Рішення № 35527324, 21.11.2013, Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 107/8271/2013-ц

Провадження № 2/107/2373/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013року м. Керч

Керченський міський суд Автономної Республіці Крим у складі: головуючого - судді Короткової Л.М., при секретарі Зубцовій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності подружжя ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільної сумісної власності подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що 10 жовтня 1998 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою у відділі РАГС Керченського виконавчого комітету АР Крим, про що зроблений актовий запис № 762. Відповідно до рішення Керченського міського суду АР Крим від 24 травня 2013 року шлюб розірваний. Від спільного шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

За період спільного життя, вони придбали: мопед «Дельта», 2009 року випуску, вартістю 2500 грн., придбана в 2012 році; дрель, вартістю 600 грн., придбана в 2012 році ; бензопила «Reinger», 2006 року, вартістю 1200 грн.; лещата металеві, вартістю 300 грн.; газовий різак с редуктором 2012 року, вартістю 350 грн.; зварювальна маска 2012 року, вартістю 100 грн.; душова кабінка Гідробокс 2012 року, вартістю 5500 грн.; тумба із раковиною та змішувач 2012 року, вартістю 1300 грн.; передпокій (тумба та вішалка) 2009 року, вартістю 1200 грн.; кондиціонер «Delfa» 2012 року, вартістю 2500 грн.; диван, два кресла, два пуфика 2001 року, вартістю 1200 грн.; газова плита «Greta» 2011 року, вартістю 1800 грн.; кухонний гарнітур (стіл, шафа навісна) 2011 року, вартістю 1200 грн.; холодильник «Деу» 2012 року, вартістю 4500 грн.; кухонний куточок (стіл, 6 табуреток), вартістю 800 грн.; стінка «Амадеус» 2012 року, вартістю 5000 грн.; телевізор «Самсунг» 2009 року, вартістю 2500 грн.; супутникова система (2 супутникові антени, тюнер), вартістю 1500 грн.; пилосос «Самсунг» 2011 року, вартістю 1500 грн.; диван кутовий 2012 року, вартістю 4500 грн.; дві люстри 2009 року, вартістю 800 грн.; ліжко двоспальне 2006 року, вартістю 1300 грн.; підлогове покриття 3,5м х 4,5м. 2006 року, вартістю 800 грн.; підлогове покриття 3,5м. х 4,0м. 2006 року, вартістю 700 грн.; газова колонка «Нива» 2009 року, вартістю 1200 грн.; пральна машинка «Zanussi» 2007 року, вартістю 2000 грн.; батареї 10 секцій 2012 року, вартістю 750 грн., а всього на загальну суму 50 200 грн. 00 коп.

Дане майно було придбане в період їхнього спільного життя за загально нажиті кошти та є спільною сумісною власністю подружжя у рівних частках. Після розірвання шлюбу, приблизно в червні 2013 року, відповідачка дане майно вивезла із домоволодіння № 58 по вулиці Пархоменко в м. Керчі, де вони спільно мешкали однією сімєю. На підставі даного факту позивач звертався до 2-го ВМ КМУ МУ МВС України в АРК. 18 червня 2013 року досудове слідство по факту крадіжки майна припинено та рекомендоване звернутися до суду.

У судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі та пояснив, що з 1998 року по 2013 рік знаходився у шлюбу разом із відповідачкою. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей. Після того як шлюб був розірваний, ОСОБА_3 в червні 2013 року вивезла все майно. Дане майно знаходилось за адресою м. Керч, вулиця Пархоменко, 58. Де зараз знаходиться відповідачка ОСОБА_1 невідомо. Просив задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні також позов визнала в повному обсязі та просила його задовольнити. Не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_2 повторно не зявилася в судове засідання, про час, день та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, правом надати свої заперечення або направити свого представника не скористалася.

Згідно ч. 4 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Відповідачка 13 листопада 2013 року та 21 листопада 2013 року в судове засідання не зявився.

Згідно ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі ст.ст. 224, 225 ЦПК України, зі згоди представника позивача вирішив провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, свідків, дослідивши письмові докази, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, позов слід задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно вимог статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень, крім випадків наявності підстав для звільнення від доказування, передбачених статтею 61 ЦПК України.

Відповідно до п. 22 Постанови № 11 від 21 грудня 2007 р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом ч. 1 ст. 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

В судовому засіданні встановлено, що 10 жовтня 1998 року між позивачем та відповідачкою був укладений шлюб у Відділі РАГС Керченського виконавчого комітету АР Крим, про що зроблено актовий запис № 762 (а.с.7).

Від цього шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9,10).

24 травня 2013 року рішенням Керченського міського суду АР Крим шлюб між ОСОБА_1 то ОСОБА_2 розірвано (а.с.8).

