Постанова № 35515280, 12.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1323/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року Комунальне підприємство Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» звернулося в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення від 17 січня 2013 року №0000021503 та зобов'язати відповідача відобразити у даних картки особового рахунку позивача сплату податкових зобов'язань відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях за січень - листопад 2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що податковий орган здійснював зарахування коштів, що надходили від позивача в оплату податкових зобов'язань, на погашення податкового боргу, що виник у попередніх податкових періодах, це означає, що податковий орган діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що до вступу Податкового кодексу України, а саме до 1 січня 2011 року податкові органи не були наділені повноваженнями змінювати призначення платежу, вказане платником податків у платіжних дорученнях. Також, апелянт зазначає, що за 2009, 2010 роки позивачем подавались декларації з податку на додану вартість, в яких визначену суму податкового зобов'язання сплачено в повному обсязі, у строки, встановлені чинним законодавством, що унеможливлює наявність податкового боргу саме за вказаний період та щодо вказаного податку.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що Комунальне підприємство Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» є юридичною особою, що зареєстрована 22.11.1994 Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Тетіївській міжрайонній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

У січні 2013 року посадовими особами Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати платежів до бюджету з податку на додану вартість (акт перевірки від 11.01.2013 № 11/152/24879282).

Перевіркою встановлено, що позивач порушив вимоги пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, що виявилось у несвоєчасній сплаті узгоджених податкових зобов'язань, визначених позивачем на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість за період з лютого по грудень 2012 року, а також на підставі податкового повідомлення-рішення від 17.03.2011 № 0000102310.

За результатами перевірки податковим органом в залежності від строків затримки сплати узгоджених податкових зобов'язань на підставі статті 126 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.01.2013 № 0000021503, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 13613,70 грн.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про правомірність вказаного податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте у зв'язку з тим, що під час сплати позивачем податкових платежів, податковий орган зараховував сплачені позивачем суми в рахунок погашення наявного, на думку відповідача, податкового боргу (недоїмки), що виник у попередніх податкових (звітних) періодах, у зв'язку з чим податковий орган застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) згідно з вимогами ст. 126 Податкового кодексу України.

Колегія суддів дійшла до висновку про протиправність вказаних дій відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації, що для подачі декларації з податку на додану вартість за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, становить 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення, за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

У відповідності до пп.7.1.1 п.7.1 ст.7 вищенаведеного Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку, а грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах, а тому суми податкових зобов'язань слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань, визначених платником податків.

Таким чином, з урахуванням положень Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до вступу в законну силу Податкового органу України, яким по - іншому врегульовано питання зарахування сплачених платником податків сум (01.01.2011 року), право визначення призначення платежу у відповідності до чинного законодавства належало виключно платнику податків. Вищенаведеним Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, однак, серед таких заходів відсутня зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, а тому дії позивача щодо спрямування на погашення податкового боргу сум, сплачених відповідачем платіжними дорученнями в рахунок погашення самостійно визначених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідний період, не ґрунтуються на нормах законодавства, що було чинним на час вчинення зазначених дій.

Матеріалами справи підтверджується, що за 2009, 2010, 2011, 2012 роки позивачем подавались декларації з податку на додану вартість, в яких визначено суму податкового зобов'язання, яка позивачем була сплачена в повному обсязі, у строки встановлені чинним законодавством, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 2 а.с.53 - 57, 102- 108, 147 - 157, 192 - 207), що свідчить про відсутність податкового боргу за вказані періоди.

Судом першої інстанції не враховано, що сплата податку на додану вартість за зобов'язаннями позивача, що виникли у 2012 році були зараховані в рахунок погашення податкового зобов'язання за 2009 - 2010 роки, в той час як зобов'язання за 2009 - 2010 роки є сплаченими вчасно, що свідчить про зарахування платежів в той період коли податковий борг був відсутній, що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, зокрема у постановах Київського окружного адміністративного суду у справах № 2-а-833/12/1070 від 13 квітня 2012 року, № 2-а-5197/12/1070 від 4 грудня 2012 року, № 2-а-5202/12/1070 від 17 грудня 2012 року, № 2-а-5204/12/1070 від 2 січня 2013 року, № 2-а-5199/12/1070 від 25 січня 2013 року, № 2-а-5196/12/1070 від 17 січня 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, а також, те, що відповідачем всупереч вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не надано доказів того, що у позивача наявний податковий борг з податку на додану вартість за період з лютого по грудень 2012 року, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволення позову, в зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з постановленням нової про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року - скасувати та постановити нову, якою позов Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.01.2013 року № 0000021503.

Зобов'язати Тетіївську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби відобразити у картці особового рахунку позивача відомості про сплату податкових зобов'язань відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» за січень - грудень 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» судові витрати у розмірі 119 грн. 77 коп. (сто дев'ятнадцять грн. сімдесят сім коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 19 листопада 2013 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.