Рішення № 35525203, 29.10.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1310/2352/2012 Головуючий у 1 інстанції: Постигач Б.А.

Провадження № 22-ц/783/6632/13 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Копняк С.М.,

секретаря Мариняк О.І.

з участю позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 05 липня 2013 року та додаткове рішення від 19 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про реальний поділ будинку,-

встановила:

В грудні 2012 року позивачка ОСОБА_2 звернулась з позовом в суд до відповідача ОСОБА_3 про реальний поділ будинку.

В обґрунтування зазначеної вимоги покликається на те, що вона 23 жовтня 2006 року набула у власність на підставі договору дарування від ОСОБА_4 49/100 частин житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1. Реальний поділ між сторонами не проведено, при цьому дах і покрівля будинку стали аварійними, під вагою стеля в її кімнаті провисла, що створює небезпеку для неї та членів її сім»ї. З приводу цього позивач неодноразово зверталась до відповідача з прохання перенести зазначену вище стіну, однак остання не реагує. У 2012 році вона зверталась до державного підприємства «Державний інститут проектування міст «Містопроект» в м. Львові, для обстеження будинку, за результатами якого дано висновок, що дах та перекриття будинку перебуває в аварійному стані, у зв'язку з чим їй терміново необхідно робити ремонт своєї частини будинку, яка передбачає перенесення стіни мансардної кімнати. Проти цього відповідачка категорично відмовилась. У зв'язку з цим виникла необхідність реального поділу будинку, оскільки дійти згоди чи прийняти будь-яку пропозицію ремонту будинку відповідачка відмовляється.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Проведено реальний поділ будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а саме:

- ОСОБА_2 виділено приміщення 2-2 пл. 17,2 кв.м., 2-1 пл. 13,6 кв.м., 2-3 пл. 15 кв.м., приміщення тамбура ІІІ пл. 6,0 кв.м., ІV пл. 3,5 кв.м., приміщення підвалу І пл. 5,6 кв.м., ІІ пл. 14,1 кв.м., частину приміщення мезоніну 1-5 пл. 4 кв.м., яке утвориться після перенесення існуючої стіни в сторону приміщення ОСОБА_3 1-4.

Вартість цієї частини будинку 183 687 грн. і вона становить 47/100 частин будинку.

- ОСОБА_3 виділено в будинку приміщення підвалу ІІІ пл. 9,4 кв.м., ІV пл. 6,6 кв.м., кімнату 1-1 пл. 17,2 кв.м., 1-2 пл. 18,3 кв.м., в мезоніні приміщення 1-5 пл. 7,3 кв.м., 1-4 пл. 8,8 кв.м., тамбур 1 пл. 6,6 кв.м., тамбур 11 пл. 6,7 кв.м., 1-3 пл. 6,7 кв.м., сходи.

Вартість цієї частини будинку 203 850 грн. і вона становить 53/100 частин будинку.

Дозволено ОСОБА_2 перенести перегородку в мансардному приміщенні будинку 1-5 на 1 м 05 см. в сторону приміщення 1-4 ОСОБА_3 на існуючу стіну першого поверху між приміщеннями 1-2 і 2-2.

Стягнуто з ОСОБА_3 6206 грн. компенсації за невідповідність у виділених приміщеннях і 6276 грн. судових витрат в користь ОСОБА_2

Стягнуто з ОСОБА_3 1456,87 грн. судового збору в дохід держави.

Додатковим рішенням цього ж суду від 19 липня 2013 року позов задоволено. Вирішено ОСОБА_2 і ОСОБА_3 горищем у будинку АДРЕСА_1 користуватись кожній над виділеними їм приміщеннями на першому поверсі будинку.

Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 05 липня 2013 року та додаткове рішення цього ж суду від 19 липня 2013 року оскаржила ОСОБА_3

Вважає рішення суду неправильним з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням норм процесуального права.

Стверджує, що оскаржуване рішення ґрунтується виключно на поясненнях позивачки, без повного з»ясування обставин справи. На її думку, будівельно-технічна експертиза проведена з грубим порушенням норм процесуального права і викликає сумнів в об"єктивності. В рішенні суд покликається на висновок від 15.02.2013 року, проте ухвала про призначення експертизи винесена 20.02.2013 року. Первинна ухвала про призначення експертизи складена 04.01.2013 року. Вже після ухвалення рішення дізналася, що в матеріалах справи є декілька ухвал про призначення експертизи, а саме від 04.01.2013 року, виконавець Львівський НДІСЕ, а також від 25.01.2013 року та 20.02.2013 року. Її не повідомляли про призначення розгляду справи в суді на 25.01.2013 року та 20.02.2013 року, такі ухвали винесені в той час, коли провадження по справі було зупинене. Вона як співвласник 51/100 частини будинку, відповідно до договору дарування від 18.03.2003 року, жодних змін в конструкцію будинку чи його перепланування, не робила. Вважає, що в позивачки не було і немає жодних правових підстав вимагати від неї робити перебудову належної їй частини будинку, як і немає правових підстав для зменшення площі належної їй мансардної кімнати. Для запобігання небезпеки, про яку зазначає ОСОБА_2 їй необхідно відновити чи заново збудувати основну несучу стіну, що розділяла їх житлові кімнати, розташовані на першому поверсі і яка частково знищена. На плані будинку видно, що стіна між кімнатами 1-2 і 2-2 збудована у пів цегли і вона не могла і не може бути несучою стіною. З договору дарування за 1957 рік вбачається, що на час його укладення мансарда вже була збудована і в тому вигляді, що є на даний час.

Будинок і земельна ділянка реально розподілені між співвласниками. Пояснювала суду, що ОСОБА_2 під виглядом реконструкції даху будинку має намір здійснити надбудову окремих приміщень. Вважає невмотивованим рішення суду в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_2 судових витрат та судового збору в дохід держави, оскільки, у позивачки не було жодних підстав та причин на звернення до суду з позовом про реальний поділ будинку, який уже давно реально розподілений і спору щодо реального поділу будинку між сторонами ніколи не було.

Просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким провести реальний поділ будинку відповідно до запропонованого нею варіанту, відмовити позивачці в наданні дозволу на перенесення стіни в належному їй приміщенні, судові витрати покласти на позивачку.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги підтримала, в обґрунтування навела доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві, додатково повідомила, що в наявних у неї поверхових планів будинку передбачено, що стіна між приміщеннями 1-2 та 2-2 на першому поверсі була на рівні стіни між кімнатами 1-5 та 1-4 на другому поверсі.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляцій скаргу заперечила, вважає, що оскаржуване рішення суду є законним та справедливим, таке слід залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково виходячи із наступного.

Відповідно до статей 3, 21, 24, Конституції України, всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законами України.

Статтею 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що покрівля і дах будинку знаходяться в аварійному стані, а в кімнаті позивачки 2-2 під вагою стіни мансардного приміщення, яким користується ОСОБА_3, провисла стеля і це створює загрозу, тому суд застосував варіант реального поділу будинку, який дає змогу усунути цю загрозу, такий варіант запропонований експертизою, крім цього такий співпадає з фактичним користуванням будинку, який склався між сторонами на протязі кількох років.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, що згідно договору дарування від 23.10.2006 року, позивач ОСОБА_2 є власником 49/100 частки будинковолодіння АДРЕСА_1 з відповідною часткою дворових споруд та літньою кухнею, право власності зареєстровано Золочівським МБТІ 06.02.2007 року, номер витягу 13475800 (а.с. 18, 42-43).

Власником іншої частини будинковолодіння (51/100) є відповідач ОСОБА_3

Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Проте, з пояснень сторін по справі встановлено, що згоди між позивачем та відповідачем щодо здійснення права спільної часткової власності на спірне будинковолодіння немає.

Статтею 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Відповідно до роз"ясень, які викладені у п.п. 7,8. постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" №7 від 04.10.1991 року, у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Різні господарські будівлі (літні кухні, сараї, тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле.

Згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1/13е від 15.0.2013 року, для запобігання руйнування перекриття та для виконання п. 8.11 ДБН В.3.2-2-2009 "Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт", враховуючи умови Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 461894 від 06.08.2008 року, експерт пропонує перенести перегородку у мансардній кімнаті під літ. 1-5 пл. 11,3 кв.м., якою користується ОСОБА_3 на 1,5 м. на існуючу стіну першого поверху між приміщеннями 1-2 та 2-2. Враховуючи таке перенесення, експертом запропоновано варіант поділу будинку, який в подальшому застосований судом першої інстанції.

Виходячи з положень ст.ст. 183, 367 ЦК України та роз'яснень, викладених у п. п. 6, 7 зазначеної постанови Пленуму, виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом, яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

У тих випадках, коли для поділу необхідно переобладнання або перепланування будинку він провадиться за наявності на це дозволу виконавчого комітету місцевої ради (ст. 152 ЖК України).

Вирішуючи такі спори, суди з урахуванням вимог ст. 10 ЦПК України з метою всебічного і повного з'ясування обставин справи та забезпечення здійснення прав сторін повинні відповідно до заявлених вимог запропонувати сторонам подати або за їх клопотанням витребувати, зокрема, висновки технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі, а в необхідних випадках - висновки органів державного архітектурно - будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекцій тощо, про допустимість пов'язаних із цим поділом переобладнань і перепланувань; дані про дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання і перепланування жилого будинку; дані про характер робіт і їх вартість, які необхідно здійснити для відокремлення виділеної частки будинку або поділу будинку.

Отримавши висновок судової будівельно-технічної експертизи, призначеної за клопотанням позивача щодо можливих варіантів поділу будинку, які вимагають певних перепланувань і переобладнань, та виконання яких потребує узгодження з компетентними органами, суд не обговорив це питання та не роз'яснив позивачу необхідність витребувати від компетентних органів відповідних дозволів із метою правильного вирішення судом спору, що є його обов'язком згідно з ч. 4 ст.10 ЦПК України.

Натомість, в матеріалах справи (а.с. 96) є лист міського голови Золочівської міської ради № 222 від 07.02.2013 року, відповідно до змісту якого виконавчий комітет міської ради не заперечує щодо зміни фасаду для реконструкції та виведення з аварійного стану даху житлового будинку АДРЕСА_1 Проте, у зазначеному листі не йдеться про надання дозволу на перенесення перегородки в мансардному приміщенні будинку 1-5 на 1 м 05 см. в сторону приміщення 1-4 ОСОБА_3 на існуючу стіну першого поверху між приміщеннями 1-2 і 2-2.

Вирішуючи спір, місцевий суд у порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; не сприяв витребуванню та дослідженню доказів, які необхідні для вирішення заявленого спору щодо поділу будинку в натурі з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи про необхідність проведення переобладнань будинку.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовано норми матеріального й процесуального права, досліджувати докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суд першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, зазначеними положеннями цивільного процесуального законодавства на апеляційний суд покладено обов'язок перевіряти законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, встановлені судом фактичні обставини і усувати недоліки, допущені судом першої інстанції.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що рішення Золочівського районного суду від 05 липня 2013 року та додаткове рішення цього суду від 19 липня 2013 року підлягає скасуванню із ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги в частині проведення реального поділу будинку відповідно до варіанту, запропонованого відповідачем ОСОБА_3, не підлягають до задоволення, оскільки згідно із положеннями ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

В ході розгляду справи відповідач ОСОБА_3, в силу наданих прав, передбачених у ст. 31 ЦПК України, із зустрічною позовною вимогою про застосування власного варіанту розподілу будинку, не зверталася, відповідно, запропонований до розподілу варіант відповідачем ОСОБА_3 судом не розглядався.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 05 липня 2013 року та додаткове рішення цього ж суду від 19 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

С.М. Копняк