Рішення № 35513916, 20.11.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4664/13 20.11.2013 20.11.2013 20.11.2013

Провадження №22-ц/784/3680/13

Головуюча першої інстанції: Губанова В.М.

Категорія-37 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

2013 р., листопада місяця, 20 дня м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Довжук Т.С.

Коломієць В.В.

із секретарем: Богуславською О.М.

з участю

апелянтки- Валівко Т.В.

представника:

позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 24.07.2012 р., у справі за

позовом

ОСОБА_7 до ОСОБА_8 та Братської нотаріальної контори про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

встановила:

17.07.2012 р. ОСОБА_7 звернувся з позовом до ОСОБА_8 та Братської нотаріальної контори про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. померла його мати ОСОБА_9.

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельних ділянок загальною площею 8,02 га на території Іллічівської сільської ради Братського району, які належали їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Іллічівською сільською радою 14.08.2002 р., згідно з рішенням Іллічівської сільської ради від 22.06.2001 р. №4.

Він є спадкоємцем першої черги, а відповідач відмовляється від спадщини на його користь.

Посилаючись на втрату оригіналу державного акту та відповідну відмову нотаріуса щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, позивач просив визнати за ним право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 24.07.2012 р. постановлено про задоволення позову.

В апеляційній скарзі апелянти, ставлять питання про скасування рішення, посилаючись на порушення їх прав, як власників спірних земельних ділянок на підставі державних актів, що видані в порядку приватизації землі, якою є відумерла спадщина.

Зазначене, на їх думку, свідчить про неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що позивач є спадкоємцем першої черги, прийняв спадщину, оскільки на час смерті проживав спільно з спадкодавцем, але втратив право на отримання свідоцтва про право на спадщину і за таких обставин лише в судовому порядку має бути визнано право на спадкове майно.

При цьому, суд вважав, що втрата Державного акту на землю є підставою для вирішення питання про спадщину у судовому порядку, оскільки є доведеним факт прийняття спадщини.

Але з такими висновками суду погодитись у повному обсязі неможливо, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам матеріального закону.

За змістом норм глави 84 ЦК України та положень Закону України «Про нотаріат» оформлення спадкових прав та видача правовстановлюючого документа, який посвідчує право на спадщину здійснюється нотаріусами, за виключенням випадків, коли таке право оспорюється чи втрачена можливість отримання свідоцтва про право на спадщину.

В цих випадках спори щодо спадкових справ розглядаються судами за правилами цивільного судочинства.

Зокрема, право на позов у такій справі, відповідно до вимог ч. 3 ст.1272 ЦК виникає в разі, коли спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини.

В цьому разі, суд за наявності поважних причин, може визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини.

Якщо на час відкриття спадщини спадкоємець проживав разом зі спадкодавцем, то він, згідно з приписами ч.3 ст. 1268 ЦК вважається таким, що прийняв спадщину.

Доказом постійного проживання спадкоємця спільно з померлим на час відкриття спадщини, відповідно з правилами п.211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, може бути відповідна довідка ЖЕО чи органу самоврядування, реєстраційний запис у паспорті спадкоємця, будинковій книзі або рішення суду про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини.

Таке тлумачення норм спадкового права підтверджується також роз'ясненнями, які містяться в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування.»

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. після смерті ОСОБА_9. відкрилась спадщина у вигляді земельних ділянок загальною площею 8,02 га на території Іллічівської сільської ради Братського району, які належали спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Іллічівською сільською радою 14.08.2002 р.

Позивач та його рідна сестра ОСОБА_8, які є спадкоємцями першої черги, нотаріусу заяв про прийняття спадщини чи про відмову від неї не подавали.

В той же час, з довідки Іллічівської сільської ради ( а.с.-9) видно, що на час відкриття спадщини ОСОБА_8 постійно проживала разом з померлою та відповідно до приписів ч. 3 ст. 1268 ЦК вважається такою, що прийняла спадщину.

До суду апеляційної інстанції надано матеріали справи № 2-0-63/2008 за заявою прокурора про визнання спадщини відумерлою та довідку нотаріуса № 1215-01-16 від 18.11.2013 р. з яких вбачається, що після визнання рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 03.10.2008 р. спадщини відумерлою, спадкова земельна ділянка була передана сільрадою на праві власності апелянтам для ведення ОСГ.

На підставі іншого рішення того ж суду від 08.06.2011 р. позивачеві визначено додатковий строк для прийняття спадщини, а нотаріусом 22.07.2011 р. прийнята його заява про прийняття спадщини.

Таким чином питання про видачу свідоцтва про право на спадщину підлягає вирішенню нотаріусом з урахуванням того, що спадщину прийняли обидва спадкоємці.

Вирішуючи спір, суд не врахував цих вимог закону та не з'ясував, які факти підлягають встановленню, стосовно яких обставин виник спір, чим підтверджується факт прийняття спадщини позивачем та чи не прийнята спадщина іншим спадкоємцем.

Крім того, суд не звернув уваги на те, що відмова від спадщини здійснюється виключно за правилами, встановленими ч.1 ст. 1273 ЦК шляхом подання відповідної заяви нотаріусу протягом строку, встановленого ст. ст. 1270 цього Кодексу та не має правового значення для осіб, які її прийняли за правилами ч. 3 ст.1268 ЦК.

Особи, які прийняли спадщину вправі розпорядитись нею лише на підставі відповідної цивільно-правової угоди, а не шляхом відмови від неї.

Встановлене свідчить про те, що суд ухвалив рішення висновки, якого не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону.

При цьому, скасування рішення Братського районного суду Миколаївської області про відумерлу спадщину та ухвалення в порядку перегляду нового рішення тим же судом від 21.02.2011 р. про відмову у задоволенні заяви про визнання спадщини відумерлою формально юридично не позбавляє апелянтів права власності на передану їм сільрадою спірну земельну ділянку, оскільки рішення ради про передачу землі та державні акти на право власності на землю залишаються чинними.

Встановлене свідчить про те, що рішення про визнання за ОСОБА_7 права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом порушує їх права, що є підставою для його скасування згідно з приписами ч.1 ст. 309 ЦПК України та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - задовольнити.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 24.07.2012 р. - скасувати. Постановити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_8 та Братської нотаріальної контори про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І.Галущенко

Судді: Т.С. Довжук

Коломієць В.В.