Ухвала суду № 35523735, 19.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1621/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Пилипенка Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Технологія» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Технологія», Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Рубікон-Технологія» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо проведення податкової перевірки та складання акту про її результати від 16.11.2012 року №317/22-14/30758906, а також скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.12.2012 року №0005832301 та №0005842301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.12.2012 року №0005832301 та №0005842301. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, сторони подали апеляційні скарги, у яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на необґрунтованість встановлення відповідачем порушень податкового законодавства під час перевірки позивача по господарським взаємовідносинам з ПП «Лаб». Водночас, місцевий суд дійшов висновку, що податкова перевірка проведена у відповідності до вимог податкового законодавства.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань проведення господарських взаємовідносин з ПП «Лаб» у червні, липні та серпні 2011 року, за підсумками якої складено акт від 16.11.2012 року №317/22-14/30758906 та виявлено порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 131084 грн. за період, що перевірявся; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 113986 грн. за червень - серпень 2011 року.

У зв'язку із наведеним, 03.12.2012 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0005832301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 125988 грн., з них 113896 грн. - за основним платежем, 12092 грн. - за штрафними санкціями, та №0005842301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 131084 грн.

Не погоджуючись із діями податкового органу щодо проведення перевірки товариства та прийнятими за наслідками такої рішеннями, а також із результатами адміністративного оскарження цих рішень до ДПС у Черкаській області, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою визначення позивачу сум податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість стало безпідставне, на думку контролюючого органу, віднесення позивачем коштів, витрачених за договором організації транспортного перевезення від 01.04.2011 року №39-11 та договором купівлі-продажу №138-11 від 12.07.2011 року до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту, оскільки господарські відносини між зазначеними суб'єктами господарювання не підтверджені належними первинними документами.

Указані висновки податкового органу ґрунтуються на результатах зустрічних звірок ПП «Лаб», відображених у довідках від 16.11.2011 року №353/23-2/35274499, від 06.01.2012 року №19/23-2/35274499 щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків - покупцями, в тому числі за період з червня по серпень 2011 року. Зазначеними звірками контролюючим органом встановлено відсутність реальності поставок товарів на адресу ПП «Лаб», документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з платниками податків - покупцями. Також, у вказаних довідках зазначено, що правочини, укладені ПП «Лаб» з контрагентами-постачальниками мають ознаки безтоварності, а взаємовідносини з контрагентами-покупцями не спричиняють реального настання правових наслідків. Крім того, відповідач звертає увагу на недостатню конкретизацію даних, що містяться у супровідній документації, складеній на виконання умов договору організації транспортного перевезення від 01.04.2011 року №39-11 та порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» при їх складанні.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Так, згідно вимог пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегією суддів установлено, що між ТОВ «Рубікон Технологія», як замовником, та ПП «Лаб», як експедитором, укладено договір організації транспортного перевезення вантажів автомобільним транспортом №39-11 від 01.04.2011 року. Також, між зазначеними сторонами укладено договір купівлі-продажу №138-11 від 12.07.2011 року, згідно з яким продавець (ПП «Лаб») зобов'язувався передати у власність покупця (ТОВ «Рубікон-Технологія») товар, а останній - оплати його вартість.

Як убачається із матеріалів справи, в період з квітня по серпень 2011 року ПП «Лаб» надавало послуги з організації перевезення вантажу, а саме: виконання пошуку експедитора чи перевізника, проведення організації забезпечення своєчасного відправлення та одержання вантажу замовника за обумовленими маршрутами та інше. Зазначені послуги були оплачені позивачем, що підтверджується реєстром платіжних документів ПАТ КБ «ПриватБанк». За фактом оплати наданих послуг, ПП «Лаб» видано позивачу податкові накладні № 108 від 30.06.2011 року, №107 від 30.06.2011 року, №106 від 30.06.2011 року, №109 від 31.07.2011 року, №159 від 31.08.2011 року.

Фактичне надання послуг з організації перевезення вантажів за договором №39-11 від 01.04.2011 року підтверджується актами здачі - приймання №39-11/1, №39-11/2, №39-11/3, №39-11/4, №39-11/5. Транспортно-експедиційні послуги за квітень - серпень 2011 року надавались згідно специфікацій до зазначених актів від 30.06.2011 року, від 31.07.2011 року та від 31.08.2011 року, у яких міститься інформація про дату завантаження, залученого перевізника, місце завантаження, розвантаження, вантаж (молокопродукти), тоннаж та його вартість.

Також, на підтвердження фактичного здійснення перевезень надано товарно-транспортні накладні №0000237, №0000238, №0000239, №0000240, №0000241, №0000242, №0000243, №0000244, №0000245, №0000246, №0000247, №0000248, №0000250, №0000251, №0000252, №0000254, №0000255, №0000273, №0000272, №0000271, №0000270, №0000269, №0000268, №0000265, №0000263, №0000262, №УСК00000871, №0000261, №0000260, №0000258, №0000257, №0000256, №0000289, №УСК00001652, №0000288, №000286, №0000285, №0000283, №0000282, №0000281, №0000280, №0000279, №0000277, №0000276, №0000275, №0000274, №0000291, №0000290, №0000294, №0000297, №0000298, №0000296, №0000301, №0000303, №0000302, №0000304, №0000307, №0000310, №0000306, №0000311, №0000312, №0000305, №0000308, №0000338, №0000337, №0000336, №0000335, №0000332, №0000334, №0000329, №0000330, №0000331, №0000328, №0000327, №0000325, №0000326, №0000324, №0000322, №0000321, №0000319, №0000320, №0000317, №0000318, №0000315, №0000314, №0000313.

Фактичне виконання сторонами договору купівлі-продажу №138-11 від 12.07.2011 року його умов підтверджується видатковими накладними від 12.07.2011 року №Л-000503, від 13.07.2011 року №Л-00000214. За фактом поставки ПП «Лаб» виписало позивачу податкові накладні №18 від 12.07.2011 року, №20 від 13.07.2011 року.

На підтвердження транспортування придбаного у ПП «Лаб» товару (молоко сухе незбиране) за вищевказаними накладними, позивачем надано товарно-транспортні накладні №672892, №672891.

Розрахунок за придбаний товар підтверджується платіжними дорученнями від 18.07.2011 року №7410 та від 19.07.2011 року №7412.

Зважаючи на досліджені судом докази, колегія суддів погоджується, що ТОВ «Рубікон - Технологія» та ПП «ЛАБ» належним чином оформили вищеописані договірні правовідносини.

Із наявних у матеріалах справи декларацій з податку на додану вартість ПП «ЛАБ», а саме із розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) в сумах податкових зобов'язань відображені фінансово-господарські операції з ТОВ «Рубікон-Технологія» в червні, липні та серпні 2011 року, в тому числі операції щодо продажу та надання послуг із організації супроводження (експедирування) вантажів.

Колегією суддів установлено, що замовлені у ПП «Лаб» послуги та придбаний товар безпосередньо пов'язаний із звичайною господарською діяльність позивача, адже згідно КВЕД, останній займається оптовою торгівлею молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

На підтвердження використання придбаного товару та отриманих послуг з організації перевезень у власній господарській діяльності, позивачем надано первинні документи, згідно з якими останній поставив ТОВ «Пінгвін» товар (сухе незбиране молоко) вартістю, яка перевищує ціну аналогічного товару, придбаного у ПП «Лаб». Тобто, вбачається господарська мета вищеописаних операцій з купівлі-продажу, виражена у отриманні прибутку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ПП «ЛАБ» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності з 31.12.2010 року ДПІ у м. Черкаси та є платником податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ №100317662).

