Постанова № 35526618, 20.11.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/3257/13-а

20.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лядової Т.Р.,

суддів Ілюхіної Г.П. ,

Яковенко С.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О.) від 29.08.13 у справі № 801/3257/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим,97600)

до Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим (вул.Островського 3,м.Білогірськ, Автономна Республіка Крим,97600)

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Білогірському районі Автономної Республіки Крим, в якому просила визнати протиправними дії або бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Білогірському районі Автономної Республіки Крим щодо невжиття заходів з 20.02.2013 стосовно правильності нарахування, своєчасності сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій для стягнення страхових внесків в сумі 18469,59 грн., яку присуджено в якості стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу згідно рішення Білогірського районного суду від 10.06.2010 у справі №2-66/10, зобов'язати відповідача вжити заходи стосовно правильності нарахування, сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, стягнення страхових внесків з суми 18469,59 грн., яку присуджено в якості стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу згідно рішення Білогірського районного суду від 10.06.2010 у справі №2-66/10, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Білогірському районі Автономної Республіки Крим зарахувати позивачці стаж роботи за час вимушеного прогулу за період часу з 01.07.2009 по 10.06.2010 згідно рішення Білогірського районного суду від 10.06.2010 у справі №2-66/10.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.08.2013 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим щодо невжиття заходів по стягненню страхових внесків з суми 18469,59 грн., яку присуджено ОСОБА_2 в якості стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2010 у справі №2-66/10, залишеного без змін ухвалою

Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2010, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим вжити заходи щодо стягнення страхових внесків з суми 18469,59 грн., яку присуджено ОСОБА_2 в якості стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2010 у справі №2-66/10, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2010, в задоволенні іншої частини позову відмовлено, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з даним рішенням суду, Управління Пенсійного фонду України у Білогірському районі Автономної Республіки Крим (далі - відповідач) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення по справі, про відмову позивачу у задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів, відповідно до приписів ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе апеляційний розгляд справи без участі нез'явившихся осіб, по наявним у матеріалах справи письмовим доказам, оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Судова колегія, керуючись положеннями п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що відповідач, як уповноважений контролюючий орган, безпідставно ухилився від проведення перевірки, та не вжив заходів, направлених на стягнення страхових внесків з суми 18469,59 грн., яку присуджено ОСОБА_2 в якості стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2010 у справі №2-66/10, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2010.

Проте з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не погоджується, з огляду на їх невідповідність фактичним обставинам справи, вимогам матеріального та процесуального права та вбачає за доцільне зазначити про таке.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що рішенням Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2010 було частково задоволено позов ОСОБА_2, а саме: визнано незаконним та скасовано наказ голови ліквідаційної комісії Мірсанова В.П.№ 31-к від 01.07.2009 "Про перевід ОСОБА_2; вона поновлена на посаді директора - лікаря - бактеріолога Білогірської районної державної лабораторії ветеринарної медицини та з Білогірської районної державної лабораторії ветеринарної медицини на користь ОСОБА_2 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 18469,59 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2010 рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2013 було залишено без змін, а отже набрало законної сили.

На підставі рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2010, позивачем було отримано виконавчі документи: виконавчий лист, виданий Білогірським районним судом Автономної Республіки Крим 10.06.2010, який передбачав негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць в розмірі 1692,07 грн., згідно постанови державного виконавця ВДВС Білогірського РУЮ АРК про закінчення виконавчого провадження, рішення в зазначеній частині виконано в повному обсязі, та виконавчий лист, виданий Білогірським районним судом Автономної Республіки Крим 14.12.2010, в частині стягнення з Білогірської районної державної лабораторії ветеринарної медицини на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 18469,59 грн. Постановою державного виконавця ВДВС Білогірського РУЮ АРК про закінчення виконавчого провадження від 31.12.2010 підтверджується, що заборгованість з боржника - Білогірської районної державної лабораторії ветеринарної медицини, стягнута в повному обсязі (арк. с. 38).

05 грудня 2012 року ОСОБА_2 звернулась до Управління пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим із заявою, в якій виклала обставини стягнення на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу та просила невідкладно повідомити на її адресу інформацію: коли Управлінню ПФУ в Білогірському районі стало відомо про факти несплати єдиного соціального внеску з суми 18469,59 гривень та які заходи з моменту встановлення вищезазначених фактів вживалися посадовими особами Управління ПФУ в Білогірському районі для того, щоб звернутись до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим для стягнення єдиного соціального внеску з суми 18469,59 гривень. Також позивач просила в цій заяві притягнути винних посадових осіб УПФУ в Білогірському районі до матеріальної відповідальності.

Управлінням Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим 13.12.2012 було надано відповідь, в якій проінформовано позивача, що 17.08.2011 відповідачем була проведена позапланова перевірка Білогірської районної державної лабораторії з питань, пов'язаних з нарахуванням страхових внесків на виплачену заробітну плату за рішенням суду, якою встановлено, що рішенням Білогірського районного суду від 10.06.2010 було стягнено на користь ОСОБА_2 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 18469,59 грн., яке було виконано Білогірським Відділом Державної виконавчої служби 27 грудня 2010 року. Також зазначено, що в резолютивній частині рішення суду по цивільній справі не було передбачено нарахування та сплата страхових внесків до Пенсійного фонду за час вимушеного прогулу, у зв'язку з чим ВДВС Білогірського РУЮ АРК не були стягнуті страхові внески для перерахування на рахунки Пенсійного фонду. Отже, стаж роботи по даному рішенню не відображено у відомостях персоніфікованого обліку.

Крім того, Управлінням Пенсійного фонду України у Білогірському районі Автономної Республіки Крим 28.01.2011 проведено планову перевірку, при проведенні якої використані первинні бухгалтерські документи страхувальника за 2005-2009 роки: головні та касові книги; первинні касові та банківські документи; аналіз рахунків 661 та 651, книги по заробітній платі, накази про прийняття та звільнення, табелі обліку робочого часу, ксерокопії паспортів та довідок про привласнення ідентифікаційних номерів робітників за перевіряє мий період, правовстановлюючі документи підприємства, розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з жовтня 2005 року по червень 2009 року, відомості про застрахованих осіб в систему персоніфікованого обліку відомостей за 2005-2009 роки.

За результати вказаної перевірки складено довідку №3-ю, в якій встановлено, що за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 рік Білогірською районною державною лабораторією ветеринарної медицини фінансово - господарська діяльність не велась, нарахування фонду оплати праці не проводилось, заробітна плата не сплачувалась, головні та касові книги, банківські документи, первинні касові документи, особові рахунки робітників, табелі обліку робочого часу, відомості про нарахування заробітної плати не велись.

Враховуючи той факт, що Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим не було ані стороною під час розгляду цивільної справи № 2-66/10, ані стороною виконавчого провадження під час примусового виконання рішення у вказаній справі, а отже не могло бути обізнаним про сплату за рішенням суду на користь ОСОБА_2 заробітної плати за час вимушеного прогулу, у відповідача відсутня будь-яка інформація стосовно виплати позивачу її роботодавцем заробітної плати та відсутні умови, за яких цю суму слід вважати заробітною платою, з якої слід обчислювати та сплачувати страховий внесок.

Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим, в постанові від 20.02.2013 у справі №801/214/13-а, встановлено, що відповідачем було вжито необхідних заходів для правильності нарахування та сплати страхових внесків із виплаченої ОСОБА_2 суми шляхом проведення як планової, так і позапланової перевірки, але за їх результатами підстав для стягнення з виплаченої на підставі рішення суду суми, встановлено не було, а тому відсутні підстави для визнання протиправними дій або бездіяльності відповідача щодо невжиття заходів та зобов'язання вжити такі заходи.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення від 29.08.2013, залишено поза увагою, що викладені вище обставини є преюдиційними та такими, що не підлягають доказуванню в силу ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.02.2012 у справі №801/214/13-а залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013, а отже, відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набрала законної сили.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 11.07.2013 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим про визнання дій та бездіяльності протиправними, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 лютого 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 05.03.2013 звернулася з інформаційним запитом до Управління Пенсійного фонду України у Білогірському районі Автономної Республіки Крим, в якому вимагала повідомити певну інформацію та вчинити певні дії, а саме: коли відповідач отримав постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.02.2013 у справі №801/214-13-а, які заходи з моменту отримання постанови вживаються або будуть вживатися посадовими особами Управління для того, щоб стягнути страхові внески з суми 18469,59грн. для зарахування позивачу страхового стажу за період вимушеного прогулу з 01.07.2009 по 10.06.2010, невідкладно зарахувати стаж за період вимушеного прогулу (з 01.07.2009 по 10.06.2010) у Білогірській районній державній лабораторії ветеринарної медицини (арк.с.13).

У відповіді Управління Пенсійного фонду України у Білогірському районі Автономної Республіки Крим №14/Т/17-01-18 від 14.03.2013, підготовленій на виконання запиту позивача від 05.03.2013, наводяться обставини раніше проведених перевірок, повідомляється, що відповідачем вжиті всі заходи для нарахування та сплати страхових внесків з виплаченої ОСОБА_2 суми шляхом проведення позапланової перевірки 17.08.2010, однак підстав для стягнення виявлено не було, зазначається про відсутність будь-якої інформації щодо виплати ОСОБА_2 її роботодавцем заробітної плати за час вимушеного прогулу та відсутні умови, за яких ця сума вважається заробітною платою, з якої слід обчислювати та сплачувати страховий внесок, що як наслідок виключає можливість зарахування стажу позивачеві за період з 01.07.2009 по 10.06.2010, оскільки в системі персоніфікованого обліку немає відомостей про нарахування або сплату страхових внесків за період роботи ОСОБА_2 на підприємстві за вказаний період.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суд першої інстанції про те, що отримання Управлінням Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим інформаційного запиту позивача від 05.03.2013 з доданим до нього примірником постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.02.2013 у справі №801/214/13-а, в якій викладені обставини виплати позивачці заробітної плати за час вимушеного прогулу, мало бути підставою для проведення відповідачем позапланової перевірки цих обставин, з метою встановлення наявності або відсутності факту ненарахування та невиплати страхових внесків на суму 18469,59 грн., з огляду на таке.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що в розумінні статей 11, 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у спірний період з 01.07.2009 по 10.06.2010 ОСОБА_2 є застрахованою особою, а страхувальником та платником страхових внесків є Білогірська районна державна лабораторія ветеринарної медицини.

В ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» серед обов'язків страхувальника закріплено в тому числі й обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Страхові внески, відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" , виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Таким чином, виплата позивачці грошових коштів в розмірі 18469,59 грн. за час вимушеного прогулу є підставою для нарахування страхових внесків на вказану суму.

Разом з тим, обчислення страхових внесків здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обчислення страхових внесків може провадитись органами Пенсійного фонду, у випадках передбачених чинним законодавством, та здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відтак слід зазначити, що як плановою перевіркою від 28.01.2011, такі і позаплановою перевіркою від 17.08.2011, проведеними відповідачем шляхом дослідження первинних бухгалтерських документів страхувальника за 2005-2009 роки: головних та касових книг; первинних касових та банківських документів; аналізів рахунків 661 та 651, книг по заробітній платі, наказів про прийняття та звільнення, табелів обліку робочого часу, ксерокопії паспортів та довідок про привласнення ідентифікаційних номерів робітників за перевіряємий період, правовстановлюючих документів підприємства, розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з жовтня 2005 року по червень 2009 року, відомостей про застрахованих осіб в систему персоніфікованого обліку відомостей за 2005-2009 роки, виявлено відсутність проведення страхувальником фінансово-господарської діяльності, нарахування фонду оплати праці, не сплата заробітної плати, встановлено, що головні та касові книги, банківські документи, первинні касові документи, особові рахунки робітників, табелі обліку робочого часу, відомості про нарахування заробітної плати не велись.

Необґрунтованим є твердження суду першої інстанції стосовно того, що відповідними підтверджувальними документами є виконавчі листи, постанови ВДВС Білогірського РУЮ АРК, оскільки виконання рішення суду у справі № 2-66/10 в частині стягнення з Білогірської районної державної лабораторії ветеринарної медицини на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 18469,59 грн. проводилось шляхом списання коштів за платіжною вимогою № 82 зі спеціального рахунку, призначеного для ліквідації підприємства, а в документах страхувальника відсутні будь-які відомості про те, що списані кошти є сумою заробітної плати за час вимушеного прогулу, що підтверджується результатами позапланової перевірки Управлінням Пенсійного фонду України у Білогірському районі Автономної Республіки Крим від 17.08.2011 та рішенням суду у справі №801/214/13-а, яке набрало законної сили.

Таким чином відсутні підстави для проведення позапланової перевірки страхувальника, у відповідності до вимог Порядку проведення Пенсійним фондом України та його територіальними органами планових та позапланових перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2011 № 233.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Проте, в рішенні Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2010 у справі №2-66/10 взагалі не зазначено чи сума середнього заробітку за вимушений прогул, яка підлягає виплаті, визначена без відповідних утримань або з врахуванням таких, що в свою чергу не узгоджується з вимогами п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13.

Дійсно, у зв'язку з тим, що в рішенні суду у справі 2-66/10 не передбачено нарахування та виплата страхових внесків, невизначеність в резолютивній частині судового рішення у справі 2-66/10 чи зазначений середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 18469,59 грн. з врахуванням всіх обов'язкових податків та платежів або ні, невиконання страхувальником обов'язку нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, нівелюється можливість захисту позивачем свого порушеного права, проте вказані підстави не свідчать про протиправність дій відповідача.

Позивач, керуючись приписами Цивільного процесуального кодексу України, не позбавлений можливості звернутися до Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим із заявою про роз'яснення судового рішення від 10.06.2010 у справі № 2-66/10, а саме: роз'яснити чи наведено суму середнього заробітку без вирахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судова колегія погоджується з доводами заявника апеляційної скарги та вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині зарахування позивачу стаж роботи за час вимушеного прогулу за період часу з 01.07.2009 по 10.06.2010 згідно рішення Білогірського районного суду від 10.06.2010 у справі №2-66/10. з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховим стажем є період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

У ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» наведено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Обчислення страхового стажу здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин, враховуючи, що за період з 01.07.2009 по 10.06.2010 страхові внески сплачені не були, дані не відображено в системі персоніфікованого обліку, у суду відсутні законні підстави для покладення на відповідача обов'язку щодо зарахування стажу праці в період вимушеного прогулу, а тому не підлягають задоволенню вказані позовні вимоги.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, є невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, допущення порушень норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на визначене, колегія суддів дійшла висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи при ухваленні рішення про часткове задоволення адміністративного позову, у зв'язку із чим рішення суду першої підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення по справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1ст.198, п.1, п.4 ч.1ст.202, ч.2ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Білогірському районі Автономної Республіки Крим - задовольнити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О. ) від 29.08.13 у справі № 801/3257/13-а - скасувати.

3.Прийняти по справі нове рішення.

«У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити».

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова

Судді підпис Г.П.Ілюхіна

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.Р.Лядова