Ухвала суду № 35513661, 23.10.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4274/13 23.10.2013 23.10.2013 23.10.2013

Провадження №22-ц/784/3389/13

Головуючий по 1 інстанції Селіщева Л.І.

Категорія 05 Доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2013р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Колосовського С.Ю.,

суддів: Буренкової К.О., Локтіонової О.В.,

при секретарі судового засідання Богуславській О.М.,

з участю: представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2013р.

за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та покладення обов'язку,

встановила:

У листопаді 2011р. ОСОБА_4 пред'явив позов до ОСОБА_3 і з врахуванням подальших уточнень кінцево просив зобов'язати останнього повернути самовільно зайняту частину належної йому земельної ділянки, а саме площею 158,52 м2 по АДРЕСА_1 та покласти обов'язок знести паркан, яким відгороджена ця частина земельної ділянки від її решти.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2013р. постановлено про задоволення позову.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, посилаючись на незаконність рішення суду, просив його скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача, в поданих запереченнях на апеляційну скаргу, вважає рішення суду законним і обґрунтованим.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 1993р. є власником земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 цільове призначення якої - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Правовстановлюючий документ на це майно повторно видано ОСОБА_4 23 квітня 2010р. управлінням Держкомзему у м. Миколаєві.

ОСОБА_3 на підставі державного акту, виданого 13 травня 2009р. управлінням Держкомзему у м. Миколаєві є власником суміжної земельної ділянки площею 1500 м2 по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Ця земельна ділянка об'єднала земельну ділянку площею 1000 м2, яку ОСОБА_3 придбав за договором купівлі-продажу від 19 листопада 2008р. та земельну ділянку площею 500 м2, яку останній отримав у власність на підставі рішення Миколаївської міської ради від 19 грудня 2008р.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 самовільно захопив частину земельної ділянки ОСОБА_4 площею 158,52 м2, а також є власником незаконно встановленого на цій же земельній ділянці паркану із залізобетонних плит, суд на підставі ст.ст.387,391 ЦК, ст.ст.152,212 ЗК дійшов до вірного висновку про необхідність витребування спірної частини земельної ділянки з незаконного володіння відповідача з поверненням цього майна власнику та про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення паркану на земельну ділянку відповідача.

Аргументи апелянта щодо недоведеності позовних вимог є безпідставними, так як факт самовільного захоплення частини земельної ділянки підтверджується судовою будівельно-технічної експертизою від 16 жовтня 2012р. за висновком якої площа земельної ділянки позивача зменшена на 158,52 м2 за рахунок збільшення земельної ділянки відповідача на цю ж площу (а.с.67). Крім того, як вбачається з технічної документації із землеустрою, яку виготовлено за завданням позивача, спеціалістом при проведенні вказаних робіт теж було встановлено зменшення площі земельної ділянки по АДРЕСА_1 за рахунок збільшення суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_2. (а.с.16). У свою ж чергу апелянт на спростування названих обставин не надав жодного доказу.

Посилання апелянта на порушення норм процесуального права теж не можна визнати обґрунтованими, тому що про час і місце судового засідання він повідомлявся у відповідності з вимогами ст.ст.74,76 ЦПК (а.с.118). Що ж стосується доводів відносно спору про законність правовстановлюючих документів позивача на земельну ділянку, то на час ухвалення оскаржуваного рішення їх недійсними не визнано. В разі подальшого задоволення таких вимог - це може бути підставою для перегляду рішення суду в порядку, передбаченому главою 4 розділу У ЦПК.

Оскільки суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ч.1 ст.309 ЦПК підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2013р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: