Ухвала суду № 35516022, 21.11.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Комшелюк Т.О.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"21" листопада 2013 р. Справа № 817/3317/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

представника позивача Лук'янчука С.М.;

представника відповідача Коритнюка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "09" жовтня 2013 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Рівнеазот» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів в Рівненській області про визнання дій протиправними, визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0002081502 від 19.04.2013 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 року позов задоволено частково, визнано нечинним податкове повідомлення - рішення, в задоволені позову в частині визнання дій відповідача протиправними відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «Рівнеазот» відмовити повністю.

В апеляційні скарзі відповідач вказує, що судом першої інстанції не зібрано доказів, на підтвердження подання позивачем контролюючому органу до додатку №8 до декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Також відповідач зазначає, що позивач не мав права на включення до податкового кредиту лютого 2013 року суму ПДВ в розмірі 34 816309,54 грн. шляхом подання додатку № 8 до декларації (із зазначенням податкової накладної № 1298 від 31.01.2013 року виписаної ПАТ «Азот» та не зареєстрованої в ЄРПН) оскільки до додатку №8 до декларації можуть бути включені лише податкові накладні, які не зареєстровані в єдиному реєстрі дата виписки яких припадає на звітний податковий період за який подається декларація по податку на додану вартість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що на виконання договору купівлі-продажу №456-211 від 25.12.2012 року, продавцем (ПАТ «Азот») передано позивачу згідно акту приймання-передачі від 31.01.2013 року природний газ в об'ємі 49095,417тис м. куб. на загальну суму 208897857,23грн. в тому числі ПДВ - 34816309,54грн., вартість отриманого природного газу оплачена позивачем, зазначені обставини в ході розгляду справи сторонами не заперечувались та підтверджені первинними документами, копії яких долучено до матеріалів справи (а. с. 57-61, 80, 86-91).

Продавцем (ПАТ «Азот») надано позивачу податкову накладну №1298 від 31.01.2013 року на суму ПДВ 34816308грн. Проте, надана позивачу податкова накладна № 1298 від 31.01.2013 року в порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України не була зареєстрована продавцем (ПАТ «Азот») в Єдиному реєстрі податкових накладних.

20 березня 2013 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013 року. У додатку №8 до вказаної декларації позивач відобразив у складі податкового кредиту названого періоду суму податку на додану вартість у розмірі 34816308грн. за податковою накладною, виданою йому продавцем (ПАТ «Азот») №1298 від 31.01.2013року, зазначивши про те, що такий продавець не зареєстрував накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. В додатку №8 позивач зазначив, що до заяви додаються копії первинних документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання товарів/послуг на 3 аркушах. Підтвердженням згаданих обставин є податкова декларація з ПДВ за лютий 2013року разом із додатком №8, яка містить відтиски штемпеля податкового органу про її прийняття (а. с. 61-80). Крім цього, 20.03.2013 року позивачем окремо поданий відповідачу лист №1533 від 20.03.2013 року (а. с. 81-84), в якому зазначено, що ПАТ «Рівнеазот» надає копії документів, які включені в додаток № 8 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року на 3 аркушах.

05.04.2013року відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за лютий 2013року, за результатами якої складений відповідний акт №39/15-200/05607824 (а. с. 6-8).

Актом перевірки встановлено, що позивач не скористався правом включення до податкового кредиту січня 2013 року податкової накладної № 1298 від 31.01.2013 року не зареєстрованої в ЄРПН, шляхом подання додатку № 8 до декларації з ПДВ за січень 2013 року. Крім цього, згідно акту перевірки, позивач надав до листа №1533 від 20.03.2013 року лише копію податкової накладної №1298 від 31.01.2013 року, виписаної ПАТ «Азот» на постачання природного газу. При, цьому підприємством не надано інших розрахункових документів що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002081502 від 19.04.2013 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 34816310грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 17408155грн. в зв'язку з порушенням п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення періоду формування податкового кредиту за податковою накладною № 1298 від 31.01.2013 року, зазначаючи що п. 198.2 ст.198 ПК України передбачає, що у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Наведеною нормою закріплено право платника податку на віднесення сум ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, позивач вправі відображати у складі податкового кредиту (додатку №8 декларації з ПДВ за лютий 2013року) суму податку на додану вартість за податковою накладною, складеною у січні 2013року.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача щодо неподання копії акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 року разом з додатком №8 до декларації з ПДВ за лютий 2013року, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 11 п. 201.10 ст. 201 ПК України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства Фінансів України №1492 від 25.11.2011року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції за № 1490/20228 від 20 грудня 2011р. (далі по тексту Порядок), затверджено форму заяви із скаргою на постачальника, що подається у випадку порушення ним порядку видачі або реєстрації податкових накладних у Єдиному державному реєстрі відповідно п. 201.10 ст. 201 ПК України у вигляді додатку №8 до декларації з податку на додану вартість.

З наведених норм слідує, що підставою для формування податкового кредиту за податковою накладною, яка не зареєстрована у реєстрі податкових накладних, є заява із скаргою на такого постачальника, оформлена у вигляді додатку №8 до декларації з податку на додану вартість.

