Ухвала суду № 3551414, 11.03.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №  22-а-12705/08                                      Головуючий у І-ій інстанції: Морозов  С.М.

№ 25/52-А                                                                                   Суддя-доповідач: Малинін В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

11 березня2009року                                                                                        м. Київ                                                                                                      

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого:              Малиніна В.В.

суддів:                           Романчук  О.М., Усенка  В.Г.,         

         при секретарі:             Демченко  Т.І., 

         за участю представника апелянта – Фесюнова О.В.,

         представників позивача – Бугая Д.М., Якименка Ю.В.,      

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної  податкової  інспекції  у Шевченківському районі м. Києва на  постанову  Господарського  суду  м. Києва  від 13  грудня  2007 року у  справі  за  позовом Відкритого  акціонерного товариства «Укртранснафта» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі  м. Києва  про  визнання  недійсним рішення  про  застосування  штрафних (фінансових)  санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2006 року Відкрите  акціонерне товариство «Укртранснафта» (надалі – Позивач, ВАТ «Укртранснафта») звернулося  до Господарськогосуду м. Києва  з  позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі – Відповідач, ДПІ у Шевченківському районі), в якому просило визнати недійсним рішення Відповідача №0000982306/0 від 13.02.2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, прийнятого  на  підставі акту комплексної документальної  перевірки  Позивача № 36/23-6/31570412  від 01.02.2006 року, з  питань  дотримання  вимог  податкового  та  валютного  законодавства  за  період  з 01.07.03 р.  по 01.07.05 р.

Свої  вимоги мотивує відсутністю  з  його  боку  порушень п. 2.13 «Порядку  ведення  касових  операцій  у  національній  валюті  в  Україні», затвердженого  Постановою  Правління  НБУ від 19.02.01 р. № 72, що  на  його  думку  спростовує  висновок  Відповідача  про  використання ним не  за  цільовим  призначенням одержаних  в  установі  банку  готівкових  коштів  в  сумі 188503,38 грн.. 

Постановою Господарськогосуду м. Києва  від 13  грудня  2007 року позовні  вимоги ВАТ Укртранснафта» задоволено  повністю.

Визнано  недійсним  рішення Державної  податкової  інспекції  у  Шевченківському  районі  м. Києва  №0000982306/0  від 13.02.2006 року.

  Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням  суду, звернувся з апеляційною скаргою, в  якій зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогам матеріального та  процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати вищезазначену постановуГосподарського  суду м. Києва та  постановити  нове  рішення, яким   відмовити  в  задоволенні  вимог  заявленого  Позивачем  позову.

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції  при  постановленні  оскаржуваного судового рішення не прийняв  до  уваги  положення п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5  Закону  України «Про  оподаткування  прибутку  підприємств»  та            п. 1.7 розділу 1 «Інструкції  про  службові  відрядження  в  межах  України  та  за  кордон», де передбачено, що витрати працівникам, пов’язані з оплатою вартості  пального, а  також  стоянок  та  паркування  автотранспорту є  витратами  на  господарські  потреби  підприємства  та  не  входять  до  складу  витрат  на  відрядження.  

В судовому засіданні представник ДПІ підтримав вимоги апеляційної скарги; представники позивача – заперечували, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню,  виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд  апеляційної  інстанції  залишає  апеляційну  скаргу  без  задоволення, а  постанову  або  ухвалу  суду  без  змін, якщо визнає, що  суд  першої  інстанції  правильно  встановив  обставини  справи  та  ухвалив  судове  рішення  з  додержанням  норм  матеріального  і  процесуального  права.

Як вбачається з матеріалів справи та  встановлено  судом  першої  інстанції, ДПІ  у  Шевченківському  районі  була проведена комплексна документальна  перевірка Позивача, з  питань  дотримання ним вимог  податкового  та  валютного  законодавства  за  період  з 01.07.03 р.  по 01.07.05 р.

За  результатами  вказаної  перевірки Відповідачем складено  акт № 36/23-6/31570412  від 01.02.2006 року, на  підставі  якого  було  прийнято спірне рішення №0000982306/0 від 13.02.2006 року про застосування до ВАТ «Укртранснафта»штрафних (фінансових) санкцій  в  сумі 188503,38 грн.

