Ухвала суду № 35526798, 15.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 р.Справа № 820/3195/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2013р. по справі № 820/3195/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метагор"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Метагор", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, №0000642210 від 05.04.2013р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2013р. по справі № 820/3195/13-а позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сто не перешкоджає судовому розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, ТОВ "Метагор", зареєстроване як юридична особа Печерською районною в м. Києві Державною адміністрацію 20.10.2009 року, та перебуває на обліку у ДПІ Московського району м. Харкова Харківської області ДПС, є платником ПДВ.

В період з 20.03.2013р. по 22.03.2013р. ДПІ у Московському районі міста Харкова Харківської області ДПС проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Метагор" (ідентифікаційний код - 36757651) з питання правомірності збільшення витрат на суму безнадійної заборгованості у податкових деклараціях з податку на прибуток за 1 півріччя 2012р. та за 9 місяців 2012р.

Результати перевірки оформлені актом №1099/2210/36757621 від 22.03.2013р.

У вказаному акті перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем приписів п.п.138.10.6 ст.138 та п.п.159.1.1 ст.159 Податкового кодексу України, а саме: безпідставне поширення платником податків процедури урегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості на господарські операції з обігу корпоративних прав, позаяк на думку податкового органу, згадана процедура може бути застосована лише до операцій з постачання товарів, а за визначенням п.14.1.90 ст.14 та п.14.1.244 ст.14 Податкового кодексу України корпоративні права не можуть бути визнані товаром.

05.04.2013р. з посиланням на даний акт ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000642210 від 05.04.2013р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 833831,25грн. (основний платіж - 667.065,00грн.; штраф - 166.766,25грн.).

З дослідженого акту перевірки слідує, що єдиним фактичним мотивом для прийняття спірного рішення слугував висновок про неможливість кваліфікації господарської операції з продажу корпоративних прав як поставки товару, а юридичним мотивом винесення спірного рішення визначив п.138.10.16 ст.138, п.п.159.1.1 ст.159 Податкового кодексу України.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №1099/2210/36757621 від 22.03.2013р., на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що за умовами договору № 30/03/12-1 від 30.03.2012р. про відступлення права вимоги, проведеної між ТОВ «Метагор» та ТОВ «Джгут» заборгованість боржника ТОВ «Китай Город» перейшла до нового кредитора ТОВ «Джгут» за ціною 9 500 000 грн., яку ТОВ Джгут» сплатило ТОВ «Метагор».

Розрахунки між ТОВ «Метагор» та ТОВ «Джгут» були проведені у вексельній формі згідно акту № 12/03/30 приймання-передачі простого векселя в якості оплати за договором № 0/03/12-1 від 30.03.2012р. про відступлення права вимоги.

Згідно складеного 30.03.2012 р. акту ТОВ «Джгут» передало ТОВ «Метагор» 5 простих векселів на суму 9 500 000 грн.

За правилами ст. 14 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок», вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ч.3 ст. 4 ЗУ «Про обіг векселів в Україні», у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

20.04.2013р. до виконання свого зобов'язання за простими векселями перед ТОВ «Метагор» ТОВ «Джгут» згідно постанови Господарського суду Запорізької області у справі № 5009/1372/12 визнане банкрутом.

За правилами п. "г" п.138.10.6 ст.138 Податкового кодексу України до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, підлягають включенню витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п.п.14.1.11 ст.14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Судом встановлено, що юридична особа дебітора ТОВ "Джут", котрий брав участь в господарських операціях з обігу корпоративних прав ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових послуг", припинена внаслідок визнання банкрутом в порядку закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Факт визнання ТОВ "Джут" банкрутом сторонами по справі не оспорюється.

Отже, заборгованість названого суб'єкта господарювання підпадає під визначення безнадійної заборгованості за ознаками п. "в" п.п.14.1.11 ст.14 Податкового кодексу України.

Підпунктом 159.1.1 ст.159 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку - продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; б) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу). Платник податку - продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відповідно до абзацу першого цього підпункту зобов'язаний одночасно зменшити суму витрат цього звітного періоду на собівартість таких товарів, робіт, послуг. Норми цього підпункту не поширюються на проценти та комісії, щодо яких було сформовано страховий резерв за рахунок збільшення витрат згідно з пунктом 159.2 цієї статті.

У розумінні п.14.1.244 ст.14 Податкового кодексу України товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. В цілях оподаткування операцій з переміщення майна та енергії через митний кордон України термін "товари" вживається у значенні, визначеному Митним кодексом України.

В Узагальнюючій податковій консультації щодо порядку відображення в податковому обліку суб'єктами господарювання операцій з цінними паперами (затверджена наказом ДПС України від 21.12.2012р. №1160) вказано, що цінний папір у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення, розглядається у Податковому кодексі як товар.

Оскільки за змістом норм ст.ст.163, 167 Господарського кодексу, ст.3 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок", ст..2 Закону України "Про акціонерні товариства", п.14.1.81 ст.14, п.14.1.90 ст.14 Податкового кодексу цінний папір у формі акції та корпоративне право на частку у статутному капіталі суб'єкта господарювання мають повністю ідентичні правові підстави походження, то слід визнати, що і корпоративні права у будь-яких операціях, крім операцій з прямих інвестицій (тобто операції, внаслідок якого і відбувається створення корпоративних прав) та операцій з отримання активів господарської організації у разі ліквідації останньої відповідно до закону, також є товаром.

Таким чином, відсутні перешкоди для поширення на господарські операції з обігу корпоративних прав процедури урегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості згідно з п.п.159.1.1 ст.159 Податкового кодексу України, адже операція з відчуження корпоративних прав повністю підпадає під визначення операції з поставки товарів відповідно до п.14.1.191 ст.14 Податкового кодексу України.

Оцінивши обґрунтованість доводів сторін, з'ясувавши обставини спірних правовідносин та перевіривши їх добутими доказами, суд доходить висновку, що в ході розгляду справи суб'єкт владних повноважень за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірності та обґрунтованості мотивів, покладених в основу спірного рішення, зміст складеного податковим органом акту перевірки не містить належних та достатніх фактичних даних, які б достеменно засвідчували факт вчинення платником податків податкового правопорушення.

Натомість викладені в акті судження суб'єкта владних повноважень мають характер припущень, бо не підкріплені належними висновками та не доведені відповідними документами.

Окремо колегія суддів вважає за потрібне відзначити, що обставини обігу корпоративних прав ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових послуг" та векселів ТОВ "Джут" податковим органом у ході перевірки не вивчались, жодних суджень з приводу даних обставин податковим органом зроблено не було та в акті перевірки не викладено, спірне рішення суб'єкта владних повноважень не ґрунтується на здійсненій податковим органом юридичній оцінці означених обставин.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2013р. по справі № 820/3195/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.