.2013року за №0001421517/469/10/41-00, штрафні санкції в розмірі 4251155,00грн. застосовані до підприємства неправомірно, а податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013року за №0001421517/469/10/41-00 в цій частині підлягає скасуванню.

Стосовно правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 10.07.2013року за №0001431517/470/10/41-00, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 36141,00грн. судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» укладено договір поставки №13-15/29-ПУ від 07.03.2013року, у відповідності до якого позивачу постачається вугільна продукція (т.2 а.с.1-12).

При цьому відповідно до п.6.3 вищевказаного договору оплата залізничного тарифу робиться постачальником (вантажовідправником) і є його витратами, якщо інше не передбачено у відповідній специфікації до цього договору.

Згідно специфікації від 29.03.2013 року до договору сторони домовились, що оплати за транспортування вугілля, яке підлягає поставці за даною специфікацією вантажоодержувачу здійснюється постачальником, а покупець зобов'язується компенсувати вартість перевезення вантажу від станції вантажовідправника до станції вантажоодержувача вантажу, зазначеній в даній специфікації (т.2 а.с.13-15).

Після здійснення поставки продукції постачальник для здійснення компенсації вартості залізничних послуг надав рахунок-фактуру №90045031 від 30.04.2013року, який містить наступні реквізити: найменування та реквізити постачальника та покупця, номер та дату договору, назву товару/послуг, суму за договором, підпис посадової особи постачальника, який скріплений печаткою підприємства, та який став підставою для відображення кредиторської заборгованості позивача щодо відшкодування витрат залізничного перевезення (т.1 а.с.230).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський документ - це письмове свідоцтво певної форми і змісту, яке містить відомості про господарську операцію і є доказом її здійснення.

Рахунок - фактура за загальними правилами не є первинним документом, який фіксує чи підтверджує господарську операцію. Рахунок-фактура є підставою для складання платіжного доручення, яке містить інформацію про товари чи послуги, які потрібно оплатити.

При цьому, рахунок-фактура із зазначенням договору, найменування продукції, вартості залізничного тарифу, дозволяють ідентифікувати понесені витрати з підготовкою, організацією, продажем продукції.

Таким чином, рахунок - фактура в якості додатку до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д8) за квітень 2013року містить необхідну інформацію стосовно підтвердження дати здійснення операції, яка є помилковою при складанні податкової накладної за №525.

На підтвердження витрат з залізничного перевезення ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» додатково було надано копії залізничних накладних та відомостей вагонів, копію реєстру залізничних накладних та листа щодо розрахунку вартості залізничного перевезення (т.1 а.с.231-242).

Для формування податкового кредиту по вищевказаній операції ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» виписано податкову накладну від 31.03.2013року за №525, яка була отримана 30.04.2013року та відображена позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2013року за №784 (т.1 а.с.193).

Накладна є складовою частиною комплекту документів, відповідальною за виписування якої є особа, яка замовляє транспортні послуги. Тому накладна має бути якщо покупець товару є його одержувачем.

Позивач не є учасником транспортування, відправником товару, але за умовами укладеного між сторонами договору зобов'язаний компенсувати постачальнику усі витрати, пов'язані з транспортуванням товару до станції призначення.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції вірно прийняв рахунок -фактуру №90045031 від 30.04.2013року в якості доказу підтвердження дати здійснення операції, яка є помилковою при складанні податкової накладної за №525.

Позивачем виявлено, що податкова накладна від 31.03.2013року за №525 оформлена постачальником з порушеннями, а саме, не вірно вказана дата накладної, про що позивачем було подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д8) за квітень 2013року з копіями первинних документів, що підтверджують факт компенсації вартості витрат з залізничного перевезення (т.1 а.с.38-39).

В підтвердження не вірно вказаної дати в податковій накладній від 31.03.2013року за №525, позивачем надано лист до ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 30.04.2013року, в якому зазначено, що ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» порушено порядок заповнення податкової накладної від 31.03.2013року за №525, а саме, невірно вказано дату операції з відшкодування витрат за залізничний тариф (замість 30.04.2013року вказано 31.03.2013року). У зв'язку з чим, позивач просив оформити належним чином податкову накладну на операції з відшкодування витрат за залізничний тариф (т.3, а.с. 54).

08.05.2013року на лист від 30.04.2013 року позивачем отримано відповідь, в якій зазначалось, що податкова накладна від 31.03.2013року за №525 дійсно помилково виписана раніше здійснення першої події, а саме, надання послуг з відшкодування витрат за залізничний тариф, що сталось 30.04.2013року. Однак, у зв'язку з тим, що на підставі такої податкової накладної вже сформовано податкове зобов'язання підприємства, а чинне законодавство не передбачає можливість виправлення помилок у Єдиному реєстрі податкових накладних, ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» не має змогу надати належним чином оформлену податкову накладну, оскільки повторна реєстрація призведе до повторного нарахування податкових зобов'язань за цією операцією (т.3, а.с. 55).

Також, з платіжного доручення від 07.05.2013року за №66 вбачається, що позивачем сплачені кошти з вугілля та компенсацію залізничного тарифу за договором №13-15/29-ПУ від 07.03.2013року в розмірі 232000000,00грн. ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (т.3, а.с. 53).

За оборотно-сальдовою відомостю по рахунку 631 за травень 2013року встановлено надходження активів та послуг в розмірі 216843,84грн., в тому числі ПДВ в розмірі 36141,00грн. від ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (т.3, а.с. 56-62).

З огляду на зазначені документи, позивач підтвердив факт отримання товарів/послуг за договором №13-15/29-ПУ від 07.03.2013року саме в квітні 2013року.

Відповідно до п.198.6 (абз. 1-3) ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, діюче законодавство надає платнику податків право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом року з дати складання податкової накладної.

На підставі п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача зі скаргою на постачальника з копіями первинних документів щодо порушення ними порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а отже має право на включення до складу податкового кредиту сум по податковій накладній, отриманій від ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з порушенням порядку її заповнення та реєстрації у відповідності до вимог чинного законодавства протягом року.

Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013року за №0001431517/470/10/41-00 винесено безпідставно та необгрунтовано.

На підставі викладеного судова колегія прийшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року по адміністративній справі №805/10555/13-а- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року по адміністративній справі №805/10555/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена до 28 листопада 2013 року.

Суддя-доповідач І.Д.Компанієць

Судді: В.А. Шальєва

М.В. Бишов