Висновок  акту  перевірки  містить  посилання  на  те, що  упродовж 2003-2004 р.р. службовими  особами  ВАТ «Укртранснафта»  під  час  здійснення  відряджень  на  службових  легкових  автомобілях, здійснювалися  витрати  на  придбання  пального, стоянку  та  паркування автотранспорту, які в  свою  чергу були  включені  до  складу  авансового  звіту  за  витрачені  кошти  під  час  відрядження.

Даючи  правову  оцінку  обставинам  вказаної  справи  колегія  суддів  зважає  на  наступне.

Відповідно  до «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. № 59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної  роботи.

Підприємство, що відряджаєпрацівника, зобов'язане забезпечити його грошовими коштами (авансом) у poзмірах, установлених нормативно-правовими актами про службовівідрядження. Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковійформіна відповідний рахунок для використання іззастосуванням платіжних карток.

Підтверджуючими документами є розрахункові документи відповідно до Законів України   "Про   застосування  реєстраторів  розрахункових   операцій   у   сфері   торгівлі, громадського харчування та послуг" та "Про оподаткування прибутку підприємств".

Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, єдобовівитрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичноїособи), норми яких встановленівідповіднодо постанови КабінетуМіністрівУкранивiд 23.04.99 № 663 "Про норми відшкодування витратна відрядження в межах України та за кордон".

Таким чином, витрати, що здійснюються підприємством у зв'язку з відрядженням, розподіляються на витрати працівника, який відряджається (не потребують спеціального документального підтвердження - добові витрати), та витрати, пов'язані з виконанням зазначеним працівником службового доручення (виконання мети відрядження), такі потребують документального підтвердження.

  Відповідно до п. 2.13 "Порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні" та п.2 Положення „Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затверджених Постановою Правління Національного банку України №72 від 19.02.2001 року, підприємства, що мають поточні рахунки в установах банків, одержують цю готівку з цих рахунків в установах банків у межах наявних коштів і витрачають її виключно на цілі, які визначені в грошовому чеку та не суперечать чинному законодавству України.

Готівкова виручка підприємств (підприємців), крім готівки, одержаної з банку та не використаної за призначенням, може використовуватися ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення  розрахунків  з  бюджетами  та  державними  цільовими  фондами  за податками  і  зборами (обов’язковими  платежами).

Видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами, тобто в разі подання до бухгалтерії авансового звіту про витрачені (частково витрачені) кошти та одночасного повернення до каси підприємства залишку готівки, виданої під звіт.

Підзвітні особи зобов'язані подати до бухгалтерії підприємства разом із невикористаним залишком готівки авансовий звіт про витрачання одержаних у касі сум у такі строки:

-за відрядженнями - протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження;

- на закупівлю сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту (далі - закупівля сільгосппродукції та заготівля вторсировини), - протягом десяти робочих днів з дня видачі готівки під звіт;

- на всі інші виробничі (господарські) потреби - наступного робочого дня після видачі готівки під звіт.

Якщо з каси підприємства підзвітній особі одночасно видана готівка на відрядження та для вирішення у цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі й для закупівлі в населення сільгосппродукції та заготівлі вторсировини), то підзвітна особа незалежно від строку відрядження протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження має подати до бухгалтерії підприємства повний звіт про суми, що були їй видані для вирішення виробничих (господарських) питань і безпосередньо на відрядження.

Залучені до матеріалів справи у копіях посвідчення про відрядження, касові документи, авансові звіти ВАТ „Укртранснафта" за 2003-2004р. містять всі необхідні реквізити та оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до зазначених документів, ВАТ „Укртранснафта" здійснювало витрати у зв'язку з відрядженням працівників. У авансових звітах міститься інформація про витрати щодо  найму  житла працівником  та  витрати, пов’язані  з  придбанням  у  відрядженні  пального  і  паркування  автотранспорту.

