Постанова № 35524782, 26.11.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.11.2013 р. cправа №913/2497/13

(провадження №30/913/2497/13)

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Колядко Т.М., Принцевської Н.М.при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників: від позивача: Щербатих Н.Г. за довіреністю №14/1-9/Бл від 02.01.2013р.від відповідача:не прибуврозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЛуганського обласного військового комісаріату, м. Луганськ на рішення господарського судуЛуганської областівід03.10.2013р. по справі№913/2497/13 (провадження №30/913/2497/13) (суддя Голенко І.П.)за позовомУправління державної служби охорони при ГУМВС України в Луганській області до Луганського обласного військового комісаріату, м. Луганськпростягнення 36960,00грн.

В С Т А Н О В И В:

Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Луганській області звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Луганського обласного військового комісаріату, м. Луганськ про стягнення 36960,00грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 03.10.2013р. позовні вимоги задоволені.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Як на підстави для скасування рішення суду першої інстанції апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Зазначає, що господарським судом не прийнято до уваги, що заборгованість перед позивачем за отримані охоронні послуги за період з 01.04.2013р. по 30.06.2013р. утворилась з причини відсутності фінансування Міністерством оборони України на данні послуги. Вважає, що судом першої інстанції не були з'ясовані причини, з яких Державною казначейською службою не були своєчасно здійснені платежі Луганському обласному військовому комісаріату. На думку апелянта, заборгованість Луганського обласного військового комісаріату перед позивачем за отримані послуги виникла не з вини Луганського обласного військового комісаріату, а по незалежним від нього обставинам.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причини невиконання вимог ухвали суду не повідомив.

Представник позивача у судове засідання прибув, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, проти розгляду справи за відсутністю представника відповідача не заперечував.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача, оскільки ухвалою про порушення провадження у справі від 18.10.2013р. сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважного представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2013р. між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) укладено договір №УДСО-В/3188 від 28.01.2013р. про спостереження за допомогою пунктів централізованого спостереження Державної служби охорони за станом засобів охоронної сигналізації, що встановлені на об'єктах з реагуванням груп затримання ДСО при надходженні сигналу "Тривога" (далі за текстом - договір).

Відповідно до пункту 2.1. договору виконавець здійснює спостереження за станом охоронної сигналізації, що встановлена на об'єктах замовника, перелік та адреси яких зазначені у Дислокації (додаток № 2 до договору), що є невід'ємною частиною цього договору. Замовник передає, а виконавець приймає на сервісне (регламентне) обслуговування сигналізацію, встановлену на об'єктах, перерахованих в дислокації об'єктів (додаток № 3 до договору).

Згідно з пунктами 3.2 та 3.4 договору оплата за надані послуги відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони здійснюється не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, в якому надаються послуги у відповідності до рахунків "виконавця" та актів виконаних робіт. Акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну зберігання.

Умовами пункту 11.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з 01.01.2013р. та діє по 31.12.2013р.

Договір підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором про надання послуг, відносини за яким регулюються умовами спірного договору та главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 905 Цивільного кодексу України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов спірного договору від 28.01.2013р. №УДСО-В/3188 та у відповідності до узгодженого між сторонами протоколу узгодження цін (додаток № 1 до договору від 28.01.2013р. №УДСО-В/3188), Управлінням державної служби охорони при ГУМВС України в Луганській області за період з квітня 2013р. по серпень 2013р. були надані послуги за спостереження за станом сигналізації на об'єктах на суму 36960,00грн.

Факт отримання послуг на вказану суму підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг за квітень-серпень 2013р., які належним чином підписані сторонами та скріплені відтисками печаток.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складає 36960,00грн., що також підтверджується актами звірки взаємних розрахунків станом на 06.08.2013р. та 07.08.2013, які належним чином підписані та скріплені печатками підприємств.

Доказів про сплату вказаної суми боргу до матеріалів справи позивачем або відповідачем не надано.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами частини 1 статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

За приписами частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось раніше, статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Наявними матеріалами справи підтверджено та не оспорюється апелянтом, що відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за надані послуги в строк, визначений у договорі, не здійснив, внаслідок чого, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 36960,00 грн. Проте, відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів сплати ним заборгованості.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на відсутність фінансування з боку Державної казначейської служби України, оскільки у порядку здійснення розрахунків в укладеному договорі сторони не передбачили порядок розрахунків після надходження коштів.

Посилання відповідача на відсутність в його діях вини не відповідає обставинам справи, оскільки пунктами 3.2., 3.4. договору визначено, що саме Замовник - Луганський обласний військовий комісаріат, тобто відповідач є платником за договором.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з приписами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 36960,00грн. основного боргу за договором від 28.01.2013р. №УДСО-В/3188.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 03.10.2013р. у справі №913/2497/13 (провадження №30/913/2497/13) підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Луганського обласного військового комісаріату, м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 03.10.2013р. у справі №913/2497/13 (провадження №30/913/2497/13) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 03.10.2013р. у справі №913/2497/13 (провадження №30/913/2497/13) - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

Н.М. Принцевська

Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу; 3. У справу, 4. ДАГС, 5. ГСЛО