Ухвала суду № 35513885, 21.11.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2718/13Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 30 Токова С.Є. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Сіренко Ю. В. суддів Магда Л. Ф. , Новіков О. М. при секретаріКотолуп А.В., Бурдукова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Лад» до ОСОБА_7 про відшкодування збитків, завданих розголошенням відомостей, що складають комерційну таємницю,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Лад» (далі - ПП «НВФ «ЛАД») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_7 про відшкодування збитків, завданих розголошенням відомостей, що складають комерційну таємницю. В обґрунтування позовних вимог вказували про те, що одним з основних видів діяльності підприємства - є нанесення вакуумного покриття нітриду титану на підкладку листової нержавіючої сталі. У цій сфері ПП «НВФ «ЛАД» самостійно досягло безперечної якості запропонованого продукту.

На ПП «НВФ «ЛАД» на посаді інженера - системотехніка (електронщика) працював відповідач ОСОБА_7 На початку червня 2009 року між керівництвом ПП «НВФ «ЛАД» та ОСОБА_7 виник конфлікт, не особистого характеру, останній звільнився із займаної посади за власним бажанням.

Працівниками ПП «НВФ «ЛАД» на протязі тривалого часу самостійно, використовуючи власні розумові здібності, з урахуванням практичного досвіду «виводилась формула» технічних умов по нанесенню вакуумного покриття нітриду титану на підкладку листової нержавіючої сталі, про що свідчить документ ТУ У 28.5-22800793-001-2004, зареєстрований в Держспоживстандарті України, за № 001234 у книзі обліку № 025683601 від 30.06.2006 року.

Для створення вищезазначених технічних умов, керівництвом ПП «НВФ «ЛАД» було залучено спеціалістів з відповідних галузей, які володіють необхідними знаннями.

ОСОБА_7 не мав жодного відношення до створення технологічних умов по нанесенню вакуумного покриття нітриду титану на підкладку листової нержавіючої сталі, але мав доступ до зазначеної інформації.

ОСОБА_7, не володіючи тонкощами технічного процесу, розробленого ПП «НВФ «ЛАД», щодо умов по нанесенню вакуумного покриття нітриду титану на підкладку листової нержавіючої сталі, користуючись лише інформацією, яка була ним зібрана та отримана в той час коли він працював на підприємстві, та фактично «створивши» ідентичне підприємство ТОВ «НПФ «ПОКРОВ» не може гарантувати якості товару, яке гарантує з урахуванням отриманих в процесі своєї інтелектуальної праці ПП «НВФ «ЛАД».

Будучи співробітником ПП «НВФ «ЛАД» гр. ОСОБА_7 підписав договір «Про нерозголошення комерційної таємниці», де зобов'язався на протязі п'яти років після звільнення, не розголошувати інформацію яку він отримував, та до якої мав доступ працюючи на ПП «НВФ «ЛАД». Проте, створивши ТОВ «НПФ «ПОКРОВ», відповідач істотно порушив умови підписаного договору.

Посилаючись на вказані обставини, позивач з урахуванням збільшених позовних вимог, просив суд визнати ОСОБА_7 особою, яка порушила дане нею, особисто, письмове зобов'язання «Про нерозголошення комерційної таємниці». Стягнути з ОСОБА_7 на користь ПП «НВФ «Лад» збитки, завдані розголошенням відомостей, що складають комерційну таємницю в розмірі 26620 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2013 позов ПП «НВФ «Лад» задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_7. подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на те, що суд не в повному обсязі з'ясував обставини справи, вдався до порушення норм матеріального права, а тому прийняв безпідставне рішення. Просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2013 року та ухвалити нове про відмову ПП «НВФ «Лад» в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Розглядаючи спір, суд повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, постановив правильне по суті і справедливе рішення, прийшов до правильного висновку про задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими і відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до цивільного законодавства України, комерційною таємницею - є інформація яка є секретною, в тому розумінні що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою, та не є легкодоступною для осіб які звичайно мають справу з тим видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність, та була предметом адекватних, існуючим обставинам, заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою яка законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, не комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Згідно із статтею 506 ЦК майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є:

1) право на використання комерційної таємниці;

2) виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;

3) виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

4) інші майнові права інтелектуальної власності встановлені законом.