В  матеріалах  справи є  наявність висновку  судово-бухгалтерської  експертизи № 9480, в  якому  зазначається, що господарські  операції з  отримання  грошових  коштів  у  банківській  установі  та  їх  витрачання ВАТ «Укртарнснафта»  протягом 2003-2004 р.р. на  відрядження  документально  обґрунтовані та  не  відповідають  вимогам  чинного  законодавства, що  спростовує факти  порушень  Позивачем  вимог п. 2.13 Порядку. Згідно з даними бухгалтерського обліку та первинними документами ВАТ  «Укртранснафта», встановлені  порушення  нецільового  витрачання  готівкових  коштів, отриманих  в  банку  за  грошовими  чеками  та  виданих  працівникам  ВАТ  «Укртранснафта», документально  та  нормативно  не  підтверджуються. Грошові  кошти  для  компенсації  витрат  у  зв’язку  з  відрядженням  видавались  працівникам  ВАТ «Укртранснафта» через корпоративні  картки  та  використовувалися  за  цільовим  призначенням.

Що  стосується застосування  Відповідачем штрафних  санкцій, колегія  суддів  зважає  на  ступне.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 N 436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами -громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за  використання  з  поміж  іншого, одержаних  в  установі  банку  готівкових  коштів  не  за  цільовим  призначенням – у  розмірі  витраченої  готівки.

Порушення, що виникають у сфері використання готівкових коштів, господарюючими суб'єктами регулюються вищезгаданим Указом Президента України та відносяться до адміністративно-фінансових санкцій.

Згідно ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій передбачені ст. 239 ГК України, а саме органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання зокрема адміністративно-господарський штраф.

В  свою  чергу, відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Указом Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання з обігу готівки" строк застосування фінансових санкцій за порушення положень цього Указу не встановлений.

Оскільки  порушення правил здійснення господарської діяльності, яке згідно акту перевірки полягає у нецільовому витрачанні готівкових коштів, виданих підзвітним особам як компенсація витрат на відрядження у сумі 188 503, 38 грн. було вчинено в період з 2003 по 2004 р.р., то  колегія  суддів  приходить  до  висновку, що  штрафні (фінансові)  санкції були  застосовані  до  Позивача з  порушенням  встановленого  законом  річного  строку, оскільки  спірне  рішення  Відповідача  про  застосування  штрафних (фінансових)  санкцій  було  винесене 13.02.2006 року.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

 Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з  дотриманням норм  матеріального і процесуального права, а  тому  підстав  для  його  скасування  не  вбачається.

Відповідно  до п.1 ч.1  ст. 198 КАС  України  за  наслідками  розгляду  апеляційної  скарги  на  постанову суду  першої  інстанції суд  апеляційної  інстанції має  право  залишити  апеляційну  скаргу  без  задоволення, а  постанову  суду - без  змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195,196,198, 200, 205, 206  КАС України, суд, -

     УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної  податкової  інспекції  у Шевченківському районі м. Києва на  постанову  Господарського  суду  м. Києва  від 13  грудня 2007 року -  залишити  без  задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва  від 13  грудня 2007 року – залишити  без  змін.

Матеріали справи повернути до  Господарського суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали в повному обсязі.

Головуючий:

          Судді:

             Повний текст ухвали  складено та підписано  17.03.09

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №  22-а-12705/08                                      Головуючий у І-ій інстанції: Морозов  С.М.

№ 25/52-А                                                                                   Суддя-доповідач: Малинін В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

11 березня2009року                                                                                        м. Київ                                                                                                      

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого:              Малиніна В.В.

суддів:                           Романчук  О.М., Усенка  В.Г.,         

         при секретарі:             Демченко  Т.І.,        

         розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної  податкової  інспекції  у Шевченківському районі м. Києва на  постанову  Господарського  суду  м. Києва  від 13  грудня  2007 року у  справі  за  позовом Відкритого  акціонерного товариства «Укртранснафта» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі  м. Києва  про  визнання  недійсним рішення  про  застосування  штрафних (фінансових)  санкцій, -

Керуючись ст. ст. 160, 195,196,198, 200, 205, 206  КАС України, суд, -

     УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної  податкової  інспекції  у Шевченківському районі м. Києва на  постанову  Господарського  суду  м. Києва  від 13  грудня 2007 року -  залишити  без  задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва  від 13  грудня 2007 року – залишити  без  змін.

Матеріали справи повернути до  Господарського суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали в повному обсязі.

Головуючий:

          Судді: