Рішення № 3552245, 09.10.2007, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

СПРАВА № 2-2056/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2007 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Горчакової О.І., за участю секретаря - Запорожець М. В., розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

встановив:

Позивачка звернулась до суду 26 вересня 2007 року з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, посилаючись на те, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 04 вересня 2004 року, від якого у них народилась дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, який проживає з позивачкою та знаходиться на повному її утриманні. З відповідачем по справі вони не проживають. ОСОБА_2 добровільно матеріальну допомогу на утримання сина не надає, не бере участі у його вихованні, інших дітей не має, стягнень по виконавчим листам з нього не провадиться. У зв'язку з викладеним позивачка звернулась до суду і просить стягнути з відповідача на утримання сина ОСОБА_3 аліменти, у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

у судовому засіданні позивачка наполягала на задоволенні позовних вимог.

Відповідач проти задоволення позову не заперечував, визнав його у повному обсязі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до Ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 04 вересня 2004 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження (а.с. 7). Від вказаного шлюбу вони мають спільну дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, батьком якого являється та зареєстрований відповідач, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с. 10). Подружжя на даний час мешкають окремо, син залишився проживати разом з позивачкою і в даний час повністю знаходиться на її утриманні, відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає, не забезпечує його необхідними засобами до існування. ОСОБА_2 працездатний, хронічними захворюваннями не страждає, інших аліментних зобов'язань або утриманців не має.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

На підставі ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; можливість надання утримання другим з батьків. Розмір аліментів за жодних обставин не може бути менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, суд, дослідивши всі обставини, що мають істотне значення для справи.

вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнувши з відповідача аліменти на утримання сина - ОСОБА_3, у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення ним повноліття.

Відповідно до ст. 88 ЦГІК України, а також відповідно до п.5 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 «Про державне мито», з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 51 грн..

На підставі п. 1 ч. 1  ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 130, 174, 214, 215, 367 ч. 1 ЦПКУкраїни, ст. ст.  180-183, 191 Сімейного кодексу України, п.5 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 «Про державне мито» суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця міста Краматорськ Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який займається приватною підприємницькою діяльністю, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на утримання дитини -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 26 вересня 2007 року і до досягнення сином повноліття, на користь ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у дохід держави в розмірі 51 гривні.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп. на користь УДК у Лозівському районі м. Лозова, код ЄДРПОУ 24134414, МФО 851011, розрахунковий рахунок 31211259700015 за кодом бюджетної класифікації 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

Рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.