При цьому, майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначає інформацію - комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором. Такою особою може бути як фізична так і юридична особа, яка здійснює господарську діяльність та має монопольне право на інформацію, яка з точки зору тієї чи іншої особи є комерційною таємницею. Такі особи є первинними суб'єктами права інтелектуальної власності на комерційну таємницю. До вторинних суб'єктів права інтелектуальної власності на комерційну таємницю відносяться фізичні та юридичні особи, яким у зв'язку із службовим становищем або за інших законних підстав відома інформація що складає комерційну таємницю.

Суд установив, що відповідач ОСОБА_7 працював на ПП «НВФ «Лад» з 2003 року по 2009 рік на посаді інженера-системотехніка та підписав зобов'язання про нерозголошення конфіденційної інформації. (а.с. 15).

До працевлаштування на ПП «НВФ «Лад» ОСОБА_7 не мав досвіду роботи та влаштувався на роботу після закінчення вищого навчального закладу.

До посадових обов'язків інженера-системотехніка входило проектування і введення апаратних засобів та інтелектуальних комп'ютерних програм, технічне обслуговування інформаційної системи, тобто ОСОБА_7 мав доступ і до отримання інформації щодо технологічних умов нанесення вакуумного покриття нітриду титану на підкладку нержавіючої сталі.

Наказом № 14 від 29.12.2009 року ОСОБА_7 звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 6).

Не володіючи тонкощами технічного процесу, розробленого ПП «НВФ «Лад», щодо умов по нанесенню вакуумного покриття нітриду титану на підкладку листової нержавіючої сталі, ОСОБА_7 користуючись інформацією , яка була ним зібрана та отримана в той час коли він працював на підприємстві позивача, створив ідентичне підприємство ТОВ «НПФ «Покров», чим порушив умови підписаного ним договору «Про нерозголошення комерційної таємниці», де зобов'язався на протязі п'яти років після звільнення, не розголошувати інформацію, яку він отримував та до якої мав доступ, працюючи на ПП «НВФ «Лад».

Під час розгляду справи в апеляційному суді представник відповідача визнав, що ОСОБА_7 дійсно працював на посаді інженера - системотехніка на ПП «НВФ «ЛАД» і мав доступ до документів та інформації , що містить комерційну таємницю.

За час роботи на підприємстві ОСОБА_7 підписав зобов'язання про нерозголошення конфіденційної інформації.

Також представник відповідача визнав, що ОСОБА_7 фактично створив конкуруюче підприємство з ПП «НВФ «ЛАД», а саме «НПФ «Покров».

Згідно ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

Таким чином, стороною відповідача визнано, що було допущено порушення законних прав та інтересів ПП «НВФ «ЛАД» за захистом яких спрямоване звернення до суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що через неправомірні дії відповідача, який перебував з ПП «НПФ «ЛАД» у трудових відносинах стався виток, розголошення комерційної та конфіденційної інформації шляхом свідомого створення конкуруючого підприємства «НПФ «Покров», що спричинило позивачу майнові збитки.

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її

цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

У відповідності зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім

випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову не довів суду, що дохід в розмірі 26620 гривень був отриманий від іншої діяльності, ніж та, яку проводить ПП «НВФ «ЛАД».

За таких обставин, суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача збитки в розмірі від всього одержаного доходу, тобто 26620 гривень.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції правильно встановив факти і відповідні їм правовідносини, ухвалив рішення із дотриманням вимог матеріального і процесуального права, яке ґрунтується на зібраних у справі доказах.

За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції скасуванню чи зміні не підлягає.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують та не дають підстав для її задоволення, оскільки не впливають на законність рішення суду, були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2013 року у даній справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :