Постанова № 35515389, 12.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3633/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Нес-Холод» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Нес-Холод» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року ПП«Нес-Холод» звернулося в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення форми «Р» від 27 грудня 2012 року №0000852204, №0000862204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що позивачем не підтверджено наявність отримання товару від ТОВ «Техмашпостач», що свідчить про те, що правочини між ними здійснені без мети настання реальних наслідків.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивач цілком правомірно, та за наявності всіх законних на те підстав сформував, визначив та задекларував суму податкового кредиту з податку на додану вартість та валові витрати у період, що перевірявся, відтак оскаржувані ППР є безпідставними, протизаконними та підлягають скасуванню.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на підставі службового посвідчення серії КО № 068730 від 19.03.2012, згідно п.п. 78.1.1 п. 78. 1 ст. 78, п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу № 302 від 05.12.2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Нес - холод» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та повноти сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ «Техномашпостач» за період роботи з 01.06.2010 по 31.08.2010 року.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, а саме: п. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем; п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 12 820,00 грн., в тому числі за червень 2010 року на суму 7 110,00 грн., за липень 2010 року на суму 1 730,00 грн., за серпень 2010 року на суму 3 980,00 грн.; п.п. 5.3.9, п. 5.3ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон № 334), в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 16 025,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2010 року у сумі 8 888,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року у сумі 7 137,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення форми «Р»: № 0000852204 від 27 грудня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 12 820 грн., за штрафними санкціями 3 205 грн.; № 0000862204 від 27 грудня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток 16 025 грн., за штрафними санкціями 4 006 грн.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пп.. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На думку колегії суду, суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги надані позивачем первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за взаємовідносинами з ТОВ «Техмашпостач», оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

При цьому, в акті перевірки як на доказ порушення позивачем податкового законодавства податковий орган посилається на постанову про порушення кримінальної справи за фактами фіктивного підприємництва та дотримання вимог податкового законодавства фінансово - господарської діяльності ТОВ «Євро класс трейд».

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що податковим органом не доведено наявність вироку, який би набрав законної сили та в якому б надавалася оцінка господарським правовідносинам позивача з ТОВ «Техмашпостач», що безпідставно не враховано судом першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

При цьому, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, наведена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги посилання представника позивача на те, що підприємство здійснює монтаж кондиціонерів та придбанні у контрагента ТОВ «Техмашпостач» кондиціонери та комплектуючі частини вентиляційних систем були використані ним у своїй господарській діяльності.

Так, як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача є монтаж системи опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 19).

Посилання податкового органу на відсутність товарно - транспортних накладних на вказані господарські операції також не може бути доказом правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки товарно - транспортна накладна не є доказом придбання чи продажу товару, при цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності або відсутності товарно - транспортної накладної, що безпідставно не прийнято до уваги судом першої інстанції.

З врахуванням вищевикладеного та того, що факт здійснення господарських операцій між зазначеними суб'єктами господарювання підтверджується складеними належним чином первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з постановленням нової про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Нес-Холод» - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року - скасувати та постановити нову, якою позов Приватного підприємства «Нес-Холод» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 27.12.2012 року № 0000852204, № 0000862204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Нес-Холод» судові витрати у розмірі 530, 84 грн. (п'ятсот тридцять грн. вісімдесят чотири коп.)

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 19 листопада 2013 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.