За час спільного проживання, сторони придбали майно за спільно нажиті кошти, а саме: мопед «Дельта», 2009 року випуску, вартістю 2500 грн., придбана в 2012 році; дрель, вартістю 600 грн., придбана в 2012 році ; бензопила «Reinger», 2006 року, вартістю 1200 грн.; лещата металеві, вартістю 300 грн.; газовий різак с редуктором 2012 року, вартістю 350 грн.; зварювальна маска 2012 року, вартістю 100 грн.; душова кабінка Гідробокс 2012 року, вартістю 5500 грн.; тумба із раковиною та змішувач 2012 року, вартістю 1300 грн.; передпокій (тумба та вішалка) 2009 року, вартістю 1200 грн.; кондиціонер «Delfa» 2012 року, вартістю 2500 грн.; диван, два кресла, два пуфика 2001 року, вартістю 1200 грн.; газова плита «Greta» 2011 року, вартістю 1800 грн.; кухонний гарнітур (стіл, шафа навісна) 2011 року, вартістю 1200 грн.; холодильник «Деу» 2012 року, вартістю 4500 грн.; кухонний куточок (стіл, 6 табуреток), вартістю 800 грн.; стінка «Амадеус» 2012 року, вартістю 5000 грн.; телевізор «Самсунг» 2009 року, вартістю 2500 грн.; супутникова система (2 супутникові антени, тюнер), вартістю 1500 грн.; пилосос «Самсунг» 2011 року, вартістю 1500 грн.; диван кутовий 2012 року, вартістю 4500 грн.; дві люстри 2009 року, вартістю 800 грн.; ліжко двоспальне 2006 року, вартістю 1300 грн.; підлогове покриття 3,5м х 4,5м. 2006 року, вартістю 800 грн.; підлогове покриття 3,5м. х 4,0м. 2006 року, вартістю 700 грн.; газова колонка «Нива» 2009 року, вартістю 1200 грн.; пральна машинка «Zanussi» 2007 року, вартістю 2000 грн.; батареї 10 секцій 2012 року, вартістю 750 грн., а всього на загальну суму 50 200 грн. 00 коп. , що частково підтверджується наданими в судовому засіданні документами про вартість придбаного майна (а.с.61).

Визначити реальну вартість майна не має можливості, оскільки як вказано в позовній заяві та виходячи з матеріалів кримінального провадження № 120131130450000708, який був досліджений в судовому засіданні, та з пояснень свідків, майно, що знаходилось за адресою м. Керч, вулиця Пархоменко, № 58, було вивезено відповідачкою по справі та привласнення нею, місце знаходження майна встановити неможливо.

Так, свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона познайомилась з позивачем та відповідачкою у березні 2011 року. Вона надавали медичну допомогу ОСОБА_2 Проживала на паралельній вулиці зі сторонами. Будинок належить матері позивача. Будинок знала візуально, бачила все майно, окрім бензопили та пилососа. Влітку 2013 року приходила в будинок по вулиці Пархоменко, 58 в м. Керчі, розмовляла з матірю позивача. Майно все було на своїх місцях. Через деякий час зайшла знову в будинок, але там вже нічого не було. Були голі стіни, відрізани батареї, вирвані люстри. Вона подзвонила відповідачці, запитати навіщо вона це зробило, на що їй було сказано, що вона окрім того, що вивезла речі, ще й будинок підпалить.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що він мешкає за адресою вулиця Кавказьке, 21 20 в м. Керчі. З позивачем по справі вони разом росли, знайомі з 1981 року. В гості приходив до 2006 року постійно, але потім поїхав до м. Києва на заробітки. Позивач мешкав в будинку матері, там все було старе. Коли в листопаді 2012 року приїхав та зайшов у гості до ОСОБА_1 то дуже здивувався, оскільки будинок не впізнав, там все було нове: меблі, ремонт. Все майно бачив, крім пилососа, деяким речами навіть користувався. В квітні 2013 року поїхав на заробітки. В жовтні 2013 року прилетів із м. Владивостока, зустрівся з позивачем, який повідомив йому, що все майно, яке було в будинку, дружина вивезла. Зайшовши до будинку побачив, що в ньому нічого не має, голі стіни, навіть батарей не було. Про те, що це зробила відповідачка знає з її слів. Оскільки в Керченському міському суді розглядалася справа щодо стягнення аліментів, то він підвіз до суду позивача, та через деякий час побачив відповідачку. Вона підійшла до ОСОБА_7 і він спитав навіщо вона вивезла всі речі з будинку, на що вона йому відповіла, що все належить їй.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що позивача та відповідачку знає з 2012 року. Вони мешкають на паралельній вулиці. Займається тим, що шиє та ремонтує речі. ОСОБА_2 неодноразово запрошувала її в будинок та на свята вона також заходила. ОСОБА_8 заходила до передпокою та на кухню, бачила дзеркало , кухонний гарнітур, стінку, мякий куточок, газову колонку, пічку нову. Чула, що відповідачка вивезла з будинку все майно.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона є матірю позивача та є власницею будинку № 58 по вулиці Пархоменко в м. Керчі з 1996 року. В цьому будинку вона ніколи не мешкала, він дістався їй у спадщину. В цьому будинку проживав її син разом із дружиною. Вона допомагала робити ремонт у будинку, всі речі були новими. 24 травня 2013 року вони розірвали шлюб і ОСОБА_2 почала вивозити все майно. В червні 2013 року прийшла до будинку та побачила, що повну відсутність всього майна. Зрозуміла, що це зробила відповідачка. ОСОБА_2 також по телефону погрожувала, що ще й будинок спалить.

