Рішення № 35527248, 25.11.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа №344/4314/13-ц

Провадження №22ц/779/2860/2013

Категорія 27

Головуючий у І інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої Горейко М.Д.

Суддів: Ковалюка Я.Ю., Девляшевського В.А.

Секретаря Петріва Д.Б.

з участю представника позивача Рокетської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №IFXRRX08190245 від 04.01.2008 року за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

22.03.2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №IFXRRX08190245 від 04.01.2008 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 кредитного договору №IFXRRX08190245 від 04.01.2008 року, останній отримав кредит у розмірі 8310 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 04.01.2010 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом у заяві.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 14.03.2013 року за ним наявна заборгованість в загальній сумі 64721,79 грн., а саме: 8047,63 грн. - заборгованість за кредитом, 1035,72 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4387,68 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 47692,58 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 3058,18 грн. - штраф (процентна складова).

У зв'язку з наведеним позивач просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №IFXRRX08190245 від 04.01.2008 року в сумі 64721,79 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2013 року задоволено частково позов ПАТ КБ «ПриватБанк». Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №IFXRRX08190245 від 04.01.2008 року в сумі 55074 грн. 20 коп. та 550 грн. 74 коп. витрат по оплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не взяв до уваги його пояснення щодо виникнення боргу в такій значній сумі. Він наголошував на неодноразових зверненнях до банку з проханням зупинити нарахування штрафних санкцій, провести реструктуризацію боргу з метою належного виконання взятого зобов'язання, а також звертав увагу банку і суду на своє скрутне матеріальне становище, стан здоров'я та наявність на утриманні матері похилого віку, однак ні банк, ні суд цього до уваги не взяли.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), якими в даному випадку є штраф в розмірі 3058,18 грн., штраф в розмірі 500 грн. та пеня в розмірі 47692,58 грн. Договір про зміну тривалості позовної давності з ним не укладався.

З цих підстав апелянт просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення з урахуванням суті викладених в апеляційній скарзі обставин.

Представник позивача у засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги не визнала, рішення суду першої інстанції вважала законним і обґрунтованим.

Апелянт в судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомив.

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Наведеним вимогам оскаржуване рішення суду не відповідає.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ПАТ КБ «ПриватБанк», правильно виходив з того, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, не виконував умови кредитного договору №IFXRRX08190245 від 04.01.2008 року, внаслідок чого станом на 14.03.2013 року утворилась заборгованість ОСОБА_3 перед позивачем за вказаним договором в розмірі 64721,79 грн., а саме: 8047,63 грн. - заборгованість за кредитом, 1035,72 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4387,68 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 47692,58 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 3058,18 грн. - штраф (процентна складова), у зв'язку з чим у позивача виникло право на звернення в суд з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в судовому порядку. При цьому суд вірно вважав, що у стягненні заборгованості за вказаним кредитним договором в розмірі 9647,59 грн. слід відмовити, оскільки вказана сума заборгованості була стягнута з відповідача на підставі судового наказу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.09.2008 року.

Однак, судом першої інстанції не взято до уваги та не дано належної оцінки тій обставині, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення в суд з даним позовом.

В силу статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції установлено, що між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_3 існували договірні стосунки.

Згідно заяви позичальника №IFXRRX08190245 від 04.01.2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надав позичальнику ОСОБА_3 строковий кредит у сумі 8310 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.01.2010 року (а.с. 4 зв.). Відповідно до вказаної заяви позичальник ОСОБА_3 зобов'язався повертати кредит, сплачувати відсотки, винагороди, комісії в зазначені в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) строки, а саме щомісяця в період сплати, за який приймається період з 20 по 25 число кожного місяця, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 591,27 грн. для погашення заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами. В заяві також зазначено, що позичальник ознайомився та згідний із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які були надані йому у письмовій формі, а також що ця заява разом із запропонованими ПАТ КБ «ПриватБанк» Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), Тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір.

З наведеного слідує, що укладений між сторонами кредитний договір по суті є договором про надання споживчого кредиту.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи долучено Умови і правила надання банківських послуг (а.с. 5-14), що мають інший зміст. Так у заяві позичальника міститься посилання на п.п. 3.3 та 5.3 Умов, однак таких пунктів в Умовах і правилах надання банківських послуг, долучених позивачем до позовної заяви, немає. Вказані Умови і правила надання банківських послуг підписані тільки головою правління ПАТ КБ «ПриватБанк», вони не мають реквізитів, відсутня дата їх складання та погодження сторонами кредитної угоди. Крім того, названі Умови не містять жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від Заяви позичальника. А тому колегія суддів вважає, що правовідносини між сторонами з приводу кредитування регулюються тільки Заявою позичальника, строк виконання зобов'язань за якою встановлений до 04.01.2010 року.

Як вбачається з позовної заяви, ПАТ КБ «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_3 звернувся в суд в березні 2013 року, пропустивши таким чином загальний трьохрічний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 31 постанови від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

За змістом ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, постановляючи рішення допустив неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

З огляду на викладене та з урахуванням положень частин 3 та 4 ст. 309 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку, що так як висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, що й призвело до неправильного вирішення справи, то судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. По суті встановленого в апеляційній інстанції слід ухвалити рішення про відмову в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» за спливом строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2013 року скасувати, ухваливши нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №IFXRRX08190245 від 04.01.2008 року відмовити за пропуском строку позовної давності.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Ковалюк Я.Ю.

Девляшевський В.А.