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні контрагентом позивача, колегія суддів приходить до наступного.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 названого Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 цього Кодексу встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, судова колегія зазначає, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, відповідність зазначених податкових накладних вимогам, встановленим пунктом 201.1. статті 201 ПК України стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, відповідачем не заперечується.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Також, судова колегія вважає необґрунтованим покликання відповідача на невідповідність первинних документів, складених на виконання договору організації транспортного перевезення вантажів автомобільним транспортом №39-11 від 01.04.2011 року та договору купівлі-продажу №138-11 від 12.07.2011 року вимогам законодавства України в частині відображення змісту та обсягу господарської операції, оскільки у своїй сукупності надані позивачем документи дозволяють зробити висновок про правильність формування на їх підставі податкового обліку. Колегія суддів погоджується, що дефектність складення окремих документів бухгалтерського обліку не може бути беззаперечним доказом невиконання договірних зобов'язань у разі підтвердження реального виконання угоди іншими документами.

Зважаючи на викладене та виходячи із принципу превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, колегія суддів констатує, що позивач діяв у межах визначених податковим законодавством, а відтак у податкового органу були відсутні підстави для визначення ТОВ «Рубікон-Технологія» спірних грошових зобов'язань.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між останнім та ПП «Лаб», а тому не доведено належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру цих господарських взаємовідносин.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції стосовно правомірності проведеної відповідачем перевірки, колегія суддів зважає на наступне.

Положеннями пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом у приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка платника податків здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки викладені у ст. 79 ПК України.

У відповідності до п. п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як убачається із акту перевірки від 16.11.2012 року №317/22-14/30758906, така проведена посадовою особою державної податкової інспекції відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України та на підставі наказу від 08.11.2012 року №1260.

Зі змісту згаданого акту слідує, що підставою для проведення податкової перевірки позивача стало надходження до контролюючого органу інформації про можливі порушення ПП «Лаб» вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями, в тому числі з позивачем. Зазначена обставина підтверджується змістом довідок про проведення зустрічних звірок вказаного підприємства відповідачем від 16.11.2011 року №353/23-2/35274499 та від 06.01.2012 року №19/23-2/35274499.

Внаслідок чого, відповідачем надсилались запити до ТОВ «Рубікон-Технологія», зокрема від 26.01.2012 року №4570/23-215, про надання пояснень та їх документального підтвердження при взаємовідносинах з ПП «Лаб».

Враховуючи надання позивачем відповіді та запитуваних документів, згідно наказу керівника відповідача від 08.11.2012 року №1260 вирішено провести позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Рубікон-Технологія» по взаємовідносинам з ПП «Лаб» в період з 09.11.2012 року по 15.11.2012 року.

Матеріалами справи підтверджується, що наказ про проведення перевірки від 08.11.2012 року №1260 разом із повідомленням від 08.11.2012 року №106/22-1416 направлений позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення, який отриманий адресатом 12.11.2012 року.

Колегія суддів не приймає покликання позивача на отримання ним зазначеного наказу 12.11.2012 року, тобто не до початку проведення перевірки, а в той час, як вона вже тривала, позаяк приписи пункту 79.2 ст. 79 ПК України пов'язують момент виникнення права на проведення перевірки з фактом надіслання відповідного наказу платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення, а не з фактом отримання цих документів останнім

Колегія суддів звертає увагу на те, що положення пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України покликані забезпечити право платника податків на участь у проведенні документальної невиїзної перевірки, а також надавати пояснення з питань, що виникають в ході її проведення, передбаченого пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 цього Кодексу.

Враховуючи те, що позивачем отримано копію наказу та повідомлення про проведення податкової перевірки 12.11.2012 року, в той час як перевірка тривала до 15.11.2012 року, позивач міг скористатись наданими йому податковим законодавством правами до закінчення такої.

Відповідно до пункту 79.3 статті 79 Податкового кодексу України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що встановлені обставини щодо направлення рекомендованим листом платнику податків копії наказу про проведення невиїзної позапланової документальної перевірки та повідомлення про таку за один день до її проведення, в даному конкретному випадку, не порушили права позивача, передбаченого пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України та не являються достатньою підставою для обмеження реалізації права контролюючого суб'єкта на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, закріпленого пунктом 75.1 статті 75 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність протиправності у діях відповідача.

Зважаючи на все вищевикладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційних скарг.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Технологія» та Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 19 листопада 2013 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.