Виходячи з наведеного, судом встановлено, що майно дійсно було придбано підчас спільного життя та є спільною сумісною власністю подружжя.

Враховуючи, що відповідачка не спростувала вартість спірного майна,яке підлягає розділу, суд вважає можливим погодитися з ціною, вказаною позивачем в позовній заяві, оскільки вона відповідає дійсним цінам, які існують на день ухвалення рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України та ст.. 70 СК України сторонами не визначена домовленість, щодо поділу спірного майна, тому спільне нажите майно належить кожному у рівних частках, тобто по 1/2 частки кожному.

Також судом враховується той факт, що відповідачкою по справі не оспорена вартість майна, існування майна, те, що майно було придбано під час знаходження в шлюбі з позивачем. З показань свідків вбачається, що відповідачка по справі розпорядилась майном на свій розсуд, тому при вирішенні питання розподілу майна суд керуються п. 30 Постанови № 11 від 21 грудня 2007 р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», а саме: у випадках коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сімї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Враховуючи обставини, суд вважає за необхідне поділити майно та стягнути з відповідача на користь позивача 1/2 частку його вартості, оскільки майно знаходиться у відповідача, і право позивача на його поділ відповідачем порушено.

Згідно ч. 3 ст. 372 Цивільного кодексу України, у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

За таких обставин, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини, дитини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд вважає встановленим порушення права позивача на поділ спільно нажитого майна подружжя, а тому позов слід задовольнити шляхом стягнення з позивача на користь відповідача 1/2 вартості майна, яке було придбане в період спільного проживання за спільні кошти (50 200 грн. вартість придбаного майна : 2 =) 25 100 гривень 00 копійок.

З відповідача на користь позивача також слід стягнути сплачений позивачем у мінімальному розмірі для цієї категорії цивільних спорів судовий збір.

На підставі наведеного, ст.ст. 8, 24, 55, 124 Конституції України, ч. 2 ст. 15, 372 ЦК України, ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70, ст.71 СК України, керуючись нормами ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 61, 88,179, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності подружжя задовольнити .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку майна:

-Мопед «Дельта», 2009 року випуску, вартістю 2500 грн.;

-Дрель, вартістю 600 грн.;

-Бензопила «Reinger», 2006 року, вартістю 1200 грн.;

-Лещата металеві, вартістю 300 грн.;

-Газовий різак с редуктором, вартістю 350 грн.;

-Зварювальна маска, вартістю 100 грн.;

-Душова кабінка Гідробокс, вартістю 5500 грн.;

-Тумба із раковиною та змішувач, вартістю 1300 грн.;

-Передпокій (тумба та вішалка), вартістю 1200 грн.;

-Кондиціонер «Delfa», вартістю 2500 грн.;

-Диван, два кресла, два пуфика, вартістю 1200 грн.;

-Газова плита «Greta», вартістю 1800 грн.;

-Кухонний гарнітур (стіл, шафа навісна), вартістю 1200 грн.;

-Холодильник «Деу», вартістю 4500 грн.;

-Кухонний куточок (стіл, 6 табуреток), вартістю 800 грн.;

-Стінка «Амадеус», вартістю 5000 грн.;

-Телевізор «Самсунг», вартістю 2500 грн.;

-Супутникова система (2 супутникові антени, тюнер), вартістю 1500 грн.;

-Пилосос «Самсунг», вартістю 1500 грн.;

-Диван кутовий, вартістю 4500 грн.;

-Дві люстри, вартістю 800 грн.;

-Ліжко двоспальне, вартістю 1300 грн.;

-Підлогове покриття 3,5м х 4,5м, вартістю 800 грн.;

-Підлогове покриття 3,5м. х 4,0м., вартістю 700 грн.;

-Газова колонка «Нива», вартістю 1200 грн.;

-Пральна машинка «Zanussi», вартістю 2000 грн.;

-Батареї 10 секцій, вартістю 750 грн.

Розділити спільне сумісне нажите майно подружжя, стягнувши із ОСОБА_2 його вартість у розмірі 25 100 (двадцять пять тисяч сто) гривень 00 копійок на користь ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати по справі на користь ОСОБА_1 у розмірі 298 грн. 16 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Автономної Республіки Крим м. Феодосія через Керченський міський суд АР Крим в порядку та строки, передбачені ст.294 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача в порядку та в терміни, передбачені ст.228 ЦПК України та в разі залишення заяви про перегляд рішення без задоволення оскаржене ним на загальних підставах до апеляційного суду АР Крим.

Суддя (підпис) Л.М. Короткова.

З оригіналом згідно.

Суддя -