Поряд з наведеним, із затвердженої форми додатку №8 вбачається, що згаданий додаток не передбачає можливості для зазначення платником податку точного переліку копій розрахункових або первинних документів із зазначенням їх назви, що додаються до такої заяви, адже затверджена форма заяви дає змогу для платника податків вказати лише кількість аркушів первинних та розрахункових документів, що додаються до такої заяви - додатку №8.

Із додатку №8 до декларації за лютий 2013 року, поданого позивачем до податкового органу вбачається, що позивач виконав приписи наведених норм, зазначивши про кількість аркушів розрахункових документів (чи документів, що підтверджують факт отримання товару), що додавалися ним до такої заяви - додатку №8 для підтвердження задекларованих у такому додатку показників.

З матеріалів справи вбачається, що додаток №8 до декларації з ПДВ за лютий 2013 року прийнятий разом із доданими первинними та розрахунковими документами без зауважень, про що свідчить відмітка податкового органу про отримання 20.03.2013 року такого додатку.

Обставини подання до податкової звітності з ПДВ за лютий 2013 року акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 року підтверджені показами свідка, допитаного в судовому засіданні ОСОБА_5, яка не є працівником ПАТ «Рівнеазот», не пов'язана відносинами підпорядкованості, або іншими відносинами з позивачем, які б викликали сумніви з приводу її свідчень.

Судом першої інстанції правильно зауважено, що відповідно до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, додаток №8 є не лише заявою із скаргою на постачальника, що подається в порядку п. 201.10 ст. 201 ПК України, але й податковою звітністю у якій відображаються певні показники платниками податку.

Пунктом 44.6 ст.44 ПК України встановлено, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Відповідно до абз.2 п. 44.7 ст. 44 ПК України, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Відтак, з наведених норм права вбачається, що платник податків має право подати впродовж 5-ти робочих днів з моменту отримання акту перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом первинні документи, що підтверджують задекларовані ним показники у податковій звітності, в тому числі показники додатку №8, якщо такі з якихось причин були відсутні або були не надані під час перевірки, а податковим органом такі первинні документи повинні бути враховані під час розгляду питання щодо прийняття рішення.

З матеріалів справи вбачається, що акт камеральної перевірки від 05.04.2013 року № 39/15-200/05607824 позивач отримав 09.04.2013року, що підтверджується копією конверта з відбитком поштового штемпеля про отримання (а.с. 85).

Заперечення до акту перевірки позивач подав 15.04.2013року (протягом 5-ти робочих днів з дня отримання акту), що підтверджується відміткою про отримання. Згідно переліку додатків, що подавались разом із запереченнями позивачем надано копію акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 року (а. с. 9-11). Вказане не заперечується відповідачем.

Отже, позивачем у встановлений строк, до прийняття рішення контролюючим органом надані первинні документи, що підтверджують задекларовані ним показники додатку № 8 та декларації з податку на додану вартість в цілому. З урахуванням п. 44.6 ст.44 ПК України такі первинні документи повинні бути враховані податковим органом. Однак, відповідач не врахував згаданої норми Податкового кодексу України та не прийняв до уваги копію акта приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 року, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

З огляду на положення підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75, п. 76.1 ст.76 ПК України, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" також є вірним висновок суду першої інстанції проте, що встановлення достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених податковим законодавством податків і зборів можливе лише за умови проведення документальних перевірок, в той час як при проведенні камеральної перевірки такі дані встановити практично не можливо, так як при камеральній перевірці не досліджується первинна бухгалтерська документація в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", а акт прийому-передачі є безумовно первинною бухгалтерською документацією.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг (абзац 10 пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Враховуючи викладене, відповідач провів камеральну перевірку на підставі якої нарахував податкові зобов'язання без врахувань положень Податкового кодексу України

Надаючи правову оцінку висновку судово-економічної експертизи № 165/13 по кримінальному провадженню № 32013190000000134 від 03.09.2013 року, Рівненський окружний адміністративний суд вірно вказав, що такий висновок не може бути доказом, що підтверджує правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки сформований експертом без дослідження всіх фактичних обставин справи з приводу наявності чи відсутності доказів, що підтверджують факти надання чи не надання позивачем податковому органу разом із додатком №8 акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2013року. Висновок експерта складено без врахування приписів п. 44.6 ст. 44 ПК України та обставин щодо надання позивачем у встановлений строк разом із запереченнями на акт перевірки копій первинних документів, що підтверджують факт отримання природного газу (а зокрема, акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2013року), що є підставою для врахування таких документів податковим органом.

За таких обставин, апеляційна скарга відповідача не спростовує висновків суду першої інстанції, викладених в постанові від 09 жовтня 2013 року.

На підставі викладеного, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "09" жовтня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Г.І. Майор

Є.В.Одемчук

Повний текст cудового рішення виготовлено 21"листопада" 2013 року

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" м.Рівне-17,33017

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023